Рішення № 30104214, 13.03.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2602/3465/12

провадження № 2/753/1488/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарі -Троян С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Центрального регіонального управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Банк "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Центрального регіонального управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", третя особа: ОСОБА_3 про усунення порушень прав споживача визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.12.2006 р. між позивачем та ОСОБА_2 (далі відповідач - 1) було укладено кредитний договір № 90-06-И/09 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу -1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 149900,00 доларів США зі сплатою 11,6 % річних з кінцевим терміном погашення 30.11.2021 р. Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу - 1 кредитні кошти, однак відповідач - 1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує та систематично порушує умови договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті основного боргу та процентів у розмірі 659900 грн. 40 коп.

01.12.2006 року між позивачем та ОСОБА_3 (далі відповідач - 2) було укладено договір поруки, № 90-06-П/09, відповідно до умов якого відповідач - 2 зобов'язався відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань.

Позивач звертався до відповідачів з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором, проте останні були залишені поза увагою, тому позивач звернувся з даним позовом до суду з метою стягнення заборгованості у примусовому порядку.

23.01.2013 року від відповідача - 1 надійшов зустрічний позов, в якому просить визнати договір поруки недійсним та стягнути моральну шкоду, мотивуючи свої вимоги тим, що у позивача за первісним позовом була відсутня ліцензія для надання кредитних коштів в іноземній валюті.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити пояснивши, що відповідач - 1 порушив умови договору та не сплачував кредит та відсотки нараховані за користування кредитом, проти задоволення зустрічного позову заперечував, оскільки договір був укладений правомірно та відповідачем не надано доказів якої моральної шкоди йому було завдано.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнала оскільки, відсотки нараховані не вірно, останні нараховувались не з моменту укладення договору, а з моменту прострочення сплати чергового платежу, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01.12.2006 р. між позивачем та відповідачем - 1 було укладено кредитний договір № 90-06-И/09 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу-1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредит у сумі 149900,00 дол. США зі сплатою 11,6 % річних з кінцевим терміном погашення 30.11.2021 р. /а.с. 5-7/.

Відповідно до п. 3.2 договору позичальник зобов'язується щомісяця в термін з 26 по останнє число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтентного платежу, розмір якого за договором становить 1782,67 дол. США /а.с. 5/.

Відповідно до п. 3.2.3 договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту в повній сумі, сплати нарахованих процентів, та можливих штрафних санкцій /а.с.11/.

Відповідно до п. 6.1. договору за прострочення повернення кредитних ресурсів або сплати відсотків, позичальник сплачує банку пеню в розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами /а.с.7/.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 03.10.2012 р. сума заборгованості за кредитним договором складає: 659900 грн 40 коп., з яких: 391421 грн. 45 коп. - заборгованість за основним боргом, 43785 грн. 09 коп. - заборгованість по нарахованих відсотках, 35957 грн. 25 коп. - заборгованість по комісії, 188736 грн. 61 коп. - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту /а.с.18-23/.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

01.12.2006 року між позивачем та відповідачем -2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати у повному обсязі по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору /а.с.9-10/.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники /а.с. 9/.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних відсотків і підвищення процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по підвищенню всіх збитків /а.с. 9/.

Згідно ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи наведене, суд вважає первісний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки, відповідачем -1 зобов'язання виконувались неналежним чином, а саме останнім не виконано умови кредитного договору, суд приходить до висновку про те, що первісні позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим суд, вважає що в зустрічному позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що укладення кредитного договору в іноземній валюті без спеціальної передбаченої індивідуальної та генеральної ліцензій є порушенням вимог законодавства, що тягне за собою недійсність договору.

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції. Відповідно до п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: - надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; - використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). На час укладення оспорюваного договору у відповідача були в наявності банківська ліцензія, дозвіл, додаток до дозволу видані Національним банком України на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п.5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність"/а.с. 74-76/.

Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", зокрема, п. 4 ст. 5 Декрету визначено, що індивідуальної ліцензії потребують в тому числі й операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте, чинним законодавством не визначені зазначені вище обмеження, а відтак до спірних правовідносин сторін вказана норма застосуванню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що доводи представника позивача за зустрічним позовом в частині невідповідності укладення договору кредиту та поруки вимогам закону внаслідок відсутності у відповідача повноважень на здійснення кредитування в іноземній валюті, є неспроможними і такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Відповідачем - 1 було самостійно обрано іноземну валюту, оскільки відсотки по сплаті кредитного договору значно менші ніж в національній валюті, крім того підписавши кредитний договір добровільно, відповідач - 1 взяв на себе валютні ризики, оскільки брав кошти в іноземній валюті і позивач за зустрічним позовом добровільно взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з відповідачем - 1 за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, доводи представника позивача за зустрічним позовом про невірне нарахування пені є також неспроможними і такими, що не підтверджені доказами у справі, оскільки судом вбачається, що пеня була розраховано вірно і позивачем за зустрічним позовом не надано контррозрахунку, для якого непотрібно призначення експертизи судом, що потягло б за собою невиправдану тяганину розгляду справи.

Щодо вимог відповідача - 1 про відшкодування моральної шкоди, то відповідач - 1 не навів жодних доказів того, що йому були завдані моральні страждання, які пов'язані з протиправною поведінкою або із знищенням чи пошкодженням майна, або його честь та гідність були принижені.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачами взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконувались не належним чином, заборгованість у повному обсязі не погашена, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, за його безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 546, 553, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054, ч. 1,2 ст. ст. 533, 553, 554, ЦК України, ч. 1 та п.5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Центрального регіонального управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Центрального регіонального управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31, р/р 39015010829980, МФО 300937, ЄДРПОУ 25745867 заборгованість за кредитним договором в розмірі 659900 /шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот/ грн.. 40 коп., а також судові витрати в розмірі 3219 грн. 00 коп., а всього стягнути 663119 /шістсот шістдесят три тисячі сто дев'ятнадцять/ грн. 40 коп.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: