Ухвала суду № 30103134, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16183/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоенергобуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 №0001512208, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укоенергобуд» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 №0001512208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «екологічний податок» на 21678,75 грн. за основним платежем та на 681 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2012 (справа № 2а-8654/12/2670) позовні вимоги задоволено повністю, спірне повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено та залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2012 касаційну скаргу відповідача задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 25.07.2012 і ухвалу апеляційної інстанції від 20.09.2012, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, в зв'язку з тим, що судами попередніх інстанцій так і не було з'ясовано наявність чи відсутність у позивача місць для тимчасового зберігання відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоенергобуд» задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що з 01.01.2011 року позивач, незважаючи на укладений ним договір з іншим підприємством на послуги з вивозу та розміщення в спеціально відведених місцях відходів, повинен сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення відходів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду першої інстанції, - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 7 березня 2012 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Укоенергобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС складено акт №120/23-7/34189303, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 249.1 ст. 249, п. 250.1 ст. 250 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001502208 від 28.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку за період І кварталу 2011 року у розмірі 22359,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 21678,75 грн. та 681,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розміщенням відходів є їх зберігання, під чим, зокрема, розуміється тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення) для цілей подальшого захоронення відходів, під чим, у свою чергу, розуміється остаточне розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах. Крім того, відповідачем не доведено здійснення позивачем тимчасового розміщення відходів (у т.ч. побутових відходів), наявності у нього (закріплення за ним) для цього та у зв'язку з цим спеціально відведених місць та об'єктів, у т.ч. наявності у позивача дозволу на використання таких місць, а відтак, не доведено наявності, обставин та визначених законодавством підстав для визнання позивача платником екологічного податку в умовах здійснюваної ним діяльності .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно з п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 ПК України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

При цьому розміщенням відходів у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК України та ст. 1 Закону України «Про відходи», є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

В узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженій наказом ДПС України від 16.12.2011 р. № 258, зокрема, зазначено, що основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій з видалення.

Місця тимчасового зберігання відходів, наприклад, для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ДП «Спеціалізоване управління №2»ВАТ «Будмеханізація» укладено договір №3-11 від 02.02.2011 на вивіз побутових відходів, відповідно до якого останній вивозить тверді побутові відходи щомісяця. Тобто фактичного розміщення відходів позивач не здійснює.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції позивач зазначив про відсутність у нього зазначених місць, а також відсутність контейнерів або урн для збирання побутових відходів. Відповідач, у свою чергу, зазначив про відсутність у нього доказів наявності у позивача зазначених місць або предметів. За даних обставин платниками такого податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщення відходів позивача на спеціально відведених місцях у відповідності до укладених договорів на здійснення вивозу та утилізації побутових відходів.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні та допустимі докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не надано доказів тимчасового розміщення позивачем відходів у спеціально-відведених місцях, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197 ч.1 п.2, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.