Постанова № 30094879, 25.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. справа № 2а-3761/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представників позивача: колективного підприємства "ВГК" - Шевчука П.В., Волошинюка Р.В.

представників відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби - Григоріва В.М., Смилки Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом колективного підприємства "ВГК" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000422203 та №0000432203 від 05.07.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Колективного підприємства "ВГК" (далі по тексту - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000422203 та №0000432203 від 05.07.2012 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.1., 7.2.6. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4, підпункту 7.5.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статей 626, 629, 655, 658, 656, 662 Цивільного кодексу України, необґрунтовано, за наслідками проведеної у травні 2012 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем впродовж червня 2008 року по вересень 2010 року податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 203 193,00 грн., сплаченого в ціні отриманих товарів і послуг, та формування валових витрат по їх придбанню на суму 1 016 242,00 грн. Непідтвердженими вважає висновки щодо удаваності угод, укладених позивачем із приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", які, на помилкове переконання перевіряючих, за умови документального оформлення не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. У зв'язку з чим оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями протиправно визначено суму зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 159 061,00 грн., як заниженого зобов'язання та застосовано 39 765,00 грн. фінансових санкцій, а також за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 137 168,00 грн. та застосовано 74 332,00 грн. фінансових санкцій. Зокрема, у червні-листопаді 2008 року, квітні, червні, вересні-грудні 2009 року, квітні-липні і вересні 2010 року між позивачем та приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" було укладено усні і письмові договори на постачання товарів різного асортименту і надання послуг в межах статутної діяльності колективного підприємства "ВГК". На виконання таких договорів вказаними суб'єктами господарювання проведено власними силами постачання каучуку синтетичного (БК 1675 Н), комплексу К-5, комплексу К-4, комплексу К-2, наіріта ДП, Exxоn Chlorbutyl 1066, хлорбутилкаучуку ХБК-139, каучуку БК 1675 Н, шкіри великої рогатої худоби (МК), а також виконанні відповідні маркетингові послуги, оплачені витрати по яких у сумі 1 016 242,00 грн. включені до формування валових витрат підприємства позивача відповідних податкових періодів. Спірний період перевірки з 01.06.2008 року по 30.09.2010 року, вже був предметом двох попередніх перевірок, здійснених відповідачем з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, про що складені відповідні акти від 14.04.2009 року та від 08.12.2010 року. При проведенні вказаних перевірок інспекторами-ревізорами перевірені оригінали усіх первинних бухгалтерських документів: договори поставки і виконання робіт, видаткові і податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, платіжні документи про оплату за отриманий товар і надані послуги, що в свою чергу при фактичному отримані товару і наданні послуг свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на оплату. Зауважень щодо оригіналів зазначених документів, правильності їх оформлення та декларування на підставі них відповідних результатів фінансово-господарської діяльності у відповідача не виникло, про що свідчить описові частини і відповідні висновки актів перевірки від 14.04.2009 року та від 08.12.2010 року. Під час перевірки, яка проводилася за вже перевірений період з 01.06.2008 року по 30.09.2010 року, позивач повідомив відповідача про випадкове знищення усіх первинних документів за 2008-2010 роки одночасно із документами, термін зберігання яких минув, що підтверджується відповідним актом про розслідування причин ненавмисної втрати та нестачу архівних справ №2 від 26.05.2011 року. За умови реальності і товарності господарських відносин вважає висновки податкового органу протиправними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили суду, що у акті перевірки за №3881/22-3/22167717 від 08.06.2012 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість і валових витрат, із урахуванням висновків про фактичну відсутність господарських операцій, реального руху товарів та надання контрагентами відповідних послуг. На підтвердження валових витрат з прийняття товарів і послуг від контрагентів-постачальників на загальну суму 1 016 242,00 грн., в тому числі податку на додану вартість 203 193,00 грн., сплаченого в ціні отриманих товарів і послуг, на підприємстві у період часу з 01.06.2008 року по 30.09.2010 року були наявні усі первинні бухгалтерські документами, про що свідчать дані актів попередніх перевірок №4763/23-2/22167717 від 14.04.2009 року та №20257/23-2/22167717 від 08.12.2010 року. У самому оскаржуваному акті перевірки від 08.06.2012 року відповідач не спростовує факт реальної видачі позивачу контрагентами первинних бухгалтерських документів, на підставі яких сформований податковий облік колективного підприємства "ВГК", а обставини щодо реалізації товарів власним покупцям позивача і результати отримання послуг відповідачем не заперечуються. Не встановив відповідач і будь-яких порушень при веденні бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями. Позивачем у зв'язку із втратою оригіналів первинних документів виконано у повному обсязі вимоги пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, в частині повідомлення податкового органу про втрату і вжив всіх можливих заходів до поновлення втрачених документів контрагентами-постачальниками. Однак, відповідач вказані обставини не врахував при перевірці, безпідставно не взяв їх до уваги, вважаючи, що відсутність фактичного руху товару підтверджено перевірками органів податкової міліції державної податкової служби Полтавської області та інших податкових служб. Для проведення перевірки і власних помилкових висновків використав тільки обставини, викладені у акті Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції від 01.02.2011 року щодо неможливості проведення перевірки контрагента товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", у акті Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 18.05.2010 року щодо не підтвердження руху товарів контрагента приватного підприємства "Альпарі-Т" у січні 2010 року, а також виходячи із даних постанови Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 25.07.2011 року про призначення документальної перевірки позивача, постанови про порушення кримінальної справи від 05.05.2011 року та вироку Октябрського районного суду м. Полтава від 28.07.2010 року. Зазначили, що у вказаному вироку взагалі мова не йде щодо фактів підробок по контрагенту приватному підприємстві "Астелікс-2007", так як і про конкретні фінансово-господарські правовідносини приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" із колективним підприємством "ВГК". Не містить вирок суду і посилань на експертні дослідження щодо підробок документів податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс". Обвинувачені засуджені виключно за підробку замість керівників підприємств податкової звітності (декларацій), які подавалися від підприємств до податкових органів. До того ж, вироком суду від 28.07.2010 року осіб, відносно яких порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 205 та частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України за фіктивне підприємництво і легалізацію доходів отриманих злочинним шляхом, виправдано за недоведеністю їх вини у вчиненні злочину. Наявність в подальшому самого факту порушення Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області 05.05.2011 року ще однієї повторно кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами ряду підприємств, в тому числі приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" за статтею 205 Кримінального кодексу України, на переконання позивача, без вироку суду, який вступив у законну силу із вставленням вини конкретних осіб із відповідними обставинами, не може бути належним та допустимим доказом у справі. Представники позивача наголосили на тому, що відповідач порушив вимоги наказів Державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 року та №266 від 18.04.2008 року, не організувавши зустрічну перевірки по ланцюгу безпосередньо під час перевірки іншими податковими органами по місцю реєстрації приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс". Спростовуючи твердження відповідача про безтоварність правочинів по постачанню товарів і наданню послуг представники позивача зазначили, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську фактичну перевірку не проводили, а лише використали дані, відображені у постанові Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 25.07.2011 року про призначення документальної перевірки колективного підприємства "ВГК". Також вказали, що в результаті укладення договорів відбулася фактична поставка товарів і надання послуг, які утворили реальні наслідки. Отримані товари, в свою чергу були відчужені власним покупцям позивача, про що видані відповідні документи і сформовано податковий і бухгалтерський облік. А тому, посилання відповідача на відсутність при укладенні договору мети спрямованої на настання реальних наслідків, є безпідставними. Протиправність оскаржуваних рішень, додатково обгрунтовують представники позивача тим, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини щодо притягнення до відповідальності постачальників товарів у відносинах із його контрагентом по ланцюгу мають значення виключно для формування правових висновків у господарській діяльності між ними особисто. Такі господарські операції із можливими висновками про порушення податкового законодавства, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Можливе не виконання контрагентом позивача своїх зобов'язань із сплати податків, неправильне оформлення ним податкової звітності чи первинних документів по своїх зобов'язаннях із іншими суб'єктами господарювання, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними і відповідного формування валових витрат. Звернули увагу й на те, що по відносинах із придбання товарів відповідачем знято податковий кредит і вартість витрат по їх придбанню, втім коригування податкового обліку щодо реалізації таких товарів власним покупцям позивача податковий орган не здійснив. У зв'язку із вказаним податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року вважають протиправними.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у травні 2012 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених в письмовому запереченні та пояснив, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість в розмірі 203 193,00 грн., сплаченого в ціні отриманих товарів і послуг, та формування валових витрат по їх придбанню на суму 1 016 242,00 грн., у період з червня 2008 року по вересень 2010 року по взаємовідносинах із приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс". Із змісту постанови Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області 25.07.2011 року про призначення документальної перевірки колективного підприємства "ВГК", яка надійшла на виконання до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, перевіряючими встановлено, що 05.05.2011 року порушено кримінальну справи за фактом створення невстановленими особами ряду суб'єктів господарювання, в тому числі приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" за статтею 205 Кримінального кодексу України. А також, що вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 28.07.2010 року громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними у вичинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року, в тому числі по приватних підприємствах "Асіст", "Альпарі-Т" і товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс". Крім того, при перевірці використані обставини, встановлені у акті Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції від 01.02.2011 року щодо неможливості проведення перевірки контрагента товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс". А також у акті Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 18.05.2010 року щодо не підтвердження руху товарів контрагента приватного підприємства "Альпарі-Т" у січні 2010 року, у зв'язку з відсутністю останнього за адресою реєстрації, адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру угод. На підставі таких обставин, в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів і послуг від постачальників до замовника (позивача) в розумінні вимог статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. За таких умов у спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування, який підпадає під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Враховуючи, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, то такі дії підприємства, на думку відповідача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську винесла оскаржувані рішення. Вважають, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціях з приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0000422203, №0000432203 від 05.07.2012 року, правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що колективне підприємство "ВГК" 22.11.1994 року зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (том 1 а.с. 80), 29.11.1994 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 81).

В період з 25.05.2012 року по 31.05.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську відповідно до постанови Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 25.07.2011 року про призначення документальної перевірки колективного підприємства "ВГК" по справі №2011531008011, проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з деякими суб'єктами господарювання, в тому числі приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" за період з 01.06.2008 року по 30.09.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №3881/22-3/22167717 від 08.06.2012 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.1., 7.2.6. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4, підпункту 7.5.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого платником занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за лютий, червень, вересень, листопад 2009 року, квітень, травень, липень, вересень 2010 року в загальній сумі 153 252,00 грн. та зменшено від'ємне значення на загальну суму 61 940,00 грн. у грудні 2008 року, вересні, жовтні 2009 року і червні 2010 року. Встановлено заниження податку на прибуток в сумі 56 173,00 грн., в тому числі заниження - за 3 квартал 2008 року в сумі 69 800,00 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 49 516,00 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 62 847,00 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 149 536,00 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 35 432,00 грн., а також завищення - за 4 квартал 2008 року в сумі 107 965,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 108 694,00 грн. і за 3 квартал 2010 року в сумі 94 299,00 грн. (том 1 а.с. 18-48).

05.07.2012 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0000432203, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159 061,00 грн. і застосовано штрафну санкцію на суму 39 765,00 грн. В свою чергу, рішенням №000042203 від 05.07.2012 року збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 137 168,00 грн. і застосовано штрафну санкцію на суму 74 332,00 грн. (том 1 а.с. 63-64).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на підставі встановлених відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за період з червня 2008 року по вересень 2010 року та додатків до них, встановлено, що у червні-листопаді 2008 року, квітні, червні, вересні-грудні 2009 року, квітні-липні і вересні 2010 року позивач здійснив господарські операції із придбання у приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" товарів різного асортименту і послуг. Отримані від зазначених суб'єктів господарювання податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 203 193,00 грн. та витрати в загальній сумі 1 016 242,00 грн. перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача та валових витрат. Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реальності і фактичності операцій із передачі товарів і надання послуг, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Згідно акта перевірки від 08.06.2012 року такі обставини зумовлені даними постанови Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області 25.07.2011 року про призначення документальної перевірки колективного підприємства "ВГК", яка надійшла на виконання до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (том 1 а.с. 93-94). В даній постанові вказано про порушення тим же слідчим органом 05.05.2011 року кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами ряду суб'єктів господарювання, в тому числі приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" за статтею 205 Кримінального кодексу України (том 1 а.с. 95). Також в акті перевірки іде посилання на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 28.07.2010 року про визнання винними громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вичинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року, в тому числі по приватних підприємствах "Асіст", "Альпарі-Т" і товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс". При перевірці використані обставини, встановлені актом Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції від 01.02.2011 року №12/23-50/24710114 щодо неможливості проведення перевірки контрагента товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", та актом Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 18.05.2010 року щодо не підтвердження руху товарів контрагента приватного підприємства "Альпарі-Т" у січні 2010 року, у зв'язку з відсутністю останнього за адресою реєстрації, адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру угод (том 1 а.с. 97-103, том 2 а.с. 2-4). В сукупності з'ясованих обставин встановлено відсутність об'єкта оподаткування, який попадає під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", відтак позивач здійснив невірне включення валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємства, формування податкового кредиту із податку на додану вартість та використав фінансові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Як висновок в акті перевірки Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську, зазначено, що у зв'язку із не встановленням факту передачі товарів і послуг від постачальників до замовника (позивача) в розумінні вимог статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, договори поставок товару і надання послуг, укладені колективним підприємством "ВГК" із приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007", товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та сформовано валові витрати показники від здійснення господарської операції з прийняття у зазначеного вище суб'єкта господарювання товарів і послуг.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000422203 та №0000432203 від 05.07.2012 року, суд дійшов висновку про їх протиправність, оскільки прийняті необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття у даних спірних відносинах, виходячи з наступного.

Перед дослідженням доводів сторін про правомірність рішень суд вважає за необхідним вирішити питання про належність і допустимість завірених позивачем копій первинних документів бухгалтерської і податкової звітності помилково знищених, що подані позивачем до суду як повторно роздруковані із програми "1 с: Бухгалтерія".

На підставі наказу колективного підприємства "ВГК" №05/25-01 від 25.05.2011 року сформовано комісією із проведення розслідування встановлення факту нестачі архівних справ (документів) підприємства. Наслідки роботи такої комісії оформлені актом про нестачу архівних справ №2 від 26.05.2011 року, яким встановлено, що в процесі відбору та знищення документів за період з 01.08.1998 року по 30.04.2008 року відповідно до наказу директора колективного підприємства "ВГК" №05/16-01 від 16.05.2011 року та акту №1 про відбір і знищення документів від 20.05.2011 року відбулося ненавмисне дострокове знищення документації підприємства за 2008-2010 роки в кількості 21 папки, 9 зошитів і 3 книг (том 1 а.с. 61-62).

Суд зазначає, що за змістом вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У судовому засіданні представники позивача надали належним чином завірену копію Журналу вихідної кореспонденції підприємства за 2011 рік, під номером №07-05/5 у якому міститься запис про лист Державній податковій інспекції в м. Івано-Франківську від 27.05.2011 року "Заява про втрату первинних документів за період з 01.05.2008 року по 30.09.2010 року" (том 2 а.с. 76). На підтвердження відправлення подано завірену копію Реєстру згрупованих відправлень рекомендованими листами від 27.05.2011 року про відправку вказаного листа через відділення поштового зв'язку №К-211 із відміткою штампу вказаного відділення (том 2 а.с. 88).

З метою поновлення втрачених первинних документів (податкових і видаткових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг) позивачем 27.05.2011 року скеровано листи приватним підприємствам "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариству з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" за №№27-05/1, 27-05/2, 27-05/3 і 27-05/4, а також листи нагадування від 30.06.2011 року і 23.08.2011 року (том 2 а.с. 48-71). На підтвердження здійснених відправлень подано завірену копію Реєстру згрупованих відправлень рекомендованими листами від 27.05.2011 року і 23.08.2011 року про відправку згаданих листів через відділення поштового зв'язку №К-211 із відміткою штампу вказаного відділення (том 2 а.с. 88, 89).

Лист із проханням поновити втрачені документи скеровувалися позивачем за адресами реєстрації контрагентів. Втім, як пояснили у судовому засіданні представники позивача, такі листи були залишені без виконання і від постачальників документи не надійшли, про що перед початком перевірки усно і письмово повідомлено перевіряючих.

За таких обставин суд констатує про виконання позивачем, як платником податків, вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, в частині вжиття усіх визначених заходів для поновлення дострокового знищення документів бухгалтерського і податкового обліку. Відтак, у суду не має підстав вважать, що знищення первинних документів сталося навмисно.

Крім того, суд зазначає, що спірний період перевірки з 01.06.2008 року по 30.09.2010 року, вже був предметом двох попередніх перевірок, здійснених відповідачем з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, про що складені відповідні акти від 14.04.2009 року №4763/23-2/22167717 та від 08.12.2010 року №20257/23-2/22167717 (том 1 а.с. 223-257, том 2 а.с. 17-47). Зміст вказаних актів вказує на те, що відповідачем перевірені усі первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформований податковий облік позивача за спірний період. Зауважень щодо оригіналів зазначених документів, правильності їх оформлення та декларування на підставі них відповідних результатів фінансово-господарської діяльності у відповідача із приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" не виникло, про що свідчить описові частини і відповідні висновки актів перевірки від 14.04.2009 року та від 08.12.2010 року.

У судовому засіданні представник відповідача Смулка Г.Г., яка проводила одну із перевірок за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року, підтвердила про наявність на підприємстві всіх необхідних оригіналів первинних документів під час перевірки. Для дачі показів як свідка через застосування заходів процесуального примусу викликалася колишній ревізор-інспектор ОСОБА_9, яка проводила одну із попередніх перевірок позивача в період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, втім із поважних і незалежних від суду причин, примусовий привід здійснити не представилося можливим (том 4 а.с. 194, 221-222).

Не зважаючи на вказане, представники відповідача не заперечили того факту, що підприємству постачальниками видано всі документи, дані по яких відображені у обліку і були предметом перевірки.

У самому оскаржуваному акті перевірки від 08.06.2012 року відповідач не спростовує реальну видачу позивачу контрагентами первинних бухгалтерських документів, на підставі яких сформований податковий облік колективного підприємства "ВГК" із приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс".

Відтак, такі обставини щодо первинних документів позивача в силу вимог частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають доказуванню перед судом.

Вирішуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносин з приводу формування податкового кредиту із 01.01.2011року врегульовані положеннями Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданих Законів.

З приводу дотримання вимог відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень за результатами спірної перевірки, відповідно до вимог Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (чинного на час прийняття оскаржуваних рішень) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно абзацу 3 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підпункт 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції Закону чинного на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) визначав отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

Як встановлено судом вище Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську позапланову невиїзну перевірку позивача проведено на виконання (підставі) постанови Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 25.07.2011 року про призначення документальної перевірки колективного підприємства "ВГК" по справі кримінальні справі №2011531008011.

При цьому, на час проведення перевірки та прийняття відповідачем оскаржуваних рішень у липні 2012 року пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 01.07.2012 року) забороняв, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове-повідомлення рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 08.06.2012 року №388/22-3/22167717, що призначена на виконання постанови Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 25.07.2011 року по кримінальній справі №2011531008011 відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене, податкові повідомлення рішення №0000422203 та №0000432203 від 05.07.2012 року прийняті відповідачем всупереч приписам пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції Закону чинної на час їх прийняття), у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 12.12.2012 року по справі К/9991/64526/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прімакс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 08.06.2012 року, щодо відсутності реального руху товарів між колективним підприємством "ВГК" та приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону чинного на час придбання товарів і отримання послуг) податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'' визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, в оскаржуваному акті перевірки від 08.06.2012 року відповідач не спростовує факт реальної видачі позивачу контрагентами первинних бухгалтерських документів, на підставі яких сформований податковий облік колективного підприємства "ВГК" із приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" в період часу з червня 2008 року по вересень 2010 року.

Із змісту акта перевірки судом встановлено, що у липні, вересні, жовтні і листопаді 2008 року позивач придбав у приватного підприємства "Асіст" комплекс К-2, комплекс К-5 і комплекс К-4 на загальну суму 213 318,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 35 553,00 грн. По вказаному контрагенту до складу валових витрат позивач відніс суму 177 765,00 грн., до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 35 553,00 грн. (том 1 а.с. 29, 112).

У квітні, червні, вересні і жовтні 2009 року позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" комплекс К-5, комплекс К-4, наіріт ДП, каучук синтетичного (БК 1675 Н) і шкіру великої рогатої худоби (МК) на загальну суму 338 858,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 56 431,00 грн. По відносинах із даним контрагентом до складу валових витрат позивач відніс суму 282 427,00 грн., до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 56 431,00 грн. (том 1 а.с. 29, 111).

У листопаді і грудні 2009 року позивач придбав у приватного підприємства "Альпарі-Т" каучук синтетичний (БК 1675 Н) і шкіру великої рогатої худоби (МК) на загальну суму 183 482,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 30 585,00 грн. До складу валових витрат позивач відніс суму 152 897,00 грн., до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 30 579,00 грн. (том 1 а.с. 29-30, 110).

У квітні, травні, червні і вересні 2010 року позивач придбав у приватного підприємства "Астелікс-2007" хлорбутилкаучук ХБК-139, каучук синтетичний (БК 1675 Н), комплекс К-4 та отримав маркетингові послуги на загальну суму 403 153,00 грн., які відніс до валових витрат. До складу податкового кредиту з податку на додану вартість відніс 80 630,00 грн. (том 1 а.с. 30, 113).

На підтвердження вказаного у матеріалах справи наявні прибуткові накладні виписані позивачу зазначеними контрагентами (том 2 а.с. 90-110).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлені контрагентом товари і надані послуги у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення №15 від 18.01.2010 року, №19 від 19.01.2010 року, №32 від 09.02.2010 року, №331 від 15.07.2008 року, №340 від 17.07.2008 року, №66 від 27.05.2009 року, №99 від 16.07.2009 року, №154 від 10.09.2009 року, №171 від 23.09.2009 року, №178 від 01.10.2009 року, №240 від 17.11.2009 року, №267 від 04.12.2009 року, №155 від 13.05.2010 року, №165 від 17.05.2010 року, №213 від 17.06.2010 року, №264 від 21.07.2010 року, №303 від 18.08.2010 року, №405 від 19.08.2008 року№537 від 04.11.2008 року, №561 від 12.11.2008 року, №562 від 13.11.2008 року і № 601 від 11.12.2008 року (том 2 а.с. 111-132).

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем, отриманих від контрагента-постачальника зазначених вище товарів і використання їх у межах господарської діяльності Зокрема, така обставина підтверджується податковими накладними про реалізацію (перепродаж) отриманого товару позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Комфортбуд-2", приватному підприємству "ВамБуд", товариству з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд", Філія "Будівельно-монтажна фірма Укргазпромбуд" дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Будівельно-монтажне управління №8", товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", відкритому акціонерному товариству "Дніпрошина", приватному підприємству "Базанта", товариству з обмеженою відповідальністю "Завод "Герметик Універсал", приватному підприємцю ОСОБА_10, спільному українсько-російському підприємству "Технобуд", товариству з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач", приватному акціонерному товариству "Івано-Франківське Управління виробничо-технічної комплектації", товариству з обмеженою відповідальністю "Сатур-Л", приватному підприємцю ОСОБА_11, товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія", відкритому акціонерному товариству "Житлобуд", відкритому акціонерному товариству "Нафтохімік Прикарпаття", товариству з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ГТВ", дочірньому підприємству "Завод якісних бетонів" товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд", колективному підприємству "Харчопромсервіс" і товариству з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (том 2 а.с. 170-172, 174-177, 179, 181-182, 184, 186-194, 196, 198, 200, 202-203, 205, 207-227, 229, 231-233, 235, 237, 238, 242-247, 249-250; том 3 а.с. 2, 4-5, 7-12, 14, 16-18).

Досліджуючи доводи відповідача про безтоварність господарських операцій із причин відсутності товарно-транспортних накладних, які б засвідчували рух активів, у судовому засіданні керівник колективного підприємства "ВГК" Волошинюк Р.В. пояснив, а свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 головний бухгалтер і заступник директора підприємства показали, що контрагенти-постачальники доставку товарів здійснювали власними силами безпосередньо на складські приміщення позивача за адресою: вул. Пресмашівська, 10, м. Івано-Франківськ. Використання приміщень у судовому засіданні представники позивача підтвердили договорами оренди будинку і споруди №2008/1 від 01.01.2008 року і №2009/1 від 01.01.2009 року (том 1 а.с. 116; том 2 а.с. 16). У зв'язку із специфікою товару, який розливався, фасувався і транспортувався у відповідні контейнера та ємкості, й якому не потрібний особливий догляд, розгрузка і складування його здійснювалася на склад експедиторами постачальників або перевізників із допомогою працівників позивача. Документи податкового і бухгалтерського обліку (видаткові і податкові накладні) приходили разом із товаром і передавалися через перевізників чи експедиторів. Товарно-транспортні накладні не вимагалися у перевізників і експедиторів, а залишалися і зберігаються у останніх і поставщика, оскільки контроль за перевезенням їх позивач не здійснював.

Із урахуванням вказаного вище, суд відхиляє твердження представників відповідача про необхідність обов'язкової наявність у позивача документів, які б засвідчували транспортування каучуку синтетичного (БК 1675 Н), комплексу К-5, комплексу К-4, комплексу К-2, наіріта ДП, Exxоn Chlorbutyl 1066, хлорбутилкаучуку ХБК-139, каучуку БК 1675 Н, шкіри великої рогатої худоби (МК).

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано вказані вище товари та сформувало податковий кредит і валові витрати у межах здійснення власної господарської діяльності.

Як у акті перевірки від 08.06.2012 року, так як і у судовому засіданні перевіряючий та представник відповідача не заперечують про реальний факт наявності у позивача в перевіряємий період зазначених товарів, втім ставлять під сумнів їх отримання саме від приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс".

На спростування пояснень представників позивача, Державною податковою інспекцією у м. м. Івано-Франківську - суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується в суді, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів про те, що контрагенти - приватні підприємства "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" не передавали позивачу вказані товари і не надавали відповідні послуги. Представники відповідача припускаючи, що такі товари могли бути передані іншими контраганетами позивача за спірний період чи придбані в не облікованому порядку, на пропозицію суду, не вказали якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість і сформованих валові витрати.

Не надано доказів відсутності можливості у приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" у період часу з червня 2008 року по вересень 2010 року самостійно поставити товар і надати послуги, що виключає і спростовує доводи позивача про постачання їх саме вказаними суб'єктами господарювання, які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку одним з основних доводів позивача, що стали підставою для прийняття рішень від 05.07.2012 року, судом також встановлено наступне.

В акті перевірки від 08.06.2012 року перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем із приватним підприємством "Альпарі-Т" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" і їх реальної товарності, зроблено посилання на висновки, викладені Кіровоградською об'єднаною податковою інспекцією у акті невиїзних документальних перевірок №12/23-50/24710114 від 01.02.2011 року, та Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області у акті №17/2300/36643102/76 від 18.05.2010 року (том 1 а.с. 97-103; том 2 а.с. 2-3).

Як вбачається із вказаних актів невиїзної документальної перевірки встановлено не неможливість проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" у зв'язку із відсутністю за адресою реєстрації, та не підтверджено руху товарів приватного підприємства "Альпарі-Т" виключно у січні 2010 року, у зв'язку з відсутністю останнього за адресою реєстрації, адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру наданих угод.

Такі висновки Кіровоградською об'єднаною податковою інспекцією та Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області сформовані виходячи лише із факту не знаходження підприємств за їх юридичною адресою, відповідним не отриманням документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємств відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій таких контрагенті-постачальників, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах зазначеного податкового органу.

Жодного конкретного факту не придбання, чи не можливості здійснити придбання товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" і приватним підприємством "Альпарі-Т" товарів, які у свою чергу придбав і прийняв позивач, у актах перевірок від 18.05.2010 року і 01.02.2011 року відсутні.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року (надалі по тексту - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

У досліджуваних актах від 18.05.2010 року і 01.02.2011 року Кіровоградською об'єднаною податковою інспекцією та Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області зроблено висновок про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засови. Однак, такий висновок перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначеними органами державної податкової служби, в порушення вимог Порядку, складено акти від 18.05.2010 року і 01.02.2011 року та сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" і приватним підприємством "Альпарі-Т", в тому числі і по господарських операціях з позивачем. А тому, суд вважає, що акти невиїзних перевірок контрагентів позивача від 18.05.2010 року і 01.02.2011 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат, безпідставними.

До того ж, суд погоджується із твердженнями представників позивача про те, що перевіряючими не виконано вимоги наказу Державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 року та №266 від 18.04.2008 року, не організовано зустрічну перевірки по ланцюгу безпосередньо під час перевірки у червні 2012 року іншими податковими органами по місцю реєстрації приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс".

Як з'ясовано судом із акту перевірки від 08.06.2012 року постачальники товарів і послуг, на час здійснення господарських операцій з позивачем були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідний рух активів відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак, з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів поставки і надання послуг представництво інтересів контрагентів здійснювали представники, які діяли від імені товариства, а також надали всі копії документів, підписані керівником таких підприємств, позивачем же здійснювалась організація робіт та контроль за прийманням товарів в м. Івано-Франківську за адресою розміщення складських приміщень і перевірки їх якості, повноти.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності постачальників за своїм місцезнаходженням, відповідач не звертає увагу на те, що така обставина є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

У Законі України "Про податок на додану вартість", Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цими Законами зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними постачальниками, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, отриманням послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо купівлі позивачем товарів і отримання послуг у приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В акті перевірки позивача від 08.06.2012 року перевіряючими вказано про відсутність руху товарів та по своїй суті робляться висновки про фіктивність правочинів, укладення яких на думку відповідача здійснено з метою ухилення від сплати податків.

В даному випадку суд зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Такого рішення суду в судовому засіданні відповідачем не надано.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивачем і його контрагентів та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, в тому числі фіктивного підприємництва, суду не надано.

Суд вважає недостатнім посилання представника відповідача на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 28.07.2010 року про визнання винними громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вичинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України по підробленню документів за період з травня 2006 року по- квітень 2010 року, в тому числі по приватних підприємствах "Асіст", "Альпарі-Т" і товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", який згідно листа №2720 від 28.01.2013 року набрав законної сили. По перше, у вказаному вироку суду взагалі мова не йде щодо фактів підробок по контрагенту приватному підприємстві "Астелікс-2007", так як і про конкретні фінансово-господарські правовідносини приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" із колективним підприємством "ВГК". Не містить вирок суду і посилань на експертні дослідження щодо підробок документів податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс". Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджені виключно за підробку замість керівників підприємств податкової звітності (декларацій), які подавалися від підприємств до податкових органів, і а ж ні як не первинної бухгалтерської і податкової документації підприємств по реалізації ними товарів і надання послуг. По друге, вироком суду від 28.07.2010 року осіб, відносно яких порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 205 та частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України за фіктивне підприємництво і легалізацію доходів отриманих злочинним шляхом, виправдано за недоведеністю їх вини у вчиненні злочину (том 4 а.с. 199-211). Наявність в подальшому самого факту порушення Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області 05.05.2011 року ще однієї кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами ряду підприємств, в тому числі приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" за статтею 205 Кримінального кодексу України, на переконання суду, без вироку суду загальної юрисдикції, який вступив у законну силу із вставленням вини конкретних осіб із відповідними обставинами, не може бути належним та допустимим доказом у справі.

За таких обставин, на час розгляду даної адміністративної справи, безпідставними є посилання представників відповідача на те, що діяльність приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" була фіктивною по відношенню до всіх контрагентів, в тому числі і по відношенню до позивача.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінального процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від слати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, на час розгляду справи, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованих товариств та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили. Від так, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" фіктивного підприємництва.

Відповідно до пункту 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України №01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо фіктивності договорів поставок і надання послуг, укладених між позивачем і приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання таких робіт або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року, №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року відповідно.

Доводи представників відповідача про те, що факт фіктивності господарських операцій приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" з іншими суб'єктами господарювання - їх постачальниками і покупцями, та є безумовною підставою для зняття податкового кредиту позивача на суму 203 193,00 грн. та виключення 1 016 242,00 грн. із валових витрат, на переконання суду є протиправними.

З даного приводу суд зазначає, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини у господарських відносинах приватних підприємств "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс" із їх постачальниками і іншими покупцями, мають значення виключно для формування правових висновків у таких правовідносинах. Господарські операції про порушення податкового законодавства, що досліджувалися Кіровоградською об'єднаною податковою інспекцією, Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області та Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Виключення становлять умови, визначенні частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, втім відповідач їх суду не навів, і доказів наявності вини чи умислу засновників, посадових осіб зазначених контрагентів чи інших осіб, за вироком суду, що набрав законної сили, про обставини фіктивності здійснення правочинів у правовідносинах із колективним підприємством "ВГК", не надав.

Можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними та формування валових витрат.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт реальності господарських операцій та правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат із обчислення податку на додану вартість.

Підсумовуючи вищевикладене, колективне підприємство "ВГК" правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість 203 193,00 грн. та сформувало валові витрати в сумі 1 016 242,00 грн. у червні-листопаді 2008 року, квітні, червні, вересні-грудні 2009 року, квітні-липні і вересні 2010 року по господарських відносинах із приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з приватними підприємствами "Асіст", "Альпарі-Т", "Астелікс-2007", товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаксервіс", так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, правомірно віднесено у червні-листопаді 2008 року, квітні, червні, вересні-грудні 2009 року, квітні-липні і вересні 2010 року до податкового кредиту і сформувало валові витрати відповідну суму коштів, що підтверджується встановленими у суді обставинами, первинними документами таких господарських операцій, які видані позивачу згідно договорів постачання товарів і отримання послуг.

В зв'язку з цим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000422203 та №0000432203 від 05.07.2012 року підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби №0000422203 та №0000432203 від 05.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь колективного підприємства "ВГК" (ідентифікаційний номер 22167717) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 01.03.2013 року.