ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" березня 2013 р.Справа № 916/58/13-г
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУНИВЕРСАЛ ПЛЮС"
про стягнення 16729,07 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач, ТОВ "ФЕРРОСТРОЙ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУНИВЕРСАЛ ПЛЮС" 16729,07 грн., де 11547,36 грн. - аванс, 3785,73 грн. - пеня, 734,98 грн. - 3 % річних, 661,00 грн. - індекс інфляції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2013р. позовну заяву (вх.№ 18/2013) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/58/13-г та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 21.01.2013р. (вх. № 2124/2013) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.
Заява позивача про залучення документів до матеріалів справи від 26.02.2013р. (вх.№ 6678/2013) судом задоволена.
В судовому засіданні 01.03.2013р. позивач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи (вх. № 7108/2013), яке судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.
На адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача від 13.03.2013р. (вх. № 8393/2013), яке судом задоволено.
Позивач, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 01.03.2013р., але в судове засідання, призначене на 15.03.2013р. не з'явився, в судових засіданнях в усному порядку заявлені позовні вимоги підтримував в повному обсязі.
Представник відповідача судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався. Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:
19.08.2010р. та 29.09.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ" за усною домовленістю із товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУНИВЕРСАЛ ПЛЮС" здійснило поставку останньому бетону у кількості 22,5м2 на загальну суму 11547,36 грн.
Поставлений позивачем товар був отриманий відповідачем без зауважень, що підтверджується відсутністю претензій з боку останнього.
В підтвердження здійснення поставки бетону позивач подав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії рахунків-фактур № 2435/Р від 23 вересня 2010р. на суму 97973,58 грн., № 2541/Р від 28 вересня 2010р. на суму 1749,78 грн., видаткових накладних № 337/Р від 23 вересня 2010р. на суму 9797,58 грн., № 424/Р від 21 жовтня 2010р. на суму 1749,78 грн., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЗ № 864836 від 01 вересня 2010р., серії ЯПЗ № 864774 від 22 жовтня 2010р., що підтверджують отримання відповідачем бетону, гарантійних листів відповідача, якими останній зобов'язався в строк до 10 вересня 2010р. сплатити 10048,80 грн., в строк 10 жовтня 2010р. сплатити 1749,78 грн., що в свою чергу свідчать про визнання відповідачем суми боргу.
З підстав існування заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУНИВЕРСАЛ ПЛЮС", 01 листопада 2012р. позивач звернувся до останнього з вимогою №15, відповідно до якої вимагав погасити протягом 7 днів заборгованість в розмірі 11547,36 грн., проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.
Неналежне виконання товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУНИВЕРСАЛ ПЛЮС" щодо оплати вартості отриманого бетону і стало підставою для позивача звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.п. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Із змісту п. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Умовами ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, за умови не укладання сторонами договору у письмовій формі, та яким не передбачили інший порядок оплати отриманого товару ніж визначений ч.1 ст. 692 ЦК України останнім в порушення вищезазначених приписів закону, зобов'язання щодо оплати отриманого бетону в розмірі 11547,36 грн. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі - 11547,36 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості встановлена судом в розмірі 11547,36 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3785,73 грн., 3 % річних в розмірі 734,98 грн. та індексу інфляції в розмірі 661,00 грн.
Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зі змісту п.п. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3785,73 грн. суд дійшов до висновку, що ця вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач зобов'язувався сплатити вартість отриманого бетону в сумі 10048,80 грн. до 10.09.2010р., в сумі 1749,78 грн. до 10.10.2010р., таким чином в силу вищенаведеної статті ГК України 10.04.2011р. у позивача сплив строк на право пред'явлення вимоги до відповідача щодо сплати пені, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для стягнення пені.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 734,98 грн., однак перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір 3 % річних визначено в сумі 753,43 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача 3% річних заявлені в меншому розмірі, в сумі 734,98 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 734,98 грн.
Також, перевіривши розрахунок індексу інфляції, наданий позивачем, суд також встановив, що він містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір індексу інфляції визначено в сумі 610,65 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума індексу інфляції, встановлена судом в розмірі 610,65 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 50,35 грн. суд відмовляє.
Неявка відповідачів в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.
В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 15.03.2013р., тому суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ" підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 11547,36 грн., 734,98 грн. трьох процентів річних, 610,65 грн. індексу інфляції. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУНИВЕРСАЛ ПЛЮС" (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, б. 3, корпус 3, кв. 121, код ЄДРЮОФОП 34062819) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРОСТРОЙ" (39800, Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Будівельників, б. 16) 11547 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 36 коп. заборгованості, 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 98 коп. трьох процентів річних, 610 (шістсот десять) грн. 65 коп. індексу інфляції, 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 28 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.03.2013р.
Суддя Цісельський О.В.
Судове рішення № 30096631, Господарський суд Одеської області було прийнято 15.03.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/58/13-г. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: