Постанова № 30099062, 14.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року № 2а-7275/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Крайник Л. В., відповідача Кіт О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусотролейбусобудування» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство «Український інститут автобусотролейбусобуду-вання» (далі - ВАТ «Укравтобуспром») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 04.03.2013 року, просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2012 року №0003171531, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 28301 грн.29 коп., в т.ч. за основним платежем 26850 грн.56 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1450 грн. 73 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказане рішення винесено на підставі висновків акту камеральної перевірки податкової звітності №20/15-3 від 16.01.2012 року, а саме: податкової декларації (розрахунку) земельного податку з юридичних осіб за січень - листопад 2012 року. Вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2.3 Ухвали Львівської міської ради від 31.03.2011 року № 369, пункту 274.1 статті 274, пунктів 275.1, 275.3 статті 275 Податкового кодексу України. Зазначає, що у податкового органу не було підстав для донарахування земельного податку з юридичних осіб, оскільки у підприємства відсутня довідка про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою м. Львів, вул. Персенківка, 10 (кадастровий номер 4610136600), а лист Управління Держкомзему у місті Львів за № 40/6/528 від 16.12.2011 року не може бути підставою для перерахування такого податку.

Представник позивача Крайник Л. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про доповнення позовних вимог. Додатково пояснив, що підприємство своєчасно подало податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, яка податковим органом була прийнята, а також в повному обсязі сплатило земельний податок у розмірі 23611,80 грн. При визначенні розміру земельного податку підприємство керувалося ухвалами Львівської міської ради №2712 від 18.06.2009 року, №37 від 16.12.2010 року та №369 від 31.03.2011 року, враховуючи при цьому встановлені пільги. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Кіт О.В. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Згідно даних, отриманих від управління Держкомзему у м. Львові та відповідно до п.274.1 ст.274, п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, ухвал ЛМР від 18.06.2009 р. №2711, від 16.12.2010 р. №37 та від 31.03.2011 р. № 369, ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС 16.01.12 р. складено акт про результати камеральної перевірки податкової звітності ВАТ «Укравтобуспром» № 20/15-3, який направлений платнику податків листом з повідомлення про вручення. 30.01.12 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000431531 форми «Р» на суму донарахувань основного платежу по земельному податку 26 850,56 грн. та штрафної санкції 2900,45 грн. Основний платіж донараховано платнику з урахування ухвали ЛМР від 31.03.2011 р. № 369, а саме: за перший квартал 2011 року донараховано різницю між задекларованою сумою платником земельного податку у 2011 році та сумою згідно нової нормативної грошової оцінки в повному обсязі, з 01.04.11 року та до кінця року при донарахуванні основного платежу застосовано пільгу в розмірі 60% та донараховано 40%.

Згідно даних Держкомзему у м. Львові нормативно-грошова оцінка у 2011 році по земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ВАТ «Укравтобуспром» становить землі промисловості - 8 822 524,24 грн., землі комерційного використання - 572 804,80 грн. Отже річна сума земельного податку у 2011 році повинна становити:8 822 524,24* 1%=88 225,24 грн. (місячна 88 225,24/12=7 352,10 грн.); 572 804,80*1= 5 728,05 грн.

Позивачем у 2011 році задекларовано річну суму земельного податку для юридичних осіб в розмірі 23 661,80 грн. ( місячна 1972,00 грн.).

За перший квартал 2011 року суму донарахованого основного платежу по земельному податку з юридичних осіб розраховано так: 7 829,44 - 1972,00 = 5857,44 х 3 місяці = 17 572,32 грн.

З 01.04.11 р. по 30.11.11 р. донараховано суму основного платежу по земельному податку з юридичних осіб, який розраховано так: 7829,44х40% = 3131,78 - 1972,00 = 1159,78 х 8 місяців = 9278,24 грн., сума пільги 7829,44х60%=4697,66х8= 37 581,28 грн.

Штрафну санкцію розраховано та донараховано платнику згідно п.7 підрозділу 10 перехідних положень та абзацу першого пункту 123.2 ст.123 розділу II Податкового кодексу України, саме: за період з 01.01.11 р. по 31.06.11 р. в сумі 1,0 грн.; за період 01.07.11 р. по 30.11.11 р. в розмірі 50% від суми основного платежу (2899,45 грн.).

Згідно висновку від 13.06.12 р. №113/14-1020 про результати перевірки фактів, викладених у скарзі голови ВАТ «Укравтобуспром» Крайника Л.В. на неправомірні, на його думку, дії посадових (службових) осіб ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДПІ частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.12 року № 0000431531 в частині штрафної санкції та 19.06.2012 року винесено нове податкове повідомлення - рішення №0003371531 на суму основного платежу 26 850,56грн. та штрафної санкції в сумі 1450,73грн. Вважає оскаржуване повідомлення - рішення законним. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Згідно пункту 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Позивач - ВАТ «Укравтобуспром» зареєстрований як юридична особа, внесений до ЄДРПОУ за № 32323256 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС та є платником земельного податку з юридичних осіб.

Згідно поданої ВАТ «Укравтобуспром» до ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС податкової декларації з плати за землю за 2011 рік, підприємство задекларувало річну суму земельного податку для юридичних осіб в розмірі 23 661,80 грн. (а.с.59-68).

Відповідно до пункту 41.1.1. статті 41 Податкового кодексу контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи державної податкової служби.

Статтею 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності ВАТ «Укравтобуспром», а саме: податкової декларації (розрахунку) земельного податку з юридичних осіб за січень - листопад 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 16.01.2012 року (а.с.12).

Як вбачається з акту №20/15-3, податковим органом встановлено, що ВАТ «Укравтобуспром» протягом 2011 року не застосовано нову нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що є порушенням пункту 274.1 статті 274, пунктів 286.2, 286.3 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України та ухвал Львівської міської ради від 18.06.2009 року №2712, 16.2.2010 року № 37 та 31.03.2011 року № 369, та призвело до заниження земельного податку з юридичних осіб на 26850,56 грн.

На підставі вказаного акту та за результатами розгляду скарги ВАТ «Укравтобуспром» від 10.05.2012 року №157 ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 червня 2012 року №0003171531, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 28301 грн. 29 коп., в т.ч. за основним платежем 26850 грн. 56 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1450 грн. 73 коп.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення - рішення, вважаючи його протиправним з тих підстав, що підприємство не отримало довідку про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки і тому сплатило земельний податок відповідно до п.2.3 ухвали ЛМР№ 369 від 31.03.2011 року, який дозволяє платникам земельного податку, що не отримали у 2011 р. довідку про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок та подали податкову звітність відповідно до довідок про грошову оцінку земельних ділянок, отриманих до 01.01.2011 р. і не проводили переоцінку вартості земельних ділянок, здійснювати сплату земельного податку відповідно до поданих податкових зобов'язань.

За таких обставин, на думку позивача, податковий орган не мав права застосовувати пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу та збільшувати суму грошового зобов'язання по земельному податку.

Суд вважає, що такі доводи позивача є помилковими і суперечать чинному законодавству.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. (далі - ЗК України) юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, або за результатами аукціону. Набуття права власності на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтями 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання користувачем документа, що посвідчує відповідне право та його державної реєстрації.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю здійснюється відповідно до закону.

Згідно закріпленого у пункті 14.1.147. статті 14 Податкового кодексу визначення, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72. статті 14 Податкового кодексу).

Платниками земельного податку, як це передбачено статтею 269 Податкового кодексу, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно пункту14.1.34 статті 14 Податкового кодексу власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Відповідно до пункту 14.1.73. статті 14 Податкового кодексу землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно статті 270 Податкового кодексу об'єктами оподаткування є:

- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами), а також земельна частка (пай), що перебуває у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування при визначенні земельного податку згідно статті 271 Податкового кодексу є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку землі» від 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV), нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

А відповідно до статті 13 цього Закону, у разі визначення розміру земельного податку, а також визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, здійснення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковою.

Суб'єктами, що проводять нормативну оцінку земель, є органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону №1378-IV).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше, ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше, ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону №1378-IV).

Відповідно до положень Закону №1378-IV за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, витяг з якої видається територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів України.

Ухвалою Львівської міської ради № 2712 від 18.06.2009 року (далі - ухвала ЛМР №2712) затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Львова, яку введено в дію з 01.10.2009 року та визначено середню (базову) вартість 1кв.м земель міста з врахуванням регіональних факторів - 470,29 грн. (підпункт 2.1. пункту 2).

Власників та користувачів земельних ділянок, як передбачено пунктом 4 ухвали ЛМР № 2712, зобов'язано забезпечити надання уточнених розрахунків зі сплати за землекористування до державної податкової інспекції у м. Львові.

Пунктом 2 ухвали Львівської міської ради № 3173 від 28.01.2010 року внесено зміни до ухвали ЛМР № 2712 в частини строків введення в дію нормативної грошової оцінки земель м. Львова, а саме: з « 01.10.2009 року» на « 31.12.2010 року».

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства у місті Львові проведено нормативну грошову оцінку земель міста, яку введено в дію з 31.12.2010 року.

Встановлені судом обставини спростовують доводи позивача про безпідставність застосування податковим органом пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу, яка визначає ставку податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2.8 ухвалою Львівської міської ради № 369 від 31.03.2011 року «Про деякі питання нарахування та сплати за землекористування у зв'язку із введенням в дію у 2011 році грошової оцінки земель м. Львова», платникам земельного податку з 01.04.2011 року надано пільгу в розмірі 60% від основного платежу.

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 286.1. цієї статті підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно абзацу другого пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вищевказаних норм Податкового кодексу, ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС звернулась з запитом до Держкомзему у м. Львові щодо нормативної грошової оцінки у 2011 році земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ВАТ «Укравтобуспром» та одержала відповідь, згідно якої вартість землі промисловості становить - 8 822 524,24 грн., вартість землі комерційного використання - 572 804,80 грн. (а.с.32).

Судом встановлено, що саме на підставі наданої органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів інформації відповідач обчислив розмір земельного податку з юридичних осіб, який повинен був сплатити ВАТ «Укравтобуспром» за 2011 рік, та провів донарахування такого, встановивши, що він був сплачений підприємством у меншому розмірі, ніж це визначено пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу.

Як вбачається з поданого позивачем додатку 1 до Податкової декларації з плати за землю за 2011 рік, ВАТ«Укравтобуспром» вказав нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки з коефіцієнтом індексації (місцезнаходження м. Львів, вул.Персенківка,10) площею 8728,00 - 2,515 грн., площею 6,29 - 272,00 грн. (а.с.58).

З матеріалів справи вбачається, що за перший квартал 2011 року суму податковим органом донараховано ВАТ «Укравтобуспром» основного платежу по земельному податку з юридичних осіб, який розраховано так: 7 829,44 - 1972,00 = 5857,44 х 3 місяці = 17 572,32 грн.

З 01.04.11 р. по 30.11.11 р. донараховано суму основного платежу по земельному податку з юридичних осіб, який розраховано так: 7829,44х40% = 3131,78 - 1972,00 = 1159,78 х 8 місяців = 9278,24 грн., сума пільги 7829,44х60%=4697,66х8= 37 581,28 грн.

Штрафну санкцію розраховано та донараховано згідно п.7 підрозділу 10 перехідних положень та абзацу першого пункту 123.2 ст.123 розділу II Податкового кодексу України, саме: за період з 01.01.11 р. по 31.06.11 р. в сумі 1,0 грн.; за період 01.07.11 р. по 30.11.11 р. в розмірі 50% від суми основного платежу (2899,45 грн.).

В подальшому за результатами розгляду скарги ВАТ «Укравтобуспром» податковим органом частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 року № 0000431531 в частині штрафної санкції та винесено нове податкове повідомлення - рішення від 19.06.2012 року №0003371531 на суму основного платежу 26 850,56грн. та штрафної санкції в сумі 1450,73 грн.

Таким чином, податковий орган здійснив донарахування земельного податку позивачу відповідно до ухвал ЛМР від 18.06.2009 р. №2711, від 16.12.2010 р. №37 та від 31.03.2011 р. № 369, з урахуванням встановленої пільги, що спростовує доводи позивача про те, що вказані ухвали ЛМР не були взяті відповідачем до уваги.

Відповідно до пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, власники земельних ділянок та землекористувачі обчислюють суму плати за землю з урахуванням даних державного земельного кадастру, який відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Аналіз норм податкового законодавства, які регулюють порядок сплати юридичними особами плати за землю та обов'язки платників податків щодо повноти її сплати, а також положень земельного законодавства щодо платного використання землі в Україні та обов'язків землекористувачів здійснювати таку плату у встановленому законом порядку, оформивши належним чином право користування земельною ділянкою, свідчить про те, що саме на землекористувача законодавець поклав обов'язок вжиття всіх заходів та оформлення всіх документів, необхідних для визначення правильного розміру плати за землю.

Беручи до уваги те, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а базою оподаткування - нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, землекористувачу, яким є ВАТ «Укравтобуспром», для повноти визначення розміру земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою м. Львів, вул. Персенківка, 10 (кадастровий номер 4610136600), нормативну грошову оцінку якої проведено і введено в дію з 31.12.2010 року, необхідно мати зареєстровані у встановленому законом порядку правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Позивач, будучи платником земельного податку, не представив суду жодних документів, що посвідчують його право власності та/або користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Львів, вул. Персенківка,10, в тому числі вказаного в додатку 1 до Податкової декларації з плати за землю за 2011 рік наказу Фонду держмайна №1/1-36 від 10.08.1992 року, а також документів про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки.

Згідно наданої на запит суду відповіді відділу Держземагенства у м. Львові Львівської області від 14.03.13 р. №40/8/9, у земельно-кадастрових даних відсутня інформація щодо наявності зареєстрованих правовстановлюючих документів ВАТ «Укравтобуспром» на вказану земельну ділянку.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача Крайник Л.В., підприємство не оформляло державного акту про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Львів, вул. Персенківка,10, тому не може його представити на вимогу суду.

Відсутня і довідка про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, оскільки така підприємству не була надана Держземагенством у м. Львові Львівської області, яке, на думку позивача, повинно було таку довідку надати з власної ініціативи, а не за заявою підприємства.

На думку позивача, те, що ВАТ «Укравтобуспром» не зверталося до відділу Держземагенства у м. Львові Львівської області з заявою про виготовлення технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, дає йому право відповідно до пункту 2.3 ухвали ЛМР № 369 від 31.03.2011 року (який дозволяє платникам земельного податку, що не отримали у 2011 р. довідку про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок та подали податкову звітність відповідно до довідок про грошову оцінку земельних ділянок, отриманих до 01.01.2011 р. і не проводили переоцінку вартості земельних ділянок) здійснювати сплату земельного податку відповідно до поданих податкових зобов'язань.

Такі доводи позивача суперечать нормам податкового та земельного законодавства, аналіз якого наведений у мотивувальній частині постанови вище.

Суд звертає увагу на той факт, що у ВАТ «Укравтобуспром», як було встановлено в судовому засіданні, станом на 01.01.2011 року відсутня будь-яка довідка про грошову оцінку земельної ділянки, відтак посилання позивача на пункт 2.3 ухвали ЛМР № 369 від 31.03.2011 року є безпідставним.

Відсутність вказаних документів унеможливлює перевірку повноти сплати позивачем земельного податку та не підтверджує його доводів щодо сплати податку в повному розмірі.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження повноти декларування та сплати земельного податку з юридичних осіб за звітний період січень-грудень 2011 року.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 19 червня 2012 року №0003171531, суд дійшов переконання, що воно прийняте відповідачем з урахування вимог Податкового кодексу України і з дотриманням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, податкове повідомлення - рішення від 19 червня 2012 року №0003171531винесено правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 20 березня 2013 року.

Суддя Хома О.П.