Рішення № 30096636, 21.03.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 21 » березня 2013 року Справа №927/176/13-г

За ПОЗОВОМ: Ніжинського міжрайонного прокурора

16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, 2

в інтересах держави в особі: Аграрного Фонду

01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного підприємства "Ніжин-Агродар"

16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 7-Б

Про стягнення 416480,24 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Пронін О.А. - представник, довіреність №249 від 04.12.2012р.

Від Відповідача: не з'явився;

У судовому засіданні присутня старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Копистко Н.В., посвідчення № 010923 від 23.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Ніжинським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Аграрного Фонду заявлено позов до Приватного підприємства "Ніжин-Агродар" про стягнення 416480,24 грн., в тому числі 246450,00 грн. авансового платежу, 98580,00 грн. штрафу за невиконання умов контракту щодо обсягів поставки, 35488,80 грн. пені, 34503,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 1458,44 грн. - 3% річних.

До початку судового засідання 14.02.13р. від Прокурора на виконання ухвали суду від 05.02.13р. факсом надійшло нормативно-правове обґрунтування стягнення авансового платежу з Відповідача, яке залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.02.13р. Прокурор та уповноважений представника Позивача підтримали позовні вимоги.

У судовому засіданні 28.02.13р. представник Відповідача надав відзив, яким позов визнав в частині стягнення пені за період з 02.11.12р. по 11.01.13р. та штрафу в розмірі 7% вартості непоставленого товару, заперечивши в інший частині позовні вимоги, зокрема:

· щодо закінчення дії Договору поставки, закінчення у Відповідача обов'язку поставки зерна та щодо його обов'язку повернути авансовий платіж;

· щодо можливості одночасного застосування за одне порушення договору у вигляді повної непоставки товару двох штрафів та пені, що на його думку суперечить ст.61 Конституції України;

· щодо нарахування Відповідачу 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання з одночасним нарахуванням пені та штрафів за порушення зобов'язання по поставці товару;

· щодо початку строку нарахування пені.

При цьому, представник Відповідача у відзиві зазначив, що поля, які використовувалися для виконання обов'язків по поставці зерна за Договором, що зазначений в позові, постраждали від злив і надлишкового зволоження та вимокання посівів, що призвело до низької врожайності у 2012 році, про що ним надаються відповідні докази.

На підставі викладеного, представник Відповідача просить зменшити на підставі ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України визнані ним штрафні санкції та пеню на 50%.

Також, представник Відповідача заявив, що на даний час відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса про стягнення з Відповідача за рахунок заставного майна коштів, що є предметом даного позову.

При цьому, представник Відповідача у відзиві на позов зазначив, що на даний час Відповідач має в наявності жито 2 класу у кількості 300 тон і готовий поставити його Позивачеві на умовах контракту.

У судовому засіданні 12.03.13р. представник Позивача надав письмове пояснення, яке суд залучив до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судовому засіданні 12.03.13р. надав письмове клопотання про долучення до матеріалів справи документів та припинення провадження у справі в частині стягнення 246450,00 грн. авансового платежу, 98580,00 грн. 20% штрафу, 27109,50грн. пені станом на 27.12.2012р., 34503,00 грн. 7% штрафу, 2228,18 грн. 3% річних станом на 27.12.2012р. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Клопотання в частині долучення до матеріалів справи документів судом задоволено.

Клопотання в частині припинення провадження у справі Відповідач обґрунтовує тим, що на даний час у виконавчому провадженні ВП №36580952 відділу ДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції, відкритому постановою від 18.02.13р., знаходиться виконавчий напис за реєстровим №809, вчинений 29.12.2012р. Огороднік Ж.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на зерно жита 2-го класу, що відповідає ДСТУ 4522-2006, врожаю 2012 року в кількості 300,00 тонн, яке перебуває в заставі Позивача за договором застави, посвідченим 20.04.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. та зареєстрованим в реєстрі за №177, в якості забезпечення виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем за форвардним біржовим контрактом №451 Ф від 20.04.2012р.

За вказаним виконавчим написом з Відповідача на користь Позивача стягується 408870,68 грн., з яких: 246450,00 грн. - авансовий платіж за Контрактом, 98580,00 грн. - 20% штрафу за Контрактом, 27109,50 грн. - пеня станом на 27.12.2012р. за Контрактом, 34503,00 грн. - 7% штрафу за Контрактом за прострочення понад 30 днів, 2228,18 грн. - 3% річних станом на 27.12.2012р.

Зазначені суми є предметом позову у справі №927/176/13-г.

Посилаючись на норми ч.6. ст. 20 Закону України "Про заставу" та ч.1. ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та враховуючи наявність у виконавчому провадженні виконавчого напису про стягнення з Відповідача заборгованості у безспірному порядку, Відповідач вважає, що відсутній предмет спору щодо зазначених у виконавчому написі сум заборгованості.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України:

"Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1-1) відсутній предмет спору."

У пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, відсутністю предмета спору про стягнення боргу, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, буде саме сплата Відповідачем суми боргу під час судового розгляду.

Саме по собі відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса про стягнення з Відповідача за рахунок заставного майна коштів, що є предметом даного позову, не означає, що відбувся факт сплати даного боргу і предмет спору став відсутній.

При тому, що Відповідачем не представлено доказів, що він самостійно і добровільно виконав пункт 2 вищевказаної постанови щодо надання державному виконавцю відомостей про місцезнаходження заставного зерна, яке ще в подальшому має бути реалізоване, а кошти, в розмірі повної суми заявленого боргу з нарахуваннями, перераховані Позивачу. Лише після цього предмет спору по даній справі припинить своє існування.

Доказів зазначеного Відповідачем суду не представлено.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що клопотання Відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення 246450,00 грн. авансового платежу, 98580,00 грн. 20% штрафу, 27109,50 грн. пені станом на 27.12.2012р., 34503,00грн. 7% штрафу, 2228,18 грн. 3% річних станом на 27.12.2012р. у зв'язку з відсутністю предмету спору задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення Прокурора, представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

20.04.2012р. між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (Покупець, Позивач) в особі Брокера-покупця Кириченка В.М., що діє на підставі довіреності від 04.06.2010р. №107, та сільськогосподарським товаровиробником зерна Приватним підприємством "Ніжин-Агродар" (Продавець, Відповідач), в особі Брокера-продавця Собченко В.О., Брокерської контори №186 Приватного підприємства "Навчально-консультаційний центр", що діє на підставі договору доручення від 20.04.2012р. №К-111/6 та довіреності від 16 грудня 2011 року №4953, укладений форвардний біржовий контракт №451 Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна (далі - Контракт).

Згідно п.1.1. Контракту в порядку та на умовах даного Контракту Продавець (Відповідач) передає Покупцю у власність товар: жито 2 класу, що відповідає ДСТУ 4522-2006 (далі - Товар), а Покупець (Позивач) зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.п.1.2.-1.4. Контракту, кількість (тонн): 300,00 (триста), місяць поставки: в термін до 01 листопада 2012 року, базис поставки: EXW ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України.

За умовами п.п.1.5.-1.6. Контракту ціна за одиницю Товару (тонну) на базисі поставки: 1643,00 (одна тисяча шістсот сорок три гривні 00 копійок) гривень. Вартість Товару всього: 492900,00 (чотириста дев'яносто дві тисячі дев'ятсот гривень 00 копійок) гривень, у тому числі ПДВ 82150,00 гривень.

Відповідно до п.п.2.1.-2.2. Контракту Брокер-продавець поставляє Брокеру-покупцю Товар на базисі поставки: EXW ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, Чернігівська область, в термін до 01 листопада 2012р. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання Товару на базисі поставки відповідно до умов цього Контракту.

Згідно п.п.5.1.-5.3. Контракту Покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок Продавця в розмірі 50% від суми Контракту. Продавець у день надходження авансового платежу на свій поточний рахунок видає Покупцю податкову накладну на відповідну суму. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки Товару відповідно до цього Контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3., та виконання пункту 4.1. Контракту.

Відповідно до п.10.3. Контракту він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 01 грудня 2012 року.

Даний Контракт зареєстровано Аграрною біржею 20 квітня 2012 року.

Позивачем платіжним дорученням №510 від 03.05.2012р. було перераховано Відповідачу 246450,00 грн. попередньої оплати.

17.10.2012р. Позивачем було надіслано Відповідачу повідомлення-вимога №41-05/2854 від 16.10.2012р., в якому Позивач вимагав повернути авансовий платіж в розмірі 246450,00 грн. разом зі штрафними санкціями, що складають 20% вартості недопоставленого товару 98580,00 грн., або поставити зерно жита 2 класу у кількості 300 тонн та сплатити пеню у випадку невчасної поставки в розмірі 0,1% недопоставленого товару за весь період прострочення, починаючи з 01.11.2012р.

Відповідач у визначений Контрактом термін поставки Товару не здійснив.

На підставі викладеного, Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Аграрного Фонду до Приватного підприємства "Ніжин-Агродар" про стягнення 416480,24грн., в тому числі 246450,00 грн. авансового платежу, 98580,00 грн. штрафу за невиконання умов контракту щодо обсягів поставки, 35488,80 грн. пені, 34503,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 1458,44 грн. - 3% річних.

Досліджуючи позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 246450,00 грн. попередньої оплати (авансового платежу) та заперечення Відповідача в цій частині суд відмічає наступне.

Посилаючись на ч.1 ст. 662, ст. 663, 665, ч.1. ст. 611, ч.1. ст. 651, ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України Відповідач зазначає, що оскільки предметом Контракту є поставка жита, визначеного родовими ознаками, а то му воно не є річчю, визначеною індивідуальними ознаками, і в спірних правовідносинах По зивач може скористатися правом на відмову від Контракту, направивши Відповідачеві нале жним чином оформлену письмову відмову.

Таким чином, Відповідач вважає, що Позивач, який не скористався своїм правом на ві дмову від Контракту і не дотримався процедури відмови від нього, має право лише вимагати виконання обов'язку в натурі за загальним правилом п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п. 5 ч. 2 ст. 20 ГК України - зобов'язати Відповідача вчинити певні дії - поставити товар за Конт рактом та стягнути з Відповідача штрафні санкції, що цим Контрактом передбачені. У зв'язку з цим, Відповідач вважає позовні вимоги про стягнення з нього авансового платежу такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідач на даний час має в наявності жито 2 класу у кількості 300 тон і готовий по ставити його Позивачеві на умовах Контракту в повному обсязі. Але ДП "Ніжинський комбі нат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, як базис поставки, відмовляє у прийнятті продукції, пояснюючи це завантаженістю та неспроможністю підприємства прийн яти зерно.

Відповідно до ст.713 Цивільного кодексу України:

« 1. За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

2. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.»

Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

"За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. "

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів поставки зерна як в строк до 01 листопада 2012 року, так і на момент пред'явлення позову, не надав.

Дійсно ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право (а не обов'язок) відмовитися від договору купівлі-продажу.

При цьому, законодавець в даній статті не обумовив, що лише після відмови від договору у покупця виникають якісь додаткові права, зокрема право вимагати повернення попередньої оплати.

Разом з тим, спеціальною нормою права, яка регулює правовідносини щодо попередньої оплати в договорі купівлі-продажу, і яка в даному випадку підлягає першочерговому застосуванню, є стаття 693 Цивільного кодексу України, частина 2 якої передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, дана норма передбачає право вибору безпосередньо покупцем форми захисту свого порушеного права у випадку, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, а саме, або вимагати передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, вибір права вимагати повернення суми попередньої оплати даною нормою нічим не обумовлений, в т.ч. і вимогою попередньої відмови від договору.

На підставі викладеного, суд вважає заперечення Відповідача в цій частині необґрунтованими, і доходить висновку, що позов в частині стягнення з Відповідача 246450,00 грн. авансового платежу (попередньої оплати) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.7.5. Контракту у разі виконання Покупцем п.5.1. та невиконання Продавцем пункту 2.1. цього Контракту з Продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків указаної вартості.

З урахуванням зазначеного Відповідачу нараховано 35488,80 грн. пені за період з 01.11.2012р. по 11.01.2013р. та 34503,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

Відповідач у відзиві визнав правомірність вимог Позивача про стягнення з нього штрафу в розмірі 7% вартості недопоставленого товару, що становить 88200,00 грн., а також пені в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, але при цьому вважає, що розрахунок пені у межах заявлених позовних вимог зроблений невірно, оскільки:

Відповідач за Контрактом зобов'язався поставити товар до 01.11.2012 р., тобто, відпо відно до п. 2 ч. 1 ст. 252 ЦК України останній днем поставки товару є 01.11.2012 р., а отже, перебіг строку прострочення продавця розпочався з 02.11.2012 р. і в межах позовних вимог до 11.01.2013 р. цей строк становить не 72, а 71 день. Тоді, обґрунтований розмір пені стано вить 34995,90 грн. (492900,00 грн. х 0,1% х 71 = 34995,90 грн.).

В подальшому представник Відповідача зазначив, що, оскільки, відповідно до п.10.3. Контракту він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 01 грудня 2012 року, то і обов'язок поставити зерно у Відповідача існує лише до 01.12.12р. А отже і нарахування пені за не поставку товару має відбуватися лише до 01.12.12р. При тому, що паралельно Позивачем йому нараховано 3% річних за невиконання грошового зобов'язання у вигляді неповернення попередньої оплати. Таким чином, на думку Відповідача, Позивачем незаконно здійснюються йому нарахування одночасно за невиконання грошового зобов'язання та за не поставку товару, що взагалі є різними порушеннями..

Також на думку представника Відповідача між 01.11.12р. (дата поставки товару) та 01.12.12р. (дата дії Контракту) не має тридцяти днів для стягнення додаткового штрафу у розмірі 7 відсотків від вартості непоставленого товару.

Досліджуючи позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 35488,80 грн. пені, та 34503,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та заперечення Відповідача в цій частині суд відмічає наступне.

Згідно ст.251 Цивільного кодексу України:

« 1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.»

Відповідно до ст.252 даного кодексу:

« 1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.»

Згідно ст.253 зазначеного кодексу:

«Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.»

Відповідно до п.п.1.3. та 2.1. Контракту, зерно мало бути поставлено в термін до 01 листопада 2012р.

Оскільки в даному випадку визначається кінцевий термін поставки, а не початкова дата строку, суд доходить висновку, що дія ст.253 Цивільного кодексу України не розповсюджується на визначення кінцевої дати поставки.

Оскільки п.п.1.3. та 2.1. Контракту визначено, що зерно мало бути поставлено в термін саме до 01 листопада 2012р., без відмітки «включно», тобто, що дата 01.11.12р. включається в строк поставки, суд доходить висновку, що до настання дати 01 листопада 2012 року, зерно Відповідачем мало вже бути поставлено, тобто кінцевою датою, коли Відповідач мав поставити зерно, є 31 жовтня 2012 року.

Таким чином, початок нарахування пені Позивачем саме з 01 листопада 2012 року є вірним.

Дійсно, згідно ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.»

Разом з тим, згідно ст.598 Цивільного кодексу України:

« 1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.»

Всі підстави припинення зобов'язань визначені главою 50 Цивільного кодексу України, і дана глава не містить такої підстави припинення зобов'язання, як сплив строку дії договору.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

"Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. "

Згідно п.7.5. Контракту у разі невиконання Продавцем пункту 2.1. цього Контракту з Продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, і строк нарахування пені даною статтею Контракту не лімітований строком дії Контракту.

Сам Контракт не передбачає, що закінчення його строку звільняє Відповідача від обов'язку поставити товар.

Крім того, як зазначено вище, частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачає право вибору безпосередньо покупцем форми захисту свого порушеного права у випадку, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, а саме, або вимагати передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Тобто, лише з моменту пред'явлення позову, згідно відміток пошти 31.01.13р., в якому Позивач обрав форму захисту порушеного права у вигляді повернення суми попередньої оплати, а не передання оплаченого товару, у Відповідача закінчився обов'язок з поставки товару.

Доказів, що Позивач до моменту пред'явлення позову вимагав від Відповідача повернення суми попередньої оплати, а не передання оплаченого товару, сторонами суду не представлено.

З урахуванням зазначеного, Позивачем Відповідачу обґрунтовано нараховано 35488,80 грн. пені саме за період з 01.11.2012р. по 11.01.2013р. та 34503,00 грн. штрафу за прострочку поставки товару понад 30 днів.

Вимогу п.5.1. Контракту, що Покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок Продавця в розмірі 50% від суми Контракту, Позивачем з триденним порушенням, проте було виконано, що дозволяє застосувати в даному випадку п.7.5. Контракту.

Визначення п.7.5. Контракту стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів стягнення штрафу у розмірі 7 відсотків указаної вартості, повністю відповідає абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, при тому, що Позивач є державною спеціалізованою бюджетною установою.

Доводи Відповідача, що на даний час він має в наявності жито 2 класу у кількості 300 тон і готовий по ставити його Позивачеві на умовах Контракту в повному обсязі, але ДП "Ніжинський комбі нат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, як базис поставки, відмовляє у прийнятті продукції, пояснюючи це завантаженістю та неспроможністю підприємства прийн яти зерно, судом не приймаються з наступних підстав.

Належних та допустимих письмових доказів, що Відповідач до моменту пред'явлення позову Прокурором та Позивачем намагався поставити відповідне зерно Позивачу чи на ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів», проте останні відмовились його прийняти, Відповідачем суду не представлено.

В свою чергу, пред'явленням позову, згідно відміток пошти 31.01.13р., Позивач обрав форму захисту порушеного права саме у вигляді повернення суми попередньої оплати, а не передання оплаченого товару, що повністю відповідає положенням ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, тобто саме поставка зерна на даний час Позивача не цікавить.

На підставі викладеного, суд вважає заперечення Відповідача в цій частині необґрунтованими, і доходить висновку, що позов в частині стягнення з Відповідача 35488,80 грн. пені за період з 01.11.2012р. по 11.01.2013р. та 34503,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.7.2. Контракту за невиконання Покупцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару.

Враховуючи викладене, Прокурор просить стягнути з Відповідача 98580,00 грн. штрафу.

Відповідач проти даного штрафу заперечив з тих підстав, що оскільки Відповідач взагалі не розпочав поставку товару, на думку Відповідача, в даному випадку має міс це відмова продавця передати товар в цілому. За таких обставин до Відповідача можуть бути застосовані лише штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення та, додатково, штрафу у розмірі 7% указаної вар тості за прострочення понад тридцять днів.

Застосування ж одночасно й штрафу у розмірі 20% вартості недопоставленого товару фактично є подвійною відповідальністю, не відповідає умовам договору та суперечить при писам чинного законодавства, в першу чергу - ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Досліджуючи позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 98580,00 грн. штрафу за невиконання Покупцем умов Контракту щодо обсягів поставки та заперечення Відповідача в цій частині суд відмічає наступне.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 230 ГК України передбачено, що за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції, якими є неустойка, штраф, пеня. Тобто підставою для сплати штрафних санкцій є невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов) господарського зобов'язання. Частиною 2 статті 549 наведене поняття штрафу як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару. Згідно з п. 7.5. договору у разі виконання покупцем пункту 5.1. та невиконання продавцем пункту п.2.1. цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості.

З наведеного вбачається, що передбачені пунктами 7.2. та 7.5 Контракту штрафи обчислюється від однієї і тієї ж величини - вартості недопоставленого товару. Тобто, і підстава для застосування штрафів за змістом вказаних пунктів фактично однакова, а саме не поставка товару у встановлений строк взагалі або ж поставка в цей строк у меншій кількості.

Таким чином, за не поставку товару в установлений строк, а так само за поставку в цей строк товару у меншій кількості, передбачено нарахування штрафів за двома пунктами Контракту лише з різницею у датах виникнення права на вимогу їх сплати та розмірах. Однак ця різниця не впливає на правову природу штрафів. Передумовою застосування обох штрафів є правопорушення, початком якого є наступний день після останнього, передбаченого Контрактом, для виконання зобов'язання, яким суд визнав 31.10.12р. Тобто, за одне і теж правопорушення договором двічі передбачена відповідальність одного виду, що суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, згідно з ч.ч.1,2 ст. 231 ГК України:

« 1. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

2. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

· за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

· за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вищенаведена ч.2 ст.231 ГК України передбачає відповідальність за два різні види порушення договору:

1. за своєчасну та повну поставку, проте неякісного (некомплектного) товару (робіт, послуг), оскільки в другому абзаці зазначеної частини статті не зазначено про відповідальність, крім неякісності (некомплектності), і за порушення ще обсягу поставки та строків виконання зобов'язання - це є предметом регулювання наступного абзацу;

2. за порушення строків виконання зобов'язання, яка передбачає відповідальність за не поставлення обумовленої договором кількості товару в обумовлений договором строк, оскільки штраф рахується від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання.

Разом з тим, в п.7.2. Контракту, в порушення вимог ч.1 ст. 231 ГК України, положення абз.2 ч.2 ст.231 ГК України про відповідальність за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), було незаконно переінакшено у відповідальність за не виконання умов Контракту щодо обсягів поставки товару, оскільки, на думку суду, порушення зобов'язання, передбачене вищевказаним пунктом 7.2. Контракту, на перший погляд є співзвучним, проте, не тотожним порушенню, передбаченому вищевказаним абз.2 ч.2 ст.231 ГК України.

Зазначений висновок випливає з вищевказаного тлумачення судом підстав застосування штрафів, передбачених п.п.7.2.,7.5. Контракту, та тлумачення судом підстав застосування штрафу згідно абз.2 ч.2 ст.231 ГК України.

В свою чергу, не виконання умов Контракту щодо обсягів поставки, в тому виді, як його трактує Позивач, фактично і є не поставленням обумовленої договором кількості товару в обумовлений договором строк, за що передбачена відповідальність п.7.5. Контракту, який, на відміну від п.7.2., повністю відповідає своєму правовому аналогу, викладеному в абз.3 ч.2 ст.231 ГК України

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що за таких обставин штраф за п.7.2. договору нарахований неправомірно.

Штрафні санкції у вигляді пені та штрафу в даному випадку можуть бути застосовані до Відповідача лише на підставі абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України та п.7.5. Контракту, про що і зазначено судом вище.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурор, враховуючи вищевикладене, просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 1458,44 грн. за період з 01.11.2012р. по 11.01.2013р.

Відповідач надав наступні заперечення в цій частині.

Сплата 3% річних передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України як відповідальність за грошове зобов'язання.

На думку Відповідача, грошове зобов'язання перед Позивачем у нього не виникло, а тому відсутні правові підстави для застосування вказаної правової норми та стягнення з Відповідача 3% річних за період з 01.11.2012 р. по 11.01.2013 р.

Крім того, жодне положення Контракту і жодна правова норма не встановлюють пря мого обов'язку Відповідача після 01.11.2012р. повернути Позивачеві авансовий платіж за Контрактом. Початок перебігу строку нарахування 3% річних (так само, як і пені) з 01.11.2012 р. на думку Відповідача, є повністю необґрунтованим.

Досліджуючи позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 1458,44 грн. 3% річних та заперечення Відповідача в цій частині суд відмічає наступне.

Дійсно сплата 3% річних передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України саме за порушення грошового зобов'язання.

Як зазначено вище, частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачає саме право вибору покупцем: або вимагати передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати, а не прямий обов'язок продавця наступного дня після порушення строку поставки товару повернути попередню оплату.

Тобто, лише пред'явленням позову, згідно відміток пошти 31.01.13р., Позивач обрав форму захисту порушеного права саме у вигляді повернення суми попередньої оплати.

Доказів, що Позивач до моменту пред'явлення позову вимагав від Відповідача саме повернення суми попередньої оплати, а не передання оплаченого товару, сторонами суду не представлено.

Позивач направив Відповідачеві повідомлення-вимогу від 16.10.2012р. №41-05/2854. Зі змісту цієї вимоги вбачається, що Позивач вимагав від Відповідача або повернути авансо вий платіж та сплатити штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, або постави ти товар.

Вказаний лист був направлений Позивачем Відповідачеві 16.10.2012 р., тобто, до закінчення строку поставки товару за контрактом - до 01.11.2012р., тобто до моменту порушення Відповідачем строків поставки товару, що є необхідною передумовою для застосування ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, і не містив конкретизованої вимоги, а лише вибір - або поставити товар, або повернути попередню оплату.

Контрактом також не встановлено пря мого обов'язку Відповідача після 01.11.2012р. в разі не поставки товару повернути Позивачеві авансовий платіж за Контрактом.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що до пред'явлення позову Прокурором у Відповідача ніякого грошового зобов'язання перед Позивачем по поверненню попередньої оплати не існувало, а тому в позові в частині стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 1458,44грн. за період з 01.11.2012р. по 11.01.2013р. має бути повністю відмовлено.

Крім того, Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих на підставі Контракту, на 50%, посилаючись на норми ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського кодексу України.

В обґрунтування даного клопотання зазначено, що Відповідач допустив невиконання Контракту у зв'язку з низькою врожайністю 2012р., що виникла внаслідок злив, які пройшли 17 травня та 02 червня 2012 р. на землях Заньківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та спричинили надлишкове зволо ження і вимокання посівів (порушення газообміну внаслідок застоювання води на ґрунті).

Відповідач не зміг одержати з посівів товар, який би за своїми показниками та у необ хідній кількості відповідав вимогам, передбаченим Контрактом.

Про неможливість виконання своїх зобов'язань за Контрактом, спричинену вищевказа ними обставинами, на виконання умов п. 6.5. Контракту Відповідач повідомляв Позивача ли стом від 05.09.2012 р. №83.

Отже, на думку Відповідача, зазначене вказує на відсутність прямої вини Відповідача у невиконанні умов Контракту, оскільки врожайність значною мірою залежить від погодних умов у конкретному році.

Фінансові санкції, що мають бути стягнуті з нього, разом із сумою основного боргу є занадто обтяжливими для Відповідача.

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

„Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. "

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

«У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.»

Згідно ч.1 п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»:

«Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.»

Ухвалою суду від 28.02.13р. від Відповідача витребовувалися:

· належні та допустимі письмові докази, що саме поля, які постраждали від злив і надлишкового зволоження та вимокання посівів, використовувалися для виконання обов'язків по поставці зерна за Договором, що зазначений в позові;

· письмове пояснення з наданням відповідних доказів, який майновий стан Відповідача та чи існують інші інтереси Відповідача, що заслуговують на увагу, і можуть бути однією з підстав клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідачем витребуваних судом доказів представлено не було.

З урахуванням цього, суд відмічає наступне.

Зменшення штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду.

Зобов'язання Відповідачем не виконано навіть і частково.

Доказів наявності наведених у відзиві підстав для зменшення штрафних санкцій, як і інших виняткових підстав, передбачених ст.233 Господарського кодексу України, Відповідач суду не надав.

Задоволену судом суму штрафних санкцій в розмірі 35488,80 грн. пені та 34503,00грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів суд вважає співрозмірною з вартістю взагалі непоставленого Відповідачем за Контрактом зерна в розмірі 492900 грн., оскільки сума штрафних санкцій становить лише 14,2% від вартості Контракту.

Прокурор та Позивач проти заявленого клопотання заперечили в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 246450,00грн. авансового платежу, 35488,80 грн. пені та 34503,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

В стягненні 98580,00 грн. штрафу за невиконання умов контракту щодо обсягів поставки та 1458,44 грн. - 3% річних в позові має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.49 Господарського процесуального кодексу:

«Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.»

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п.2. ч. 2 ст.4 даного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Загальна сума заявлених позовних вимог становить 416480,24 грн. Тобто, сума судового збору, яка мала бути сплачена за його подання становить 8329,60 грн.

Позов задоволено на суму 246450,00 грн. + 35488,80 грн. + 34503,00 грн. = 316441,80грн.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню 6328,84 грн. судового збору.

Згідно п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ":

"Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України."

Стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачає звільнення від сплати судового збору Аграрного фонду, і саме він, а не Прокурор, є Позивачем по справі.

Таким чином, з Позивача підлягає стягненню 8329,60 грн. - 6328,84 грн. = 2000,76грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.33,49,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ніжин-Агродар" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 7-Б, ідентифікаційний код 35013830, р/р 26009029717 в ПАТ «Полікомбанк», м. Чернігів, МФО 353100) на користь Аграрного Фонду (01001, м.Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 33642855, р/р 35228002004099 в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172) 246450 грн. 00 коп. авансового платежу, 35488 грн. 80 коп. пені та 34503 грн. 00 коп. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Ніжин-Агродар" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 7-Б, ідентифікаційний код 35013830, р/р 26009029717 в ПАТ «Полікомбанк», м. Чернігів, МФО 353100) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: ?судовий збір, код 03500068, пункт 2.1?) 6328 грн. 84 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Аграрного Фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 33642855, р/р 35228002004099 в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: ?судовий збір, код 03500068, пункт 2.1?) 2000 грн. 76 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір