Постанова № 30102629, 12.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 року Справа № 827/363/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача: Белова Катерина Валентинівна, довіреність № 3 від 18.02.2013,

Крилова Валентина Вікторівна, керівник,

відповідача - Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Спецсервис" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спецсервис» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.03.2013, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000390220 від 06.08.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 4166,68 грн., з яких за основним платежем - 3333,34 грн., за штрафними санкціями - 833,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, оскільки позивачем при проведені перевірки надані всі необхідні належним чином оформлені документи, що підтверджують правомірність віднесення Приватним підприємством «Спецсервис» сум по господарській операції з Приватним підприємством «Базис торг» до складу податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.02.2013 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою суду від 07.02.2013 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову. Зазначили, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Оскільки укладені між позивачем та контрагентом договори не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару та послуг оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, висновки податкового органу про нікчемність правочинів не підтверджуються матеріалами перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 18.07.2012 по 24.07.2012 на підставі наказу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 285 від 05.07.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Спецсервис» з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехпром-Нова» за період - серпень 2011 року, з Колективним підприємством «Альянс» за період - вересень, листопад 2009 року, вересень 2010 року, Приватним підприємством «Базис торг» за період - квітень, травень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1511/10/22-0103/32100731/25 від 25.07.2012, в якому зафіксовані порушення: частини 3 статті 5 та частини 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 54.1, підпункту 54.3.2 статті 54, пункту 123.1 статті 123, статті 191, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.4 статті 201, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, частини 1 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, а саме - заниження податкових зобов'язань у серпні 2011 року у сумі 1630,21 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехпром-Нова», завищення податкового кредиту у травні, вересні, листопаді 2009 року у сумі 3333,34 грн., за листопад 2009 року у сумі 63433,37 грн., сформованого на підставі нікчемного правочину з Приватним підприємством «Базис торг» та Колективним підприємством «Альянс».

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000390220 від 06.08.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 6204,47 грн., з яких за основним платежем - 4963,57 грн., за штрафними санкціями - 1240,90 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення грошового зобов'язання по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Базис торг» у розмірі 4166,68 грн., з яких за основним платежем - 3333,34 грн., за штрафними санкціями - 833,34 грн.

У ході розгляду справи судом встановлено, що у 2009 році між Приватним підприємством «Спецсервис» (Замовник) та Приватним підприємством «Базис торг» (Постачальник) було укладено усну угоду поставки бронзи, мед та сталі на суму 20000,00 грн. Зокрема, у квітні 2009 року позивачем від Приватного підприємства «Базис торг» було отримано бронзу ф 190 вагою 27 кг, бронзу ф 70 вагою 56 кг, бронзу ф 45 вагою 27 кг, мідь ф 60 вагою 29 кг, ХГВ ф 60 вагою 14,12 кг. У травні 2009 року позивачем було отримано бронзові вироби вагою 35 кг, ХГВ ф 50 вагою 59 кг, ХГВ ф 45 вагою 50 кг, ХГВ ф 40 вагою 25 кг, ХГВ ф 30 вагою 50 кг, бронзу ф 60 вагою 10 кг, сталь 3 ф вагою 27 кг.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: податкову накладну № 283 від 30.04.2009 на суму 10000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1666,67 грн.; видаткову накладну № 283 від 30.04.2009 на вказану суму; податкову накладну № 301 від 12.05.2009 на суму 10000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1666,67 грн.; видаткову накладну № 301 від 12.05.2009 на вказану суму; банківські виписки з рахунку Приватного підприємства «Спецсервис» за період травень 2009 року, з 01.06.2009 по 30.06.2009.

На підтвердження оприбуткування вказаних матеріальних цінностей позивачем надано: накладну № 91 від 12.05.2009 на відпущення Приватному підприємству «Сориус» бронзи ф 60 вагою 8,2 кг, бронзи ф 95 вагою 15,5 кг на загальну суму 1763,28 грн.; накладну № 246 від 27.11.2009 на відпущення Відкритому акціонерному товариству «Завод «Фіолент» кругу ф 70-75 вагою 410 кг, кругу ф 90 вагою 232 кг на загальну суму 333837,43 грн.; накладну № 98 від 12.05.2009 на відпущення Відкритому акціонерному товариству «Завод «Фіолент» кругу ХВГ ф 30-60 вагою 208 кг, кругу ф 30-60 вагою 204 кг, кругу мідного ф 60 вагою 29 кг на загальну суму 7698,00 грн.; накладну № 88 від 30.04.2009 про відпущення Приватному підприємству «Сориус» кругу бронзового ф 190 вагою 26 кг, кругу бронзового ф 70 вагою 56 кг, кругу бронзового ф 45 вагою 27 кг на загальну суму 8109,60 кг; накладну № 98 від 05.05.2010 про відпущення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кольорметпрокат» кругу мідного ф 30 вагою 53,76 кг, кругу мідного ф 35 вагою 90,08 кг, кругу мідного ф 50 вагою 170,46 кг, кругу мідного ф 61 вагою 48,11 кг, кругу мідного ф 60 вагою 51,00 кг, кругу мідного ф 70 вагою 69,24 кг, кругу мідного ф 80 вагою 69,73 кг на загальну суму 39771,36 грн.» накладну № 271 від 07.12.2009 на відпущення Відкритому акціонерному товариству «Завод «Фіолент» кругу ф 60-65 вагою 351,734 кг, кругу ф 70-75 вагою 31 кг, кругу мідного ф 90-95 вагою 491 кг на загальну суму 454336,10 грн.

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.7 статті 1 цього Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Водночас статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених норм законодавства при підтверджені права платника на включення сум до складу податкового кредиту першочерговими вимогами є зв'язок діяльності підприємства з господарською діяльністю та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції саме з цим контрагентом, яким видані податкові накладні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, встановлення факту недійсності, у тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції у розумінні податкового законодавства. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефективність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції .

Аналогічна правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 та у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України».

З акту перевірки Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя вбачається, що Приватним підприємством «Спецсервис» до перевірки були надані лише видаткові, податкові накладні та фіскальні чеки, тобто документи, які надають право на отримання податкової вигоди.

Згідно з положенням розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2 наказу Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 встановлено вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Разом з цим, позивачем не були надані, як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, ані товарно-транспортні накладні, ані акти прийому-передачі бронзи, меді, сталі, ані сертифікати відповідності на вказані метали чи інші документи, які б підтверджували рух продукції від постачальника до покупця та фактичність здійснення господарської операції.

Крім цього, судом приймається до уваги, що постановою старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі Приватного підприємства «Базис торг», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до висновку, наданого УПМ ДПС в Автономній Республіці Крим, встановлено, що керівник Приватного підприємства «Базис торг» Туманова Г.З. надала пояснення, що на підприємстві фактично діяльність не здійснювала, документи підписувала за грошову винагороду.

Таким чином, первинні документи, які складені Приватним підприємством «Базис торг» та на підставі яких позивачем сформований податковий кредит не несуть довідності щодо змісту здійснення операції, а тому не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Також безпідставним є посилання представника позивача на необхідність визнання правочину між Приватним підприємство «Спецсервис» та Приватним підприємством «Базис торг» недійсними у судовому порядку, у зв'язку з тим, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. При цьому, наявність або відсутність умислу відносно ухилення від сплати податків платником не є предметом дослідження податковим органом при перевірці правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач довів суду, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 0000390220 він діяв у порядку, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. У свою чергу доводи представників позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18 березня 2013 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук