Постанова № 30091322, 13.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Севастополь

13 березня 2013 рокуСправа №827/371/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Ополєва О.Г.,

за участю: представника позивача - Авдєєва О.І.,

представника відповідача - Мачехіна Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «МОРИТО» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

в с т а н о в и в:

У лютому 2013 року до Окружного адміністративного суду міста Севастополя звернулось приватне підприємство «МОРИТО» (далі - ПП «МОРИТО») із позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі - ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про визнання дій неправомірними, визнання податкових повідомлень-рішень недійсними.

У позовній заяві ПП «МОРИТО» зазначив, що ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя в період з 12 грудня 2012 року до 17 грудня 2012 року здійснила документальну позапланову виїзду перевірку ПП «МОРИТО» з питань правових взаємовідносин з приватним підприємством «Севелітстрой» (далі - ПП «Севелітстрой») за період - січень 2010 року; з питань правових взаємовідносин з приватним підприємством «Кримспецтехнолоджи» (далі - ПП «Кримспецтехнолоджи») за - жовтень 2010 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року. На підставі акту перевірки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року № 0000920220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 11250 грн та податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року № 0000930220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 14062 грн 50 коп., адресовані ПП «МОРИТО» Позивач просить визнати дії відповідача щодо збільшення грошових зобов'язань ПП «МОРИТО» з податку на додаткову вартість та податку на прибуток приватних підприємств протиправними, визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0000920220 відносно приватного підприємства «МОРИТО», визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0000930220 відносно приватного підприємства «МОРИТО». Вирішити питання про судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

З 12 грудня 2012 року до 17 грудня 2012 року ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя провела позапланову виїзну документальну перевірку ПП «МОРИТО» з питань правових взаємовідносин з ПП «Севелітстрой» за період - січень 2010 року; з питань правових взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи» за період - жовтень 2010 року, про що складено акт позапланової виїзної документальної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року (а.с. 14-24).

Актом позапланової виїзної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року встановлено порушення ПП «МОРИТО» пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні», статті 626, частини 1 статті 628, статей 629, 655, 658, 662, частини 2 статті 689, частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та відповідно до частин 1 та 5 статті 203, частин 1 та 2 статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України є такими, що не спричиняють реальних наслідків та є безтоварними. Встановлено порушення ПП «МОРИТО» підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 (податковий кредит) статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв'язку з завищенням податкового кредиту в операціях з контрагентом ПП «Кримспецтехнолоджи» на суму 9000 грн. Встановлено порушення статті 1 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні» та пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 11250 грн. (а.с. 23).

На підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року № 0000920220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11250 грн, у тому числі за основним платежем 9000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2250 грн, за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 (податковий кредит) статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України (а.с. 12) та податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року №0000930220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14062 грн 50 коп., у тому числі за основним платежем 11250 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2812 грн 50 коп., за порушення статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні» та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а.с. 13).

Представником позивача у судовому засіданні пояснено, що придбані підприємством товари були використані для утеплення приміщень, а також для опалення приміщень в зимній період, про що свідчать відповідні акти виконаних робіт та списання матеріальних цінностей, а реальність господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що господарські операції здійснені позивачем з контрагентом за перевіряємий період є безтоварними, вчиненими підприємствами формально, що підтверджується матеріалами досудового розслідування кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб контрагента позивача, а також актом про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства контрагента.

Відповідно до положень 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної є єдиною підставою для формування податкового кредиту, про що неодноразово наголошувалося у рішеннях Верховного Суду України, зокрема у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10, у якій висловлено правову позицію стосовно того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року № 21-42а10 зазначено, що за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13 січня 2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином ПП «МОРІТО» не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, оскільки зі своєї сторони виконало усі передбачені законом умови стосовно отримання відшкодування ПДВ та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя було зроблено висновок про недійсність правочинів між ПП «МОРІТО» та ПП «Кримспецтехнолоджи» на підставі статей 203, 215, 216, 228, 626, 655, 656, 658, 662 та ін. статей Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм Цивільного кодексу України у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, матеріалів досудового розслідування кримінальної справи № 69-0146 та акту про неможливість проведення зустрічної звірки (а.с. 16, 19, 20, 23).

Однак зазначені твердження спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

На час здійснення господарських операцій ПП «МОРИТО» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 47), мало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 46), та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 92).

Контрагент позивача був платником податку на додану вартість, що підтверджується даними зазначеними в акті від 6 квітня 2012 року № 17/22/36693441 про неможливість проведення зустрічної звірки стосовно ПП «Кримспецтехнолоджи» (а.с. 99).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності угоди, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Документами, що знаходяться у матеріалах справи, а саме: податковою накладною (а.с. 65), фіскальними чеками та авансовими звітами (а.с. 66-72), актом приймання - передачі виконаних робіт (а.с. 73), актами списання (а.с. 75-79) та видатковою накладною (а.с. 64) підтверджується реальність проведених операцій, та спростовується зазначене в акті позапланової виїзної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року твердження, що правочини ПП «МОРИТО» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач не надав до суду жодного доказу який підтверджує те, що правочини між ПП «МОРИТО» та ПП «Кримспецтехнолоджи» були спрямовані на порушення публічного порядку, були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Посилання в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року на статтю 216 Цивільного кодексу України стосовно визнання недійсними правочинів укладених між ПП «МОРИТО» та ПП «Кримспецтехнолоджи» не підтверджене відповідними судовими рішеннями.

Враховуючи наведене, твердження ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, що міститься в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 2685/10/22-0103/24862203/60 від 18 грудня 2012 року про те, що правочини укладені між ПП «МОРИТО» та ПП «Кримспецтехнолоджи» є нікчемними або недійсними не підтверджується доказами.

Стосовно порушеної кримінальної №69-0146 та її матеріалів стосовно ряду підприємств у тому числі і ПП «Кримспецтехнолоджи», про що зазначено в акті перевірки (а.с. 16-17) та у запереченнях до позовної заяви (а.с. 84), то відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Ніяких доказів того, що кримінальну справу розглянуто судом та вирок суду в кримінальній справі набрав законної сили, представниками відповідача до суду не надано, тому твердження відповідача про нікчемність та недійсність правочинів ПП «МОРИТО» з ПП «Кримспецтехнолоджи» на підставі того, що порушено кримінальну справу є необґрунтованим, оскільки на час проведення перевірки кримінальну справу не було розглянуто судом та не прийнято відповідне рішення.

Окрім того, ПП «МОРИТО» не може нести відповідальності за ПП «Кримспецтехнолоджи», оскільки зі своєї сторони виконало усі передбачені законом умови стосовно отримання відшкодування ПДВ та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту в тому числі податкову накладну (а.с. 65), наявність яких у позивача відповідачем не оспорюється.

Таким чином, на час проведення перевірки, у відповідача були відсутні докази того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Позивачем у пункті 1 позовних вимог фактично оспорюються дії ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя з проведення перевірки, однак позивачем було допущено перевіряючих до перевірки та пізніше оскаржено її результати. Окрім того позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права замість визнання протиправними податкових повідомлень-рішень позивач просить визнати їх недійсними, що не передбачено положеннями статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статями 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0000920220 відносно приватного підприємства «МОРИТО».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0000930220 відносно приватного підприємства «МОРИТО».

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби 253 грн 13 коп. витрат зі сплати судового збору на користь приватного підприємства «МОРИТО».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Постанову складено у повному обсязі

18 березня 2013 року