Рішення № 30098067, 13.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/579/13 13.03.13

За позовомКазенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»доКорпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Державне підприємство завод «Арсенал» 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd»простягнення 2 174 516,69 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Кутіщева О.А.від відповідача:Проців Я.Я., Донець В.В.від третьої особи 1:не з'явивсявід третьої особи 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал» (надалі - «Корпорація») про стягнення 2 174 516,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про відшкодування витрат по обслуговуванню (утриманню) нерухомого майна, переданого за договором №10 Простого Товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007 р. №И/90-322-08 від 23.09.2008 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 1 787 615,99 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 389 900,70 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. розгляд справи відкладено до 25.02.2013 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням, неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство завод «Арсенал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd», розгляд справи відкладено до 13.03.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвали суду надали пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №23328430 та №23328422.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007 р. між Державним підприємством завод «Арсенал», Корпорацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd» було укладено договір простого товариства (спільної діяльності) №10, відповідно до п. 1.1 якого учасники за цим договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить учасникам на відповідних правах, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільних цілей у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту,модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської діяльності в інших напрямах та видах, незаборонених законодавством України.

Відповідно до п. 11.3 Договору простого товариства (спільної діяльності) №10 від 18.12.2007 р. компенсація витрат на обслуговування майна, зазначеного в п. 9.1, 9.2 цього договору, здійснюється НВО «Арсенал» на основі окремих правочинів (договорів, угод), які укладаються між учасниками простого товариства.

23.09.2008 р. між Державним підприємством заводом «Арсенал» (сторона 1) та Договором простого товариства (спільної діяльності) №10 від 18.12.2007 р. (сторона 2) було укладено договір про відшкодування витрат по обслуговуванню (утриманню) нерухомого майна, переданого за договором №10 Простого Товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007 р. №И/90-322-08 від 23.09.2008 р. (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1 Договору сторона 2 бере на себе зобов'язання здійснювати на користь сторони 1 відшкодування витрат по обслуговуванню (утриманню) нерухомого майна, переданого їй згідно Договору №10 від 18.12.2007 р., а саме: корпусів №5 (загальна площа 1 048,0 кв.м.), №6 (загальна площа 13 783,0 кв.м.), №7 (загальна площа 2 697,0 кв.м.), №9 (з 3-го по 6-й поверхи - заг. площа 2 467,68 грн.), №11 (заг. площа 206,83 кв.м.), №14 (1-й поверх - заг. площа 1 384,0 кв.м.), №59 (заг. площа - 11 003 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 та їх прибудинкових територій, та інших витрат з обслуговування та утримання цього майна.

Згідно з п. 2.2 Договору вартість наданих послуг визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток 1).

Пунктом 3.1 Договору визначено, щ сторона 2 зобов'язується сплачувати стороні 1 грошові кошти як відшкодування за витрати по обслуговуванню (утриманню) нерухомого майна, згідно умов договору, до кінця календарного місяця за який здійснюється відшкодування витрат, за умови надання відповідних документів, а саме: рахунку-фактури, яка надається не пізніше ніж за 5 робочих днів до кінця календарного місяця та акту виконаних робіт, що забезпечує виконання п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору відшкодування витрат проводиться щомісячно та й розмірах, передбачених даним договором на підставі наданих стороною 1 рахунків.

Додатковою угодою №6 від 18.04.2011 р. до Договору у зв'язку із припиненням Державного підприємства завод «Арсенал» шляхом приєднання до Підприємства останнє стало стороною 1 в Договорі.

На виконання умов Договору у період з грудня 2009 року по травень 2012 року позивачем надавалися, а відповідачем приймалися послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 784 615,99 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд відзначає, що матеріали справи містять докази надання позивачем послуг згідно Договору за грудень 2009 року та за період з червня 2012 року по червень 2011 року на загальну суму 850 413,11 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами на відшкодування витрат по обслуговуванню та утриманню нерухомого майна за цей період.

В іншій частині (934 202,88 грн.) сума заявленої до стягнення заборгованості не підтверджена належними та допустимими в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами (зокрема, акти на відшкодування витрат по обслуговуванню та утриманню нерухомого майна за період з січня 2010 року по травень 2012 року та з липня 2011 року по травень 2012 року не підписані відповідачем).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане щомісячно, тобто з урахуванням положень ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України до останнього числа відповідного місяця.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 850 413,11 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.1 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 850 413,11 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Корпорація обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Корпорації заборгованості у розмірі 850 413,11 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 389 900,70 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання к період з грудня 2009 року по травень 2012 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату рахунків зі сторони 2 стягується пеня у розмірі 0,1%, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, від суми неоплачених коштів згідно виставленого рахунку, за кожний день такого прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 389 900,70 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання к період з грудня 2009 року по травень 2012 року, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням встановленої судом суми заборгованості, що виникла за грудень 2009 року та за період з червня 2010 року по червень 2011 року, а також враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, правомірним є нарахування пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у розмірі 63 954,50 грн.

В той же час, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у додаткових поясненнях було заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

При цьому, позовна заява №04-7/8 від 04.01.2013 р. направлена на адресу господарського суду міста Києва 04.01.2013 р., що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті.

Відтак, з урахуванням останнього дня нарахування пені за встановлений судом період прострочення виконання грошового зобов'язання (31.12.2011 р.) вимоги про стягнення з відповідача пені заявлено з пропуском позовної давності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Корпорації на користь Підприємства заборгованості у розмірі 850 413,11 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (заборгованість у розмірі 934 202,88 грн. та пеня у розмірі 389 900,70 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» задовольнити частково.

2. Стягнути з Корпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8; ідентифікаційний код 34690805) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8; ідентифікаційний код 14307357) заборгованість у розмірі 850 413 (вісімсот п'ятдесят тисяч чотириста тринадцять) грн. 11 коп. та судовий збір у розмірі 17 008 (сімнадцять тисяч вісім) грн. 26 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2013 р.

Суддя В.П. Босий