Постанова № 30108119, 21.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року , о 14-55 годині, Справа № 0870/11859/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ІЛЛІЧ-АГРО-ЗАПОРІЖЖЯ» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року Бердянською ОДПІ (далі - ОДПІ) складено акт № 10/15-4/34127231 від 07.11.2012 (далі - Акт), на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001620154 від 21.11.2012, згідно з яким встановлено завищення суми податкового кредиту на 860 000 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення у декларації за травень 2012 року на таку ж суму.

Позивач вважає, що рішення не відповідає чинному законодавству України та порушує його права, тому підлягає скасуванню з огляду на таке. Між позивачем та ДП «Ілліч-Агро Донбас» було укладено договір постачання №12Д00509/12300095 від 15.05.2012, за яким ДП «Ілліч-Агро Донбас» повинно поставити позивачу насіння соняшнику в кількості 1200 тонн до 31.12.2012. На момент здійснення перевірки строк постачання товару та строк дії договору не закінчились.Позивач здійснив передплату, відповідно до договору, в розмірі 5 160 000 гривень (в т.ч. ПДВ - 860 000 гривень), відповідно до якого ДП «Ілліч-Агро Донбас» виписало позивачу податкову накладну № 59/2100 від 29.05.2012.

Згідно з Актом, перевірка показників рядку 17 декларації за травень 2012 року відбулась на підставі податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, угод та контрактів, відомостей щодо оприбуткування товарів, відомостей про передплати по рахунках №№ 6851, 631, 371 та відомостей, що підтверджують сплату по рахунку № 311.

Отже, ОДПІ підтвердило реальне виконання договору в частині перерахування позивачем передплати ДП «Ілліч-Агро Донбас» в розмірі 5 160 000 гривень.

Здійснивши передплату на підставі договору і відповідного рахунку та отримавши від постачальника товару податкову накладну, позивач мав всі підстави в травні 2012 року включити до податкового кредиту вказані 860 000 гривень.

Відповідачем не зафіксовано порушень, пов'язаних з оформленням податкової накладної № 59/2100 від 29.05.2012, та будь-яких порушень щодо декларування сум ПДВ в травні 2012 року. Первинні документи, оформлені відповідно до договору, не були визнані недійсними в судовому порядку, судових спорів щодо правильності їх складання не існує.

Перевіркою не встановлено пов'язаності факту перерахування коштів за соняшник з господарською діяльністю підприємства, проте законодавство не надає податковим органам права втручатись у господарську діяльність платників податків та не містить повноважень податкових органів встановлювати пов'язаність дій платників податків з господарською діяльністю та/або встановлювати наявність чи відсутність наміру отримання платником податків будь-якого товару.

Необхідність зменшення податкового кредиту у травні 2012 року обґрунтовується відсутністю поставленого соняшнику за укладеним договором постачання та наявністю залишку соняшнику власного виробництва, що є підтвердженням перевищення повноважень податкових органів, наданих законодавством, щодо перевірки виключно законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість.

В Акті не зазначено про порушення податкового законодавства, яке пов'язано із віднесенням суми податкового кредиту до загальної або спеціальної декларації. Підстави для включення податкового кредиту в розмірі 860 000 гривень до спеціальної декларації за травень 2012 року були відсутні у зв'язку з тим, що:

- податковий кредит виник у зв'язку з придбанням сільськогосподарської продукції, а не її виробництвом;

- за договором поставляється насіння, яке не може бути використане вподальшому для вирощування продукції рослинництва (в договорі відсутні відповідні вимоги, які встановлюються до насіння гібридів соняшника);

- у позивача відсутні будь-які підтвердження того, що насіння буде використане саме в діяльності у сфері сільського господарства, яка визначена п.п. 209.15, 209.16 ст. 209 ПКУ.

На підставі викладеного позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001620154 від 21.11.2012.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, зазначивши в запереченнях, що Актом перевірки операцій позивача із здійснення попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності, послуги за травень 2012 року встановлено порушення п.п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України: сформовано суму податкового кредиту у розмірі 860 000 гривень по ДП «Ілліч-Агро Донбас» (здійснення передплати у травні 2012 року за насіння соняшника ).

Позивачем укладено договір фінансової допомоги № 12Д00022/1230000 від 17.01.2012 з ДП «Ілліч-Агро Донбас», предметом якого є надання фінансової допомоги позивачу в розмірі 100 000 000 гривень з обов'язком позивача використання цих коштів в своїй діяльності та їх повернення. Згідно з платіжним дорученням № 4155 від 29.05.2012, підприємством отримані грошові кошті у розмірі 5 160 000 гривень, зміст платежу «фінансова допомога».Позивачем також укладено договір поставки № 12Д00509/12300095 від 15.05.2012 з ДП «Ілліч-Агро Донбас», згідно до умов якого та Специфікації №1 від 15.05.2012 до нього, ДП «Ілліч-Агро Донбас», постачальник, зобов'язаний поставити, а позивач прийняти олійні культури врожаю 2012 року. 29.05.2012, після отримання фінансової допомоги, позивачем здійснено передплату за насіння соняшника за вказаним договором поставки у розмірі 5 160 000 гривень. Сума ПДВ - 860 000 гривень - віднесена до складу податкового кредиту до загальної декларації з ПДВ за травень 2012 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем у 2012 році засіяно 4879 га насінням соняшника, зібрано власного врожаю насіння у кількості 6582,1 т, тобто, позивач має власний соняшник. На момент проведення перевірки (станом на 31.10.2012) отримання насіння по здійсненій передплаті не відбувалось. Грошові кошті в той же день були повернені ДП «Ілліч-Агро Донбас» за іншим призначенням: «попередня оплата за насіння соняшника».

Повернення фінансової допомоги у розмірі 5 160 000 гривень в той же день тому ж саме контрагенту свідчить про те, що у господарської діяльності підприємства гроші не витрачались. В ході зазначеної операції між вказаними підприємствами ні дохід, ні прибуток не одержано.

При дослідженні правомірності віднесення сум ПДВ до загальної декларації по здійсненій передплаті даної продукції у власній сільськогосподарській діяльності перевіркою встановлено, що: 1. позивач - дочірнє підприємство «ІЛЛІЧ-АГРО-ЗАПОРІЖЖЯ» ПАТ "Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча» та дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ "Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча» є пов'язаними особами; 2. згідно з даними електронних баз, встановлено, що ДП «Ілліч-Агро Донбас» зареєстроване як платник спеціального режиму та вищезазначені отримані кошті відображено ним у скороченій декларації, яка не передбачає сплату ПДВ до бюджету; 3. умови договору передбачають поставку врожаю 2012 року, 4. на початок перевірки кредиторська заборгованість по отриманих раніше сумах допомоги складає 15 262 854,40 гривень, тобто, отримання допомоги та її повернення носять систематичний характер.

В перевіряємому періоді відбулося повернення допомоги у розмірі 2 300 000 гривень, станом на 01.05.2012, залишок соняшника власного виробництва та нереалізованого покупцям становив 161,5 т на 415 592 гривень. Окрім того, підприємством не надано жодного документу щодо підтвердження наміру отримання даної продукції та подальшого використання у господарської діяльності.

В порушення п.п. 198.1, 198,3 ст.198, п.п. 200.1, 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України позивачем завищено податковий кредит на 860 000 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення декларації за травень 2012 року. Тому відповідач просить в задоволені позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник ОДПІ просив відмовити у позові з підстав, зазначених в запереченнях.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено, що проведеною ОДПІ документальною позаплановою виїзною перевіркою ДП «Ілліч Агро Запоріжжя» ПАТ "Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча" було встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ "Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча» по операціям із здійснення попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги за травень 2012 року, про що складено Акт № 10/15-4/34127231 від 07.11.2012 про порушення п.п. 198.1, 198,3 ст.198, п.п. 200.1, 200.3 ст.200 ПКУ.

21.11.2012 ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001620154 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 860 000 гривень за травень 2012 року.

Судом встановлено, що 17.01.2012 між позивачем та ДП «Ілліч-Агро Донбас» укладено договір фінансової допомоги, відповідно до якого 29.05.2012 останнім перераховано позивачу 5 160 000 гривень.

15.05.2012 між тими ж самими сторонами укладено договір поставки №12Д00509/12300095, відповідно до якого ДП «Ілліч-Агро Донбас» зобов'язався поставити позивачу насіння соняшника врожаю 2012 року на загальну суму 5 160 000 гривень. Суму ПДВ в розмірі 860 000 гривень по даній операції позивач відніс до податкового кредиту, відповідно до податкової декларації від 19.06.2012. Проте, станом на час проведення перевірки, поставки товару по зазначеному договору не відбулось.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, «податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу».

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).»

А відповідно до п. 198.2, «датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).»

Згідно з п. 198.3, «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.»

Відповідно до п. 198.4, «якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.»

Згідно з п. 198.6, «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.»

Виходячи із змісту вказаних норм законодавства, право віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у випадку дотримання слідуючих умов:

- фактичності придбання такого товару, тобто реальності відповідної господарської операції;

- наявності податкових накладних, складених особою, яка зареєстрована платником податку, або митна декларація в підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ;

- подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності підприємства.

Таким чином, наявність у покупця належним чином оформленої податкової накладної не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган докаже, що обставини в таких документах не відповідають дійсності.

При дослідженні судом правомірності віднесення суми ПДВ до загальної декларації по здійсненій передплаті даної продукції у власній сільськогосподарській діяльності позивача встановлено, що:

- ДП «Ілліч-Агро Запоріжжя» ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є пов'язаними особами;

- згідно електронних баз даних, ДП «Ілліч-Агро Донбас» зареєстровано як платника спеціального режиму та вищезазначені отримані кошті відображені ним у скороченій декларації, яка не передбачає сплату ПДВ до бюджету;

- умови договору передбачають поставку врожаю насіння 2012 року. На час розгляду справи суду не надано позивачем доказів отримання насіння, зазначеного в договорі поставки - поставки так і не відбулося;

- на початок перевірки кредиторська заборгованість по отриманих раніше сумах допомоги складає 15 262 854,40 гривень, тобто, отримання допомоги та її повернення носять систематичний характер;

- в перевіряємому періоді відбулося повернення допомоги у розмірі 2 300 000 гривень;

- залишок станом на 01.05.2012 соняшника власного виробництва та не реалізованого покупцям становив 161,5 т на суму 415 592 гривень;

- підприємством не надано жодного документу щодо підтвердження наміру отримання даної продукції та подальшого використання у господарської діяльності.

Більш того, судом встановлено, що, згідно із Специфікацією № 1 до договору поставки- мовою оригиналу: " 5. окончательный расчет производится Покупателем по факту отгрузок, т.е. согласно выставленному счету". А в договорі зазначено: "п.3.1. Продукция поставляется партиями на условиях поставки, указанных в Спецификациях. п.п.5.2 "расчеты по настоящему договору производятся Покупателем в размере 100% предварительной оплаты в течение 3 (трех) рабочих дней с даты выставления счета Поставщиком" (а.с.90,91,95).

Таким чином, хронологічноповинно було відбуватись такі події: спочатку відвантаження насіння, потім рахунок, потім передплата. Між тим, фактично була лише переплата, без відвантаження товару.

Згідно баз даних ДПС України, що використовувалось ОДПІ при проведенні перевірки, встановлено, що податкові зобов'язання по ПДВ по контрагенту ДП «Ілліч-Агро Донбас» висвітлені в спеціальній декларації з ПДВ, яка не передбачає сплату ПДВ до бюджету, а податковий кредит позивачем сформовано за загальною декларацією.

Спеціальний режим оподаткування, визначений ст. 209 ПКУ, - «резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.» Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПКУ).

Відповідно до п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, «дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД).»

Відповідно до п. 209.2 вищевказаної статті, «згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.»

Згідно з п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №11 від 12.01.2011, «сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.»

Операції, що стосуються спеціального режиму, установленого ст. 209 Податкового кодексу, включаються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування лише до податкової декларації з ПДВ (скороченої), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. Форму та Порядок заповнення такої декларації затверджено наказом Мінфіну України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» № 1492 від 25.11.2011.

Відповідно до п. 209.3 цієї статті, «якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.»

Таким чином, якщо сума ПДВ, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З урахуванням особливостей податкового обліку сільськогосподарських підприємств, визначених ст. 209 Податкового кодексу, та відповідно до п. 4 розділу VI Порядку, затвердженого Наказом № 1492, розділ III декларації з ПДВ (скороченої), починаючи зі звітності за січень 2012 року, заповнюється таким чином:

- у рядку 14 відображається позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 7-рядок 13);

- у рядку 15 - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 7 - рядок 13);

- у рядку 16 - перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання попереднього звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 18 декларації (скороченої) попереднього звітного (податкового) періоду); встановлення факту здійснення господарської операції. ( В даному випадку на перевірку не надані документи що свідчать про здійснення господарської операції.

- у рядку 17 - сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (рядок 14 - рядок 16, позитивне значення);

- у рядку 18 - перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 14 - рядок 16, від'ємне значення, або рядок 15 + рядок 16) (значення цього рядка переноситься до рядка 16 декларації (скороченої) наступного звітного (податкового) періоду).

Судом встановлено, що ОДПІ при зменшенні від'ємного значення у розмірі 860 000 гривень керувалась позицією ВАСУ відносно того, що при визначенні обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з ПДВ необхідно встановити:

1. факт здійснення господарської операції (позивачем на перевірку не надані документи, що свідчать про здійснення господарської операції, передачі товару, оприбуткування його на складі та використання в господарській діяльності),

2. спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (платники податків є пов'язаними особами з одним засновником, які діють в однаковому сегменті ринкових відносин),

3. зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (в акті перевірки на стор. 8 вказано, що на момент придбання насіння соняшника врожаю саме 2012 року у позивача є зібраний власний врожай насіння соняшника у кількості 6582,1 т. На момент проведення перевірки, станом на 31.10.2012, отримання насіння (врожаю 2012 року) по здійсненій предоплаті не відбувалось),

4. дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з ПДВ,

5. факт надмірної сплати ПДВ у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку. (Не виключається штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування. Приклади таких дій платників податку аналізуються Верховним Судом України у постановах від 02.10.2007 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 1241006), від 06.06.2008 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 2168350), від 24.03.2009 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4344211), тощо.

В численних постановах суду неодноразово поставало питання щодо правильності формування податкового кредиту сільгоспвиробниками. Тому під час перевірки Бердянська ОДПІ використала позицію ВАСУ про те, що залишається проблемним питання бюджетного відшкодування ПДВ на вимогу сільськогосподарських товаровиробників, які застосовували пільговий режим оподаткування, а саме підтвердження права на бюджетне відшкодування сільськогосподарським товаровиробникам сум ПДВ, сплачених ними постачальникам у результаті здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками господарської діяльності із рослинною та тваринницькою продукцією власного виробництва. При цьому відповідні суми до відшкодування заявляються сільськогосподарськими товаровиробниками і сільськогосподарськими підприємствами у загальній податковій декларації з ПДВ. Одночасно з загальною податковою декларацією з ПДВ сільськогосподарськими товаровиробниками подаються і спеціальні податкові декларації. У таких деклараціях відображалися або результати операцій з продукцією тваринництва, або результати операцій із поставки сільськогосподарськими товаровиробниками товарів (робіт, послуг) власного виробництва (рослинної продукції).

Відшкодування ПДВ було визнане Верховним Судом України за можливе лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування ПДВ. При цьому несплата податку до бюджету одним з учасників ланцюга розглядалася як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження ПДВ до бюджету, а отже, виключає можливість бюджетного відшкодування. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. Отже, Верховним Судом України (постанова від 01.12.2009 у справі за позовом ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» до СДПІ про скасування ППР та постанова від 02.10.2007 у справі за позовом ТОВ «Маском» до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним ППР) було визнано недостатнім саме лише документальне підтвердження права платника податку на бюджетне відшкодування і зроблено висновок про необхідність аналізу обставин фактичного надходження ПДВ до бюджету.

Чинне податкове законодавство передбачає окремий податковий облік результатів операцій із сільськогосподарською продукцією власного виробництва в спеціальних податкових деклараціях з ПДВ. Отже, суми ПДВ, сплачені сільськогосподарськими товаровиробниками постачальникам під час придбання таких фондів, повинні відображатися лише в спеціальних податкових деклараціях з ПДВ. Відповідно залишок податкового кредиту за розглядуваними операціями повинен зараховуватися на зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, а тому не може впливати на розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Верховного Суду України від 24.02.2009 у справі за позовом ЗАТ «Авангард» до ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним ППР, встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники не можуть вимагати бюджетного відшкодування сум ПДВ за операціями, що підлягали відображенню у спеціальній податковій декларації з податку на додану вартість.

Отже, на думку Верховного Суду України, сільськогосподарські товаровиробники не можуть вимагати бюджетного відшкодування сум ПДВ за операціями, що підлягали відображенню у спеціальній податковій декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем під час перевірки не було надано належних документів, які б свідчили про здійснення господарської операції, передачу товару, оприбуткування його на складі та використання в господарській діяльності. Наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної не є безумовною підставою для формування податкового кредиту.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш