Рішення № 30098898, 15.03.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

0544/11300/2012

№2/243/20/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якуша Н.В.

при секретарі - Дручиніної О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за зустрічним позовом ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Відділу Держземагенства м. Слов'янськ, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Слов'янської міської ради про усунення перешкод в користуванні суміжних земельних ділянок , -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу будинку від 30.03.2012 року він придбав житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами під АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 1414100000:01:006:0887. До нього перейшло право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га з межами земельної ділянки А-Б - 11,00 м.; Б-В - 24,00 м.; 05,15 м.; 45,56 м.; В-Г - 16,30 м.; Г-А - 68,93 м. Бажаючи оформити право власності на земельну ділянку він звернувся до землевпорядної організації з метою виготовлення схеми земельної ділянки. Як зазначає позивач, в процесі виготовлення схеми земельної ділянки з'ясувалось, що суміжний користувач земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_5 - відповідач самовільно захопив частину належної йому земельної ділянки, у зв'язку з цим площа належної йому земельної ділянки зменшилась. Після виконання геодезичної зйомки земельної ділянки було виявлено порушення межі з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2. Відповідач чинить йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у зв'язку з чим просить суд зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2 в межах від А-Б - 11,00; від Б до В - 24,00 м.; 05,15 м.; 45,56 м. та стягнути судові витрати по справі, витрати на правову допомогу.

27 серпня 2012 року відповідачем ОСОБА_5 надано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні суміжних земельних ділянок. 06 листопада 2012 року відповідачем було надано уточнену зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4, Слов'янського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», відділу Держкомзему в м. Слов'янську, Слов'янської міськраді про усунення перешкод в користуванні суміжних земельних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 посилався, що 10.02.1955 року Слов'янське КП «БТІ» було виготовлено план земельної ділянки № 16 площею 1045 кв.м. ОСОБА_7, ОСОБА_8 по АДРЕСА_1. План

земельної ділянки є офіційним документом, та на думку відповідача, з внесеними до нього свідомо не правдивими відомостями, а саме: відповідно до висновку виконкому м. Слов'янська від 07 січня 1953 року, дана ділянка мала номер 12 (№16 з 1968 року), площа 1646,1 кв.м, землекористувача ОСОБА_9. План ділянки № 16 (до 1968 року № 12) складений 10 лютого 1955 року заднім числом, на підставі сфальсифікованого Слов'янським КП «БТІ» дійсного рішення депутатів Слов'янської міськради від 20 квітня 1955 року про відведення земельних ділянок під забудову жителям м. Слов'янська, які не мали свого житла і які стоять на обліку у виконкомі міської ради. Відповідно до архівної виписки Державного Архіву Донецької області від 14 грудня 2005 року, 20 квітня 1955 року депутати Слов'янської міської ради іногороднім жителям ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельної ділянки АДРЕСА_1 не відводили. Дійсним рішенням депутатів Слов'янської міської ради від 11 травня 1955 року земельна ділянка АДРЕСА_1 ОСОБА_9, загиблого на ВВВ у ІНФОРМАЦІЯ_1, був розділений на п'ять рівних частин між його спадкоємцями: ОСОБА_10, померлої у ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, померлої у ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, померлої у ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12, померлого у ІНФОРМАЦІЯ_5.

13 вересня 1972 року Слов'янське КП «БТІ» виготовляє рішення депутатів Слов'янської міської ради про зміну конфігурації земельних ділянок № 14 та АДРЕСА_1 ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та, як вказано в схемі «БТІ». Рішенням депутатів міської ради від 13 вересня 1972 року, який є офіційним документом та на думку відповідача, з внесеними до нього свідомо не правдивими відомостями, а саме: ОСОБА_11, ОСОБА_8 не були землекористувачами ділянки № 14, АДРЕСА_1, та як вказано в схемі «БТІ». Слов'янське КП «БТІ» , яке має реєстраційні функції і не мав права складати схеми земельних ділянок в м. Слов'янську.

15 листопада 1972 року Слов'янське КП «БТІ», як вважає відповідач, незаконно вносить до дійсного рішення депутатів Слов'янської міської ради «Про дозвіл будівництва нових будинків замість старих, непридатних до житла» ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які не мають права будівництва нового будинку і знесення старого без виділення депутатами міської ради земельної ділянки під забудову.

28 листопада 1972 року головний архітектор м. Слов'янська, на думку відповідача, незаконно видає ОСОБА_10, ОСОБА_8 дозвіл на будівництво нового будинку розміром 7,6 м. x 15,2 м., на підставі сфальсифікованого рішення депутатів Слов'янської міської ради від 15 листопада 1972 року виготовленого без відведення земельної ділянки під забудову ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в м. Слов'янську.

04 вересня 1975 року Слов'янську КП «БТІ», чк вважає відповідач, виготовляє рішення депутатів Слов'янської міської ради «Про дозвіл ОСОБА_10 подарувати дочки ОСОБА_7 1/2 частину недобудованого будинку готовністю 55% по АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_7 добудувати свою половину будинку до 04 вересня 1976 року».

Рішення депутатів міської ради від 04 вересня 1975 року є офіційним документом та на думку відповідача, з внесеними до нього свідомо не правдивими відомостями, а саме: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка не вміла читати та писати, проживаючи на утриманні своєї старшої дочки ОСОБА_11 в її будинку АДРЕСА_2, відповідно до прописки в домовій книзі, не мала можливості фінансувати будівництво нового будинку на місці старого будинку, в якому мешкала сім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно та добудувати новий будинок 55% готовністю після знесення старого будинку. ОСОБА_7 мешкала в державній трьохкімнатній на підставі ордеру виконкому Стрийської місько ради Львівської області по АДРЕСА_3 та не мала права на друге житло. ОСОБА_10 не мала права на будівництво нового будинку замість старого без відведення їй земельної ділянки під забудову та переселення сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_6 в нове житло.

01 грудня 1975 року Слов'янську КП «БТІ» виготовляє свідомо не правдивий, на думку відповідача, договір дарування № 4046 на 1/2 частини неіснуючого нового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 Договір дарування № 4046 незаконний, як вважає відповідач, не відповідає навіть свідомо не правдивому рішенню депутатів міської ради від 04 вересня 1975 року: Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 дозволено ОСОБА_10 подарувати своїй дочці ОСОБА_7 після його повної добудови, введення в експлуатацію, оформлення права власності ОСОБА_10 та після його реєстрації, що виконано не було. Договір дарування № 4046 не був підписаний сторонами та був посвідчений неіснуючим державним нотаріусом ОСОБА_23 без печатки державної контори.

21 липня 1982 року Слов'янське КП «БТІ», як вважає відповідач, незаконно виготовляє рішення депутатів Слов'янської міської ради № 473/3 про оформлення права приватної власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 без рішення депутатів Слов'янської міської ради про відведення їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 під забудову. Рішення депутатів міської ради від 21 липня 1982 року є офіційним документом, на думку

відповідача, з внесеними до нього свідомо не правдивими відомостями, а саме: ОСОБА_8, відповідно картки прописки Каменського ДОВС від 06 грудня 1977 року, працювала в охороні комбінату «Росія», мешкала по АДРЕСА_4 в державній трьохкімнатній квартирі, отриманій нею на підставі довідки Слов'янського КП «БТІ» про те, що ОСОБА_8 не має житла в м. Слов'янську Донецької області, що їй депутати не відводили земельної ділянки під забудову в м. Слов'янську. ОСОБА_8 не мала законного права зносити будинок 1935 року побудови, в якому ОСОБА_5 мешкав з народження в ІНФОРМАЦІЯ_7, а його сім'я з 1962 року. ОСОБА_8 не мала законного права, фізичних та фінансових можливостей побудувати новий будинок АДРЕСА_1 в 1973 році. Новий будинок АДРЕСА_1 замість старого був збудований у 1982 році ОСОБА_11 за кошти, які заробили ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в районі Крайньої півночі на судноремонтних заводах військово-морського флоту Міністерства оборони СРСР та Міністерства суднобудування СРСР за строковими трудовими договорами з 1969 року по 1991 рік протягом більш 20 років, та їх сукупний розмір заробітної плати за період з 1977 року по 1982 рік, відповідно довідок № 142, 264 складав 56396 рублів, з яких більш 15000 були направлені ОСОБА_11 на фінансування будування нового будинку замість старого по АДРЕСА_1. Відповідно до Указів Президії Верховної ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року, Постанови Ради Міністрів СРСР від 15 липня 1981 року № 577 «Про компенсації і гарантії при прийомі знову і направленні на роботу в інші місцевості» за ОСОБА_5, ОСОБА_6 та членами їх сімей зберігалось гарантоване державою право на проживання по колишньому, до виїзду в район Крайньої півночі, місту мешкання та право землекористування ділянкою по АДРЕСА_1.

26 липня 1982 року Слов'янське КП «БТІ», як вважає відповідач, незаконно виготовляє Свідоцтво про право приватної власності на будову, в якій засвідчує, що 1/2 частина домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_8 та дійсно складається з частини будинку. Свідоцтво видано на підставі незаконного рішення № 473/3 виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів від 21 липня 1982 року та протиправно зареєстровано Слов'янським КП «БТІ» за № 15446/59 в книзі 29 липня 1982 року. Свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_8 на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 виготовлено Слов'янським КП «БТІ» незаконно. Депутати Слов'янської міської ради іногородній ОСОБА_8 жительці м. Каменська Ростовської області, яка працювала в охороні комбінату «Росія» та мешкала в державній квартирі по АДРЕСА_4, яка не потребує в житлі, в АДРЕСА_1 земельну ділянку під забудову житла ОСОБА_8 не відводили та договір забудовника земельної ділянки АДРЕСА_1 з нею не укладався. Відповідно до наказу Міністерства комунального господарства УРСР та Наказу Міністерства юстиції УРСР від 02 квітня 1959 року № 78/4, Слов'янське КП «БТІ» не мало законного права виготовляти свідоцтво про право приватної власності на будівлю ОСОБА_8 від 26 липня 1982 року без рішення депутатів Слов'янської міської ради про відведення їй земельної ділянки під забудову житла. Свідоцтво про право приватної власності на будівлю в м. Слов'янську ОСОБА_8 від 26 липня 1982 року не пройшло реєстрації у державного нотаріуса м. Слов'янська.

26 грудня 1996 року відділ земельних ресурсів, на думку відповідача, виготовляє рішення депутатів Слов'янської міської ради № 549/2, в якому п.79 ОСОБА_5 безоплатно передається в приватну власність земельна ділянка, яка знаходиться в його користуванні площею 0,0600 га по АДРЕСА_2. Рішення депутатів міської ради від 26 грудня 1996 року в п.79 є офіційним документом, з внесеними до нього свідомо не правдивими відомостями, а саме: відповідно до дійсних рішень депутатів Слов'янської міської ради від 11 травня 1955 року та від 21 вересня 1962 року в користуванні ОСОБА_5 (ОСОБА_8) знаходилась земельна ділянка площею 0,1014 га, а не 0,0600 га. Приватизація земельної ділянки ОСОБА_5 проводилась земельно-кадастровим бюро при Слов'янському відділі земельних ресурсів відповідно до Рішення депутатів Слов'янської міської ради від 07 липня 1993 року «Про інвентаризацію земель м. Слов'янська, Славяногорська та селища міського типу Миколаївка» відповідно до Положення № 27 від 20 червня 1995 року. Про порядок приватизації та інвентаризації земель на території Донецької області, по фактичному землекористуванню, відповідно з встановленою огорожею та з складанням Акту встановлення та узгодження границь землекористування ОСОБА_5 в натурі з суміжними землекористувачами від 13 січня 1997 року та його, невід'ємного плану земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 площею 0,0800 га в межах від А до Б - 7,15 м., від Б до В - 72,25 м., від В до Г - 17,5м. В рішенні депутатів міської ради від 26 грудня 1996 року в п.79 заднім числом незаконно внесено розмір площі земельної ділянки ОСОБА_5 у 0,0600 га , переданого йому в приватну власність, замість дійсного розміру площею у 0,0800 га, встановленого землевпорядником м. Слов'янська 13 січня 1997 року.

У жовтні 2004 року відділ земельних ресурсів м. Слов'янська, як зазначає відповідач, порушуючи права ОСОБА_5 на конфіденційність відомостей про його матеріальне становище, з метою позбавлення його приватної власності на землю шляхом перекладення на нього своєї вини за неналежну приватизацію його земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0800 га, дія в інтересах КП «БТІ» м. Слов'янська, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, мешканців Ростовської та Львівської областей за захистом від правосуддя свідомо не правдивих правовстановлюючих документів: рішень депутатів Слов'янської міської ради від 20 квітня 1955 року, від 20 жовтня 1962 року на підставі яких були виготовлені свідомо недійсні плани суміжних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 ОСОБА_7 (ОСОБА_14, ОСОБА_15), ОСОБА_8 (ОСОБА_13, ОСОБА_15) та ОСОБА_8 (ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_6) та були виготовлені всі наступні недійсні правовстановлюючі документи на землекористування та домоволодіння по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, виготовив на направив в Слов'янський міськрайонний суд Донецької області офіційні документи з внесеними до них свідомо не правдивими відомостями, а саме: копію Акту встановлення та погодження границь землекористування ОСОБА_5 в натурі з усіма суміжними землекористувачами від 13 січня 1997 року з додатком плану земельної ділянки ОСОБА_5, в якому були відсутні розміри від В до Г - 17,5 м., від уступу до ділянки № 13 - 10,1 м., а також невірно зроблений арифметичний підрахунок площі ділянки АДРЕСА_2 у 619,9 кв.м замість дійсної площі ділянки в 800 кв.м. Копію державного акту про паво приватної власності на землю неіснуючого ОСОБА_5 від 27 січня 1997 року, в якому вказані розміри від В до Г - 11,85 м., від уступу до ділянки № 13 - 7, 15 земельної ділянки АДРЕСА_2 не існуюче в дійсності, не відповідні дійсному Акту встановлення та погодження границь від 13 січня 1997 року. Копію виписки з рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2 з фальсифікованою в п.79 площею земельної ділянки ОСОБА_5 в 0,0600 га замість дійсної площі в 0,0800 га приватизованої земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_5, встановленої відділом земельних ресурсів м. Слов'янська 13 січня 1997 року. Плани суміжних ділянок площею 0,1045 га та 0,0600 га по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 сфабрикованих 10 лютого 1955 року заднім числом на підставі фальсифікованого рішення депутатів міської ради від 20 квітня 1955 року про відведення іногороднім громадянам ОСОБА_7 (ОСОБА_14, ОСОБА_15), ОСОБА_8 (ОСОБА_13, ОСОБА_15) під забудову земельної ділянки площею 0,0940 га та неіснуючого рішення депутатів міської ради від 20 жовтня 1962 року про відведення ОСОБА_11 (ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_6) під забудову земельної ділянки площею 0,0600 га.

Як вказує відповідач, 22 липня 2005 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, без правовстановлюючих документів на землекористування та домоволодіння документів приймає рішення про визнання Державного Акту ОСОБА_5, а ні ОСОБА_5 ДН № 1232 від 27 січня 1997 року недійсним та видачу йому нового Державного Акту на ім'я ОСОБА_5 після встановлення та погодження границь його землекористування з усіма суміжними землекористувачами.

20 жовтня 2005 року Апеляційний суд Донецької області визнав, що проект відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 у власність не відповідає фактичним розмірам землекористування, земельно-кадастровій документації та даним бюро технічної інвентаризації та вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2005 року залишити без змін.

18 квітня 2006 року відділ земельних ресурсів м. Слов'янська, як зазначає відповідач, незаконно з застосуванням насилля, буз узгодження власника ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_5, шляхом входження в довіру та обману вилучає у ОСОБА_5 та анулює оригінал Державного Акту ДН № 001232 від 27.01.1997 року на землю площею 0,0800 га на ім'я ОСОБА_5, незаконно приникає у володіння ОСОБА_5 та робить несанкціонований судом огляд та перепланування приватизованого у 1997 році земельної ділянки №18 в сторону його зменшення на 0,0200 га на користь ОСОБА_13, ОСОБА_14 зі складанням свідомо не правдивими відомостями Акту встановлення та погодження границь землекористування ОСОБА_13, ОСОБА_5 з усіма суміжними нібито землекористувачами: з ОСОБА_17, який мешкає на іншій стороні АДРЕСА_5 та з ОСОБА_18, яка мешкає за адресою по АДРЕСА_6, які ніяких претензій при встановленні границь землекористування ОСОБА_13, ОСОБА_5 не заявляли. Акт від 18 квітня 2006 року ОСОБА_13, ОСОБА_5 є офіційним документом, на думку відповідача, з внесеними до нього свідомо не правдивими відомостями, а саме: відповідно до положення № 27 від 20.06.1995 року про порядок приватизації та інвентаризації земель на території Донецької області заміри земельних ділянок проводяться по фактичному землекористуванню відповідно з встановленою огорожею з узгодженням всіх сумісних землекористувачей, що виконано не було. Розміри вказані в плані земельних ділянок № 16, АДРЕСА_2, невід'ємного додатку до Акту від 18 квітня 2006 року, не відповідають фактичним розмірам ділянок,

які були дані рішенням депутатів Слов'янської міської ради від 11 травня 1955 року, від 21 вересня 1993 року не узгоджені з усіма суміжними землекористувачами ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. Польові заміри ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_5 проводились у виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 жовтня 2005 року, в якому зазначалось, що вказані розміри земельної ділянки в Державному Акті про право приватної власності ОСОБА_5 не відповідає розмірам ділянки вказаної в п.79 рішення депутатів міської ради від 26 грудня 1996 року. Рішення депутатів міської ради про передачу у приватну власність землі приймаються на підставі результатів польових замірів земельних ділянок (Актів встановлення та погодження границь землекористування в натурі з усіма суміжними землекористувачами), розміри ділянок вказані в Державному Акті зобов'язані відповідати розмірам ділянок вказаних в Актах встановлення та погодження границь ділянок в натурі, що виконано не було. 03 жовтня 2007 року рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення судів Донецької області від 22 липня 2005 року та від 20 жовтня 2005 року були скасовані, тим самим було відновлено право ОСОБА_5 на приватну власність земельною ділянкою АДРЕСА_2 площею 0,0800 га розмірами від А до Б - 07,15 м., від В до Г - 17, 50 м., від Б до В - 75,25 (46,75+4,5+24,0) м. в межах дійсного Акту встановлення та погодження границь землекористування ОСОБА_5 в натурі від 13 січня 1997 року. 25 травня 2010 року рішенням Апеляційного суду Донецької області, провадження по справі за позовом ОСОБА_13, ОСОБА_14 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, Слов'янській міській раді та виконавчому комітету про визнання Державного Акту про право приватної власності на землю ОСОБА_5 недійсним закрито. 03 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у своєму рішенні підтвердив, що Акт встановлення та погодження границь земельної ділянки, який передається у приватну власність в натурі ( на місцевості) підставою видачі громадянину Державного Акту на право власності на землю. Дані Державного Акту на право приватної власності на землю ОСОБА_5 ДН № 1232 від 27 січня 1997 року зобов'язані відповідати даним Акту встановлення та погодження границь землекористування ОСОБА_5 в натурі від 13 січня 1997 року.

Як зазначає відповідач, 19 серпня 2004 року Перша державна нотаріальна контора м. Слов'янська видає ОСОБА_13 свідомо недійсне свідоцтво про право на спадок за заповітом на майно ОСОБА_8 в м. Слов'янську: 1/2 частини будинку, сараю, колодязю та огорожі, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (без урахування площі ділянки). Відповідно до Наказу Міністерства Юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5 п.6.1, оформлення та видача свідоцтв про право власності на побудовані об'єкти нерухомого майна, яким є Свідоцтво про право на спадок ОСОБА_13 від 19.08.2004 року, проводиться тільки при наявності рішення про відведення земельної ділянки під забудову та Акту комісії про прийняття об'єкту та введення його в експлуатацію, що в даному випадку виконано не було. Житловий будинок АДРЕСА_1 побудований розміром 22 м. х 10 м. у 2 поверхи без проекту та законного дозволу головного архітектору м. Слов'янська.

Акт введення будинку АДРЕСА_1 побудований розміром 22 м. х 10 м. у 2 поверхи в експлуатацію від 20.05.1982 року був прийнятий в експлуатацію без договору забудови земельної ділянки, без рішення депутатів Слов'янської міської ради про відведення земельної ділянки під забудову, без проекту та законного дозволу головного архітектора м. Слов'янська, на думку відповідача, свідомо недійсний.

05 вересня 2005 року Стрийська державна нотаріальна контора видає ОСОБА_14, як вважає відповідач, свідомо недійсне свідоцтво про право на спадок за заповітом неіснуючого майна неіснуючій ОСОБА_7 в м. Слов'янську: 1/2 частини будинку, сараю, колодязю та огорожі, розташованої на не відведеному їй, не існуючій земельній ділянці площею 1045 кв.м. по АДРЕСА_1. Договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 1045 кв.м ОСОБА_14 (ОСОБА_7) не укладався. Свідоцтво про право на спадок за заповітом ОСОБА_14 від 05 вересня 2005 року є свідомо недійсним на тих підставах, що і Свідоцтво про право на спадок за заповітом ОСОБА_13 від 19 серпня 2004 року.

Зазначав, що 15 вересня 2007 року приватний нотаріус Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області, ОСОБА_19 засвідчила висновок Договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 за № 5170 продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_16 Договір купівлі-продажу ОСОБА_16 є офіційним документом, та на думку відповідача, з внесеними до нього свідомо не правдивими відомостями. В п.1 Договору вказано, що відчужуваний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці Слов'янської міської ради, що не відповідає дійсності. 22 липня 2005 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області вирішив: визнати Державний Акт про право приватної власності на землю ДН № 001232, виданий громадянину ОСОБА_5 на підставі рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26.12.1996 року № 549/2п./79, про передачу йому в приватну власність земельної ділянки 0,0620 га, недійсним; зобов'язати виконавчий комітет Слов'янської міської ради, після проведення погодження

розміру та границь земельної ділянки АДРЕСА_2 з усіма суміжними землекористувачами, без взимання якої-то плати за видачу документа, видати громадянину ОСОБА_5 Державний Акт про право приватної власності на землю, в якому розмір площі земельної ділянки переданої у приватну власність, відповідав би площі ділянки вказаного у п.79, скасованої судом 22.07.2005 року. Актом встановлення та погодження границь землекористування ОСОБА_5 в натурі з усіма суміжними землекористувачами від 13 січня 1997 року та фактичного дійсного плану земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 0,0800 га в межах від А до Б - 76,75 (46,75+5,90+24,10) м., від В до Г - 16,20 м. складеного Слов'янським КП «БТІ» 01.08.2007 року; неіснуючий колодязь № 1; житловий 2-х поверховий будинок розміром 22 м. х 10 м. побудований незаконно: без відведення земельної ділянки під забудову, без проекту та законного дозволу головного архітектора м. Слов'янська на його будівництво; Земельна ділянка площею 0,0200 (0,0800-0,0600) га, який знаходиться у приватній власності ОСОБА_5 в межах Акту встановлення та погодження границь землекористування ОСОБА_5 в натурі від 13 січня 1997 року. В п.5 договору купівлі-продажу ОСОБА_4 від 30 березня 2012 року продавці чужого майна ОСОБА_13, ОСОБА_14 стверджують, а нотаріус ОСОБА_20 засвідчує, що житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 30 березня 2012 року в судовому спорі не знаходиться, з чим погодитися неможливо. Відповідно до повідомлень Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2010 року № 717; від 28 січня 2010 року № 1239, рішень судів Донецької області від 17 вересня 2007 року; від 03 травня 2012 року судовий спір продовжується по теперішній час. Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року про відмову у встановленні границь, розмірів та землекористувачів суміжних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 є свідомо не правосудним та не кінцевим у спорі ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 за право власності та користування землею та всім, що на ній знаходиться. ОСОБА_5 є спадкоємцем нерухомого майна ОСОБА_11, якій відповідно до Свідоцтва про право на спадок за заповітом від 22 січня 1952 року належить 1/5 частина домоволодіння АДРЕСА_1. Рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26.12.1996 року № 549/2, що виконано не було. 20 жовтня 2005 року постановою Апеляційного суду Донецької області рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2005 року залишено без змін, а 03 жовтня 2007 року рішенням Апеляційного суду м. Києва скасовано. На підставі вищевикладеного просить суд визнати: 22 липня 2005 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області не позбавляв ОСОБА_5 права на приватну власність земельною ділянкою площею 0,0800 га по АДРЕСА_2, відповідно права розпорядження своєю землею, проводити її відчуження. Слов'янське КП «БТІ», діючи в інтересах ОСОБА_13, ОСОБА_14 незаконно позбавив ОСОБА_5 державної реєстрації його приватизованої земельної ділянки, що зафіксовано у «Витягу» від 14.09.2007 року № 15228060, на підставі якого був укладений Договір купівлі-продажу ОСОБА_16 від 15 вересня 2007 року № 5170.

Зазначав, що 30 березня 2012 року приватний нотаріус Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_20 засвідчила висновок Договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 за № 975 продавцями ОСОБА_13, ОСОБА_14 та покупцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу ОСОБА_4 є офіційним документом, на думку відповідача, з внесеними до нього свідомо не правдивими відомостями: ОСОБА_4 купив у ОСОБА_13, ОСОБА_14, яке не належить їм в дійсності чуже нерухоме майно: огорожу № 2, яке складається з шиферних листів довжиною 75,65 (46,75+5,9+24,0) погонних метрів в'їзних воріт, яка належить ОСОБА_11, ОСОБА_5, після ОСОБА_16 (ОСОБА_6) відповідно до договору купівлі-продажу від 15 вересня 2007 року та розташованого на земельній ділянці, відповідно до дійсних не скасованих судами України рішень депутатів Слов'янської міської ради 11.05.1955 року, від 21.09.1962 року, від 07.07.0993 року, від 26.12.1996 року, відповідно з дійсним не проживав ОСОБА_5 з народження у ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 з 1962 року (дати реєстрації шлюбу з ОСОБА_5) та їх діти ОСОБА_21 та ОСОБА_22 по АДРЕСА_1. План земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,0970 га з дозволом головного архітектора м. Слов'янська від 28 листопада 1972 року на будівництво одноповерхового будинку розміром 7,6 м.х15,2 м. замість старого (нібито) не пригідного до житла на земельній ділянці, розташованій в м. Слов'янську по АДРЕСА_1 (нібито), яке знаходиться в користуванні ОСОБА_10, ОСОБА_8 без відведення їм ділянки під забудову. Рішення депутатів Слов'янської міської ради від 04 вересня 1975 року АДРЕСА_2 про рішення ОСОБА_10 подарувати дочці ОСОБА_7 1/2 частину недобудованого будинку готовністю 55% по АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 добудувати свою половину будинку 04 вересня 1976 року без відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 1045 кв.м. ОСОБА_10 під забудову. Договір дарування від 01 грудня 1975 року № 4046 1/2 частини неіснуючого будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_7 Рішення депутатів Слов'янської міської ради від

21 липня 1982 року № 473/3 про оформлення права приватної власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 іногородній жительці ОСОБА_8, яка мешкала, відповідно до картки прописки, у м. Каменську Ростовської області в своїй державній трикімнатній квартирі по АДРЕСА_4 та яка не мала законного права, мати друге житло в м. Слов'янську, без відведення їй земельної ділянки АДРЕСА_1 під забудову , здачі її квартири Каменському міському комунальному господарству та виділення сім'ї ОСОБА_5 у м. Слов'янську нового житла. Свідоцтво про право приватної власності на будівлю від 26 липня 1982 року, яке посвідчує, що 1/2 частина домоволодіння належить громадянці ОСОБА_8 та в дійсності складається з частини будинку. Свідоцтво видано на підставі Рішення № 473/3 Слов'янської міської ради народних депутатів від 21 липня 1982 року в порушення Наказу Міністерства комунального господарства УРСР та Міністерства юстиції УРСР від 02 квітня 1955 року № 78/4 про заборону видавати Свідоцтво про власність. Ствердження ОСОБА_13, ОСОБА_14 про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 вільний від майнових прав та претензій третіх осіб не відповідає дійсності.

На підставі вищевикладеного зазначав, що необхідно визнати, що Договір купівлі-продажу від 30 березня 2012 року № 975 незаконний, та підлягає зняттю з Державної реєстрації та анульовано.

Вказував на те, що Слов'янське КП «БТІ», відділ земельних ресурсів (відділ Держкомзему) м. Слов'янська, діючи в інтересах ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4 на підставі сфальсифікованого рішення депутатів Слов'янської міської ради від 20 квітня 1955 року та не існуючого рішення депутатів Слов'янської міської ради від 20 жовтня 1962 року про відведення під забудову суміжних земельних ділянок площею 0,0940 га та 0,0600 га іногороднім жителям ОСОБА_7 (ОСОБА_14), ОСОБА_8 (ОСОБА_13) та жительці м. Слов'янська ОСОБА_11 (ОСОБА_5) по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 Сталінської (донецької) області всупереч дійсному рішенню депутатів Слов'янської міської ради від 11 травня 1955 року, внесли до офіційних правовстановлюючих документів на землекористування суміжними земельними ділянками АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 відповідно та на будови (житлові будинки)та споруди (огорожі, в'їзні металеві ворота, колодязь, сарай, теплицю), збудовані на цих суміжних земельних ділянках АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 свідомо не правдиві відомості, які зробили недійсними наступні документи, а саме: Викопіровки (плани) суміжних земельних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 складених 10.02.1955 року без відведення землі в натурі (на місцевості) під забудову ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 Рішення депутатів Слов'янської міської ради про зміну конфігурації земельних ділянок № 14 та АДРЕСА_1 відповідно до схеми БТІ від 13 вересня 1972 року. Рішення депутатів Слов'янської міської ради від 15 листопада 1972 року про дозвіл іногородній жительці ОСОБА_8 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка знаходилась на утриманні своєї старшої дочки ОСОБА_11 по АДРЕСА_2, будівництво нового будинку на місті і замість старого будинку 1935 року побудови з кірпичу розміром 7,33 м. х 3, 63 м. загальною площею 26 кв.м., в якому без відведення земельної ділянки під забудову, без договору забудови ділянки протягом трьох років, без реєстрації державним нотаріусом. Свідоцтво про право на спадок за заповітом ОСОБА_13 від 19 серпня 2004 року № 1-1865 видано на підставі «Витягу» від 07 липня 2004 року № 6483 207, в якому вказано чуже нерухоме майно: житловий будинок А-1, Сарай -В, колодязь № 1, огорожа № 2, побудовані ОСОБА_11 за кошти, зароблені в районі Крайньої півночі по терміновим трудовим договорам ОСОБА_5, ОСОБА_6 в період з 1969 року по 1991 рік, яке знаходиться на земельних ділянках АДРЕСА_1 в постійному безстроковому користуванні ОСОБА_11, ОСОБА_5 відповідно до рішень депутатів Слов'янської міської ради від 11 травня 1955 року, від 21 вересня 1962 року, від 07 липня 1993 року, від 26 грудня 1996 року про відведення землі під забудову, у приватну власність, у тимчасове користування та під реєстрацію, а також права землекористування за набувальною давністю. Свідоцтво про право на спадок за заповітом ОСОБА_14 від 05 вересня 2005 року № 1-3248 незаконно виданого на чуже нерухоме майно. Договір купівлі-продажу ОСОБА_16 від 15 вересня № 5170 складений на підставі недійсного «Витягу» ОСОБА_5 від 14.09.2007 року № 15 928 060. Договір купівлі-продажу від 30 березня 2012 року № 975 ОСОБА_4, яким незаконно продано чуже нерухоме майно.

На підставі викладеного просить суд:

- Викопіювання з плану будівельного кварталу № 373 зі спорудами по АДРЕСА_1 суміжних земельних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 користувачів: ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, складених 10 лютого 1955 року визнати недійсними;

- Рішення депутатів Слов'янської міської ради від 13 вересня 1972 року про зміну конфігурації земельних ділянок № 14, та АДРЕСА_1 визнати недійсним;

- Рішення депутатів Слов'янської міської ради від 15 листопада 1972 року про дозвіл будівництва нового будинку, замість старого, не пригідного до житла ОСОБА_10 та ОСОБА_8 визнати недійсним;

- Дозвіл головного архітектора м. Слов'янська від 28 листопада 1972 року на будівництво ОСОБА_10, ОСОБА_8 нового будинку розміром 7,6 м. х 15,2 м., загальною корисною площею 98 кв.м., замість старого не пригідного до житла кірпичного будинку, розташованого на земельній ділянці площею 970 кв.м по АДРЕСА_1 визнати недійсним;

- Рішення депутатів Слов'янської міської ради від 04 вересня 1975 року АДРЕСА_2 про дозвіл ОСОБА_10 подарувати своїй дочці ОСОБА_7 1/2 частину недобудованого будинку АДРЕСА_1 визнати недійсним;

- Договір дарування ОСОБА_7, засвідчений нотаріусом другої Слов'янської державної контори ОСОБА_23 01 грудня 1975 року за № 4046 визнати недійсним;

- Акт про прийом та введення до експлуатації від 20 травня 1982 року заново побудованого житлового будинку у два поверхи розміром 22 м. х 10 м. загальною корисною площею 191,7 кв.м. визнати недійсним;

- Рішення депутатів Слов'янської міської ради від 21 липня 1982 року № 473/3 про оформлення ОСОБА_8 права приватної власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 визнати недійсним;

- Свідоцтво про право приватної власності на будівлю від 26 липня 1982 року ОСОБА_8 на 1/2 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 визнати недійсним;

- свідоцтво про право на спадок за заповітом від 05 вересня 2005 року № 1-3248 ОСОБА_14 визнати недійсним;

- свідоцтво про право на спадок за заповітом від 19 серпня 2004 року № 1-1865 ОСОБА_13 визнати недійсним;

- Визнати, що у п.79 рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки помилково вказана попередня недійсна площа ділянки 0,0600 га замість дійсної фактичної площі 0,0800 га встановленої польовими замірами ділянки земельно-кадастровим бюро відділу земельних ресурсів м. Слов'янська 13 січня 1997 року;

- Зобов'язати відділ Держкомзему м. Слов'янська видати ОСОБА_5 Державний акт на право приватної власності на землю серії ДН № 001232, в якому були би вказані фактичні дійсні розміри земельної ділянки АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1, встановлені 13 січня 1997 року та рівні від А до Б - 07,15 м., від уступу до ділянки АДРЕСА_7 - 10,10 м., довше уступу - 4,50 м., від В до Г - 17,50 м., розрахунковою площею 0,0800 га;

- Зобов'язати Слов'янське КП «БТІ» зареєструвати право на приватну власність земельної ділянки площею 0,0800 га по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5;

- Акт встановлення та погодження границь землекористування ОСОБА_13, ОСОБА_5 від 18 квітня 2006 року визнати недійсним;

- Договір купівлі-продажу від 30 березня 2012 року № 975 про передачу продавцями ОСОБА_13, ОСОБА_14 покупцю ОСОБА_4 у приватну власність житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами визнати недійсним;

- Договір купівлі-продажу від 15 вересня 2007 року № 5170 про передачу продавцем ОСОБА_5 покупцю ОСОБА_16 у приватну власність житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами визнати недійсним;

- Визнати за ОСОБА_5 законне право землекористування батьківською землею площею 1646,1 кв.м. по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 за набувальною давністю;

- Будівництво нового житлового будинку у два поверхи розміром 22 м. х 10 м. загальною площею 191,7 кв.м. визнати самочинним будівництвом, а житловий будинок АДРЕСА_1 незаконно побудованим, та яке належить зносу особою, яка виповнила самочинне будівництво та за його рахунок;

- Особою, яка виповнила самочинне будівництво житлового двох поверхового будинку розміром 22 м. х 10 м. по АДРЕСА_1 визнати ОСОБА_11 з 1935 року мешкаючу на землі свого батька ОСОБА_24 та померлу у ІНФОРМАЦІЯ_3;

- Судові витрати покласти на ОСОБА_4

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явився, належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (Т.1 а.с. 65), наполягав на задоволенні його позовних вимог, надав письмові заперечення на зустрічну позовну заяву (Т.1 а.с. 133), в яких зазначав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не надали жодного документу, який посвідчував їх право на житловий будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку, яка розміщена біля будинку, тому не мають законних прав щодо звернення до суду з подібним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі Договору та Ордеру (Т.1 а.с.25) просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити на підставі їх необґрунтованості та безпідставності.

В судовому засіданні представник Відділу Держземагенства м. Слов'янськ відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_3, яка діє на підставі Довіреності від 04.10.2012 року №1446 (Т.2 а.с. 98), 16.01.2013 року №01-16/16 (Т.2 а.с.249) просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5. Згідно відзиву на позовну заяву від 25.12.2012 року №01-16/19 зазначала, що 26.12.1996 року за №549/2 рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради народних депутатів ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2. У заяві ОСОБА_5 на адресу Слов'янської міської ради від 04.11.1996 року про передачу земельної ділянки безоплатно у власність було зазначено, що на ділянці знаходиться житловий будинок та господарські споруди, які належать заявнику на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.01.1988 року. Відповідно до зазначеного свідоцтва спадкоємцем майна ОСОБА_11 є її син ОСОБА_5. Спадкове майно складається з житлового будинку та господарських споруд, розташованих в АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром -600 кв.м. На даний час свідоцтво та рішення міської ради на підставі якого було видано державний акт є чинним і незаконним не визнано. 22.07.2005 року рішенням Слов'янського міськрайонного суду державний акт на право приватної власності на землю серії ДН №001232 виданий на ім'я ОСОБА_5 площею земельної ділянки 0,620 га визнано недійсним. Рішенням апеляційного суду Донецької області, рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Стосовно зобов'язання відділу Держкомзему м. Слов'янська видати на ім'я ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, зазначали, що відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, що затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року за №43 - складання державного акту на право власності на земельну ділянку при переоформленні правоустановчих документів на цю земельну ділянку, проводиться після відновлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією. Розробку технічної документації зі складанням державного акту на право власності на земельну ділянку здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт. Відділу зазначеної ліцензії не надавалось, виконувати вищевказані роботи відділ не має підстав. Замовником технічної документації може виступати лише землевласник або уповноважена ним особа. Заповнення державного акту на право власності на земельну ділянку покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах. Враховуючи вищевикладене, зазначала, що видати громадянину ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності площею 0,0800 га не має підстав. Звертали увагу суду, що копія державного акту серії ДН №001232 від 27.01.1997 року, який ОСОБА_5 долучив до матеріалів справи є такою, що не відповідає оригіналу, оскільки площа, яка в ньому зазначається значно перевищує (замість вірних 0,0620 га зазначено 0,0800 га).

Представник Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_25, який діє на підставі Довіреності від 07.11.2012 року №_4127-10/0.81/01 (Т.2 а.с.102) в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи. В попередніх судових засіданнях при наданні своїх пояснень просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 на підставі їх необґрунтованості та безпідставності. Зазначав, що на теперішній час право власності на будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_16 на підставі договору купівлі - продажу від 15.09.2007 року, реєстровий №5170 посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_19. 28.10.2009 року ОСОБА_6 надано витяг з реєстру прав для оформлення спадщини.(Т.1 а.с.163).

Представник Слов'янської міської ради - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє на підставі Довіреності від 15.01.2013 року №01,01-12/46 (Т.3 а.с.69) в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 на підставі їх необґрунтованості та безпідставності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 на підставі довіреності від 01.03.2010 року( Т.1 а.с.70) не з'явився, належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення

розгляду справи до суду не подавав. В попередніх судових засіданнях просив суд відмовити в

задоволенні позовних вимог позивача, свої зустрічні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, надавав пояснення аналогічні тим, що викладені в зустрічній позовній заяві.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_26 суду показала, що знайома з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дуже давно. У АДРЕСА_1 мешкала вся родина ОСОБА_5. Потім ОСОБА_5 виїхав зі своєю родиною на Північ, але завжди пересилав гроші матері, це їй відомо тільки зі слів самої ОСОБА_11. Заначала, що їй здається, що обидва будинки, які тепер мають №16 та 18 будувала ОСОБА_11 за гроші ОСОБА_5, але стверджувати це не може. Хто на сьогодні є власником цих будинків їй не відомо.

Допитана в якості свідка ОСОБА_27 в судовому засіданні показала, що знає ОСОБА_5 з дитинства. Його батьки жили в тяжких умовах, але коли ОСОБА_5 виїхав на Північ і почав заробляти гроші, то вони одразу побудували будинок. На питання суду поясняла, що це їй відомо зі слів ОСОБА_5, особисто вона не бачила як передавались гроші і їх розмір їй не відомо. На питання суду не змогла назвати прізвища та імена осіб, які мешкали в будинку АДРЕСА_1 крім ОСОБА_5

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників відповідачів за зустрічним позовом, свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_13, ОСОБА_14 житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 на земельній ділянці Слов'янської міської ради загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 1414100000:01:006:0877, про що було укладено договір купівлі - продажу будинку від 30.03.2012 року (Т.1 а.с.6).

ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на праві приватної власності на підставі свідоцтв на право на спадщину належав будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожній. Відповідно до свідоцтв спадщина складалась з житлового будинку, сараю, колодязю, огорожі, що знаходяться на землях Слов'янської міської ради загальною площею 1045 кв.м., що також підтверджується викопіровкою, складеною КП «БТІ м. Слов'янська» (Т.1 а.с. 95,96, 84).

Відповідно до Викопіювання з чергового кадастрового плану м. Слов'янськ земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га має кадастровий номер 1414100000:01:006:0887 та межі від А до Б-11,00 м, від В до Г - 16,30 м, від А до Г 68,93 м, від Б до В -24,00 м; 05,15 м; 45,56 м.

Зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні попередніх власників будинку у межах, визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку в господарських будівель.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщенні на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, позивач по справі ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі - продажу будинку від 30.03.2012 року набув право користування земельною ділянкою, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Звернувшись до суду позивач на обґрунтування свого позову посилався на те, що відповідачем було самовільно змінено межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 та захоплено частину земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні на підставі ст. 120 Земельного Кодексу та ст. 377 ЦК України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ» - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог.

Відповідно до листа Відділу Держкомзему в м. Слов'янську від 06.07.2012 року №1021 вбачається, що для визначення за рахунок яких земель відбулось самовільне зайняття земельної ділянки

площею 0,0089 га необхідно виконати геодезичну зйомку земельних ділянок, з якими межує земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.18).

Відповідно до листа Приватного підприємства «Терра-Віта» від 25.05.2012 №19/1 було встановлено, що при встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) було виявлено порушення межі зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_2 (ОСОБА_5). Фактичні лінійні проміри та площа ділянки по АДРЕСА_1 не співпадають із лінійними промірами та площею згідно з матеріалами БТІ. Фактична площа ділянки -0,0930 га, згідно з матеріалами БТІ - 0,1019 га (Т.1 а.с. 22).

Як вбачається з листа Відділу Держкомзему в м. Слов'янську земельна ділянка за АДРЕСА_2 належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 27.01.1997 року серії ДН №001232, який рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.07.2005 року та рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20.10.2005 року було визнано недійсним (Т.1 а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду м. Київ від 03.10.2007 року касаційна скарга ОСОБА_5 була задоволена - рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.07.2005 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 20.10.2005 року були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Т.2 а.с.68-70).

В своїх поясненнях відповідач не заперечував, що користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 саме в межах, які огороджені парканом та взагалі зазначав, що є власником будинку та земельної ділянки АДРЕСА_2 і не визнає, що ОСОБА_4 правомірно користується будинком та земельною ділянкою, які розміщені по АДРЕСА_2.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування користувач має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого права користування земельною ділянкою, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2 підлягають задоволенню.

Що ж стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Відділу Держземагенства м. Слов'янськ, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Слов'янської міської ради то суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради народних депутатів від 26.12.1996 року за №549/2 ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0600 га(Т.2 а.с.43).

У заяві ОСОБА_5 на адресу Слов'янської міської ради від 04.11.1996 року про передачу земельної ділянки безоплатно у власність було зазначено, що на ділянці знаходиться житловий будинок та господарські споруди, які належать заявнику на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.01.1988 року (Т.2 а.с.236).

Відповідно до зазначеного свідоцтва спадкоємцем майна ОСОБА_11 є її син ОСОБА_5. Спадкове майно складається з житлового будинку та господарських споруд, розташованих в АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром -600 кв.м. (Т.2 а.с.204). Дане свідоцтво було видано ОСОБА_5 на підставі його заяви від 01.06.1987 року (Т.2 а.с.197).

Вимоги ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Відділу Держземагенства м. Слов'янськ, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Слов'янської міської ради :

- про визнання недійсною викопіювання з плану будівельного кварталу № 373 зі спорудами по АДРЕСА_1 суміжних земельних ділянок АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 користувачів: ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 від 10 лютого 1955 року;

- про визнання недійсним дозволу головного архітектора м. Слов'янська від 28 листопада 1972 року на будівництво ОСОБА_10, ОСОБА_8 нового будинку розміром 7,6 м. х 15,2 м., загальною корисною площею 98 кв.м., замість старого не пригідного до житла кірпичного будинку, розташованого на земельній ділянці площею 970 кв.м по АДРЕСА_1;

- про визнання недійсним Акт про прийом та введення до експлуатації від 20 травня 1982 року заново побудованого житлового будинку у два поверхи розміром 22 м. х 10 м. загальною корисною площею 191,7 кв.м ;

- про визнання недійсним акту встановлення та погодження границь землекористування ОСОБА_13, ОСОБА_5 від 18 квітня 2006 року;

- про визнання особою, яка здійснила самочинне будівництво житлового двоповерхового будинку розміром 22 м х 10 м по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

Заявлені ОСОБА_5 вимоги не підпадають під перелік ст. 16 ЦПК України, а тому не можуть бути розглянуті судом, оскільки вони не передбачені чинним законодавством як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи, а згідно зі ст. 57 ЦПК України є доказом, який у разі виникнення спору повинен оцінюватися судом відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про визнання, що п.79 рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки помилково вказана попередня недійсна площа ділянки 0,0600 га замість дійсної фактичної площі 0,0800 га встановленої польовими замірами ділянки земельно-кадастровим бюро відділу земельних ресурсів м. Слов'янська 13 січня 1997 року, то суд зазначає, що ця вимога не підпадає під перелік ст. 16 ЦПК України, а тому не може бути розглянута судом. З вимогою про визнання рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки в частині визначення розміру земельної ділянки позивач за зустрічним позовом до суду не звертався.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5 був виданий державний акт на право приватної власності на землю від 29.01.1997 року серії ДН №001232 на земельну ділянку площею 0,0620 га на підставі рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2.

ОСОБА_5 користується земельною ділянкою з 1996 року саме в розмірі 0,0620 га і правомірність державного акту та рішення виконкому, на підставі якого він був виданий не оспорював.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 в частині визнання, що п.79 рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки помилково вказана попередня недійсна площа ділянки 0,0600 га замість дійсної фактичної площі 0,0800 га встановленої польовими замірами ділянки земельно-кадастровим бюро відділу земельних ресурсів м. Слов'янська 13 січня 1997 року не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про:

визнання рішення депутатів Слов'янської міської ради від 13 вересня 1972 року про зміну конфігурації земельних ділянок № 14, та АДРЕСА_1 недійсним;

визнання рішення депутатів Слов'янської міської ради від 15 листопада 1972 року про дозвіл будівництва нового будинку, замість старого, не пригідного до житла ОСОБА_10 та ОСОБА_8 недійсним;

визнання рішення депутатів Слов'янської міської ради від 21 липня 1982 року № 473/3 про оформлення ОСОБА_8 права приватної власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 недійсним;

визнання рішення депутатів Слов'янської міської ради від 04 вересня 1975 року АДРЕСА_2 про дозвіл ОСОБА_10 подарувати своїй дочці ОСОБА_7 Ѕ частину недобудованого будинку АДРЕСА_1 недійсним, то суд зазначає наступне.

Предметом цих позовних вимог у цій справі є правомірність рішення органу місцевого самоврядування з питань землекористування.

Зазначені рішення Слов'янської міської ради за своєю правовою природою є ненормативно-

правовими актами, а актами індивідуальної дії одноразового застосування, за приписами яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктами цих правовідносин певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Ці акти вичерпують свою дію фактом їх виконання, зокрема, укладанням органом місцевого самоврядування з особою, якої він стосується, угоди, що підтверджує набуття останнім певних прав та обов'язків щодо користування земельною ділянкою.

Даний спір не носить публічно-правовий характер, а тому не підлягає вирішенню у відповідності з Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності із ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Однак, в порушення зазначених вимог позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що цими рішеннями взагалі порушувалось його право як спадкоємця чи право ОСОБА_6 як його дружини та право вимагати визнати недійсними складені у відповідності з українським законодавством рішення органу місцевого самоврядування.

Будь яких доказів того, що ці рішенні виносились на підставі завідомо неправдивих, сфабрикованих документах у суду не має.

Крім того, статтею 124 Конституції України до юрисдикції судів віднесено всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, насамперед, що провадження в порядку цивільного судочинства здійснюється за всіма вимогами, які не є предметом інших видів судочинства (конституційного, господарського, адміністративного, кримінального).

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вимоги ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування не підпадає під перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Вимог про визнання незаконними вищевказаних рішень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до суду не заявляли.

Отже, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання рішення депутатів Слов'янської міської ради від 13 вересня 1972 року про зміну конфігурації земельних ділянок № 14, та АДРЕСА_1 визнати недійсним; рішення депутатів Слов'янської міської ради від 15 листопада 1972 року про дозвіл будівництва нового будинку, замість старого, не пригідного до житла ОСОБА_10 Та ОСОБА_8 недійсним; визнання рішення депутатів Слов'янської міської ради від 21 липня 1982 року № 473/3 про оформлення ОСОБА_8 права приватної власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1

недійсним; визнання рішення депутатів Слов'янської міської ради від 04 вересня 1975 року АДРЕСА_2 про дозвіл ОСОБА_10 подарувати своїй дочці ОСОБА_7 Ѕ частину недобудованого будинку готовністю 55 % по АДРЕСА_1 недійсним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку від 30.03.2012 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_13, ОСОБА_14, відповідно до якого житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 на земельній ділянці Слов'янської міської ради загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 1414100000:01:006:0877 перейшов у власність ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У відповідності до ст.655 ЦК України договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій саме формі, що і договір.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними «особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони цього правочину. ОСОБА_5, ОСОБА_6 стороною оспорюваного правочину не є.

В цьому зв'язку, права особи, що вважає себе власником майна, яке знаходиться у володінні інших осіб підлягають захисту із застосуванням механізму передбаченого ст. 388 ЦК України, а саме шляхом пред'явлення віндикаційного позову про повернення майна з чужого володіння, а не застосуванням реституції.

Об'єктом правочину є нерухоме майно приватної власності та незаконність його володіння і розпорядження ОСОБА_4 не встановлена, а ОСОБА_5 доказів цього суду не надав, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині вимог не підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 про зобов'язання відділу Держкомзему м. Слов'янська видати ОСОБА_5 Державний акт на право приватної власності на землю серії ДН № 001232, в якому були би вказані фактичні дійсні розміри земельної ділянки АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1, встановлені 13 січня 1997 року та рівні від А до Б - 07,15 м., від уступу до ділянки АДРЕСА_7 - 10,10 м., довше уступу - 4,50 м., від В до Г - 17,50 м., розрахунковою площею 0,0800 га, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, що затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року за №43 - складання державного акту на право власності на земельну ділянку при переоформленні правоустановчих документів на цю земельну ділянку, проводиться після відновлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією. Розробку технічної документації зі складанням державного акту на право власності на земельну ділянку здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт. Відділу зазначеної ліцензії не надавалось, виконувати вищевказані роботи відділ не має підстав. Замовником технічної документації може виступати лише землевласник або уповноважена ним особа. Заповнення державного акту на право власності на земельну ділянку покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

Враховуючи вищевикладене, зобов'язати Відділ Держземагенства у м. Слов'янськ видати громадянину ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності площею 0,0800 га не має підстав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 відносно визнання недійсним договір купівлі - продажу від 15.09.2007 року №5170 про надання у власність ОСОБА_5 покупцю ОСОБА_16 в приватну власність житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.655 ЦК України договором купівлі - продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно зі ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог.

ОСОБА_5 не надав суду належних та допустимих доказів недійсності оскаржуваного ним правочину, а також не навів жодної законодавчо визначеної підстави для визнання його недійсним, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 відносно визнання за ним право власності на земельну ділянку площею 1643,1 кв.м. по АДРЕСА_1 по набувальній давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦПК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

ОСОБА_5 усупереч вимогам ч.3 ст.10 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів, яки б підтверджували, що він добросовісно заволодів земельною ділянкою площею 1643,1 кв.м. по АДРЕСА_1 і продовжує відкрито, безперервно нею володіти, тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту порушення її прав, що підлягають судовому захисту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 2005 року спори між сторонами про право власності на земельні ділянки №16, АДРЕСА_2 перебувають на розгляді у судах різних інстанцій. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_5 не може вважатися добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 відносно визнання будівництва нового двоповерхового будинку розміром 22 м х 10 м загальною площею 191,7 кв.м. на земельній ділянці АДРЕСА_1 самочинним будівництвом та незаконно побудованим, який належить знести особою, яка здійснило це самочинне будівництво та за її рахунок, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» - самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництв; або відведення не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил, та які є тимчасовою спорудою.

Відповідно до договору забудови від 20.07.1937 року ОСОБА_24 була надана земельна ділянка АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1, первинно зареєстровано на підставі договору дарування, посвідченого Другою Слов'янською державною нотаріальною конторою, реєстровий №4046 (Т.2 а.с.88) за ОСОБА_7, після прийняття житлового будинку до експлуатації на підставі акту прийому від 20.05.1982 року №58/05-82 (Т.1 а.с.181).

Дарувався недобудований будинок готовністю 55 % (Т.1 а.с.176, 178), а реєструвався після добудови, тобто виконані вимоги ст. 227 ЦК УРСР.

Після цього право власності на 1/2 частку будинку №16 було зареєстровано за ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05.09.2005 року, реєстровий №1-3248 Стрійською державною нотаріальною конторою (Т.2 а.с.55, 87), тобто виконані вимоги ст.ст. 182, 1217, 1299 ЦК України.

Право власності на іншу 1/2 частку будинку АДРЕСА_1, первинно зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності , виданого Міськкомунгоспом виконкому Слов'янської міської ради від 26.07.1982 року за ОСОБА_8, після прийняття житлового будинку до експлуатації на підставі акту прийому від 20.05.1982 року №58/05-82(Т.1 а.с.181).

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення виконкому Слов'янської міської ради від 15.11.1972 року, згідно якого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 дозволено побудувати новий будинок замість старого непридатного до проживання (Т.2 а.с.179).

Після цього право власності на іншу 1/2 частку будинку №16 було зареєстровано за ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19.08.2004 року, реєстровий №1-1865 Першою Слов'янською державною нотаріальною конторою (Т.2 а.с.75), тобто виконані вимоги ст.ст. 182, 1217, 1299 ЦК України.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» №33728261 від 05.04.2012 року право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_4 (Т.1 а.с.8).

Таким чином, підстав для визнання житлового будинку АДРЕСА_1 самочинним будівництвом та незаконно побудованим, який належить знести особою, яка здійснило це самочинне будівництво та за її рахунок у суду не має, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 відносно визнання свідоцтво про право приватної власності на будівлю від 26 липня 1982 року ОСОБА_8 1/2 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 недійсним, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Всупереч цієї норми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в інтересах якої він діє, не довели суду, що свідоцтво про право приватної власності на будівлю від 26 липня 1982 року видане ОСОБА_8 на 1/2 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 порушує їх права та інтереси.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_8 заявляла позови чи оспорювала рішення державних органів щодо видачі їй на праві власності 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1.

Крім того, рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради народних депутатів від 21.07.1982 року №473/3 (Т.2 а.с.182) «Про оформлення права приватної власності на 1/ 2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1», на підставі якого ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право приватної власності на будівлю від 26 липня 1982 року (Т.2 а.с.183) не скасовано і є чинним.

Таким чином, підстав для визнання свідоцтва про право приватної власності на будівлю від 26 липня 1982 року ОСОБА_8 1/2 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 недійсним у суду не має, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 відносно визнання свідоцтва про право на спадок за заповітом від 05 вересня 2005 року № 1-3248 ОСОБА_14, свідоцтва про право на спадок за заповітом від 19 серпня 2004 року № 1-1865 ОСОБА_13 визнати недійсними, то суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В абз. 3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до статті 1301 ЦК України

свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Як вбачається в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що заповіти, на підставі яких ОСОБА_14 та ОСОБА_13 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом були визнані недійсними.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь - яких доказів того, що Перша Слов'янська державна нотаріальна контора та Стрійська державна нотаріальна контора видали завідомо недійсні свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідно ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ОСОБА_5 суду не надав.

Крім того, як вбачається з письмових пояснень представника КП «Бюро технічної інвентаризації» згідно запиту Першої Слов'янської державної нотаріальної контори від 14.01.2004 року №с/с 07.07.2004 року їм було надано витяг з Реєстру прав для оформлення спадщини ОСОБА_13 на підставі п. 5.1.1, п. 5.9. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року №7/5 та у свідоцтві про право на спадщину вказано реєстраційний номер нерухомого майна, який надається автоматично реєстром прав -№6483207. Згідно запиту Стрійської ДНК від 13.06.2005 року №62 КП «БТІ» 14.07.2005 року було надано Витяг з Реєстру прав для оформлення спадщини ОСОБА_14 на підставі п. 5.1.1, п. 5.9. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року №7/5.

Оригінали запитів та відповіді, які містяться в архівних справах Комунального підприємства «Бюро технічної відповідальності» №15054, 15055 були оглянуті в судовому засіданні.

Таким чином, посилання ОСОБА_5 на те, що об'єкти спадкування не були введенні в експлуатацію, а тому не могли бути спадковим майном є безпідставними.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 відносно визнання договору дарування ОСОБА_7 від 01.12.1975 року за №4046 від ОСОБА_10 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 недійсним, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 243 ЦПК 1963 року за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Відповідно з положеннями Глави 3 та ст. 153 ЦК України ( в редакції 1963 року) та приймаючи до уваги факт ненадання позивачем жодних належних та допустимих доказів щодо недійсності укладення спірного Договору дарування, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог законодавства при укладанні спірного договору між сторонами були дотримані всі передбачені діючим законодавством істотні умови договору, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті, а також дотримані вимоги щодо форми договору. Окрім того, на момент укладення спірного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою нотаріуса. Крім того, ОСОБА_10 підписала оспорюваний договір дарування особисто, чим відповідно засвідчила та підтвердила факт надання їй повної інформації про його умови.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 заявляли позови чи оспорювали договір дарування від 01.12.1975 року за №40461/2.

Таким чином, викладене виключає можливість визнання спірного договору недійсним як правочину.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 відносно зобов'язання Комунальне підприємство «Бюро технічної відповідальності» м. Слов'янськ зареєструвати право на приватну власність земельною ділянкою площею 0,0800 га по АДРЕСА_2 за ОСОБА_5, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 був виданий державний акт на право приватної власності на землю від 29.01.1997 року серії ДН №001232 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0620 га на підставі 79 рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2.

Доказів існування іншого державного акту на земельну ділянку площею 0,0800 га за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_5 в матеріалах справи не має.

Надана ОСОБА_5 копія державного акту на право приватної власності на землю від 29.01.1997 року серії ДН №001232 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0800 га на підставі рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2 не була підтверджена оригіналом, та крім того спростовується завіреними копіями державного акту на право приватної власності на землю від 29.01.1997 року серії ДН №001232 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0620 га, виданого на підставі 79 рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2, яку надав до судового засідання представник Держземагенства м. Слов'янськ (Т.1 а.с.204) та представник КП «БТІ» м. Слов'янськ (Т.1 а.с.162).

Тому суд вважає, що копія державного акту на право приватної власності на землю від 29.01.1997 року серії ДН №001232 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0800 га (Т.2 а.с.56) надана ОСОБА_5 є недопустимим доказом.

Крім того, згідно Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 06.04.2011 року №401/2011 утворено Державну реєстраційну службу України, яка стала головним органом у системі центральних органів виконавчої влади в тому числі з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

З 01 січня 2013 року ст. 126 ЗК України ( 2001 року) діє у наступній редакції: право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N1952-IV (далі - Закон N 1952-IV ).

Отже, з 01 січня 2013 року в Україні державна реєстрація речових прав на нерухоме майно провадиться органом державної реєстрації за місцем розташування нерухомого майна. Орган державної реєстрації здійснює первинну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а також усіх прав на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року. Нотаріусами реєструється перехід права власності на нерухоме майно, тобто здійснюється вторинна державна реєстрація нерухомості. Право власності на земельну ділянку здійснюється після державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Орган, який здійснює ведення Державного земельного кадастру одночасно з проведенням державної реєстрації земельної ділянки надає органу державної реєстрації прав інформацію про зареєстровані земельні ділянки, що містяться в державному земельному кадастрі, а саме дату реєстрації, кадастровий номер, площу, місце розташування, кадастровий план у електронному вигляді , наявність обмежень на використання земельної ділянки.

Таким чином, у суду не має правових підстав для зобов'язання Комунального підприємства «Бюро технічної відповідальності» м. Слов'янськ зареєструвати право на приватну власність земельною ділянкою площею 0,0800 га по АДРЕСА_2 за ОСОБА_5

Показання свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27, які вони надавали в судовому засіданні ніяким чином не підтверджують правомірності жодної з заявлених позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах , в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з журналу судового засідання, час перебування представника відповідача ОСОБА_1 в судових засіданнях при розгляді справи становить 317 хвилин. За таких обставин суд приходить до переконання, що відшкодуванню підлягає компенсація за час прийняття участі в судових засіданнях, що з врахуванням мінімальної заробітної плати на 2012 рік (1102 грн.), на 2013 рік (1147 грн.) розмір такої компенсації становить 2358,70 грн.

В матеріалах справи міститься квитанція від 20.07.2012 року про те, що гонорар адвокату ОСОБА_1 сплачений ОСОБА_4 становить 2000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідача витрат понесених ним на оплату правової допомоги в межах заявлених ним вимог, які є документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11,15, 60, 88, 257, 260-264, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2 в межах від А-Б - 11,00м; від Б до В - 24,00 м; 05,15 м; 45,56 м.

Стягнути з ОСОБА_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1 судовий збір на користь держави у розмірі 114 гривен 70 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Слов'янськ/22030001.

Стягнути з ОСОБА_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2 витрати на оплату правової допомоги в розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.) 00 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Відділу Держземагенства м. Слов'янськ, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Слов'янської міської ради про усунення перешкод в користуванні суміжних земельних ділянок - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2013 року.

Суддя Н.В. Якуша