Рішення № 30103524, 19.03.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/301/12-ц Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.

Категорія 19 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.,

суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.

при секретарі Ямковій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою та просила визнати недійсним договір поруки №МК 89-08 РО, укладений між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Житомирської філії 18 квітня 2008 року, зобов'язавши відповідача повернути їй 1221,66 грн., стягнути 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати. В обґрунтування позову зазначала, що 18 серпня 2010 року при спробі отримати кошти через банкомат, їй стало відомо, що з її пенсійного рахунку, який відкритий у відповідача, зникло 773,37 грн. Як роз»яснили працівники банку підставою для списання коштів з її рахунку стало невиконання договору поруки, укладеного 18 квітня 2008 року. Оскільки спірний договір вона не підписувала, то згідно чинного законодавства він є недійсним. У листопаді 2012 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення своїх позовних вимог, в якій також просила визнати недійсною додаткову угоду до договору поруки №1 від 9 вересня 2008року, укладену між нею та відповідачем та стягнути з відповідача на її користь 1221грн.66коп., моральну шкоду в розмірі 10 000грн. та судові витрати(а.с. 77).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір поруки від 18.04.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та КБ «Приватбанк» в особі Житомирської філії ЗАТ КБ «Приватбанк». Зобов'язано Житомирське регіональне управління «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 1221,66 грн. Стягнуто з КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 900,48 грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи. В решті частини позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати. Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, зазначає, що рішення є незаконним за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що районний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачка не підписувала договір, на підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи, оскільки такий висновок може бути здійснений виключно державними спеціалізованими установами, судово-екпертна діяльність яких пов'язана з проведеням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних екпсертиз. Зазначає, що доручивши проведення експертизи певній особі, районний суд у порушення ст. 9 Закону України «Про судову експетизу» не перевірив чи був експерт атестований відповідно до цього Закону та включений до державного Реєстру. На підставі цього вважає висновок експерта недопустимим доказом. Крім того, посилається на те, що позивачкою не доведено факт неукладення з банком договору, а відтак ОСОБА_1 зобов'язана сплатити заборгованість по договору, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Із змісту договору поруки № МК 89-08 РО від 18 квітня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 виступила поручителем перед ПАТ КБ «Приватбанк» за зобов"язаннями ОСОБА_2 по кредиту на суму 200 000грн. /а.с.5,6/. У вказаному договорі зазначено адресу місця її проживання - АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Житомирським МВ УМВС в Житомирській області 06.03.2002 року та код НОМЕР_2.

До зазначеного договору поруки 9 вересня 2008 року було укладено додаткову угоду №1 між цими ж сторонами із зазначенням їх адрес та реквізитів /а.с.70/.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом факт списання коштів з пенсійної карти позивачки в сумі 1221грн.66коп. в рахунок погашення боргу за договором поруки № МК 89-08 РО від 18.04.2008року, підтверджується виписками ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 03.08.2010року по 20.08.2010року /а.с.10,12/.

На підтвердження доводів позивачки та за її клопотанням ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 21 червня 2012 року по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено було спеціалістам експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області /а.с.58/. На вирішення експертизи поставлено питання щодо належності підписів на договорі поруки від 18.04.2008 року № МК 89-08 РО та додатковій угоді від 09.09.2008 року №1 до вказаного договору особисто ОСОБА_1 /а.с.58/.

Згідно висновку експерта підписи, розташовані в графі «Поручитель» додаткової угоди від 09.09.2008 року №1 до договору поруки від 18.04.2008 року № МК 89-08 РО виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис, графічне зображення якого розташоване в графі «Поручитель» в копії договору поруки від 18.04.2008 року № МК 89-08 РО, ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою /а.с.63-66/.

На підставі зазначеного висновку суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір поруки від 18.04.2008 року № МК 89-08 РО, укладений між ОСОБА_1 та КБ «Приватбанк» в особі Житомирської філії є недійсним.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

Так, згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів .

За правилами ч. 1 ст. 143 ЦПК України для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Результатом проведення експертизи є висновок експерта, в якому експерт на підставі проведеного дослідження із застосуванням спеціальних знань дає відповіді на запитання, поставлені судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 ЦПК України та роз'яснень, викладених у пп. 17, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах"до участі в справі як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу», має ліцензію на здійснення судово-експертної діяльності і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Відповідно до п.1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №705/3145 (зі змінами), експертизи та дослідження проводяться фахівцями, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Проте за інформацією УМВС України в Житомирській області №17/2097 від 18.03.2013 року ОСОБА_3, який надав висновок суду, маючи кваліфікацію судового експерта з проведення почеркознавчих експертиз, не внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів /а.с.119-120/. Повідомлення начальника УМВС України в Житомирській області про направлення ДНД ЕКЦ МВС України подання до Міністерства юстиції України для включення ОСОБА_3 до Державного реєстру атестованих судових експертів /а.с.120/ не свідчить про наявність у нього права у даний час на проведення таких експертиз в контексті вимог ст. 9 Закону Україну „Про судову експертизу".

Поклавши в основу рішення, як єдиний доказ, висновок від 26.09.2012 року №1/798, проведений експертом ОСОБА_3, суд першої інстанції не врахував його відповідність вимогам Закону України «Про судову експертизу», а тому його рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, позаяк зазначений висновок не є належним і допустимим доказом у розумінні вказаних вище процесуальних норм.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з"ясуванню обставин справи: роз"яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов"язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції представнику відповідача було роз"яснено його право на призначення повторної експертизи, однак він відмовився від її призначення, пославшись на презумпцію правомірності правочину.

Позивачка та її представник до суду апеляційної інстанції не з"явились, обмежившись поданням заяви про розгляд справи за їх відсутності та заперечень на апеляційну скаргу /а.с.121-125/.

Представник позивачки у запереченнях на апеляційну скаргу вказала, що експертиза по даній справі була проведена саме атестованим експертом - ОСОБА_3, дані про якого внесені до Реєстру атестованих судових експертів, а тому жодних підстав для невизнання висновку належним та допустимим доказом у даній справі немає /а.с.123-125/. Однак такі твердження спростовуються самим ДНДЕКЦ УМВС України в Житомирській області, про що зазначено вище. Оплату за проведення експертизи позивачка не здійснювала.

Інших доказів на підтвердження недійсності правочину матеріали справи не містять.

З огляду на наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.209,218,303,307,309,313,314,316,317,319,324,325ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2013 року змінити в частині судових витрат.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 45,50грн. понесених нею судових витрат.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області код 25574601 рахунок 31258272211843, банк одержувача: УДК в Житомирській області МФО 811039 900грн.48 коп. витрат, понесених за проведення експертизи.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді