Рішення № 30096511, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3259/13 18.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КиївАгроНафтоТрейд»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс»простягнення 521 457,53 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Дроботенко Ю.О., Чайка О.В.від відповідача:Петрик О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КиївАгроНафтоТрейд» (надалі - ТОВ «КиївАгроНафтоТрейд») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс» (надалі - ТОВ «Лоджистік Сервіс») про стягнення 521 457,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №05/09/2011-01 від 05.09.2011 р. позивачем оплачено вартість товару, а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 500 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 257,53 грн. та інфляційних у розмірі 2 200,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.03.2013 р.

15.03.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем у розмірі 500 000,00 грн., а також надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала пояснення, позовні вимоги визнала.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2011 р. ТОВ «КиївАгроНафтоТрейд» (покупець) та ТОВ «Лоджистік Сервіс» (постачальник) було укладено договір поставки №05/09/2011-01 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити тканину в асортименті, виробництва ВАТ «ТО «Текстерно». Товар поставляється окремими партіями.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% вартості товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.3 Договору відвантаження тканини здійснюється на протязі 90 календарних днів.

Додатковою угодою №1 від 05.09.2011 р. до Договору сторони погодили, що вартість тканини згідно додаткової угоди складає 722 200,00 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 визначено, що попередня оплата вартості товару здійснюється до 23 вересня 2011 року включно.

На виконання умов Договору 07.09.2011 р. та 08.09.2011 р. позивачем було перераховано попередню оплату у розмірі 800 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Вимогою №31 від 02.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату у розмірі 800 000,00 грн. у зв'язку із невиконанням ним обов'язку з поставки оплаченого товару.

02.02.2012 р. відповідач частково повернув на рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 500 000,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (банківські виписки з рахунку позивача) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості товару на загальну суму 800 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.3 Договору та п. 4 Додаткової угоди №1 до Договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар протягом 90 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено поставки продукції позивачу згідно умов Договору.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вимогою №31 від 02.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату у розмірі 800 000,00 грн. у зв'язку із невиконанням ним обов'язку з поставки оплаченого товару.

02.02.2012 р. відповідач частково повернув на рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 500 000,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 500 000,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість визнана.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «КиївАгроНафтоТрейд» про стягнення з ТОВ «Лоджистік Сервіс» заборгованості у розмірі 500 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 257,53 грн. та інфляційних у розмірі 2 200,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 08.12.2011 р. по 14.02.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 257,53 грн. та інфляційних у розмірі 2 200,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Лоджистік Сервіс» на користь ТОВ «КиївАгроНафтоТрейд» заборгованості у розмірі 500 000,00 грн., 3% річних у розмірі 19 257,53 грн. та інфляційних у розмірі 2 200,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївАгроНафтоТрейд» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Сервіс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 99; ідентифікаційний код 31306720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївАгроНафтоТрейд» (03057, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4, корп. 21; ідентифікаційний код 31202724) заборгованість у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 19 257 (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 53 коп., інфляційні у розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 10 429 (десять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 15 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.03.2013 р.

Суддя В.П. Босий