Ухвала суду № 30108038, 13.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.Справа № 2-а-4845/11/2170

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

13 березня 2013 року м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,

В С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ах. 2-3).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що починаючи з липня 2010 року Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 № 2461-УІ встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи те, що мінімальний розмір страхового внеску (з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України) встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску, але не пізніше 20-го числа після закінчення кварталу, як це передбачено ч. 6 ст. 20 Закону № 1058.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року позов був задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області недоїмку із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 80 коп. на р/р 25606301450 в ВАТ "Ощадбанк", Цюрупинське відділення № 10021/090, МФО 352457, ЗКПО 21294916 (а.с. 22-23).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстрована в установленому порядку як фізична особа-підприємець в управлінні Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області.

Відповідно до повідомлення-розрахунку від 20.09.2011р. відповідачем з липня по грудень 2010р. було відраховано до УПФУ в Цюрупинському районі мінімального страхового внеску на суму 580,00 грн. Після подачі звіту відповідачем сплачено 20,00 грн. страхових внесків.

Сума несплачених страхових внесків станом на 20.09.2011 р. складає 1212,80 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058). Виключно ним визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058 установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 цього Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

До введення в дію Закону України від 08.07.2010 № 2461-УІ "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи -платника спрощеної системи оподаткування.

Починаючи з липня поточного року Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України №1058. Враховуючи те, що мінімальний розмір страхового внеску (з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України) встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску, але не пізніше 20-го числа після закінчення кварталу, як це передбачено ч. 6 ст. 20 Закону №1058.

Відповідно до п.2.2. розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 26-1 від 05.11.2009 (що діяв на момент виникнення правовідносин), фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року,наступного за звітним періодом.

Згідно підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється вищезазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ст. 1 Закону мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Розмір страхових внесків визначено п. 4.3. Інструкції - 33,2 % від суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п 2.1., 2.2. 7.1. Постанови Пенсійного Фонду, від 19.12.2003, № 21-2 "Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" У разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (далі -територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога про сплату недоїмки якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. Заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником вимоги про сплату недоїмки.

Суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до картки особового рахунку відповідача сума нарахованих страхових внесків станом на 20.09.2011р. складає 1812,80 грн., сплачено внесків у 2010 р. 580,00 грн., сплачено після подачі звіту 20,00грн. Отже недоїмка по страхових внесках становить 1212,80 грн.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що відповідно до статті 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» він, як платник єдиного податку не зобов'язаний сплачувати збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з огляду на те, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюються норми податкового законодавства, законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058 -IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суперечить цьому Закону і не підлягає застосуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов