Рішення № 30104943, 11.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р.Справа № 916/35/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Кравцов О.А.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" про стягнення 1 968 200,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" про стягнення 1 968 200,31 грн., посилаючись на наступне.

10.06.2009 р. між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Чорномортехфлот" (підрядник) було укладено договір № 387-ОТ, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на власний ризик виконати за плату роботи зі збільшення глибин операційної акваторії причалу №1, відповідно до умов цього договору та Технічного завдання замовника згідно проекту: „Збільшення глибини операційної акваторії причалу № 1, водного підходу і акваторії рейдового причалу №2 до глибини 14,5 м ДП „Іллічівський морський торговельний порт", розробленого ДП „ЧорноморНДІпроект", а замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у зазначеному договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції, що діяла на момент укладення договору) загальна ціна робіт за цим договором становила 33 924 000 грн. та включала в себе плату за виконану роботу та відшкодування усіх витрат підрядника.

Як вказує позивач, відповідно до календарного графіку, який є додатком № 3 до договору, днопоглиблювальні роботи на операційній акваторії причалу №1 багаточерпаковим земкараваном МСШ-750 мали бути виконані за 92 доби.

Так, на виконання умов договору платіжними дорученнями за 2009 рік та І квартал 2010 року ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача - підрядника 22 741 923,62 грн., в т.ч. аванс згідно з п. 5.3 договору в сумі 10% від вартості робіт, що складає 3 392 400 грн., а також плату за здійснені підрядником днопоглиблювальні роботи. Проте, за ствердженнями позивача, протягом зазначеного періоду підрядник виконав роботи на суму 21 499 470,70 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, протягом 2011-2012 рр. роботи за договором не здійснювалися.

Як зазначає позивач, 19.01.2012 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 387-ОТ від 10.06.2009 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо зміни пункту 4.1 та пункту 7.1 договору в частині зменшення обсягів та загальної ціни робіт за договором № 387-ОТ від 10.06.2009 р.

Так, відповідно до пункту 4.1. договору (в редакції від 19.01.2012 р.) загальна ціна за договором становить 25 443 750 грн. з урахуванням ПДВ та включає в себе плату за виконану роботу та відшкодування усіх витрат підрядника. З огляду на часткове виконання умов договору підрядником протягом 2009-2010 рр. вартість невиконаних робіт за договором (з урахуванням зміни загальної суми договору) станом на 19.01.2012 р. становила 3 944 279,30 грн. (25 443 750 грн. (загальна сума договору) - 21 499 470,70 грн. (вартість виконаних робіт)).

Крім того позивач зазначає, що в додатковій угоді № 1 до договору № 387-ОТ сторони дійшли згоди щодо зміни порядку розрахунків за договором. Зокрема, сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості виконаних робіт за договором на підставі акту виконаних робіт протягом 30-ти днів з моменту їх підписання замовником шляхом зарахування сплаченого авансу, який станом на 01.01.2012 р. становить 1242 452,92 грн. (22741923,62 грн. (сплачені грошові кошти протягом 2009-2010 рр.) - 21499470,70 грн. (вартість виконаних робіт протягом 2009-2010 рр.), та перерахування на розрахунковий рахунок підрядника остаточного розрахунку за договором.

Наразі додатковою угодою № 1 до договору № 387-ОТ визначено, що остаточний строк виконання робіт за договором 15.02.2012 р. Зазначена дата узгоджена з урахуванням початку нерестового періоду (з 15.02.2012 по 15.06.2012р. проведення днопоглиблювальних робіт на акваторії Сухого лиману не дозволено Державною екологічною Інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря №4365/05 від 27.09.2011р.), та обсягів робіт, що підлягають виконанню.

Так, як стверджує позивач, з метою уникнення розбіжностей та різного тлумачення умов договору №387-ОТ (у редакції договору від 19.01.2012р.) щодо визначення обов'язків замовника (позивача) сторони констатували, що замовником надано підряднику всю необхідну проектну документацію та встановлені законодавством дозволи та погодження для виконання робіт за договором.

На підставі звернення ПАТ „Чорномортехфлот" від 20.01.2012 р. до капітану ІМТП щодо погодження схеми розкладки якорів г/ч «Майкан» та схеми руху шаланд від району днопоглиблення до морського підводного звалища, 23.01.2012 р. зазначені схеми було погоджено відповідно до вимог «Обов'язкових постанов ІМТП».

Так, за ствердженнями позивача, 28.01.2012 р. до відповідача була направлена телефонограма щодо необхідності приступити до виконання робіт, яка була прийнята диспетчером ПАТ „Чорномортехфлот" Шаталовим Н.К., але роботи за договором розпочаті не були.

Таким чином, на думку позивача, з 23.01.2012р. відповідач був зобов'язаний приступити до виконання робіт за договором та закінчити їх у строк до 15.02.2012 р. Проте, протягом з 23.01.2012 р. по 15.02.2012 р. відповідач не приступив до виконання робіт взагалі.

Разом з тим позивач вказує, що за 15 днів до закінчення нерестового періоду (з 15.02.2012 по 15.06.2012 р.) звернувся до відповідача з вимогою (вих. від 30.05.2012р. № 322/07.6-62954) приступити до виконання днопоглиблювальних робіт за договором №387-ОТ з 15.06.2012 р. При цьому з огляду на положення п. 6.3. та п. 14.1 договору відповідачу було запропоновано надіслати на адресу порту два екземпляри додаткової угоди № 2 підписані зі сторони підрядника.

До того ж 08.06.2012р. позивачем в доповнення до листа № 322/07.6-62954 від 30.05.2012 р. було надіслано на адресу відповідача проект додаткової угоди №2 щодо визначення дати початку робіт та повторно пред'явлено вимогу у максимально стислі строки приступити до виконання робіт за договором.

13.06.2012 р. після проведення остаточного узгодження шляхом переговорів строків виконання робіт за договором сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 387-ОТ від 10.06.2009р.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 13.06.2012 р. сторони внесли зміни у пункт 5 додаткової угоди № 1 від 19.01.2012 р., визначивши остаточний строк виконання робіт - до 31.07.2012 р. Крім того, сторони внесли зміни у пункт 6 додаткової угоди № 1 від 19.01.2012 р., яким додатково підтвердили, що станом на 01.06.2012 р. (замість 01.01.2012 р., як зазначено у додатковій угоді № 1) аванс за договором становить 1242452,92 грн. (в іншій частині порядок розрахунків погоджений сторонами у додатковій угоді №1 не змінився).

Сторони узгодили, що інші положення договору та додаткової угоди № 1 від 19.01.2012 р., що не змінені цією угодою, діють в частині, що не суперечить цій угоді.

Листом від 13.06.2012р. № 359/07.6-6 позивач направив оригінал додаткової угоди до відповідача.

Таким чином, на думку позивача, відповідач мав можливість приступити до виконання робіт за договором з 15.06.2012р. та закінчити їх у строк до 31.07.2012р.

Проте, протягом з 15.06.2012р. по 31.07.2012р. відповідач не приступив до виконання робіт взагалі, незважаючи на чисельні звернення порту з вимогою термінового початку робіт за договором. Зокрема, згідно листа від 21.06.2012 р. № 376/07.6-6 позивач вимагав сповістити порт про заплановану дату початку робіт (надіслано відповідачу факсом та рекомендованим листом із повідомленням про вручення). Також 11.07.2012 р. листом за № 408/07.6-6 позивач вимагав у максимально стислі строки розпочати роботи за договором (надіслано відповідачу факсом та рекомендованим листом). 16.07.2012 р. листом № 417/07.6-6 позивач вимагав розпочати роботи та виконувати заявлену в договорі інтенсивності робіт (подано до канцелярії відповідача). 20.07.2012 р. в листі № 422/07.6-6, 23.07.2012 р. в листі № 426/07.6-6, а також 27.07.2012 р. в листі № 432/07.6-6 позивач вимагав невідкладно приступити до виконання робіт та відповідно до заявленої інтенсивності, виконати роботи у встановлений додатковою угодою № 2 строк (листи вручено до канцелярії відповідача). Відповіді на звернення від відповідача портом не отримано.

Враховуючи, що строк виконання робіт за договором сплинув 31.07.2012 р., а строк дії договору відповідно до п. 13.1. договору визначено до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, позивач, керуючись ст. 188, ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України, ст. 651, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача із пропозицією щодо розірвання договору №387-ОТ від 10.06.2009 р.

Так, оскільки відповіді на пропозицію порту за згодою сторін розірвати укладений між сторонами 10.06.2009 р. договір № 387-ОТ від відповідача не надходило, позивачем було подано до суду відповідний позовом про розірвання зазначеного договору, за результатами якого було прийнято рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2012 р. у справі № 5017/2415/2012 про задоволення позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт" щодо розірвання договору № 387-ОТ (зі змінами та доповненнями), укладеного 10.06.2009 р. При цьому, як зазначає позивач, вказане рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2012 р. набуло законної сили.

В свою чергу у зв'язку із розірванням договору у судовому порядку портом на адресу відповідача надіслано вимогу про повернення коштів сплачених за договором в сумі 1242452,92 грн. (залишок авансу). Проте протягом встановленого строку грошові кошти в сумі 1242452,92 грн. на розрахунковий рахунок порту не надійшли. Так, на думку позивача, зазначене свідчить, що відповідач в порушення ст. 1212 Цивільного кодексу України використовує (притримує, зберігає) грошові кошти порту без будь-якої правової підстави, т.я. укладений між сторонами договір № 387-ОТ, якій був підставою для отримання відповідачем авансу, розірвано у судовому порядку.

Крім того, враховуючи, що договір № 387-ОТ, укладений між портом та відповідачем, розірвано у зв'язку із невиконанням останнім його умов, за порушення зобов'язання, позивач вважає, що на підставі п. 11.2 договору та ст. 231 Господарського кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення в межах дії договору (по 21.11.2012 р.) та штраф у розмірі 7% вказаної вартості за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів. Зокрема, враховуючи те, що вартість невиконаних робіт за договором (з урахуванням зміни загальної суми договору) становить 3 944 279.30 грн., відповідно сума нарахованої пені за період з 31.07.2012 р. по 21.11.2012 р. становить 449 647,84 грн. (3 944 279,30 грн. х 0,1 % х 114 дн.), а сума штрафу становить 276 099,55 грн. (3 944 279,30 грн. х 7%).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2013 р. позовну заяву Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/35/13-г, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

10.06.2009 р. між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Чорномортехфлот" (підрядник) (яке було перейменовано у Приватне акціонерне товариство „Чорномортехфлот") було укладено договір № 387-ОТ (а.с. 11-14), за яким підрядник зобов'язався на власний ризик виконати за плату роботи зі збільшення глибин операційної акваторії причалу № 1 відповідно до умов цього договору за Технічним завдання замовника згідно проекту: „Збільшення глибини операційної акваторії причалу № 1, водного підходу і акваторії рейдового причалу № 2 (з двох швартових бочок) до глибини 14,5 м ДП „Іллічівський морський торговельний порт", розробленого ДП "ЧорноморНДІпроект", а замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у цьому договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, загальна ціна робіт становить 33 924 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% у розмірі 5 654 000,00 грн., та включає в себе плату за виконану роботу та відшкодування усіх витрат підрядника. Загальна ціна робіт за цим договором визначена на основі договірної ціни, передбаченої у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 15).

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з технічного обслуговування каналу є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до календарного графіку на виконання робіт зі збільшення глибини операційної акваторії причалу № 1 ДП „Іллічівський морський торговельний порт" у 2009 році (а.с. 17), який є додатком № 3 до договору, строк виконання днопоглиблювальних робот на операційній акваторії причалу № 1 багаточерпаковим земкараваном МСШ-750 становив 92 доби.

Як з'ясовано судом, відповідачем були виконані підрядні роботи на суму 21 499 470,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи: актом звірки об'ємів та вартості виконаних днопоглиблювальних робіт по договору від 02.08.2011р. (а.с. 23), а також довідками про вартість виконаних підрядних робіт і актами приймання виконаних підрядних робіт, зокрема: довідкою за вересень 2009 р. та актом № 1 за вересень 2009 р. на суму 2 941 210,80 грн., довідкою за жовтень 2009 р. та актом № 2 за жовтень 2009 р. на суму 6 286 795,68 грн., довідкою за листопад 2009 р. та актом № 3 за листопад 2009р. на суму 7 081 295,76 грн., довідкою за грудень 2009 р. та актом № 4 за грудень 2009 р. на суму 2 289 530,76 грн., довідкою за січень 2010р. та актом № 5 за січень 2010 р. на суму 2 212 930,37 грн., довідкою за лютий 2010р. та актом № 6 за лютий 2010 р. на суму 687 707,33 грн. (а.с. 36-47), які без зауважень та заперечень підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Так, в свою чергу на виконання умов договору ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було перераховано відповідачу - підряднику грошові кошти в сумі 22 741 923,62 грн., у тому числі 3 392 400,00 грн. - аванс згідно з п. 5.3 договору в розмірі 10% від вартості робіт згідно платіжного доручення № 168 від 08.07.2009 р. (а.с. 24), а також плату за здійснені підрядником днопоглиблювальні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 2624 від 07.10.2009 р. на суму 2647089,72 грн. (а.с. 25), № 2 від 11.2009 р. на суму 3 000 000,00 грн. (а.с. 26), № 2980 від 09.11.2009 р. на суму 1 658 116,11 грн. (а.с. 27), № 3 від 09.11.2009 р. на суму 1 000 000,00 грн. (а.с. 28), № 10 від 08.12.2009 р. на суму 763 000,00 грн. (а.с. 29), № 3286 від 08.12.2009 р. на суму 1 610 166,18 грн. (а.с. 30), № 6391 від 08.12.2009 р. на суму 4 000 000,00 грн. (а.с. 31), № 3536 від 29.12.2009 р. на суму 2060577,68 грн. (а.с. 32), № 3 від 05.02.2010 р. на суму 1 000 000,00 грн. (а.с. 33), № 11 від 08.02.2010 р. на суму 991637,33 грн. (а.с. 34), № 822 від 25.02.2010 р. на суму 618936,60 грн. (а.с. 35).

Наразі, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, на протязі 2011-2012 рр. роботи за вказаним договором не здійснювались.

Як з'ясовано судом, 19.01.2012 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору № 387-ОТ від 10.06.2009 р. (а.с. 19), відповідно до якої сторони внесли зміни до пункту 4.1 та пункту 7.1 договору в частині зменшення обсягів та загальної ціни робіт за договором № 387-ОТ від 10.06.2009 р.

Так, відповідно до пункту 4.1. договору в новій редакції від 19.01.2012 р. загальна ціна за договором становить 25 443 750 грн. з урахуванням ПДВ та включає в себе плату за виконану роботу та відшкодування усіх витрат підрядника.

Враховуючи часткове виконання умов договору з боку відповідача протягом 2009-2010 рр., відповідно вартість невиконаних робіт за договором (з урахуванням зміни загальної суми договору) станом на 19.01.2012 р. становила 3 944 279,30 грн. (25 443 750 грн. (загальна сума договору) - 21 499 470,70 грн. (вартість виконаних робіт)).

Крім того, в додатковій угоді № 1 до договору № 387-ОТ сторони дійшли згоди щодо зміни порядку розрахунків за договором. Зокрема, сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості виконаних робіт за договором на підставі акту виконаних робіт протягом 30-ти днів з моменту їх підписання замовником шляхом зарахування сплаченого авансу, який станом на 01.01.2012 р. становить 1 242 452,92 грн. (22741923,62 грн. (сплачені грошові кошти протягом 2009-2010 рр.) - 21499470,70 грн. (вартість виконаних робіт протягом 2009-2010 рр.), та перерахування на розрахунковий рахунок підрядника остаточного розрахунку за договором.

Наразі в п. 5 додаткової угоди № 1 до договору № 387-ОТ сторонами визначено, що остаточний строк виконання робіт за договором 15.02.2012 р. Як вказує позивач, зазначена дата була узгоджена з урахуванням початку нерестового періоду (з 15.02.2012 р. по 15.06.2012 р. проведення днопоглиблювальних робіт на акваторії Сухого лиману не дозволено Державною екологічною Інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря №4365/05 від 27.09.2011р.), та обсягів робіт, що підлягають виконанню.

Також в п. 7 додаткової угоди № 1 до договору № 387-ОТ сторони констатували, що замовником надано підряднику всю необхідну проектну документацію та встановлені законодавством дозволи та погодження для виконання робіт за договором.

При цьому, як вказує позивач, на підставі звернення ПАТ „Чорномортехфлот" від 20.01.2012 р. до капітану Іллічівського порту щодо погодження схеми розкладки якорів г/ч „Майкан" та схеми руху шаланд від району днопоглиблення до морського підводного звалища, 23.01.2012 р. зазначені схеми було погоджено відповідно до вимог Обов'язкових постанов Іллічівського порту. Так, позивач стверджує, що ним 28.01.2012 р. до відповідача була направлена телефонограма щодо необхідності приступити до виконання робіт, яка була прийнята диспетчером ПАТ „Чорномортехфлот" Шаталовим Н.К., але роботи за договором розпочаті не були.

Відтак, позивач стверджує, що з 23.01.2012р. відповідач був зобов'язаний приступити до виконання робіт за договором та закінчити їх у строк до 15.02.2012 р. Проте, протягом з 23.01.2012 р. по 15.02.2012 р. відповідач не приступив до виконання робіт взагалі. Також позивач вказує, що за 15 днів до закінчення нерестового періоду (з 15.02.2012 по 15.06.2012 р.) звернувся до відповідача з вимогою (вих. від 30.05.2012р. № 322/07.6-62954) приступити до виконання днопоглиблювальних робіт за договором № 387-ОТ з 15.06.2012 р.

13.06.2012 р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 2 до договору № 387-ОТ від 10.06.2009 р. (а.с. 21), згідно з якою сторони внесли зміни до п. 5 додаткової угоди № 1 від 19.01.2012 р., визначивши остаточний строк виконання робіт - до 31.07.2012 р. Крім того, сторони внесли зміни у пункт 6 додаткової угоди № 1 від 19.01.2012р., яким додатково підтвердили, що станом на 01.06.2012 р. (замість 01.01.2012 р., як зазначено у додатковій угоді № 1) аванс за договором становить 1 242 452,92 грн. Також в додатковій угоді № 2 сторони узгодили, що інші положення договору та додаткової угоди № 1 від 19.01.2012 р., що не змінені цією угодою, діють в частині, що не суперечить цій угоді.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач мав можливість приступити до виконання робіт за договором з 15.06.2012 р. та закінчити їх у строк до 31.07.2012 р. Проте, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, протягом з 15.06.2012 р. по 31.07.2012 р. відповідач не приступив до виконання робіт взагалі, незважаючи на чисельні звернення порту з вимогою термінового початку робіт за договором. Доказів, що підтверджують виконання робіт, відповідач до суду не надав.

Саме з підстав невиконання відповідачем у строк робіт зі збільшення глибин операційної акваторії причалу № 1 відповідно до умов договору № 387-ОТ від 10.06.2009 р. і додаткових угод до нього, що є порушенням умов договору, позивачем було запропоновано відповідачу розірвати вказаний договір.

Згідно положень ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Із вказаною нормою цілком кореспондується ст. 320 ГК України, згідно з якою у разі, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У зв'язку з недосягненням згоди щодо розірвання договору позивач звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2012 р. у справі № 5017/2415/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 р., позовну заяву ДП „Іллічівський морський торгівельний порт" було задоволено повністю та розірвано договір № 387-ОТ від 10.06.2009 р., укладений між ДП „Іллічівський морський торгівельний порт" та ПрАТ „Чорномортехфлот". Вказаним рішенням суду встановлено факт невиконання відповідачем в обумовлений сторонами в договорі № 387-ОТ строк підрядних робіт зі збільшення глибин операційної акваторії причалу № 1, відповідно до умов цього договору та технічного завдання замовника згідно проекту: „Збільшення глибини операційної акваторії причалу № 1, водного підходу і акваторії рейдового причалу № 2 до глибини 14,5м ДП „Іллічівський морський торговельний порт", розробленого ДП "ЧорноморНДІпроект".

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з огляду на вищевикладене, встановлений судом факт невиконання відповідачем в обумовлений строк підрядних робіт за договором № 387-ОТ, що є істотним порушенням умов договору, та вартість невиконаних робіт підтверджено та не підлягає доказуванню.

Між тим у зв'язку з допущенням порушень умов договору, який було розірвано судом з цієї підстави, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції на підставі п. 11.2 договору та ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Також ч. 1, 2 статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГУ України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, в розділі 11 договору № 387-ОТ передбачена відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором. Зокрема, згідно п. 11.2 цього договору за порушення підрядником строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Наразі слід зазначити, що вартість невиконаних робіт за договором (з урахуванням зміни загальної суми договору) становить 3 944 279,30 грн. (25 443 750,00 грн. (загальна сума договору відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1) - 21 499 470,70 грн. (вартість виконаних робіт відповідно до довідок та актів). Отже, у зв'язку з невиконанням відповідачем робіт за договором № 387-ОТ від 10.06.2009 р., а саме: прострочкою з 31.07.2012 р. (кінцевий строк виконання робіт згідно додаткової угоди № 2 до вказаного договору) по 21.11.2012 р. (прийняття судом рішення про розірвання договору) позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 449647,84 грн. (3 944 279,30 грн. (вартість невиконаних робіт) х 0,1 % х 114 дн.) та штраф в розмірі 276099,55 грн. (3 944 279,30 грн. х 7%).

Враховуючи викладене, суд вважає цілком правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 449647,84 грн. та штрафу у розмірі 276099,55 грн., адже відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання згідно договору № 387-ОТ (щодо виконання робіт зі збільшення глибин операційної акваторії причалу № 1).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 1242452,93 грн., що були перераховані позивачем на виконання договору № 387-ОТ, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, вказану суму коштів позивач сплатив за виконання відповідачем підрядних робіт по договору № 387-ОТ. Зокрема, згідно додаткових угод № 1 і № 2 до договору № 387-ОТ сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості виконаних робіт за договором на підставі акту виконаних робіт протягом 30-ти днів з моменту їх підписання замовником шляхом зарахування сплаченого авансу, який станом на 01.06.2012 р. становить 1 242 452,92 грн. (22741923,62 грн. (сплачені грошові кошти протягом 2009-2010 рр.) - 21499470,70 грн. (вартість виконаних робіт протягом 2009-2010 рр.), та перерахування на розрахунковий рахунок підрядника остаточного розрахунку за договором. Отже, у зв'язку з розірванням договору № 387-ОТ та невиконанням відповідачем робіт на всю суму (виконано робіт на суму 21499470,70 грн.), що було сплачено позивачем (22741923,62 грн. сплачено фактично), суд погоджується з доводами позивача про безпідставне отримання відповідачем коштів на суму 1 242 452,92 грн.

При цьому господарський суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача вказаних коштів згідно ст. 1212 ЦК України за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною у зобов'язанні.

Так, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Також слід зазначити, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: коли є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому.

У зв'язку із розірванням договору у судовому порядку позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу від 24.12.2012 р. № 844/20.3-7 про повернення коштів сплачених за договором в сумі 1 242 452,92 грн. (залишок авансу) протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги, проте грошові кошти в сумі 1 242 452,92 грн. позивачу не були повернуті.

Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені ст. 653 ЦК України, відповідно до ч. 4, ч. 5 якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, у разі припинення договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, при істотних порушеннях договору стороною друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про виникнення у відповідача зобов'язання із набуття без достатньої правової підстави спірної суми грошових коштів позивача в розмірі 1242452,92 грн., що були останнім перераховані відповідачу в якості авансу за вищевказаним договором № 387-ОТ від 10.06.2009 р. з подальшим зарахуванням його в якості оплати за виконані роботи. У даному випадку таке безпідставне набуття грошових коштів відбулось внаслідок їх перерахування на користь відповідача, який не виконав обумовлені договором роботи.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1242452,92 грн., що є безпідставно отриманими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" до Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" про стягнення 1 968 200,31 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Чорномортехфлот" (65000, м. Одеса, вул. Польська, 18; код ЄДРПОУ 01385479; р/р 2600230146714 в філії „Відділення ПАТ „Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, МФО 305437) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672; р/р 26009114761 в ПАТ „Марфін банк", МФО 328168) 1242452/один мільйон двісті сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят дві/грн. 92 коп. заборгованості, 449647/чотириста сорок дев'ять тисяч шістсот сорок сім/грн. 84 коп. пені, 276099/двісті сімдесят шість тисяч дев'яносто дев'ять/грн. 55 коп. штрафу, 39364/тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят чотири/грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2013 р.

Суддя Петров В.С.