Рішення № 30085829, 12.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2013 р. Справа № 917/211/13-г

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Агро - Альянс", вул. Бригадна, 1, смт. Машівка, Машівський р-н, Полтавська обл., 39400

про стягнення 2 431,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники

від позивача: Алєксєєв С.С., довіреність № 86 від 01.01.2013 р.;

від відповідача: Паюк О.А., довіреність № 04/08/12 від 04.09.12 р.;

У судовому засіданні 28.02.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.03.2013 р. до 09 год. 30 хв. з огляду неповне виконання відповідачем вимог суду.

12.03.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Агро - Альянс", смт. Машівка 2 431,00 грн. штрафних санкцій за неправильно зазначену у накладній адресу одержувача, визначених на підставі ст. 118 Статуту залізниць України.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Представник відповідача повідомив суд про те, що відповідач позов не визнає, проте письмового відзиву на позовну заяву суду не надав. Крім того, відповідач надав суду клопотання № б/н від 12.03.2013 р. (вх. № 3450 від 12.03.2013 р.) про зменшення розміру штрафу. Суд задовольнив дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

17.08.2012 року по залізничній накладній № 44622249 (а.с. 10) Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват - Агро - Альянс" було здійснено відправку вагону № 50258078 на станцію Баглій Придніпровської залізниці. При цьому в зазначеній залізничній накладній вантажовідправником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват - Агро - Альянс") у графі "одержувач" значено ПАТ "Дніпроазот", код 5291, адреса : Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ.

23.08.2012 р. зі станції призначення (Баглій) на станцію відправлення (Селещина) було направлено телеграму № 270, згідно якої повідомлялось про невірне зазначення відправником адреси одержувача ВАТ "Дніпроазот", код 5291.

На підставі надісланої зі станції Селещина телеграми № НР 74 від 27.08.2012 р. (а.с. 12) ДП "Придніпровська залізниця" було здійснено заміну адреси одержувача на вірну (Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 1) та, відповідно, здійснено відправку вагону № 50258078 за вірною адресою.

Факт неправильного зазначення відправником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват - Агро - Альянс") адреси одержувача зафіксовано у акті загальної форми № 710 від 23.08.2012 р., що складений відповідно до приписів "Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту № 334 від 28.05.2002 р., та приймається судом як допустимий доказ. Крім того, даний факт не заперечується відповідачем, про що усно повідомив його повноважний представник у судовому засіданні 12.03.2013 р. (дана обставина зафіксована у протоколі судового засідання від 12.03.2013 р.).

28.08.2012 р. на станції Баглій Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми № 723, в якому був визначений розмір штрафу за невірне зазначення відповідачем у накладній адреси одержувача, що становить 2 431,00 грн. (п'ятикратний розмір перевізної плати).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Агро - Альянс" 2 431,00 грн. штрафних санкцій, визначених на підставі ст. 118 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній адресу одержувача.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондує із ст. 307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 р. у №273/96-ВР законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України (далі - Статут) згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1510 та від 25.12.2002 р. № 1973). Статтею 5 Статуту на Міністерство транспорту України покладено затвердження Правил перевезення вантажів, Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, а також інших нормативних документів. Відповідно до ст. 6 Статуту накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача. Статтею 23 Статуту та "Правил перевезень вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138), передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно розділу 3 "Правил оформлення перевізних документів" затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., відправник заповнює накладну згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема, графу "Одержувач".

Стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено приписи розділу 3 "Правил оформлення перевізних документів", а саме : зазначено невірну адресу одержувача, що зафіксовано в акті загальної форми № 710 від 23.08.2012 р..

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 431,00 грн. штрафу, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем.

Проте, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст. 22, глава 82 Цивільного кодексу України). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи той факт, що дії відповідача щодо невірного зазначення адреси одержувача не мали негативних наслідків у вигляді збитків, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача шляхом зменшення розміру штрафу на 50 процентів, а тому позов підлягає задоволенню частково в розмірі 1 215,50 грн. штрафу.

Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, понесені позивачем при пред'явленні даного позову витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Агро - Альянс" (вул. Бригадна, 1, смт. Машівка, Машівський р-н, Полтавська обл., 39400), ідентифікаційний код юридичної особи 34397579 на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49600), ідентифікаційний код юридичної особи 01073828 : 1 215,50 грн. штрафу; 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складене 18.03.2013 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.