Ухвала суду № 30107414, 19.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року справа №805/1142/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року у справі № 805/1142/13-а за поданням Державної податкової інспекції в місті Дзержинську Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

Заявник звернувся до суду з поданням про стягнення коштів з рахунків відповідача у банках за податковим боргом з податку на додану вартість в розмірі 297501 гривня. В обґрунтування подання заявник зазначив, що в податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року, яка подана до податкового органу 17.01.2013 року, відповідачем самостійно визначено суму податку у вказаному розмірі. Вказану суму відповідачем не сплачено, в результаті чого станом на 31.01.2013 року у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань у відповідача виник податковий борг з ПДВ у вказаній сумі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року подання задоволено, з відповідача стягнуто податковий борг з ПДВ в сумі 297501 гривня з рахунків боржника у банках.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити заявнику у задоволенні подання. В обґрунтування апеляції відповідач послався на те, що знаходиться в стадії банкрутства, у зв'язку з чим діє мораторій на стягнення з нього боргових зобов'язань.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що 17.01.2013 відповідач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання за звітний період у розмірі 297501 грн (а.с. 14-15).

За вимогами пп. 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації.

Таким чином, строк сплати вказаних податкових зобов'язань сплинув 30.01.2013 року, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181) відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/43 від 08.10.2008 року з повідомленням про податковий борг у сумі 10220,33 грн., яку було отримано відповідачем 10.10.2008 року (а.с. 8), та другу податкову вимогу № 2/51 від 11.11.2008 року з повідомленням про податковий борг у сумі 210420,87 грн., яку було отримано відповідачем 13.11.2008 року. \ а.с. 9\.

За положеннями п. 14.1.175 статті 14 ПК України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 20.1.18 статті 20 ПК України Державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 31.01.2013 року у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань у відповідача виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 297501 грн, який підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Стосовно доводів апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4. ст. 12 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Разом з тим з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, тобто тих, що виникли після введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, то мораторій не зупиняє виконання боржником цих зобов'язань.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, у зв'язку з чим примусове стягнення за судовим рішенням коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідає вимогам діючого законодавства.

Оскільки податкові зобов'язання з податку на додану вартість у позивача виникли після 4 вересня 2009 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Зазначені висновки колегією суддів зроблені з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25 червня 2011 року - справа № 21-113а11.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року у справі № 805/1142/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова