Постанова № 30098240, 14.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 року Справа № 812/851/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконя Д.І.

за участю:

представника позивача: Попова О.О. (довіреність від 06.02.2013 №08-122)

представника відповідача: Меркулової М.В. (довіреність від 02.01.2013 №04/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000031601 від 11.07.2011, -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0000031601 від 11.07.2011 форми «В3», №0000021601 від 11.07.2011 форми «В1», №0000011601 від 11.07.2011 форми «Р».

Ухвалою суду від 12.03.2013 залишено без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст.155 КАС України у зв'язку із відкликанням позивачем, адміністративний позов в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000011601 від 11.07.2011 форми «Р», яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

Ухвалою суду від 14.03.2013 залишено без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст.155 КАС України у зв'язку із відкликанням позивачем, адміністративний позов в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000021601 від 11.07.2011 форми «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за звітній період лютий 2011 року на суму 2063,00 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000031601 від 11.07.2011 форми «В3», яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітній період лютий 2011 року у сумі 82 372,00 грн., в обґрунтування зазначив, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що позивачем порушено п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України. Пунктом 200.10 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. З огляду на наведені положення, позивач вважає, що рішення прийняте без правових підстав, за наслідками камеральної перевірки у податкового органу відсутнє право на прийняття рішення про відмову в отриманні бюджетного відшкодування. Предмет спору за цим позовом фактично розглядався Луганським окружним адміністративним судом у справі №2а-10871/11/1270. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2012 скасовано податкові повідомлення рішення, прийняті на підставі акту виїзної планової перевірки від 06.09.2011 №1537/231/01423122 «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Брянківський завод бурого устаткування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011». Отже, правомірність декларування показників у податковій декларації за лютий 2011 року доведена судовим рішенням та зазначені обставини не підлягають доказуванню. На думку позивача, ненадання до камеральної перевірки оригіналів митних декларацій не може слугувати підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення про відмову в отриманні бюджетного відшкодування за перевіряємий період, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000031601 від 11.07.2011 форми «В3» підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладені у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з таких підстав. Камеральною перевіркою декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року встановлено, що ТДВ «Брянківський завод бурого устаткування» здійснював експортні операції у січні і лютому 2011 року. Обов'язок надання до декларації оригіналів митних декларацій, що підтверджують вивезення товарів за межі митної території України, передбачений п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України. На момент проведення перевірки позивачем надані копії митних декларацій, оригінали митних декларацій до перевірки не були надані. В порушення п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України платник податків не підтвердив митною декларацією поставку експортних товарів, у зв'язку із чим податковим органом прийнято рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітній період лютий 2011 року. У задоволенні позовних вимог представник відповідача просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Товариство з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» зареєстровано виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області, перебуває на податковому обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби та є платником податків (а.с.30-31).

У відповідності до п. п. 41.1.1 Податкового Кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби України - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В період з 15.06.2011 по 20.06.2011 Алчевською ОДПІ в Луганській області проведена камеральна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування», (код ЄДРПОУ 01423122), з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.06.2011 № 14/160/01423122 (а.с. 8-11).

Висновками акту перевірки встановлено, що відповідно до п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.200.7 ст.200, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України Товариство з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» не мало права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 82 372, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 11 липня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000031601 від 11.07.2011 форми «В3», яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітній період лютий 2011 року у сумі 82 372,00 грн. (а.с.12).

Надаючи оцінку обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000031601 від 11.07.2011 форми «В3» про відмову у наданні бюджетного відшкодування за лютий 2011 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі 5 цього Кодексу.

Пунктами 200.7 - 200.10 ст.200 Податкового кодексу України закріплено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення - рішення, в якому зазначаються суми такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що позивачем до Алчевської ОДПІ в Луганській області була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року, в якій в рядку 23 позивач зазначив розмір залишку від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 84 435 грн.

Від'ємне значення податку на додану вартість, що виникло у січні 2011 року, за даними декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року складає 82 372 гривень.

У зв'язку із чим, при проведенні камеральної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» податковим органом зроблений висновок про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 2063 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у лютому 2011 року на суму 2063 грн., про що винесене податкове повідомлення-рішення №0000021601 від 11.07.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 2063 грн. (а.с.13).

Тому, сума за спірним податковим повідомленням - рішенням №0000031601 від 11.07.2011 форми «В3» щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітній період лютий 2011 року становить 82 372,00 грн. (а.с.12).

У судовому засіданні встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало ненадання платником до камеральної перевірки оригіналів митних декларацій, у зв'язку із чим податковим органом зроблений висновок про не підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, не заперечується сторонами, що до проведення перевірки Алчевська ОДПІ Луганської області звернулась до позивача з запитом про надання оригіналів митних декларацій.

Позивачем до податкового органу були надані згідно листа №12-1119 від 01.07.2011 копії митних декларацій, які отримані відповідачем згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції 01.07.2011.

Зазначене також слугувало підставою для висновку про порушення позивачем п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, згідно якого товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст.76 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до положень ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно вимог Розділу XII «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935 (норми якого діяли на час виникнення спірних відносин), податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Зареєстровані в органі державної податкової служби декларації підлягають камеральній перевірці. У разі якщо за результатами перевірки не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації.

Камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, орган державної податкової служби проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації (пункт 5 Розділу XII вищенаведеного Порядку).

У листі ДПА від 23 березня 2011 року № 8073/7/16-1617 роз'яснено, що під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з ПДВ, вартості та обробки даних із Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема:

1) розбіжності при заповненні податкової декларації з ПДВ: арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з ПДВ (додатки);

2) розбіжності між даними податкової декларації з ПДВ та реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та відомостями митних органів;

4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних;

5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (щодо заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) за даними розшифровок;

6) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже, зазначене дає підстави для висновку, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком - тобто автоматично стосується всіх без винятку поданих податкових декларацій та податкових розрахунків. Предметом перевірки є встановлення відповідності поданих звітних документів передбаченим законом вимогам, арифметична правильність підсумкових сум податкових зобов'язань, правильність застосування ставок податку і пільг по ньому, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування - з метою виявлення допущених платником у поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до акту камеральної перевірки, податковим органом не виявлено жодних порушень порядку заповнення декларацій (розрахунків), складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг, не зазначено виявлених порушень при правильності відображення показників, тощо, як це визначено Наказом ДПА України №41 від 25.01.2011 та листом ДПА №8073/7/16-1617 від 23.03.2011. .

Відповідно до положень ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 85.1 ст.85 Податкового кодексу України, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених законом.

Законодавством не передбачено витребування будь-яких документів від платників податків перед початком камеральної перевірки, а тому посилання відповідача на те, що позивач не надав оригінали митних декларацій на запит податкового органу до початку камеральної перевірки, є незаконним, бо зазначена перевірка проводиться, за наявними у органу державної податкової служби деклараціями (розрахунками).

Відповідно до п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Враховуючи, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, можна дійти висновку, що у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача, як це визначено п.6 глави ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №41 від 25.01.2011, в порушення якого відповідач за наслідками камеральної перевірки визначив податкове зобов'язання платника податків.

Відповідно до п.5 глави ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №41 від 25.01.2011, визначено, що зареєстровані в органі державної податкової служби декларації підлягають камеральній перевірці. У разі якщо за результатами перевірки не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації.

Відповідно до п.6 цього Порядку за наявності достатніх підстав, перелік яких визначено додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого платника», які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Висновок щодо необхідності проведення документальної позапланової виїзної перевірки передається підрозділу податкового контролю, про що робиться відповідний запис у розділі IV декларації (п.6 глави ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №41 від 25.01.2011).

Згідно п.7 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого платника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N1238 , визначена така підстава як наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення-рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування за наслідками камеральної перевірки з підстав ненадання до податкового органу митних декларацій.

З матеріалів справи вбачається, що після проведення камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, Алчевською ОДПІ в Луганській області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, результати якої оформлено актом від 06.09.2011 №1537/231/01423122 (а.с.70-84). Як вбачається з зазначеного акту, до перевірки ввійшов також звітний період лютий 2011 року.

На підставі акту документальної виїзної планової перевірки від 06.09.2011 №1537/231/01423122 відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 20.09.2011 №0000012306 та від 20.09.2011 №0000013201, які позивач оскаржив у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 у справі №2а/10871/11/1270, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, скасовані податкові повідомлення рішення від 20.09.2011 №0000012306 та від 20.09.2011 №0000013201.

З судових рішень вбачається, що між сторонами існував спір стосовно правомірності заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року, яке виникло за рахунок залишку від'ємного значення з податку на додану вартість з податку на додану вартість, що було сформовано у лютому 2011 року без надання оригіналів митних декларацій.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи встановлені обставини у справі та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 14 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 березня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000031601 від 11.07.2011, задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (Брянківське відділення) від 11.07.2011 №0000031601, яким відмовлено Товариству з додатковою відповідальністю "Брянківський завод бурового устаткування" у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 82372,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Брянківський завод бурового устаткування" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 823,72 грн. (вісімсот двадцять три гривні 72 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 19 березня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова