Постанова № 30106515, 14.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. Справа № 2а-1670/4902/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. по справі № 2а-1670/4902/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

24 липня 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" (далі по тексту - ТОВ «Укррос-Зерно») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року № 0046232308, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1949295,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 452325 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року по справі № 2а-1670/4902/12 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення- відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року по справі № 2а-1670/4902/12 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Укррос-Зерно» задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що підставою для донарахування податкового зобов'язання з ПДВ згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про безпідставність формування ТОВ «Укррос-Зерно» податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у минулих податкових періодах та прийнятих позивачем без документів, що підтверджують факт отримання цих накладних у звітному податковому періоді, а також на підставі податкових накладних, видних постачальником за договором, який контролюючий орган вважає нікчемним. Вказує, що відсутність документа, який підтверджує дату отримання податкової накладної із запізненням, не впливає на формування податкового кредиту платника ПДВ на підставі податкових накладних минулих податкових періодів. Крім того, з посиланням на ст.228 Цивільного кодексу України, стверджує, що належною підставою для визнання нікчемним правочину між ТОВ Укррос-Зерно» ТОВ Ресурс-Інвест» може слугувати лише вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, що набрав законної сили. З огляду на відсутність такого висновку, враховуючи факт виконання сторонами умов вказаного правочину, вважає хибним висновок відповідача про нікчемність правочину між ТОВ Укррос-Зерно» та ТОВ "Ресурс-Інвест» про поставку цукру-піску та меляси. Беручи до уваги наведене, вважає, що підстави для збільшення позивачеві податкового зобов'язння з ПДВ, відсутні.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що ТОВ «Укррос-Зерно», в порушення норм пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформовано податковий кредит за квітень, травень, серпень, жовтень, листопад та грудень 2010 року, із сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних у минулих податкових періодах. При цьому вказані податкові накладні включені до реєстрів та до складу податкового кредиту без документального підтвердження про отримання їх у періоді віднесення сум до податкового кредиту; жодних заяв про відмову постачальника у видачі податкової накладної до ДПІ за місцем реєстрації позивача останнім не подавалось. Крім того, вказує, що суму ПДВ в розмірі 6889 грн. за результатами відносин із ДП ДК «Хліб України» «Шполянський елеватор» позивачем включено до складу податкового кредиту двічі - у серпні та у жовтні 2010 року. З посиланням на акт Красноградської МДПІ від 31.05.2011 року № 629/18/32015772 про результати контрагента позивача ТОВ «Ресурс-Інвест», стверджує про нікчемність правочину між позивачем та вказаним контрагентом, також звертає увагу суду на те, що ТОВ «Укррос-Зерно» не надано жодних доказів правомірності віднесення сум за результатами відносин із вказаним контрагентом до податкового кредиту. Беручи до уваги наведене, вважає збільшення позивачеві податкового зобов'язння з ПДВ на 1949295 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 452325 грн. правомірним, та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до направлень від 09 листопада 2011 року № 2972, №2958, № 2968, № 2954, № 2997 податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у Дніпропетровському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 8942/23-222-30212223 від 20.12.2011 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Укррос-Зерно», зокрема, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97- ВР із змінами та доповненнями, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5153844 грн. (т.1 а.с.8-30).

На підставі вказаних висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0000802302 від 28.12.2011 року, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5153844 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 577702,00 грн.

Скориставшись правом, наданим положеннями ст. 56 Податкового кодексу України, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у м. Києві № 1444/4/12-114 від 05.03.2012 року скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0000802302 від 28.12.2011 року скасоване в часині донарахування податку на додану вартість у сумі 3204548,00 грн. та у відповідній частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій, в інший частині залишено без змін (т.1 а.с.55-67).

За результатами розгляду скарги та на виконання рішення ДПС у м. Києві № 1444/4/12-114 від 05.03.2012 року відповідачем - ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року № 0046232308, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1949295,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 452325 грн. (т.1 а.с.33).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив їх необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що однією з підстав для висновку акту перевірки про порушення ТОВ «Укррос-Зерно» вимог пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України слугувала та обставина, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 1802407 грн. по податковим накладним, виписаним у минулих податкових періодах, без документального підтвердження про їх отримання у періоді віднесення до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим, та таким, що не є підставою для зменшення позивачеві податкового кредиту за квітень, травень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, беручи до уваги наведене.

Матеріалами справи підтверджено, що до складу податкового кредиту за квітень 2010 року ТОВ «Укррос-Зерно» віднесено суму ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Агро-Степ», ТОВ «Зоря-Маїс насіння», ТОВ «Савинці-Агро», ТОВ «Куп'янськ-Агроінвест» у квітні 2009 року; за травень 2010 року - по податковим накладним, виписаним ДП ДАК «Хліб України» «Шполянський елеватор», ТОВ «АПК Маїс», СТОВ «Багатир», ТОВ «Куп'янськ-Агроінвест», МПП Фірма «Ерідон», ДП «Пальміра-Білоусівка», ТОВ «Агро-Степ», ТОВ «ТПК «Укррос», ТОВ «Наука-елеватор», ТОВ «Еспаком», ПРАТ «Таганча», ТОВ «Дружба», ТОВ «Чортківський цукровий завод», ТОВ «Бест Пауер Україна», ТОВ «Ей Сі Ес» у грудні 2008 року, лютому, березні, квітні, травні, липні, серпні вересні, жовтні, грудні 2009 року, січні 2010 року; за серпень 2010 року - по податковій накладній, виписаній ТОВ «Трансінвестсервіс» у серпні 2008 року; за жовтень 2010 року - по податковій накладній, виписаній ДП ДАК «Хліб України» «Шполянський елеватор» у липні 2010 року; за листопад 2010 року - по податковим накладним, виписаним ТОВ «Юмекс» та ДП ДАК «Хліб України» «Шполянський елеватор» - у січні 2010 року; за грудень 2010 року - по податковим накладним, виписаним ТОВ «Штрубе Україна ГМБХ», ТОВ «Укррос-Транс», МПП «Ерідон», ТОВ «ЛНЗ», ПРАТ «Украгро НПК», ДП «Савинський елеватор ДАК «Хліб України» у березні, вересні, листопад, грудень 2009 року, квітні, червні, серпні та вересні 2009 року (т.1, а.с. 187-250, т.2, а.с.1-94, 103-264).

Колегія суддів зазначає, що оскільки вказані спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у квітні, травні, серпні, жовтні та грудні 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи період проведення перевірки (з 09.11.2011 року по 13.12.2011 року), регламентовано Податковим кодексом України, які також підлягають застосуванню при наданні оцінки правомірності формування податкового кредиту у 2011 році.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин були визначені статтею 7 Закону про ПДВ. Виходячи зі змісту положень наведеної норми права, суд зазначає, що формування податкового кредиту фактично залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна.

Приписами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що дата виникнення права платника податків на податковий кредит визначається по даті здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Проте, є випадки, коли період виписки податкових накладних не співпадає з періодом їх отримання. Суд зазначає, що Законом про ПДВ не передбачено будь-якої відповідальності платника податку за таке „запізнення" відображення податкового кредиту, тож і вимоги податкового органу щодо безумовного одночасного (мається на увазі із податковими зобов'язаннями) відображення податкових накладних у складі податкового кредиту є неправомірними.

При цьому слід відмітити, що право на податковий кредит позивач не втрачає, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористався.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено будь-якої відповідальності платника податку за таке „запізнення" відображення податкового кредиту, тож і вимоги податкового органу щодо безумовного одночасного (мається на увазі із податковими зобов'язаннями) відображення податкових накладних у складі податкового кредиту є неправомірними.

Так, згідно з п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181, чинного на час виникнення спірних правовідносин щодо включення вищевказаних податкових накладних минулих періодів, передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, у відповідності до наведеної норми, платник податків має право коригувати показники податкової звітності, які впливають на розмір сплачуваних ним податків, в тому числі й податковий кредит, в межах строку 1095 днів.

Отже, право на податковий кредит позивач не втрачає протягом 1095 днів, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористався. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх податкових періодах.

Колегією суддів не беруться до уваги в якості належного обґрунтування зменшення позивачеві податкового кредиту посилання відповідача на п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, оскільки не є обов'язком позивача подавати до відповідача заяву зі скаргою на постачальників, які на дату виникнення у позивача права на податковий кредит затримають видачу податкових накладних. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, контрагенти ТОВ «Укррос-Зерно» - ДП ДАК «Хліб України» «Шполянський елеватор», ТОВ «АПК Маїс», СТОВ «Багатир», ТОВ «Куп'янськ-Агроінвест», МПП Фірма «Ерідон», ДП «Пальміра-Білоусівка», ТОВ «Агро-Степ», ТОВ «ТПК «Укррос», ТОВ «Наука-елеватор», ТОВ «Еспаком», ПРАТ «Таганча», ТОВ «Дружба», ТОВ «Чортківський цукровий завод», ТОВ «Бест Пауер Україна», ТОВ «Ей Сі Ес», ТОВ «Трансінвестсервіс», ТОВ «Юмекс», ТОВ «Штрубе Україна ГМБХ», ТОВ «Укррос-Транс», МПП «Ерідон», ТОВ «ЛНЗ», ПРАТ «Украгро НПК», ДП «Савинський елеватор ДАК «Хліб України» не відмовлялися видати позивачу податкові накладні на реалізовані товари та надані послуги.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, оскільки зазначеними нормами не заборонено включати суми ПДВ до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах.

Під час перевірки, і це не спростовано відповідачем, перевіряючим були надані податкові накладні, оформлені належним чином, які були включені позивачем до складу податкового кредиту за фактом їх отримання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на включення сплачених сум податку на додану вартість в разі настання першої із подій, встановлених п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що будь-яких зауважень щодо реальності правочинів, в рамках виконання яких були виписані спірні податкові накладні, відповідачем в акті перевірки відображено не було.

Судом апеляційної інстанції було досліджено надані позивачем копії спірних податкових накладних та встановлено, що вони заповнені згідно вимог, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, містять усі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, скорочену назву підприємства-позивача та його контрагента, податковий номер продавця та покупця, місце їх розташування, опис та кількість товарів, а відтак, є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту за цими податковими накладними.

Колегія суддів зауважує, що окремі неточності у складенні податкових накладних (відсутність розшифровки підпису особи, яка підписала податкові накладні № 17 від 23.04.2009 року ТОВ "Cавинці - Агро" сума ПДВ 3951,67 грн., №16 від 23.04.2009 року сума ПДВ 2356,67 грн., №15 від 03.04.2009 року сума ПДВ 1863,33 грн. (т.2 а.с.205 - 207)), не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, тим більше, що вказана обставина не була підставою для висновку про порушення вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ згідно акту перевірки ТОВ «Укррос-Зерно».

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на відсутність у позивача документів, що підтверджують отримання спірних податкових накладних в періоді включення їх до складу податкового кредиту, як на підставу для позбавлення позивача права на його формування, оскільки жодним нормативно-правовим актом не поставлено в залежність право платника на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів, що підтверджують дату отримання податкової накладної від контрагента.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність зменшення позивачеві податкового кредиту на загальну суму 1802407 грн., сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних у минулих податкових періодах.

Крім того, колегія суддів вважає хибним висновок ДПІ у м. Полтаві про порушення ТОВ «Укррос-Зерно» вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за рахунок включення до складу податкового кредиту квітня, травня, серпня, жовтня, листопада та грудня 2010 року податкових накладних минулих податкових періодів, оскільки застосування норм Податкового кодексу України до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності (01.01.2011 року), є безпідставним.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суму ПДВ у розмірі 6889 грн. по податковим накладним № 944 від 12.08.2010 р. та № 945 від 27.08.2010 р., виписаним ДП ДАК «Хліб України» «Шполянський елеватор» (№ платника ПДВ - 9526223281) позивачем було включено до складу податкового кредиту двічі - у серпні та у жовтні 2010 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії податкових декларацій з ПДВ за вказані податкові періоди разом з доданими до них розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т.1, а.с.214-216, 223-225).

У зв'язку з чим, зменшення позивачеві податкового кредиту на 6889 грн. є правомірним.

Щодо висновку акту перевірки про порушення ТОВ «Укррос-Зерно» вимог п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено нормами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише формальне оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями (виконавцями) податкових, видаткових накладних, не є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту та валових витрат у випадку нездійснення самої господарської операції. Дані посилання відповідають практиці Верховного суду України, викладеній у рішенні від 21.01.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем до складу податкового кредиту лютого 2011 року включено суми по податкових накладних, виписаних ТОВ "Ресурс - Інвест".

За висновком відповідача, зробленим з посиланням на акт Красноградської МДПІ № 629/18/32015772 від 31.05.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ресурс-Інвест», угода між позивачем та вказаним контрагентом є нікчемною, оскільки не направлена на настання реальних правових наслідків, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на 140000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.02.2011 року між ТОВ "Укррос - зерно" та ТОВ "Ресурс - інвест" було укладено договір поставки цукру - піску з мішками на загальну суму 23403000,00 грн. (а.с.87).

01.07.2011 року між позивачем та вказаним контрагентом укладено додаткову угоду до договору № С/11/Р-3 від 03.02.2011 року, якою було частково змінено предмет договору, а саме, встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти мелясу в кількості 157,31 тн на суму 109676,53 грн. (а.с.88).

На підтвердження господарських операцій з поставки зазначених товарів позивачем надано до матеріалів справи копії акту приймання-передачі № 1 від 01.07.2011 року, картки рахунку 631, податкової накладної № 1 від 24.02.2011 року на суму 1500000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 250000,00 грн., банківських виписок (т.1, а.с.89-104).

Разом з тим, позивачем не надано податкової накладної на придбання меляси, видаткових накладних на цукор-пісок та мелясу, доказів транспортування, оприбуткування та зберігання як цукру-піску, так і меляси (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на отримання ТМЦ), а також доказів використання придбаних товарів у господарській діяльності, отже, не доведено реальності господарської операції з поставки цукру-піску та меляси у ТОВ «Ресурс-Інвест».

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи копії карток по рахунку 631 не дають змоги визначити надходження зазначених у них ТМЦ саме від ТОВ "Ресурс-Інвест», а наявність у ТОВ «Укррос-Зерно» податкової накладної № 1 від 24.02.2011 року та акту прийому-передачі № 1 від 01.07.2011 року свідчить лише про документообіг між підприємствами, а тому, не можуть слугувати в якості доказу реальності поставки товарів позивачеві вказаним контрагентом, та використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності.

Колегія суддів відмічає, що вказані докази були витребувані як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, однак, позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів фактичного одержання ТМЦ (цукру-піску та меляси) від постачальника ТОВ "Ресурс-Інвест".

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає вірними твердження відповідача про те, що правочин між ТОВ «Укррос-Зерно» та ТОВ «Ресурс-Інвест» не направлений на настання реальних правових наслідків, та, відповідно, й висновок ДПІ у м. Полтаві про завищення ТОВ «Укррос-Зерно» податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом за лютий 2011 року на суму 140000,00 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0046232308 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 146889,00 грн. - за основним платежем, та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1773,25 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, в той час як вказане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1802407 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 450601,75 грн. прийнята без додержання вимог ч.3 ст.2 КАС України та Податкового кодексу України, а тому, підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року по справі № 2а-1670/4902/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укррос-Зерно» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0046232308 від 07.05.2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1802407 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 450601,75 грн. прийнята з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому в силу приписів п.3 ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Зерно" - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року по справі № 2а-1670/4902/12 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Зерно» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0046232308 від 07.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1802407 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 450601,75 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Зерно» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0046232308 від 07.05.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1802407 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 450601,75 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року по справі № 2а-1670/4902/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.