Постанова № 30096639, 21.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.03.2013 р. справа №5009/3658/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМалашкевича С. А. Азарової З.П., Ломовцевої Н.В.при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: від третьої особи 1: від третьої особи 2: розглянувши апеляційну скаргу Максименко Г.П. Татаренко А. М. - за довір. Вербицький Д. В., Апуріна І. В. - за довір. не з`явились Коваленко Ю. М. - за довір. не з`явились Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід 17.12.2012р.у справі№ 5009/3658/12 (суддя: Алейникова Т.Г.)за позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької областідо відповідачів: за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: 1. Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», м. Енергодар Запорізької області; 2. Міністерства інфраструктури України, м. Київ 1. Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ; 2. Комунального підприємства «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької областіпровизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізька область до Приватного акціонерного товариства "Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Енергодарської філії приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та до Міністерства інфраструктури України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, Комунальне підприємство "Енергодарське бюро технічної інвентаризації "Енергодарської міської ради м. Енергодар Запорізької області про визнання права власності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування позивач посилається на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Запорізька АЕС здійснила передачу спірного майна до Енергодарського МППЗТ у 1987-1988 роках, оскільки вказані обставини не підтверджуються матеріалами справи; що законодавство, яке діяло на той час не передбачало передачу споруд між союзними підприємствами, які підпорядковані різним міністерствам без відповідного рішення міністерств, яким ці підприємства підпорядковані; протоколом від 05.01.1983 р. «Совещания по рассмотрению вопросов связанных с организацией Энергодарского предприятия промышленного железнодорожного транспорта МПС СССР» не вирішувалося питання про передачу спірних споруд та залізничних колій, акти передачі спірного майна не складалися та технічна документація не передавалася; повідомлення № 1 від 15.04.1997 року не може вважатись доказом передачі спірного майна, оскільки згідно Положення «Про порядок передачі державного майна», затвердженого Постановою КМУ № 678 від 26.06.1996 р. належним доказом передачі окремого інвентарного об'єкту є акт приймання-передачі, який в даному випадку відсутній.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано те, що у період з 1992 р. по 2006 р. діяв Декрет КМУ № 8092 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», яким встановлювалась заборона безоплатно передавати майно. В матеріалах справи відсутні докази оплатної передачі споруди «ЗаАЭС подъездной ж/д путь МПС (в районе путепроводной развязки 1,3 км в т. ч. железнодорожный путепровод)», а наявність рішення «Держкоматом України» про передачу майна ДП НАЕК «Енергоатом», на думку апелянта, є прямим втручанням в господарську діяльність підприємства. Також необґрунтованим позивач вважає посилання суду на лист ВП ЗАЕС від 03.02.2012 р. № 23-18/2825 В. о. Заступника генерального директора з економіки та фінансів, яким повідомлялось Енергодарську філію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про передачу з баланса ВП ЗАЕС на баланс МППЗТ об`єкту «ЗаАЭС подъездной ж/д путь МПС (в районе путепроводной развязки 1,3 км в т. ч. железнодорожный путепровод)», оскільки такий лист був відкликаний ВП ЗАЕС листом від 20.11.2012 р. № 28-27/29436, який, на думку апелянта, не був оцінений судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами.

Крім того, позивач зазначив, що акт передачі нерухомого майна у власність від Мінтрансу до ВАТ «Енергодарське МППЗТ», який був складений на підставі Звіту «Про експертну оцінку вартості необоротних активів Енергодарської МППЗТ» не містить обов'язкові номери залізничних колій та стрілочних переводів, що, на його думку, свідчить про неналежність спірного майна до сфери управління Мінтрансу України.

Позивач вважає також, що судом помилково встановлено, що право власності відповідача-1 на спірне майно підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності, оскільки таке свідоцтво відсутнє в матеріалах справи, а наданий натомість витяг про державну реєстрацію права власності не може вважатись належним доказом по справі, оскільки не містить інформації про спірні споруди.

Приватне акціонерне товариство "Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Енергодарської філії у відзивах на апеляційну скаргу від 08.02.2013 р. № 241, № 242 доводи апеляційної скарги заперечило, вважає, що в матеріалах справи достатньо належних доказів передачі спірного майна від Запорізької АЕС до Енергодарського МППЗТ; що позивач не надав суду першої інстанції документів, з яких можна було б дійти висновку про наявність у нього права власності на спірні об`єкти, зокрема не надав суду таких документів як: акту прийому-передачі від власника майна в особі міністерства у його власність (оперативне, господарське управління); актів державної приймальної комісії про приймання таких об`єктів в експлуатацію; передаточного балансу, доказів знаходження на його балансі спірних залізничних колій з дати введення їх в експлуатацію та будь-яких доказів утримання спірного майна. Крім того, відповідач-1 зазначив, що позивач взагалі не звертався до нього з претензією щодо володіння та користування спірним майном. У зв`язку з чим, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

КП «Енергодарське БТІ» Енергодарської міської ради надало відзив на апеляційну скаргу від 12.02.2013 р. № 50, в якому повідомило, що КП «Енергодарське БТІ» провело державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований по вул. Промислова, 98а в місті Енергодарі Запорізької області (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17584008 від 01.02.2008 р., № 32700339 від 27.12.2011).

13.02.2013 р. від відповідача-1 надійшло письмове клопотання № 350/18 про дослідження та долучення до матеріалів справи наступних додаткових доказів: протоколу передачі основних засобів; відомості основних засобів; акту передачі майна у власність ВАТ «Енергодарське МППЗТ» від Міністерства транспорту України, наказу Міністерства транспорту України від 31.07.2001 р. № 506 «Про перетворення Енергодарського МППЗТ у відкрите акціонерне товариство».

В судовому засіданні 13.02.2013 р. представник відповідача-1 неможливість подання цих доказів суду першої інстанції обґрунтував тим, що на час розгляду справи у суді першої інстанції такі документи не могли були надані, оскільки для їх отримання з архіву Міністерства потрібен був деякий час.

Представник позивача заперечував проти задоволення цього клопотання, посилаючись на те, що відповідач-1 мав можливість скористатися своїми правами та надати, якщо він вважав би за потрібне, такі докази суду першої інстанції, що не було зроблено останнім, а тому поважних причин неподання їх суду першої інстанції позивач не вбачає.

Колегія суддів вважає наявними підстави, визначені в ст. 101 ГПК України, для долучення додаткових документів, наданих першим відповідачем, тому такі документи приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. розгляд справи № 5009/3658/12 відкладався на 13.03.2013 р. о 13 год. 30 хв.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. № 04-08/1609/13, у зв`язку з відпусткою судді Радіонової О. О., змінено колегію суддів на: головуючий суддя Малашкевич С. А., судді: Азарова З. П., Ломовцева Н. В.

11.03.2013 р. від позивача надійшли письмові пояснення від 06.03.2013 р. № 28-23/5509, в яких позивач роз`яснив обставин справи які, на його думку, поряд з доводами апеляційної скарги мають бути враховані при перегляді апеляційним господарським судом рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2012 р. Зокрема, позивач зазначив, що постановою КМУ від 17.10.1996 року № 1268 за ДП «НАЕК «Енергоатом» було закріплене державне майно виробничого об'єднання «Запорізька АЕС»; у 1989 р. Запорізька АЕС на підставі актів № 131 та № 132 від 30.12.1988 р. передала споруди на відповідальне зберігання Українському територіальному об`єднанню «Промжелдортранс МПС СССР Энергодарскому предприятию промышленного железнодорожного транспорта». Таким чином, позивач вважає, що споруди залишились закріпленими за Запорізькою АЕС після прийняття їх в експлуатацію. При цьому послався на те, що ним до суду першої інстанції надавалися належні докази, які підтверджують право господарського відання ДП «НАЕК «Енергоатом» на спірні споруди, а саме: Акти робочих комісій, креслення та Технічний паспорт.

11.03.2013 р. від відповідача-1 надійшли додаткові письмові пояснення в яких Приватне акціонерне товариство "Київ -Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Енергодарської філії з більш детальним посиланням на норми законодавства та документи, що наявні у справі, додатково навів контраргументи на доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі та наголошені в судовому засіданні 13.02.2013 р.

Також, відповідачем-1 було заявлено клопотання від 07.03.2013 р. про залучення до матеріалів справи: копії технічного паспорту на виробничий будинок ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», який не надавався суду першої інстанції з тієї причини, що такий паспорт повинен був бути наданий третьою особою - КП «Енергодарське БТІ»; Технічний паспорт під`їзної залізничної колії Енергодарської філії ПРАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», який начебто розглядався у господарському суді Запорізької області, але до матеріалів справи не долучався.

В подальшому в судовому засіданні 13.03.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду представниками відповідача-1 було пояснено, що технічні паспорти надавалися для огляду у суді першої інстанції, і в рішенні, начебто є посилання саме на ці паспорти, при цьому пояснив, що такі паспорти не долучалися до матеріалів справи у господарському суді Запорізької області, оскільки відповідач-1 не вбачав це за необхідне.

Представник позивача заперечував проти залучення перелічених вище технічних паспортів, посилався на те, що вони не надавалися та не досліджувалися у суді першої інстанції, поважних причин відповідач-1 не навів, а тому позивач не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-1 та долучення цих документів до матеріалів справи у апеляційній інстанції.

Колегія суддів клопотання відповідача-1 відхилила, з огляду на те, що останній необгрунтував неможливість подання зазначених вище документів суду першої інстанції. В тексті оскаржуваного рішення господарським судом дійсно є посилання на технічний паспорт, проте чи мав на увазі суд першої інстанції той чи інший паспорт, які надані відповідачем-1 в апеляційній інстанції, судова колегія не вбачає можливим встановити, як і те, що судом першої інстанції оглядалися, як стверджує відповідач-1, саме ці паспорти.

06.03.2013 року позивач надав пояснення № 28-23/5509, в яких зазначив, що постановою КМУ від 17.10.1996 року № 1268 за ДП «НАЕК «Енергоатом» закріплене державне майно виробничого об'єднання «Запорізька АЕС». Позивачем до суду першої інстанції були надані належні докази, які підтверджують право господарського відання ДП «НАЕК «Енергоатом» на спірні споруди.

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» доводи апеляційної скарги заперечила з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 12.03.2013 р. № 13-04/167. Вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, яке прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні 13.03.2013 р. представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечували представники відповідача-1 та третьої особи-1 (Державне підприємство «Придніпровська залізниця»), які вважають рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим.

Міністерство інфраструктури України та КП «Енергодарське БТІ» Енергодарської міської ради своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, з урахуванням думки учасників сторін, які прибули в судове засідання, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників зазначених сторін.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, відзиви та письмові пояснення на апеляційну скаргу, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

20.01.1978 р. Наказом № 14 Міністерства енергетики та електрифікації Української РСР створена Дирекція Запорізької атомної електростанції, що будувалась.

Згідно з Наказом № 523 Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 25.12.1984 р., до складу діючих підприємств було введено Запорізьку атомну електричну станцію в складі першого енергоблоку ВВЕР-1000 на господарському розрахунку з самостійним балансом та присвоєнням коду 3700797.

Після ліквідації Дирекції Запорізької атомної станції, що будувалась, функції замовника подальшого будівництва були покладені на Запорізьку атомну електростанцію Союзатоменерго.

В період з 1978 р. по 1988 р. Запорізька АЕС прийняла від підрядників в експлуатацію завершені будівництвом споруди, що підтверджується Актами «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва»: б/н від 19.12.1978 р., № 16 від 19.12.1978 р., № 317 від 05.08.1984 р., № 306 від 24.09.1984 р., № 35 від 26.12.1985 р., № 131 від 30.12.1988 р., № 132 від 30.12.1988 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

17.10.1996 р. на підставі Постанови КМ України № 1268 «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», з метою поліпшення енергопостачання народного господарства і населення та підвищення ефективності функціонування атомних електростанцій на базі майна атомних електростанцій та їх інфраструктур, було створене Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

31.03.1997 р. на підставі Наказу № 138 Держкоматому, на виконання вище постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996 р. була проведена реорганізація підприємств Держкоматому України шляхом злиття державних підприємств: ВО «Запорізька АЕС», ВО «Південноукраїнська АСЕ», ВО «Рівненська АЕС, «Хмельницька АЕС» - в Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

15.12.1997 р. на підставі Рішення № 191 Енергодарської міської ради народних депутатів була скасована державна реєстрація державного підприємства «Виробниче об`єднання "Запорізька атомна електрична станція» та погоджено розміщення в місті Енергодарі Запорізької області Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідно до п. 1.2 Статуту ДП НАЕК «Енергоатом», підприємство створене на підставі постанови КМ України від 17.10.1996 р. № 1268 «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» на базі майна атомних електростанцій та їх інфраструктур - ВО «Запорізька АЕС», ВО «Южно-Українська АЕС», ВО «Чернобильська АЕС», ВО «Рівненська АЕС», ВО «Хмельницька АЕС» і є правонаступником їх майна, майнових та немайнових прав та обов`язків.

Згідно довідки з ЄДРПОУ № 527045 від 12.06.2012 р., ДП «НАЕК «Енергоатом» зареєстроване 20.12.1996 р.

27.10.1997 р. між ВО «ЗАЕС» та ДП «НАЕК «Енергоатом» складений Протокол № 1 засідання комісії з приймання-передачі майна від ВО «ЗАЕС» до ДП «НАЕК «Енергоатом».

Таким чином, позивач вважає, що право господарського відання ДП НАЕК «Енергоатом» щодо споруд, вказаних у вищеперелічених Актах робочої комісії, у нього виникло з 17.10.1996 р., після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1268 від 17.10.1996 р. про закріплення за ДП «НАЕК «Енергоатом» майна ВО «Запорізька АЕС».

14.02.1983р. Українським територіальним госпрозрахунковим об'єднанням «Промжелдортранс» був виданий Наказ №33 «О создании Энергодарского МППЖТ».

3 червня 1983р. вказівкою Міністерства шляхів сполучення № Г-18626 було організовано Енергодарське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в складі Українського територіального госпрозрахункового об'єднання промислового залізничного транспорту («Промжелдортранс»).

Наказом Міністерства транспорту України від 31.07.2001р. № 506 Енергодарське МППЗТ було перетворено у Відкрите Акціонерне Товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України № 210 «Про корпоратизацію підприємств». Засновником, єдиним акціонером та вищим органом управління Відповідача є Держава в особі Міністерства інфраструктури України, якому належить 100 % акцій Товариства (згідно з статутом ).

Згідно Акту передачі нерухомого майна, нерухоме майно Міністерством транспорту України було передано у власність ВАТ «Енергодарське МППЗТ» (а.с. 122 т. № 5 справи).

У 2006 році наказом Міністерства транспорту і зв'язку України № 396 від 26.04.2006 р. ВАТ "Енергодарське МППЗТ" було реорганізоване у Енергодарську філію ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ". З метою формування статутного капіталу під час проведення корпоратизації Міністерством транспорту України згідно Акту передачі майна у власність (додаток 1 до наказу №396 від 26.04.2006 року) на той час ВАТ «Енергодарське МППЗТ», на даний час Енергодарська філія ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»- (Відповідач), було передано основні фонди та обігові кошти, згідно додатків №1 та №2 до передавального акту (міститься в матеріалах справи).

Листом № 373 від 28.03.2012 р. ДП «Придніпровська залізниця» в особі ВСП «Запорізької дирекції залізничних перевезень» повідомило ВП ЗАЕС про проведення роботи по укладенню договору з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про експлуатацію залізничної під`їзної колії. В цьому ж листі зазначалось, що комісією у складі представників ДП «Придніпровська залізниця», АП ЗАЕС і ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» буде проводитись обстеження під`їзної колії ВП ЗАЕС. Внаслідок чого, наказом № 287 від 29.03.2012 р. ВП ЗАЕС була призначена інвентаризація залізничних колій за участю Енергодарської філії ПрАТ «Киїі - Дніпровське МППЗТ» та ДП «Дніпровська залізниця» та листом від 14.03.2012 р. № 28-27/12129 ВП ЗАЕС звернулось до ВСП «Запорізької дирекції залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» та Енергодарської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з вимогою про припинення використання на час проведення інвентаризації залізничних колій та під`їзної колії, які є державною власністю та належать ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС на праві господарського відання. Енергодарська філія ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» листом від 29.05.2012 р. № 897/18 відмовилася виконати вимоги ВП ЗАЕС, викладені в листі ВП ЗАЕС від 14.03.2012 р. № 28-27/12129, та повідомила ВП ЗАЕС про те, що споруди, вказані в Актах, належать їй на праві власності, яке зареєстроване і підтверджується Витягом № 17584008 від 01.02.2008 р. з реєстру прав власності на нерухоме майно. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідачем не визнається право господарського відання ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС на залізничні колії та під`їзну колію, вказані в Актах «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва», у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності за Державою Україна в особі Міністерства палива та енергетики України на праві господарського відання за ДП «НАЕК «Енергоатом» на наступні споруди: Железнодорожный путь к заводам стройиндустрии № 33 (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва без номеру від 19.12.1978 р.); временный ж/д путь к бетонному и асфальтовым заводам (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 317 від 05.08.1984 р.); подъездной путь, пути № 32, 38 выставочного парка (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 317 від 05.08.1984 р.); ЗАЭС, временне здания и сооружения, устройство и разборка ж/д путей №№ 3, 117, 118, 119 в районе стройдвора (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 306 від 24.09.1984 р.); ЗАЭС, подъездной ж/д путь МПС (в районе путепроводной развязки 1,3 км в том числе железнодорожный путепровод) (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва № 35 від 26.12.1985 р.); путевой пост ЗАЭС (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 131 від 30.12.1988 р.); развитие железнодорожной станции и СЦБ (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 132 від 30.12.1988 р., які розташовані у промисловій зоні міста Енергодара Запорізької області.

Підставою для звернення з цим позовом є невизнання права державної власності в особі Міністерства палива та енергетики України на праві господарського відання закріплене за позивачем на вказані споруди першим відповідачем - Енергодарською філією ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Апеляційний господарський суд вважає, що умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують право власності на під'їзні колії. При цьому такими доказами відповідно з нормами ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 79 «Устава железных дорог Союза СССР», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 270 від 06.04.1964 р. (надалі - Устав железных дорог Союза ССР») передбачалось, що «к железнодорожным путям относятся пути, предназначенные для обслуживания отдельных предприятий, организаций, учреждений, связанные с общей сетью железных дорог СССР непрерывной рельсовой колеей и принадлежащие предприятиям, организациям, учреждениям».

Аналогічне визначення наведене і у п ст.64 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, згідно з яким до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам -суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

При цьому, відповідно до вимог ст. 67 зазначеного Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під'їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

Аналогічний перелік документів міститься і в ст. ст. 80, 82 «Устава железных дорог Союза ССР».

Крім того, Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096 встановлені аналогічні положення, зокрема, що відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію (п.1.3. Правил). На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (п.1.4. Правил). Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін (п.1.5. Правил).

Таким чином вищенаведені законодавчі норми містять вичерпний перелік документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: Акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованої залізничної колії; Масштабний план; Технічний паспорт; Поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; Креслення штучних споруд.

З матеріалів справи вбачається. що Запорізька АЕС на підставі Актів «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва»: № 306 від 24.09.1984 р., № 16 від 19.12.1978 р., № 131 і № 132 від 30.12.1988 р., № 317 від 05.08.1984 р., б/н від 19.12.1978 р., № 35 від 26.12.1985 р., прийняла від підрядників спірні споруди.

Як було встановлено вище, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є правонаступником «Запорізької атомної електростанції».

27.10.1997 р. між ВО «ЗАЕС» та ДП «НАЕК «Енергоатом» був складений Протокол № 1 засідання комісії з приймання-передачі майна від ВО «ЗАЕС» до ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про власність» та ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні», які діяли на момент створення ДП НАЕК «Енергоатом», майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 4.1 Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом» майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання. Здійснюючи це право, Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном відповідно до статутних цілей для виконання господарських завдань на свій розсуд у межах чинного законодавства і цього Статуту.

Відповідно до п. 1.1 Положення про ВП ЗАЕС, Запорізька атомна електрична станція є відокремленим підрозділом ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 5.2 цього ж Положення, майно ВП ЗАЕС перебуває у державній власності закріплене за Компанією на праві господарського відання і надається йому Компанією у використання для здійснення господарської діяльності відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Позивач в підтвердження свого права власності на спірні споруди надав Акти «Робочих комісій з приймання завершених будівництвом будівель, споруд»: № 306 від 24.09.1984 р., № 16 від 19.12.1978 р., № 131 і № 132 від 30.12.1988 р., № 317 від 05.08.1984 р., б/н від 19.12.1978 р., № 35 від 26.12.1985 р., в яких зазначено, що роботи проводились на підставі наступних Креслень: ЦУА-170-10 (Акт № 306 від 24.09.1984 р.), ГРП-41 (Акт № 16 від 19.12.1978 р.), ЦУА-168-13 (Акт № 131 від 30.12.1988 р.), ЦУА-168-09, ЦУА-168-11а (Акт № 132 від 30.12.1988 р.), ЦУА-168-11а, ЦУА-168-09 (Акт № 317 від 05.08.1984 р.); ЦУА-168-07 (Акт б/н від 19.12.1978 р.); ЦУА-170-15 (Акт № 35 від 26.12.1985 р., копії таких Креслень також додані до справи. Крім того, позивачем наданий Технічний паспорт під`їзної колії ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ЗАЕС, який складений станом на жовтень 2012 р. ТОВ ВФ «Донремпуть» (ліцензія СВ № 408110 від 05.08.2008р.), який складається із трьох томів та містить такі розділи: колійний розвиток під`їзної залізничної колії ВП ЗАЕС: перелік парків; опис колій та стрілочних переводів; план; поздовжні профілі колій промислового майданчику; поздовжні профілі колій поста АЕС; поздовжні профілі колій виставочного парка; поздовжні профілі колій домобудівного комбінату. В цьому ж технічному паспорті також описані вказані вище Креслення та Акти робочих комісій.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем надані всі належні докази, які підтверджують право господарського відання ДП «НАЕК «Енергоатом» та право власності держави на спірні споруди, а тому посилання відповідача-1 на відсутність у позивача майнових прав на спірні об`єкти не приймаються апеляційним господарським судом до уваги.

Не приймаються також до уваги доводи відповідача-1 щодо набуття ним права власності на вказані споруди в установленому законом порядку.

Зокрема, в обґрунтування своїх доводів, відповідач-1 посилається на Протокол угоди адміністрації та профспілкової організації ЗАЕС та МППЗТ від 31.03.1987р., за яким начебто у зв`язку з закінченням будівництва ЗАЕС відбулась передача залізничних колій на баланс підприємства МППЗТ.

Згідно змісту зазначеного Протоколу, у зв'язку з закінченням будівництва здійснюється передача на баланс залізничних колій МППЗТ, чисельності 49 особи, фонду заробітної плати для обслуговування залізничних колій, виставочного парка та шляхи з'єднання ЗАЕС. Виходячи з чого адміністрації та профспілкові організації ЗАЕС та МППЗТ вирішили:

1 «Администрация и профсоюзный комитет ЗАЕС гарантируют выделение в 1987-1990 годах отдельные квартиры общей площадью 1440 кв. метров. Выделение квартир производить пропорционально вводу жилья а эксплуатацию, с учетом очередности МППЖТ и действующим положением по распределению жилья на ЗАЕС»;

2 «Предоставить 10 мест в общежитии для поселения одиноких мужчин и женщин в 1987-1990 годах».

3. «Принять в члены садового товарищества 10 человек с выделением земельных участков ЗАЕС».

4. «Выделить 16 мест в детских дошкольных учреждениях по предоставлении решения администрации и профсоюзной организации МППЖТ, пропорционально вводу в эксплуатацию детских садов-яслей, в соответствии с очередностью МППЖТ».

Отже, зазначеним протоколом не вирішувалося питання між Запорізькою АЕС та Енергодарським МППЗТ про передачу саме спірних споруд та залізничних колій, а тому судом першої інстанції не повно були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку, що спірні залізничні колії, згідно Актів робочих комісій № 306, № 16, № 317, № б\н були передані Енергодарськой філії на підставі Протоколу від 31.03.1987р.

Відповідно до п. 7 Постанови ради Міністрів СРСР № 312 від 20.04.1978 р. «О совершенствовнии управления межотраслевым промышленным железнолорожным транспортом и повышении эффективности его работы» (надалі Постанова Ради Міністрів СРСР № 312) та абзацу 3 Постанови ради Міністрів СРСР від 26.05.1962 р. № 478 (надалі Постанова ради Міністрів СРСР № 478) був складений Протокол від 05.01.1983 р. «Совещания по рассмортению вопросов, связанных с организацией Энергодарского предприятия промышленного железнодорожного транспорта МПС СССР», затверджений заступником міністра «Эенергетики и электрофикации СССР та заступником міністра «Путей сообщения СССР) (надалі Протокол від 05.01.1983 р.).

Згідно протоколу від 05.01.1983 р.: «совместным решением Министерства путей сообщения СССР та Министерства энергетики и электрификации СССР, по рассмотрению вопросов, связанных с организацией Энергодарского МППЖТ, комисия приняла решение о создании Энергодарского МППЖТ с 1 июля 1983 г. та п.2 обязала предприятия Энергодарского транспортного узла: Управление строительства Запорожской АЄС, строящаяся Запорожская АЭС, завод крупно панельного домостроения6 привести в техническое исправное состояние верхнее строение пути, сооружения и обустройства, передаваемых МППЖТ, и по мере готовности передать МППЖТ».

Отже, з Протоколу від 05.01.1983 р. також не вбачається які саме колії повинні бути передані МППЗТ, тобто ідентифікувати, що цими коліями є саме ті колії, які є предметом даного спору не можливо, а тому а ні Протокол від 31.03.1987 р., а ні Протокол від 05.01.1983 р. не є належними доказами передачі спірних споруд від ЗАЕС до Енергодарського МППЗТ. Будь-яких інших протоколів, на підставі яких би здійснювалась передача основних засобів між позивачем та відповідачем-1, сторонами не було надано.

За таких умов, слід вважати, що спірні споруди, які були прийняті в експлуатацію Запорізькою АЕС на підставі Актів робочих комісій залишилися закріпленими за Запорізькою АЕС, а в подальшому передані позивачу, як правонаступнику.

Посилання відповідача-1 на те, що він з 1983 р. утримує спірні залізничні колії, не може бути безспірним доказом знаходження цих колій у власності відповідача-1.

Крім того, слід зазначити, що законодавством, що діяло у 1987-1988 р. р. передбачався певний порядок передачі будівель, споруд між державними підприємствами.

Відповідно до ст. 91 ЦК УРСР, порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до п. 3 Положення «Про порядок передачі підприємств об`єднань, організацій, установ, будівель і споруд», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.10.1979 р. № 940 передача будинків і споруд провадиться одними міністерствами, державними комітетами та відомствами СРСР іншим міністерствам, державним комітетам та відомствам СРСР - за рішенням цих міністерств, державних комітетів, відомств СРСР. Одними підприємствами, об`єднаннями, організаціями і установами союзного підпорядкування іншим підприємствам, об`єднанням, організаціям і установам союзного підпорядкування одного і того ж міністерства, державного комітету, відомства СРСР - за рішенням цього міністерства, державного комітету, відомства СРСР.

Аналогічні положення містить п. 3 Положення «Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд», затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 28.04.1980 р. № 285 (яке діяло з 1980 р. по 1996 р.).

Виходячи з аналізу вказаних положень, рішення про передачу будівель, споруд між підприємствами союзного підпорядкування, які належать різним міністерствам, повинно бути прийнято кожним із міністерств, яким підпорядковані ці підприємства, які здійснюють таку передачу.

Як встановлено, Запорізька АЕС у 1987 -1988 р. р. була підпорядкована Міністерству енергетики та електрифікації СРСР, а Енергодарське МППЗТ входило до складу «Украинского территориального главпромжелдортранса МПС», яке підпорядковувалось Міністерству шляхів сполучення СРСР, а тому передача спірних споруд повинна була здійснюватися за рішенням як Міністерства енергетики та електрифікації СРСР так і за рішенням Міністерства шляхів сполучення СРСР, однак як вбачається Протокол від 31.03.1987 р. не містить відомостей про наявність рішень зазначених міністерств.

Також, слід зазначити, що в разі прийняття рішення про передачу майна у встановленому законодавством порядку, така передача мала бути оформлена у відповідності до норм діючого на час прийняття такого рішення законодавства.

На момент дії спірних правовідносин питання обліку основних засобів регулювалося «Положением по бухгалтерському учту основних средств (фондов) государственных кооперативних (кроме колхозов) и общественных предприятий и организаций», яке було затверджено Міністесртвом фінансів СРСР від 07.05.1976 р. № 30, відповідно до п. п. 132, 133 якого «передача основных средств (фондов) одним предприятием (организацией) другому в установленном законом порядке оформляется актом приемки-передачи типовой формы, за исключением случаев, когда эта передача в соответствии с действующим законодательством оформляется в особом порядке. На основании акта бухгалтерия предприятия (организации) производит соответствующую запись в инвентарной карточке переданного объекта и прилагает эту карточку к акту приемки-передачи. Об изъятии карточки на выбывший объект делается отметка в описи инвентарных карточек (инвентарной книге) и в инвентарном списке по местонахождению объекта.

Типові міжвідомчі форми первинної облікової документації для підприємств та організацій міністерств та відомств СРСР та союзних республік були затверджені Наказом ЦСУ при Раді Міністрів СРСР № 815 від 14.12.1972 р., згідно якого до акту повинна додаватися технічна документація, яка стосується об`єкту, що передається. При передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках (для підприємства яке передає та яке приймає основний засіб).

Таким чином, в разі прийняття міністерствами, яким були підпорядковані позивач та відповідач-1, рішення про передачу основних засобів, така передача мала бути оформлена відповідним актом (форма ОС-1) по кожному основному засобу, до якого мала додаватися технічна документація на такий засіб. Проте, таких актів приймання-передачі основних засобів сторонами а ні суду першої інстанції, а ні апеляційній інстанції надані не були, у зв`язку з чим судова колегія дійшла висновку, що такі акти не складалися та технічна документація на спірне майно не передавалась. Про таке, пояснював і позивач.

Відносно передачі з балансу ВП ЗАЕС на баланс Енергодарського МППЗТ споруд, прийнятих ЗАЕС в експлуатацію за актами: № 317 від 05.08.1984 р., № 132 від 30.12.1988 р. № 131 від 30.12.1988 р., № 35 від 26.12.1985 р.

26.12.1985 р. Запорізька АЕС, згідно з Актом № 35, прийняла в експлуатацію споруду «ЗАЕС. Подъездной ж/д путь МПС (в районе путепроводной развязки 1,3 км, в том числе железнодорожный путепровод) інвентарний номер 8010.

29.05.1993 р. постановою Кабінету Міністрів України № 386 було затверджено Положення «Про Державний комітет України по використанню ядерної енергії», затверджене Постановою КМУ 29.05.1993 р. № 386 (яке діяло з 1993 р. по 1998 р.), згідно п. 22 ч. 4 якого Комітет, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює управління майном, що є у загальнодержавній власності підприємств, установ і організацій, що належить до сфери управління Державного комітету України по використанню ядерної енергії.

07.06.1996 р. листом № 08-01-1699 (а.с. 52 т. № 4 справи) ВО ЗАЕС звернулось до «Держкоматому України» за погодженням передачі з балансу ВО ЗАЕС на баланс «Мелитопольського маневрового района Енергодарського МППЗИ вказаного об`єкту.

Листом від 20.06.1996 р. № 2229/13 (а.с. 51 т. № 4 справи) «Держкоматом України» надав згоду на передачу «ЗАЕС. Подъездной ж/д путь МПС (в районе путепроводной развязки 1,3 км) інвентарний номер 8010 з баланса ВО ЗАЕС на баланс Запорізького відділення «Придніпровської залізниці», а не Енергодарського МППЗТ.

Згідно ж повідомлення № 1 від 15.04.1997 р. ВО ЗАЕС передало «сумму ввода основних фондов : Подъездной ж/д путь МПС (в районе путепроводной развязки 1,3 км, в том числе железнодорожный путепровод) на баланс ВО «Укрпромзалізтранс» «Енергодарського МППЗТ», що суперечить вказівки у листі «Держкоматом України» від 20.06.1996 р. № 2229/12.

Прийняття такого повідомлення суперечить і п. 5 Декрету КМУ № 8-92 від 15.12.1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», яким було встановлено заборону підприємствам, що є у загальнодержавній власності передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам. Доказів оплатного придбання суду не надано.

Таким чином, повідомлення № 1 від 15.04.1997 р. не є належним доказом, що свідчить про передачу споруди: «ЗАЕС. Подъездной ж/д путь МПС (в районе путепроводной развязки 1,3 км) інвентарний номер 8010 з баланса ВО ЗАЕС на баланс Енергодарського МППЗТ.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою влансика у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Вимогами ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на спірні споруди та наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи, рішення прийнято при не повному з`ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставами для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2012р. у справі № 5009/3658/12 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2012р. у справі № 5009/3658/12 за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області до Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», м. Енергодар Запорізької області;Міністерства інфраструктури України, м. Київ; третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: Комунального підприємства «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області до Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», м. Енергодар Запорізької області;Міністерства інфраструктури України, м. Київ; третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: Комунального підприємства «Енергодарське бюро технічної інвентаризації» Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області про визнання права власності- задовольнити.

Визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства палива та енергетики України на праві господарського відання за Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на наступні споруди: Железнодорожный путь к заводам стройиндустрии № 33 (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва без номеру від 19.12.1978 р.); временный ж/д путь к бетонному и асфальтовым заводам (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 317 від 05.08.1984 р.); подъездной путь, пути № 32, 38 выставочного парка (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 317 від 05.08.1984 р.); ЗАЭС, временне здания и сооружения, устройство и разборка ж/д путей №№ 3, 117, 118, 119 в районе стройдвора (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 306 від 24.09.1984 р.); ЗАЭС, подъездной ж/д путь МПС (в районе путепроводной развязки 1,3 км в том числе железнодорожный путепровод) (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва № 35 від 26.12.1985 р.); путевой пост ЗАЭС (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 131 від 30.12.1988 р.); развитие железнодорожной станции и СЦБ (Акт «Робочої комісії про приймання закінченого будівництва» № 132 від 30.12.1988 р., які розташовані у промисловій зоні міста Енергодара Запорізької області.

Стягнути з Енергодарської філії приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», м. Енергодар Запорізької області на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у сумі 64 380 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги 32190,00 грн.

Зобов`язати господарський суд Запорізької області видати відповідний судовий наказ.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений 18.03.2013 р.

Головуючий С. А. Малашкевич

Судді З. П. Азарова

Н. В. Ломовцева