Рішення № 30091472, 18.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.13 р. Справа № 5017/3652/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 75, поштова адреса: 01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок № 29; код ЄДРПОУ - 00034186)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Науменка Дмитра Олександровича (01001, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 68, квартира № 29)

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 839,13 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонер?на страхова компанія «Оранта?» звернулося до господарського суд?у Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з приватного? акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 839,13 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 596889 від 28.10.2009; заяву Касьянова Д.В. про страхову виплату від 14.06.2010; розгорнуту довідку ВДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва УДАІ ГУМВС України про дорожньо-транспортну пригоду № 879 від 15.06.2010; звіт про оцінку автомобіля № АА7007ІР-29.06/1 від 29.06.2010; постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 20.07.2010 стосовно Науменка Д.О.; страховий акт № СТО-10-8026/1 від 01.09.2010; розрахунок страхового відшкодування від 01.09.2010; платіжне доручення № 23704 від 17.11.2010; заяву на виплату відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, надіслану на адресу відповідача № 09-06-02/13387 від 17.05.2011.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 22, 25, 27 Закону України «Про страхування», статтями 9, 22, 29, 35-37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статтями 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 грудня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01 лютого 2013 року зазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, будинок № 111.

12 лютого 2013 року справа надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 13 лютого 2013 року справу прийнято до провадження, та з метою забезпечення правильного, своєчасного, всебічного й повного розгляду справи при підготовці справи до розгляду, судом проведено такі дії:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Науменка Дмитра Олександровича;

- витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення стосовно Науменка Дмитра Олександровича за статтею 124 КУпАП.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 березня 2013 року розгляд справи відкладено до 18 березня 2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали суду від 13 лютого 2013 року.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи 18 березня 2013 року без участі його представника, суду не надав.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Науменко Д.О. у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 13 лютого 2013 року, письмових пояснень щодо обставин справи не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

28 жовтня 2009 року між відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» (далі - позивач або страховик) та Касьяновим Дмитром Володимировичем (далі - страхувальник), на умовах відповідно до Закону України «Страхування» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 596889 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси Касьянова Д.О., пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUICER 200 VX4.7L» (далі - «Тойота» або застрахований автомобіль), державний номерний знак АА 7007 ІР, від страхових ризиків «ДТП», «ПДТО», «стихійних явищ + пожеж», «незаконного заволодіння» (а.с. 15-17).

11 червня 2010 року на вулиці Артема у місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 7147 АР, під керуванням Науменка Дмитра Олександровича, автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 7007 ІР та автомобіля марки «KІА», державний номерний знак АА 2238 НІ, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до пункту 1.11 Договору страхування, його строк дії визначений з 18 листопада 2009 року до 17 січня 2011 року, тобто на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «Тойота», державний номерний знак АА 7007 ІР, був забезпечений позивачем.

З довідки ВДАІ з ОАТ Шевченківського району в місті Києві від 11 червня 2010 року вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження: двох лівих дверей, переднього та заднього крила, переднього бамперу (а.с. 20).

Крім того, з розгорнутої довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди за № 879 від 15 червня 2010 року вбачається, що ДТП, яка мала місце 11 червня 2010 року за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 7147АР, під керуванням власника Науменка Дмитра Олександровича, автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 7007 ІР, під керуванням Осадчого Олександра Миколайовича, що належить Касьянову Дмитру Володимировичу та автомобіля марки «КІА», державний номерний знак АА 2238 НІ, під керуванням Покричука Сергія Леонідовича сталася внаслідок порушення водієм Науменко Д.О. пункту 12.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол. Зібрані матеріали відповідно до статті 276 КУпАП, направлені для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва (а.с. 21).

14 червня 2010 року до позивача звернулась застрахована особа - Касьянов Д.В. із заявою про страхову виплату (а.с. 18).

З калькуляції на ремонт автомобіля № С-0009945 від 16 червня 2010 року, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин (матеріалів) для відновлювального ремонту автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 7007 ІР, складає 11 046,04 гривень з ПДВ. Платником та замовником за наведеним рахунком є Касьянов Дмитро Володимирович (а.с. 35).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту про оцінку автомобіля № АА7007ІР-29.06/1 від 29 червня 2010 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС», який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 7483/08, виданий Фондом державного майна України 23 липня 2008 року) матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля TOYOTA LAND CRUICER 200, державний номерний знак АА 7007 ІР, в результаті його пошкодження при ДТП, на підставі договору страхування, складає 20 217,30 гривень (а.с. 23-26).

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2010 року, Науменка Д.О. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень (а.с. 22).

Відповідно до сформованого страхового акту № СТО-10-8026/1 від 01 вересня 2010 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування становить 5 839,13 гривень (а.с. 37).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11 червня 2010 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту № СТО-10-8026/1 від 01 вересня 2010 року, платіжним дорученням № 23704 від 17 листопада 2010 року перерахував 5 839,13 гривень страхового відшкодування (а.с. 38).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 11 червня 2010 року сталася саме з вини Науменка Дмитра Олександровича, який керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 7147 АР, на вулиці Артема у місті Києві, з несправною гальмівною системою, не врахував дорожньої обстановки, стану транспортного засобу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак АА 7007 ІР та автомобілем марки «КІА», державний номерний знак АА 2238 НІ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Науменка Д.О., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Науменка Дмитра Олександровича - страхувальника автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 7147 АР, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (11.06.2010) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВС № 9393652, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 0 відсотків від ліміту відповідальності страховика.

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 7147 АР, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 7147 АР, яким керував Науменко Д.О. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву від 17 травня 2011 року на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 40-41).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 839,13 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 0 відсотків від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак АА 7147 АР, визнано винним у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим транспортним засобом збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 839,13 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сукупність наведених обставин та приписів норм закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі. 1

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 75, поштова адреса: 01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок № 29; код ЄДРПОУ - 00034186, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 839,13 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 7 448 (сім тисяч чотириста сорок вісім ) гривень 63 копійки.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 18.03.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2013.

Суддя Фурсова С.М.