Рішення № 30098227, 19.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1998/13 19.03.13Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Універсальна» простягнення 13 783,89 грн. Представники сторін: від позивачане з'явились; від відповідачане з'явились.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Універсальна» 13 783,89 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем, тому відповідальним за завдані збитки є відповідач, в межах укладеного договору страхування.

Представник позивача в судове засідання 19.03.2013 р. не з'явився, проте 14.03.2013 р. через загальний відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, крім того, у вказаному клопотанні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду у справі не виконав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Ухвали суду надсилались відповідачу на адресу вказану позивачем, та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилались відповідачу на адресу вказану позивачем, та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою про вручення поштової кореспонденції, наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

27.06.2012 р. між Боженко Анатолієм Валерійовичем, як страхувальником та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», був укладений Договір страхування транспортних засобів № 28-0199-12-00817, предметом якого є страхування автомобіля марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО.

09.08.2012 р. в м. Біла Церква Київської обл. трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО, під керуванням Боженко Анатолія Валерійовича та автомобіля марки «ВАЗ» державний реєстраційний номер 57601 КХ під керуванням Зінченко Миколи Івановича.

30.08.2012 р. постановою Білоцерківського міськрайонного суду Зінченка Миколу Івановича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Відповідно до страхового акту № ЦРКА - 843 від 03.09.2012 р. пошкодження транспортного засобу марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО, в зв'язку з дорожньо-транспортною подією визнано страховим випадком відповідно до умов Договору страхування № 28-0199-12-00817 від 27.06.2012 р. та визначено суму страхового відшкодування у розмірі 13 783,89 грн.

06.09.2012 р. позивач на підставі Страхового акту № ЦРКА - 843 від 03.09.2012 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 13 783,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10933.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було направлено регресну вимогу № 11/3431 від 01.10.2012 р. з проханням виплатити страхове відшкодування на користь позивача, яку відповідач отримав 05.10.2012 p., що підтверджується повідомленням про вручення, копія якого наявна в матеріалах справи, проте на час звернення позивача до суду, страхове відшкодування на користь позивача відповідачем не сплачено.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд міста Києва вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Зінченко Миколи Івановича встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ» державний реєстраційний номер 57601 КХ відшкодовується Зінченко Миколою Івановичем.

Цивільно-правова відповідальність Зінченко Миколи Івановича застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» згідно із полісом № АВ/717758.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1. статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з ст. 38.2.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Наявний в матеріалах справи проформа рахунок від 20.08.2012 р. та страховий акт № ЦРКА - 843 від 03.09.2012 р. не встановлює вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО внаслідок його пошкодження в результаті ДТП.

Вказаний вище проформа рахунок від 20.08.2012 р. не є встановленням вартості матеріального збитку, оскільки цей документ є лише розцінками окремо-взятого суб'єкта господарювання на певний вид деталей та робіт.

Крім того, страховий акт № ЦРКА - 843 від 03.09.2012 р. не встановлює вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, так як, вказаний страховий акт складено на підставі рахунку.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Отже, тільки звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого пошкодженням транспортному засобу марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО є належним доказом, що підтверджує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.

Визначення вартості матеріальних збитків завданих власнику транспортного засобу марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО, відбувалось без проведення незалежної експертної оцінки відповідними установами.

Вказані вище обставини спростовують твердження позивача, що обов'язок проведення експертизи покладається на відповідача.

Звіт оцінку вартості матеріального збитку завданого пошкодженням транспортного засобу марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер АІ 3858 СО суду надано не було.

Отже, позивачем не доведений розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку регресу.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 21.03.2013 р.

Суддя В.В. Джарти