Ухвала суду № 30107425, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ К-11147/09

К-11262/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Борисенко І.В. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року

у справі № 8/45

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

третя особа Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (далі по тексту -позивач, ВАТ "Укрнафта") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту -відповідач, СДПІ), третя особа Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі по тексту - третя особа, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року позовні вимоги задоволено.

У касаційних скаргах ДПІ та СДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційні скарги ВАТ "Укрнафта", посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційні скарги ДПІ та СДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Укрнафта»за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт № 230/41-20/00135390 від 16.02.2007 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 9 Закону України «Про систему спадкування», п. 6 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту і природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 256, ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», в результаті чого донараховано рентну плату за природний газ за 4 квартал 2004 року в сумі 796,17 грн., рентну плату за газ природний, який використаний для безкомпресорного газліфта та в подальшому реалізований в якості газу ВАТ «Укрнафта»та Волинському ГПЗ в сумі 506552,40 грн. в тому числі: жовтень 2004 року - 5556 тис. м. куб х 30,60 = 170013,60 грн.; листопад 2004 року - 5517 тис. м. куб. х 30,60 = 168820,20 грн.; грудень 2004 року - 5481 тис. м. куб. х 30,60 = 167718,60 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001044120/0 від 27.02.2007 року, № 0001044120/1 від 16.05.2007 року, № 0001044120/2 від 02.08.2007 року, № 0001324120/2 від 04.09.2007 року, якими визначено податкове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 761022,9 грн., в тому числі за основним платежем - 507348,57 грн. та штрафні (фінансові) санкції -253674,3 грн.; № 0001324120/1 від 16.05.2007 року, яким визначено податкове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 105 грн., в тому числі за основним платежем - 70 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 35 грн. та № 0001324120/2 яким визначено податкове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 105 грн.. в тому числі за основним платежем - 70 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 35 грн., № 001044120/0 від 27.02.2007 року, яке містить нарахування за платежем 21060200 - рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні. Сума нарахування становить 761022,9 грн., з них за основним платежем - 507348,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 253674,30 грн.

За результатами адміністративних оскаржень, зазначені податкові повідомлення -рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період, за який проводилась податкова перевірка, ч. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 256 встановлено, що рентна плата за видобутий нафтогазодобувними підприємствами нафтовий (попутний) газ не справляється (дана редакція постанови щодо попутного газу була чинною з 31.03.2003 року до 19.01.2005 року).

Облік витрат на видобуток (валова собівартість) природного, попутного газів та на їх товарну кількість (собівартість товарна) проводиться у відповідності до Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу, яка розроблена Центром організації, управління і економіки нафтогазової промисловості Міністерства палива та енергетики України.

Витрати на обсяг природного газу, який використовується для забезпечення безкомпресорного газліфтного способу експлуатації, за мінусом вартості безповоротно втраченого газу, включаються у витрати на газ попутний. Для визначення суми зазначених витрат розраховується собівартість видобутку 1000 м. куб. газу природного, після чого шляхом множення зазначеної собівартості на обсяг газу, використаного для газліфтної експлуатації, за мінусом обсягу безповоротно втраченого газу, визначаються витрати, які необхідно вилучити із собівартості газу природного і включити у собівартість газу попутного (п. 4.1.2) Інструкції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги відповідача та третьої особи підлягають відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька Судді І.В. Борисенко Н.Є. Маринчак