Постанова № 30096738, 27.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. справа № 809/510/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - Пони В.Д.

представника відповідача: відкритого акціонерного товариства "Коломийський м'ясокомбінат" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби до відкритого акціонерного товариства "Коломийський м'ясокомбінат" про стягнення податкового боргу в сумі 18 021,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі по тексту - позивач) до відкритого акціонерного товариства "Коломийський м'ясокомбінат" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 18 021,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, пункту 57.1 статті 57 та пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України, не погашено самостійно визначені податкові зобов'язання із орендної плати за землю за жовтень-грудень 2012 року в загальному розмірі 18 021,99 грн. Дана сума заборгованості являються податковим боргом відповідача, яка ним не сплачена до бюджету станом на лютий 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Пояснив, що податковий борг відповідача з орендної плати за землю в розмірі 18 021,99 грн. є грошовим зобов'язанням відповідача, яке самостійно ним визначене помісячно на 2012 рік, і в силу вимог пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, а тому стягнення такого зобов'язання до бюджету повинно здійснюватися у безспірному порядку.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Поштове повідомлення-виклик повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку ''за закінченням терміну зберігання'' (а.с. 20). Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.01.2013 року місцезнаходження відповідача значиться: вул. Соборна, 16, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (а.с. 10-11), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 16). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.04.1996 року Виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-франківської області проведено державну реєстрацію відкритого акціонерного товариства "Коломийський м'ясокомбінат", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-11), та взятий на облік Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), яка є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавного податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником орендної плати за землю.

З приводу заборгованості по орендній платі за землю з юридичних осіб, яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларації, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України 10.02.2012 року подано податкову декларацію з орендної плати за землю №2788, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за весь 2012 рік і помісячно, в тому числі за жовтень 2012 року в розмірі 6 007,33 грн., за листопад 2012 року в розмірі 6 007,33 грн. і за грудень 2012 рік в розмірі 6 007,33 грн. (а.с. 6-7). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю за жовтень-грудень 2012 рік разом становить 18 021,99 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю в сумі 18 021,99 грн., яке несплачене ним у строки встановлений Кодексом, являються узгодженою заборгованістю відкритого акціонерного товариства "Коломийський м'ясокомбінат".

Положення пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція щодо скерування податкових вимог до 01.01.2011 року була врегульована підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи Коломийською об'єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби надсилалися відповідачу перша та друга податкові вимоги форми "Ю1" за №1/392 від 07.07.2008 року та "Ю2" за №2/494 від 08.09.2008 року, які отримані відповідачем 08.08.2008 року і 25.09.2008 року відповідно, про що свідчить відповідний запис на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 8, 9). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з орендної плати за землю за 2012 рік, корінцями першої та другої податкової вимоги форми "Ю1" за №1/392 від 07.07.2008 року та "Ю2" за №2/494 від 08.09.2008 року, а також зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 31.12.2012 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 6-7, 8, 9, 12-14).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податковій декларації з орендної плати за землю в загальному розмірі 18 021,99 грн. являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями статті 290 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Згідно пункту 4 статті 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів. Таким чином, стягнення заборгованості по орендній платі слід здійснювати в користь місцевого бюджету.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Коломийський м'ясокомбінат" податкового боргу в сумі 18 021,99 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Коломийський м'ясокомбінат" (ідентифікаційний код 13663245, вул. Соборна, 16, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить відкритому акціонерному товариству "Коломийський м'ясокомбінат" в дохід місцевого бюджету податковий борг в сумі 18 021 (вісімнадцять тисяч двадцять одну) гривню 99 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 04.03.2013 року.