Постанова № 30089696, 28.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 809/144/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.,

за участю прокурора Логінова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"

про стягнення заборгованості в сумі 68912,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 68912,99 грн.

Позов мотивовано тим, що станом на 25.12.2012 року за відповідачем обліковується податковий борг по орендній платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 68912,99 грн., який самостійно задекларований відповідачем.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та пояснив суду, що відповідачем, в порушення вимог податкового законодавства допущено заборгованість по орендній платі за землю на загальну суму 68912,99 грн. Податкові зобов'язання є узгодженими, однак не сплаченими в установлений строк. На вимоги податкового органу відповідач не реагує, заборгованість не сплачує. Просив позов задовольнити.

Представник позивача, в інтересах якого пред'явлено адміністративний позов, в судове засідання не з'явився, подавши на адресу суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представників позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 5.4.1 Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 57.1 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно відповідач, повинен керуватись Земельним кодексом України і Законами України "Про плату за землю" та "Про оренду землі".

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до ст. 17 вказаного Закону податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що 22.06.1993 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", а 30.09.2008 року згідно наказу Міністерства оборони України №469 без зміни організаційно правової форми перейменовано у державне підприємство "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС як платник податків і зборів.

До складу державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" входить відокремлений структурний підрозділ, а саме Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації, яке не володіє статусом відокремленого структурного підрозділу із правом юридичної особи. Дані обставини підтверджуються довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 21, 66-87). Зазначений структурний підрозділ перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній податковій інспекції Тернопільської області ДПС.

Судом досліджено, що відповідачем 31.01.2012 року в особі свого відокремленого структурного підрозділу Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", який не володіє статусом відокремленого структурного підрозділу із правом юридичної особи, подано до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік (а.с.17-18)

Відповідно до поданої декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідач самостійно визначив та задекларував суму, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Підпунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно інформації Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції за №3109/7/19-15/231 від 06.02.2013 року та витягу з акту "Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню" від 14.02.2007 року (а.с. 64-65) , вбачається, що податкова вимога за №2/594 від 08.11.2001 року позивачем не відкликалась та є чинною. Згідно витягу з акту "Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню" від 14.02.2007 року, позивачем оригінал даної податкової вимоги був знищений відповідно до акту знищення від 14.02.2007 року по терміну її зберігання. Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України, а тому сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, у відповідності до Законі і Кодексу є узгодженою.

Вказана заборгованість підтверджується дослідженою в судовому засіданні податковою декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік (а.с. 17-18), довідкою про суми податкового боргу платника податків (а.с.19), обліковою карткою платника (а.с. 14-16) .

Судом встановлено, що на момент розгляду справи, сума податкового зобов'язання за земельні ділянки державної і комунальної власності становить в загальній сумі 68912,99 грн. відповідачем узгоджена, проте в добровільному порядку несплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На час вирішення справи відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним узгодженого податкового боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог законодавства стосовно не сплати узгодженого податкового боргу та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог, в сумі 68912,99 грн.

При цьому, відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового Кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до пункту 20.1.18. Податкового кодексу України органи державної податкової служи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (ідентифікаційний код 08033772, вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в дохід бюджету податковий борг в сумі 68 912 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дванадцять) гривень 99 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 05.03.2013 року.