Постанова № 30109470, 11.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа № 2а-3778/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді М.І.Кишинського

за участю секретаря судового засідання М.М.Дякун

за участю представників сторін:

від позивача З.Я.Швець, О.Я.Швець

від відповідача В.В.Гринчак, М.В.Книгницька

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинатабак"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001372201 та №0001392201 від 30 листопада 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичинатабак" (надалі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську (надалі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001372201 та №0001392201 від 30 листопада 2012 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в супереч вимог чинного законодавства і не мають законних підстав для їх прийняття, оскільки відповідач в акті перевірки не наводить підстав для висновків про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та причин допущення такого завищення, а також відповідач в акті перевірки зазначив про встановлення відсутності відхилень при формуванні податкового кредиту податку на додану вартість за даними перевірки.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги з обставин викладених в адміністративному позові підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Також представник позивача пояснив суду, що позивачем в повному обсязі було уточнено бухгалтерський рахунок на якому повинні обліковуватись суми недостач.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено завищення відповідачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на додану вартість, оскільки позивачем було здійснено зменшення залишку товарних запасів, однак будь-яких підтверджуючих документів на списання товаро-матеріальних цінностей до перевірки не представлено, а згідно податкового обліку дана операція не відбулася.

Розглянувши адміністративний позов та заперечення, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач по справі зареєстрований рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради народних депутатів та взятий на податковий облік в Державній податковій інспекції в м.Івано-Франківську.

Відповідачем, 14 листопада 2012 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинатабак" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012 року в сумі 18791,00 грн. та занижено податку на прибуток всього за 1 півріччя 2012 року в сумі 12587,00 грн., а також порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 2920334,00 грн.

За результатами даної перевірки складено акт №10762/22-1/30474571 від 14 листопада 2012 року, на підставі якого відповідачем 30 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372201 яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 16517,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 12587,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 3930,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001392201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 3650418,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2920334,00 грн. та за штрафними санкціями 730084,00 грн.

Відносно висновків відповідача та прийнятих ним податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу сум грошових зобов'язань суд зазначає наступне.

Станом на 01 січня 2012 року за даними бухгалтерського обліку по рахунку 281/1 «Товари» у позивача обліковувалися товарні запаси в сумі 14683397,28 грн.

Позивачем, станом на 30 січня 2012 року згідно звіту від 14 лютого 2012 року складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 проведено оцінку майна позивача.

В додатках до даного звіту відображено акт інвентаризації тютюнових виробів, продуктів харчування та побутової хімії станом на 03 січня 2012 року в сумі 2631205,22 грн. без ПДВ та акт інвентаризації алкогольних виробів станом на 03 січня 2013 року в сумі 9659350,36 грн. без ПДВ.

Сума залишків товарно-матеріальних цінностей за даними актами інвентаризації становить 12290555,58 грн. без ПДВ.

В ході проведення оцінки майна, проведено визначення вартості об'єкта оцінки, а саме вартість тютюнових виробів, продуктів харчування та побутової хімії становить 33333,00 грн. без ПДВ та вартість алкогольних виробів становить 48393,00 грн., що в загальному становить 81762,00 грн. без ПДВ.

Позивач, у березні 2012 року реалізував залишки товарно-матеріальних цінностей за оціночною вартістю на суму 81762,00 грн.

Зокрема, між позивачем, як продавцем, та громадянином Румунії ОСОБА_7, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу від 09 березня 2012 року №1, згідно якого продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупця товар в сумі 98071,20 грн., в тому числі ПДВ 16345,20 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його повну вартість на умовах даного договору. Найменування, кількість, асортимент, ціна товару що продається визначається у Додатках №1 та №2, які є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 3 даного договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю по кількості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, що визначені в Додатках №1 та №2 до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, що визначені в додатках №1 та №2 до даного договору. Пунктом 4 даного договору встановлено, що приймання-передача товару оформляється відповідними накладними на відпуск товару в момент його передачі покупцю, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін по даному договору, зокрема один примірник покупцю та один примірник продавцю.

На виконання умов даного договору, позивачем як продавцем виписано податкову накладну №1 від 29 березня 2012 року на реалізацію тютюнових виробів, продуктів харчування та побутової хімії в загальній сумі 40008,31 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6668,05 грн. та податкову накладну №2 від 29 березня 2012 року на реалізацію алкогольних виробів в загальній сумі 58062,89 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9677,15 грн., а також отримано прибутковий касовий ордер від 29 березня 2012 року №63.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно підпункту «а» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України передбачено, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

З вище наведених законодавчих норм випливає, витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг та те, що балансова вартість реалізованих товарів визначається в разі здійснення платником податку операцій визначених пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Податковий кодекс України чітко передбачає право на віднесення сум до складу витрат та сум включених до податкового кредиту коли особа виконала всі умови передбачені даним Кодексом та має відповідні документальні підтвердження сплати податку до бюджету та документи, які підтверджують виконання робіт та надання послуг. В свою чергу, даний Кодекс не ставить в залежність виконання зобов'язань, в тому числі і податкових від дотримання вимог податкового законодавства іншими особами.

Суд зазначає, що позивач не здійснював жодну із операцій визначених у пункті 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим не зобов'язаний був визначати балансову вартість реалізованих ним товарів, а отже саме оцінювана вартість в розмірі 81726,00 грн. і була відображена позивачем у бухгалтерському та податковому обліку як собівартість реалізованих товарів.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки та в запереченні на ту обставину, що Наказом Фонду Державного майна України від 21 лютого 2011 року №28 «Щодо зупинення дії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів» зупинено дію кваліфікаційного свідоцтва суб'єкта оцінюючої діяльності ОСОБА_5, який здійснював оцінку реалізованого позивачем товару, то суд зазначає, що Наказом Фонду Державного майна України від 10 березня 2011 року №329 поновлено дію кваліфікаційного свідоцтва суб'єкта оцінюючої діяльності ОСОБА_5, тобто на момент проведення оцінки реалізованої позивачем продукції, останній мав повноваження щодо оцінки такого товару на підставі поновленого кваліфікаційного свідоцтва.

Також посилання відповідача на ту обставину, що під час проведення перевірки не встановлено факту перетину кордону та перебування на території України громадянина Ромунії ОСОБА_7 протягом 1 та 2 кварталу 2012 року, не можуть слугувати достатньою підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, оскільки відповідачем, ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не доведено даного факту.

Не може слугувати підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову та обставина на яку відповідач посилається в акті перевірки, а саме непредставлення позивачем до перевірки акту-прийому передачі товару передбаченого пунктом 4.3 вище зазначеного договору, оскільки як випливає з даного пункту договору, що приймання-передача товару згідно умов такого договору може відбуватися відповідно до акту прийому-передачі. Наведене свідчить, що акт приймання-передачі товару може бути додатковим, а не основним первісним бухгалтерським документом який свідчить про дотримання вимог даного договору. В свою чергу основним доказом дотримання прийому-передачі товару по такому договору згідно пункту 4.2 є відповідна накладна.

Крім того, посилання відповідача на порушення позивачем Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №854 від 30 липня 1996 року, то суд зазначає, що дані Правила згідно пункту 1 визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі, а не до оптової. Змістом статті 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» передбачено, що до неякісної та небезпечної продукції відноситься продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився. Відповідно до статті 5 даного Закону вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Суд зазначає, що рішення про вилучення неякісної продукції у позивача уповноваженим на те органом виконавчої влади не приймалось.

Отже, матеріалами справи та нормами чинного законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до складу витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту за реалізовану ним продукцію, отримано належно оформлену податкову накладну, яка не містять недоліків та є основою для формування податкового кредиту та виконання умов вище зазначеного договору.

Враховуючи те, що виконання умов договору який виконано сторонами належним чином та підтверджено належно оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі податковими накладними та платіжними документами, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на підставі статей 138 та 198 Податкового кодексу України включив відповідну суму до складу витрат та відніс до податкового кредиту суми податку після належним чином оформлених податкових накладних, які є основою формування податкового кредиту, а також визнав доходи у періоді здійснення операції щодо реалізації товару у склад витрат собівартість реалізованих товарів.

Щодо донарахування ПДВ в сумі 478568 грн. за січень 2012 року, то суд приймаючи рішення в цій частині спору виходить з наступного.

Як засвідчено актом інвентаризації товарів на складах товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинатабак", яка була проведена 03 січня 2012 року, залишок тютюнових виробів, продуктів харчування та товарів побутової хімії на дату інвентаризації склав 2631205,22 грн., а залишок алкогольних виробів складав 9659350,36 грн. Всього за результатами інвентаризації встановлено залишок товарів на складах товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинатабак" на суму 12290555,48 грн.

При цьому, за даними бухгалтерського обліку станом на 01 січня 2012 року залишок товарів, які обліковувались на балансовому рахунку 281/1 «Товари» становив 14683397,28 грн. Різниця становить 2392841,80 грн.

Як підтверджено постановою Івано-Франківського міського суду від 12 липня 2010 року про обрання запобіжного заходу стосовно колишнього працівника товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинатабак" ОСОБА_8, зазначена особа, стосовно якої порушено кримінальну справу, завдала збитків підприємству розкраданням товарів на загальну суму 3145897,04 грн. Станом на 01 січня 2012 року вартість таких товарів, за мінусом частково відшкодованих ОСОБА_8 сум, помилково числилась на рахунку 28/1 «Товари».

В зв'язку з даною обставиною, позивачем у січні 2012 року було уточнено бухгалтерський рахунок, на якому повинні обліковуватись суми недостач.

Як підтверджено бухгалтерською довідкою товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинатабак" від 31 січня 2012 року, на уточнення даних обліку суму 2392841,40 грн. було перенесено із кредиту рахунку 28/1 «Товари» у дебет рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». Зазначене уточнення, тобто перенесення суми із рахунку 28/1 «Товари» на рахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» відображено позивачем у оборотно-сальдовій відомості за січень 2012 року.

При цьому, у січні 2012 року жодних операцій із товарами чи заборгованостями на підприємстві не відбувалось, а відбулось тільки уточнення рахунку, на якому повинні обліковуватись суми недостач.

Всупереч зазначеним обставинам, відповідач у акті перевірки посилаючись на пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України безпідставно робить висновок про використання придбаних товарів не у господарській діяльності протягом січня 2012 року і на цій підставі незаконно нарахувує ПДВ в сумі 478568,00 грн. у січні 2012 року. Однак, жодних операцій у січні 2012 року із товарами, як зазначено вище, позивач не здійснював, а тому донарахування ПДВ із суми товарно-матеріальних цінностей, які обліковуються як нестача в зв'язку із розкраданням, не відповідають нормам Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість є необгрунтованими та не в повній мірі дослідженими, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську №0001372201 та №0001392201 від 30 листопада 2012 року про збільшення податкових зобов'язань товариству з обмеженою відповідальністю "Галичинатабак".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: М.І.Кишинський

Постанова буде складена в повному обсязі 18 березня 2013 року.