Рішення № 30088821, 12.03.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Справа № 909/53/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод", вул. Підгорянська 101, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", вул. Січових Стрільців 23, офіс 604, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 80300 грн. 86 коп., з яких 74197 грн. основного боргу, 2571 грн. 37 коп. пені, 103 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 3428 грн. 50 коп. відсотків за користування грошовими коштами,

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились;

Від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ: Товариством з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" про стягнення 80300 грн. 86 коп., з яких 74197 грн. основного боргу, 2571 грн. 37 коп. пені, 103 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 3428 грн. 50 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання (вх. № 3267/13 від 25.02.13), в якому просить здійснити розгляд справи без участі представника позивача. Також зазначає про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" укладено договір поставки № 37 від 08.11.12.

Згідно п. 2.1. договору, позивач продає, а відповідач купує солод ячмінний пивоварний світлий, що відповідає ДСТУ 4282:2004 (товар).

Згідно п. 4.2. договору, транспортні витрати по доставці солоду світлого ячмінного пивоварного в м. Калуш складає 3000 грн.

У відповідності до п. 4.3. договору, загальна вартість договору становить 134197 грн. в т.ч. ПДВ 21866 грн. 16 коп.

Пунктом 6.1. договору передбачено наступний порядок оплати товару: 30 % від загальної суми поставки по факту поставки, а залишок суми на протязі 14 календарних днів з дня передачі товару (з моменту підписання видаткової накладної відповідачем).

На виконання умов договору поставки № 37 від 08.11.12, позивачем згідно видаткової накладної № РН-094 від 10.11.12 поставлено відповідачу товар (солод ячмінний) на суму 134197 грн.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за поставлений позивачем товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в сумі 74197 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 26.11.12 з вимогою здійснити оплату боргу. Вимога залишена відповідачем без задоволення в повному обсязі.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, в строки визначені умовами договору, зобов'язання по оплаті за отриманий товар відповідачем не виконано.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б сплату боргу відповідачем.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору поставки № 37 від 08.11.12, вимога позивача про стягнення з відповідача 74197 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення 2571 грн. 37 коп. пені, 3428 грн. 50 коп. відсотків за користування грошовими коштами, 103 грн. 99 коп. інфляційних втрат, нарахованих на підставі п. 7.2. договору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме допустив прострочення виконання зобов'язання з оплати за отриманий товар.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, індекс інфляції та процент за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % річних від суми прострочки за весь час користування. Розрахунок штрафних санкцій проводиться з дня передачі товару.

На підставі пункту договору та посилаючись на положення Цивільного кодексу України, позивач здійснив нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, визначаючи період прострочення виконання зобов'язання з дня передачі товару відповідачу.

Разом з тим, пунктом 6.1. договору, сторони передбачили наступні строки та порядок оплати товару: 30 % від загальної суми поставки по факту поставки, а залишок суми на протязі 14 календарних днів з дня передачі товару (з моменту підписання видаткової накладної відповідачем).

З вказаної умови договору вбачається, що прострочення виконання зобов'язання відповідача настає у разі не здійснення оплати: у в розмірі 30 % від загальної суми поставки по факту поставки (видаткова накладна № РН-094 від 10.11.12), тобто з 11.11.12; у розмірі залишку 70 % суми поставки після закінчення 14 календарних днів з дня передачі товару - з 25.11.12.

У відповідності до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

З огляду на вищевказане, суд дійшов до висновку про те, що положенням п. 7.2. договору, сторони фактично змінили законодавчо визначений порядок нарахування штрафних санкцій. Так, встановлена в даному пункті договору умова, про те, що розрахунок штрафних санкцій проводиться з дня передачі товару (а не з моменту прострочення виконання зобов'язання), є такою, що спричиняє нарахування вказаних санкції за періоди, коли прострочення виконання зобов'язання відповідачем ще не відбулося, в той час як штрафні санкції, в законодавчо визначеному порядку, нараховуються за кожен день прострочення виконання. Отже, таке нарахування суперечить положенням ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 549, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Така ж правова позиція щодо порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 17/034-11 від 04.12.12.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком пені, здійсненим судом з визначенням дійсних періодів прострочення виконання зобов'язання та з врахуванням проведених відповідачем часткових оплат, розмір пені, що підлягає стягненню становить 1992 грн. 22 коп. В решті суми пені, заявленої до стягнення, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили договірний розмір річних відсотків за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), що не суперечить вимогам законодавства.

З огляду на встановлену судом помилковість розрахунку позивача щодо періодів нарахування, судом здійснено перерахунок 20 % річних за користування чужими грошовими коштами. Загальна сума 20 % річних, що підлягає до стягнення становить 2662 грн. 03 коп.

Позовна вимога про стягнення 103 грн. 99 коп. інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період з листопада по грудень 2012 р. на суму боргу в розмірі 104300 грн. не підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

З огляду на встановлені судом обставини щодо не правильності визначення дійсних періодів прострочення виконання зобов'язання, сума боргу на яку позивач розраховував інфляційне збільшення шляхом множення її на сукупний індекс інфляції за листопад та грудень 2012 р., була наявною станом на період з 25.11.12 по 17.12.12.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

З огляду на вказане, позивачем порушено методику нарахування, не визначено дійсні періоди прострочення виконання зобов'язання та не враховано, що відповідачем здійснювалися часткові оплати суми боргу в листопаді та грудні 2012 р.

З урахуванням вищевказаного, у стягненні 103 грн. 99 коп. інфляційних втрат слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 74197 грн. основного боргу, 1992 грн. 22 коп. пені, 2662 грн. 03 коп. 20 % річних, в решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 253, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" про стягнення 80300 грн. 86 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", вул. Січових Стрільців 23, офіс 604, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 36322071) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод", вул. Підгорянська 101, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600 (ідентифікаційний код 00382467) 74197 (сімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. - основного боргу, 1992 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 22 коп. - пені, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 03 коп. - 20 % річних, 1689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 44 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 18.03.13