Рішення № 30085821, 12.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2013 р. Справа № 18/121-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м.Вишгород

про стягнення 11277,03 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Окар І.В.

Від відповідача: Снігур Д.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - відповідач) про стягнення 11277,03 грн.

Провадження у справі №18/121-12 порушено відповідно до ухвали суду від 29.12.2012 року та призначено справу до розгляду на 17.01.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 17.01.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався на 31.01.2013 року.

У судовому засіданні 31.01.2013 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався на 14.02.2013 року.

05.02.2013 року до господарського суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення на відзив відповідача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 15.02.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши у судовому засіданні 14.02.2013 року подані сторонами документи та докази, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду. Розгляд справи відкладався до 12.03.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

23.06.2009 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» (позивач, Страховик) та Спасіченком Дмитром Петровичем (Страхувальник) було укладено Договір № 006-30134 добровільного страхування автотранспорту (Договір), строком дії з 23.06.2009 року по 22.06.2010 року. Згідно п. 2.3 Договору, застрахованим транспортним засобом виступає автомобіль Деу Ланос, д.р.н. АА4855НК (Застрахований автомобіль).

Відповідно до п. 6.1 Договору, одним із передбачених Договором страхових ризиків є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

04 лютого 2010 року приблизно о 13 год. 15 хв. на вулиці Електриків в місті Києві, сталась ДТП за участю Застрахованого автомобіля під керуванням Спасіченка Дмитра Петровича та автомобіля ГАЗ, д.р.н. 04860КМ, під керуванням Авіжуса Марка Вікторовича.

Внаслідок наведеної ДТП було завдано пошкоджень Застрахованому автомобілю, у зв'язку з чим, на виконання Договору добровільного страхування позивачем 17.03.2010 року було здійснено виплату страхового відшкодування Страхувальнику в сумі 12208,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2951 від 17.03.2010 року на підставі відомості №192 від 17.03.2010 року, наказу №13801/1/1 та страхового акту № 13801/1 від 16.03.2010 року.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 05.03.2010 року Авіжуса Марка Вікторовича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно Полісу № ВС/4827037 від 17.02.2009 року, на момент дорожньо-транспортної пригоди (04.02.2010 року) цивільно-правова відповідальність використання транспортного засобу «ГАЗ» д.н.з. 04860 КМ, яким керував Авіжус Марк Вікторович була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», за яким відповідач прийняв на себе, як Страховик, зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди в обсязі встановленого згідно ліміту відповідальності, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної події.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що за Полісом серії ВС №4827037 від 17.02.2009 року цивільно-правова відповідальність була застрахована ТОВ «Агро» при використанні транспортного засобу «ГАЗ» д.н.з. 04860 КМ, який належав на праві власності гр. Буряку В.В., Страхувальник виступав користувачем транспортного засобу.

Громадянин Авіжус М.В., який був визнаний винним в скоєнні спірної ДТП, в трудових відносинах з ТОВ «Агро» не перебував, підставою для розпорядження і використання ним автомобіля «ГАЗ» д.н.з. 04860 КМ, була довіреність від 13.07.2009 року, якою власник транспортного засобу Буряк В.В. уповноважив останнього розпоряджатись і використовувати автомобіль.

Відповідач вважає, що за Полісом ВС №4827037 від 17.02.2009 року застраховано відповідальність ТОВ «Агро» під час використання транспортного засобу «ГАЗ» д.н.з. 04860 КМ, і дія такого Полісу не розповсюджується на винну особу гр. Авіжуса М.В., оскільки страхувальник є юридичною особою, і під поняттям осіб, відповідальність яких застрахована, слід розуміти безпосередньо працівників ТОВ «Агро», яким було дозволено керувати транспортним засобом або інших юридичних чи фізичних осіб, яким автомобіль міг бути переданий у володіння на законних підставах саме ТОВ «Агро».

Дослідивши наведені заперечення відповідача та пояснення позивача, судом встановлено, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, діючій на момент ДТП, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності могли укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Як вбачається з Полісу ВС №4827037 від 17.02.2009 року, Страхувальником ТОВ «Агро» було укладено з відповідачем договір страхування І типу, який відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає страхування цивільно-правової відповідальності будь-якої особи, яка на законних підставах експлуатує транспортний засіб.

Таким чином, враховуючи, що гр.Авіжус в момент скоєння ДТП керував транспортним засобом на законних підставах (довіреність від 13.07.2009 року, видана безпосередньо власником транспортного засобу), на нього поширюється дія Полісу ВС №4827037 від 17.02.2009 року І типу страхування. При цьому, Закон жодним чином не пов'язує І тип страхування з трудовими відносинами з Страхувальником чи іншими певними підставами, крім керування транспортним засобом будь-якою особою на законних підставах.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із ст. 29 цього ж Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, також додаються витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, зокрема, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Нормативно, законодавством України визначено порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, належним доказом розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт є звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 5, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до звіту №5890 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15.02.2010 року вартість матеріального збитку завданого Страхувальнику внаслідок зазначеного ДТП склала 12047,03 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на норму ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, з огляду на норму ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем, зменшується на суму франшизи в сумі 510,00 грн.

За таких обставин у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування виплаченого страхового відшкодування в сумі оціненої шкоди за вирахуванням 510,00 грн. франшизи.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 1907/002 від 19.07.2010 року, яка була отримана відповідачем 21.07.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02100 02265111.

Також, позивач на запит відповідача направив лист № 393/01-12 від 01.11.2012 року з доданими до нього кольоровими фотокартками пошкодженого ТЗ на оптичному диску, які відповідач отримав 06.11.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04128 01962714.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (редакція якого діяла на момент ДТП) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача заявлену в позові суму страхового відшкодування 11277,03 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код 20344871) 11277,03 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1609,50 грн. витрат то сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 21.03.2013 р.