Ухвала суду № 30107459, 14.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Курбанов Н.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року справа №0541/6293/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Білоцерковець Д.О., за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Прохорової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2013 року у справі № 0541/6293/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його здійснити позивачу перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнту заробітної плати 5,6, визначеного п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що при перерахунку його пенсії в 2004 році відповідач, всупереч положенням п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058), зменшив індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 5,6 на 4,33627, що призвело до заниження розміру заробітної плати, з якої обраховується пенсія, а відповідно і розміру пенсії. Також апелянт зазначає, що посадовими особами відповідача незаконно була вилучена довідка № 552/01 від 12.04.1995 року, яка була застосована для обчислення пенсії при її первинному призначені, та замінена на іншу довідку із помісячною розбивкою зарплатні без повідомлення про це позивача. Такі дії призвели до зменшення розміру пенсії позивача.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просили постанову суду першої інстанції скасувати. Пояснили, що спір полягає у тому, за якою методикою розраховувати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача за 24 місяці, зарплатня за які береться для обчислення пенсії. Позивач вимагає, щоб для розрахунку коефіцієнту заробітної плати позивача сума її заробітної плати за 24 місяці була розділена на суму середніх заробітних плат працівників, зайнятих у галузях

економіки України за ці ж 24 місяці, після чого застосовував обмеження максимального коефіцієнту 5,6 відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 Закону України № 1058. Натомість відповідач при розрахунку пенсії позивача визначав коефіцієнт його заробітної плати за ці ж 24 місяці помісячно і при перевищенні його показника 5,6 в кожному місяці застосовував обмеження відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 Закону України № 1058, що позивач і вважає незаконним.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Пояснив, що з набранням в 2004 році чинності Законом України № 1058 здійснювався масовий перерахунок пенсій всіх осіб, яким вони були призначені до набрання чинності цим законом, в тому числі і позивачу. При здійсненні розрахунку її пенсії з метою обрання вигіднішого для неї варіанту було проведено обрахунок пенсії як із суми заробітку за рік на підставі наявної в матеріалах пенсійної справи довідки, так і із суми помісячного заробітку за цей же період на підставі отриманої в 2004 році довідки про зарплату позивача з щомісячною розбивкою. В результаті при обрахунку пенсії із суми заробітку за рік коефіцієнт складає 4,02081, а при помісячному обрахунку коефіцієнт склав 4,33627, тому при перерахунку пенсії позивача був взятий найвигідніший варіант. Запропонована позивачем методика обрахунку коефіцієнту не ґрунтується на вимогах Закону № 1058.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу з 20 грудня 1998 року призначена пенсія за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Страховий стаж позивача на момент звернення складав 32 роки 11 місяців 22 дні, стаж було враховано по 01.02.1995 року по день звільнення. Щодо страхового стажу та коефіцієнту стажу спір відсутній.

Для розрахунку пенсії при її призначенні надана довідка про заробітну плату, видана ЗАТ „Центр їдалень та ресторанів" за період з 01.02.1993р. по 31.01.1995р. - 24 місяці без помісячної розбивки (арк. справи 26). Заробіток для розрахунку пенсії склав 1495,57грн.

З 01.01.2004 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія позивача була автоматично перерахована на підставі матеріалів, які знаходились в пенсійних справах на момент перерахунку.

З 04.02.2004р. ЗАТ «Центром їдалень та ресторанів» до відповідача надана довідка № 28/01 від 29.01.2004р. про заробітну плату помісячно та про сплату внесків до Пенсійного фонду (арк. справи 27).

Відповідно наданої довідки заробіток розраховано за 24 місяці за період з 01.02.1993р. по 31.01.1995р. помісячно, при цьому коефіцієнт заробітку склав 4,33627, що підтверджується розрахунком відповідача (арк. справи 29).

При розрахунку заробітку без помісячної розбивки відповідно первинній довідці коефіцієнт заробітку склав 4,02081 (арк. справи 30).

Звертаючись до суду з позовом, позивач наполягав, що відповідач зобов'язаний був при перерахунку пенсії застосувати для обчислення заробітної плати позивача коефіцієнт заробітної плати 5,6, а не 4,33627.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивача відповідають вимогам законодавства та не порушили прав позивача.

Колегія суддів з вищенаведеним висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Згідно ст. 43 Закону України № 1058, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Частиною 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача страхового стажу після первинного призначення пенсії та за відсутності заяв позивача про проведення їй перерахунку пенсії із заробітної плати за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону (ч.2 статті 43 Закону), її пенсії підлягала перерахунку з 01.01.2004 року за нормами Закону № 1058 на підставі наявних у пенсійній справі документів, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, за той же період, за який раніш розраховувалась пенсія, тобто з 01.02.1993р. по 31.01.1995р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що отримання відповідачем додаткової довідки ЗАТ «Центром їдалень та ресторанів» № 28/01 від 29.01.2004р. про заробітну плату позивача за вказаний період із розбивкою по місяцям не суперечить вимогам законодавства. При цьому відповідач при перерахунку пенсії позивача обґрунтовано визначав коефіцієнт заробітної плати позивача помісячно, а у випадку його перевищення показника 5,6 застосовував це обмеження при обрахунку пенсії до кожного розрахункового місяця, оскільки згідно приписів ст. 40 Закону № 1058 вбачається, що саме такий (помісячний) принцип розрахунку коефіцієнту заробітної плати закладений до формули його розрахунку та визначення розміру пенсії особи.

На думку колегії суддів про це свідчать і положення п.2 ч.1 ст. 43 Закону № 1058, на які посилається позивач, оскільки в них зазначено, що для обчислення пенсії враховуються відповідні суми виплат, що не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні саме на день отримання зазначених сум, тобто обмеження повинно застосовуватись окремо до кожної виплати заробітної плати, яка нараховується і здійснюється щомісячно.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що при підсумуванні коефіцієнтів по заробітній платі, з яких шли відрахування, коефіцієнт складає 11,806, а тому відповідно до п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач при перерахунку пенсії повинен був застосувати для обчислення заробітної плати коефіцієнт 5,6 не відповідають вимогам законодавства і не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з меж заявлених позовних вимог перерахунок пенсії позивача здійснено у відповідності до вимог пенсійного законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для визнання дій відповідача неправомірними, а позовні вимоги вважає необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2013 року у справі № 0541/6293/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 19 березня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова