Постанова № 30085215, 18.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6954/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Рога С.І.

представника позивача (за довіреністю) Грач М.В.

представника відповідача (за довіреністю) Москаленко І.Ю.

представника відповідача (за довіреністю) Голубенко А.В.

представника відповідача (за довіреністю) Бароєва Ф.С.

представника відповідача (за довіреністю) Караханян А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства «Одеський авіаційний завод» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від від 10.06.2011 року за №0001332301, №0001362301, №0001352301 та №0001322301.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси спільно з фахівцями Державної податкової адміністрації в Одеській області планової виїзної перевірки Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року був складений акт перевірки від 20.05.2011 року №1081/23-02/66/07756801.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення - рішення від 10.06.2011 року № 0001322301 про донарахування податку на прибуток підприємств державної власності в сумі 803 083 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200 770, 75 грн., № 0001332301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 8 996 381 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 249 095, 25 грн., № 0001362301 про збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2423532 грн., № 0001352301 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 032 930 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 319 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки висновки перевіряючих не відповідають дійсності, належним чином не підтверджені відповідними доказами та доводами, необґрунтовані та суперечать вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, наданих поясненнях та просили скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.06.2011 року за №0001332301, №0001362301, №0001352301 та №0001322301.

Представники відповідача надали до суду письмові заперечення (т. 3 а/с. 9-16) в яких просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представники відповідача зазначив, що ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» виконувало ремонтні роботи для нерезидента на митній території України, передавало їх на користь ДП «Укрспецекспорт» (або його дочірні підприємства) на митній території України, без укладання прямого зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом-замовником (відсутні імпортні та експортні ВМД, де саме імпортером та експортером виступав би МОУ «Одесавіаремсервіс»).

ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» порушено вимоги п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.

та п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань ПДВ на суму 12 771 773 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених в письмовому запереченні та наданих поясненнях та просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіку перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 25.02.2011 року № 175/23-02/34, від 11.04.2011 року № 296/23-02/74, виданих ДПІ у Київському районі м. Одеси, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2011 року, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами вказаної перевірки був складений акт перевірки від 20.05.2011 року № 1081/23-02/66/07756801 (т. 1 а/с. 10-104).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року встановлено його заниження на 1 656 166 грн. Проведеною перевіркою відображеного показника за 3 квартал 2009 року в сумі 961 грн., за 4 квартал 2009 року - 588397 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 0 грн., за 2 квартал 2010 року - 0 грн., за 3 квартал 2010 року - 8668946 грн., за 4 квартал 2010 року - 3852831 грн. на підставі поданих документів: декларацій з податку на прибуток підприємства, додатку К 1/1 до декларацій, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 201 «Сировина та матеріали», 202 «Покупні напівфабрикати та комплектуючі», 203 «Паливо», 204 «Тара та тарні матеріали», 209 «Інші матеріали», 22 «МБП», 281 «Товари на складі», 282 «Товари -продукти харчування», виписок з розрахункових рахунків, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 декларацій «приріст балансової вартості запасів» на 290 000 грн. В акті перевірки зафіксовано, що позивачем вівся податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів з порушенням встановленого порядку -п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків К-т 631, Д-т 20, 22, 281, 282 балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року дорівнювала 33 231 017 грн. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів - накладних на придбання та продаж, актів про використання та списання балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року дорівнювала 33 231 017 грн. Перевіркою встановлено, що балансова вартість запасів на кінець 4 кварталу 2010 року, яка відображена у рядках А, А1, А2, А3, А4,Ю А5, А6 додатку К 1/1 декларації з податку на прибуток дорівнює 32 941 017 грн., що не відповідає даним первинних документів та даним бухгалтерського обліку та занижена на 290 000 грн. В результаті встановленого порушення підприємством був занижений валовий доход по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» за 4 квартал 2010 року на 290 000 грн.

Перевіркою повноти валових витрат встановлено їх завищення на 1 556 166 грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2009 року - 359 300 грн., 1 квартал 2010 року - 1 114 266 грн., 2 квартал 2010 року - 82 600 грн. Проведеною перевіркою відображеного показника за 3 квартал 2009 р. в сумі 637639 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 0 грн., за 1 квартал 2010 року - 365554 грн., за 2 квартал 2010 року - 275616 грн., 3 квартал 2010 року - 199178 грн., за 4 квартал 2010 року - 234950 грн., на підставі поданих документів: виписки банку по розрахунковим рахункам, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери по рахункам бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», 84 «Інші операційні витрати», 951 «Відсотки за кредит» встановлено завищення задекларованих показників у рядку 04.13 декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» на 190 000 грн.

Перевіркою зафіксовано, що позивачем були безпідставно включені до складу валових витрат витрати в сумі 190 000 грн. при відсутності первинних документів, підтверджуючих зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно наданих до перевірки первинних документів, даних бухгалтерського обліку підприємства та даних податкового обліку підприємства витрати, які позивач мало право відобразити у рядку 04.13 декларації «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» дорівнюють: 1 квартал 2010 року - 258154 грн.: 192951 грн. -відсотки банку за користування кредитними коштами, 65203 грн. -комунальні послуги, очистка стоків, вивіз сміття; 2 квартал 2010 року - 193016 грн.: 142051 грн. - відсотки банку за користування кредитними коштами, 50965 грн. -комунальні послуги, очистка стоків, вивіз сміття. Згідно даних рядку 04.13 декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» підприємством відображені витрати за 1 квартал 2010 року в сумі 365554 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 275616 грн., відхилення дорівнює в 1 кварталі 2010 року - 107400 грн., в 2 кварталі 2010 року - 82600 грн. Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем були завищені валові витрати на 190 000 грн.

В результаті допущених позивачем порушень п. 1. 23 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перевіркою встановлено заниження податку на прибуток, що включено до загальної суми 803 083 грн., в тому числі, по періодам: 4 квартал 2009 року - на 179 650 грн., 1 квартал 2010 року - 530 283 грн., 2 квартал 2010 року - 20 650 грн., 4 квартал 2010 року - 72 500 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевірений період встановлено їх заниження у сумі 12771773 грн. у рядку 1 декларацій «операції, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків'та у рядку 9 декларацій «Усього податкових зобов'язань», в тому числі, по періодам: липень 2009 року - 1291203 грн., вересень 2009 року - 289982 грн., жовтень 2009 року - 4262016 грн., грудень 2009 року - 1671453 грн., січень 2010 року - 431640 грн., квітень 2010 року - 54037 грн., травень 2010 року - 770828 грн., червень 2010 року - 2934946 грн., липень 2010 року - 545718 грн., вересень 2010 року - 289704 грн., жовтень 2010 року - 230246 грн.

Вказане порушення встановлено, виходячи з того, що основним видом діяльності підприємства позивача є здійснення експортних операцій власних приладів та обладнання військового призначення, здійснення операцій з надання послуг по ремонту літаків та їх агрегатів військового призначення на території підприємства позивача, замовником яких є нерезиденти. Підприємством позивача отримане відповідне посвідчення, яким підтверджено реєстрацію в Державній службі експортного контролю України як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, згідно висновків експертизи якої зафіксовано, що підприємство позивача не має повноважень Кабінету Міністрів України на здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, міжнародні передачі заявлених до реєстрації товарів військового призначення підприємство може здійснювати через уповноважену на це Урядом України Державну Компанію «Укрспецекспорт» та її дочірні підприємства.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював операції з ремонту техніки та обладнання військового призначення на підставі укладених договорів комісії з Державною компанією «Укрспецекспорт» та її дочірніми підприємствами. На виконання договорів комісії ДП «Укрспецекспорт» та її дочірні підприємства (Комісіонери), імпортують техніку та обладнання військового призначення, оформлюють відповідні ВМД на імпорт (у яких виступають імпортерами) та передає імпортовану техніку на територію заводу ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» (Комітент) для проведення ремонтних робіт. Імпортовані техніка та обладнання ремонтуються силами та потужностями заводу позивача на його території та передаються за актами прийому-передачі ДП «Укрспецекспорт», які оформлюють ВМД і у якості експортера виступає ДП «Укрспецекспорт», при цьому підприємство позивача у ВМД зазначається як особа відповідальне за фінансове врегулювання, ні як експортер, ні комітент, ні власник товару. Позивач застосовував « 0» ставку ПДВ при складанні актів прийому-передачі виконаних ремонтних робіт. За даними бухгалтерського обліку ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» вказані операції відображено наступними проводками: отримана від ДП «Укрспецекспорт» техніка та обладнання оприбутковуються по складському обліку, де кожній одиниці присвоюється інвентаризаційний номер, після чого майно передається за накладною на переміщення у виробництво до відповідного цеху та обліковується на позабалансовому рахунку. Формування собівартості виконаних робіт -Дт 23 Кт 202, 201, 661, … готова продукція -Дт 26 Кт 23, Собівартість реалізації Дт 90 Кт 26, Дохід від реалізації Дт 36 Кт 70, Розрахунок з замовником Дт312 Кт 36.

Перевіркою встановлено, що позивач виконував ремонтні роботи для нерезидента на митній території України, передавав їх на користь ДП «Укрспецекспорт» (або його дочірніх підприємств) на митній території України, без укладання прямого зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом -замовником (відсутні імпортні та експортні ВМД, де саме імпортером та експортером виступав ДП МОУ «Одесавіаремсервіс»).

Такі дії позивача привели до порушення позивачем п. 3.1. ст. 3, п. 6.5. ст. 6, пп. 7.2.3., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ним податку на додану вартість в сумі 8 996 381 грн., у тому числі, у липні 2009 року в сумі 582635 грн., у серпні 2009 року - 607478 грн., у жовтні 2009 року - 4294124 грн., у травні 2010 року - 2754959 грн., у червні 2010 року - 2754959 грн., у липні 2010 року - 396292 грн., у серпні 2010 року - 180906 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 3032930 грн., у тому числі, у вересні 2010 року на 2782817 грн., у листопаді 2010 року - 184601 грн., у грудні 2010 року - 65512 грн., заниженню залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2423532 грн. та завищенню від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 7356 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевірений період встановлено його завищення всього у сумі 287428 грн., у тому числі по періодам: грудень 2009 року - 71860 грн., лютий 2010 року - 81302 грн., березень 2010 року - 120071 грн., листопад 2010 року - 6839 грн., грудень 2010 року - 7356 грн.

Під час перевірки фінансово-майнових операцій з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом перевіряючі прийшли до висновку щодо нікчемності договору № 53/МТО-09 від 16.04.2009 року (т.2, а/с. 194-196), укладеного позивачем з ДП «Югтехноавіа», визнання його таким, що суперечать інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок і спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету. Так, відповідно до вказаного договору, позивач придбав, а ДП «Югтехноавіа» продавав запасні частини, агрегати та комплектуючі до авіаційної техніки згідно з Специфікацій, зокрема перевіряючим надані специфікації № 1 та № 5, відповідно до яких предметом договору визначено постачання паливних баків військового призначення для літаків МіГ-21. Згідно з п. 3.1. договору, поставка товару здійснювалося на підприємство покупця транспортом продавця; відповідно до п. 5.1.-5.5. договору, якість товару, який поставлявся повинна відповідати технічним умовам заводу - виробника та стандартам, діючим на дану продукцію на території України, які підтверджуються паспортами якості заводу -виробника, у яких також зазначаються гарантійні умови та строки. Товар поставляється в комплектації заводу - виробника.

Під час проведення перевірки перевіряючими було використано інформацію, яка надійшла з Управління військової контррозвідки СБУ у Південному регіоні листом №80/7-110111 від 19.11.2010 року (а/с. 22-24, т.3), згідно якої було встановлено, що такі паливні баки включені до переліку товарів спеціального призначення для військового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року за № 1807, які згідно Списку товарів військового призначення мають позицію ML10 та використовуються на борту літаків типу МіГ-21БІС та МіГ-21М. Міжнародна передача таких товарів підлягає державному контролю та може здійснюватись виключно суб'єктами господарської діяльності, які в установленому порядку отримали відповідні повноваження Служби експортного контролю України на право експорту та імпорту товарів військового призначення. У ДП «Югтехноавіа» не має відповідних дозвільно-погоджувальних документів, виданих Держекспортконтролем України. Крім того, таке авіа-технічне майно на митній території України не виготовляється, а виготовляються на військових заводах авіапідприємств Грузії та Російської Федерації. З наявної інформації, що надходила з Митної служби України встановлено, що у період 2001-2010 років на території України єдиним імпортером на митну територію України баків паливного типу є позивач, яким імпортувались баки паливні від АТ «ТАМ-Тбила Виамшени», Грузія, в свою чергу, ДП «Югтехноавіа» не здійснювало зовнішньоекономічну діяльність та не акредитовано в державній Митній Службі України як суб'єкт ЗЕД, та контрагенти ДП «Югтехноавіа», у кого він придбавав ці паливні баки, також не акредитовані в митних органах та не мали змоги провадити зовнішньоекономічні операції із ввезення на митну територію України товари військового призначення - баки паливні. В ході перевірки встановлено, що на виконання вказаного договору позивач отримав товару на загальну суму 1639400 грн. (у т.ч. ПДВ) з оформленням відповідних прибуткових документів та податкових накладних і видаткових накладних. Між тим, перевіряючим не були надані такі документи, як угоди рахунки-фактури, товарні накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, журнали-ордери, в яких відображені вказані операції, бухгалтерські довідки щодо стану взаєморозрахунків, інші первинні документи, що підтверджують факти отримання паливних баків.

У зв'язку з цим, перевіркою встановлено, що позивачем було порушено п. 5.1. пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 1366166 грн., в тому числі по періодам: 2009 рік - 359300 грн., 1 квартал 2010 року - 1006866 грн., що також стало підставою для донарахування податку на прибуток в загальній сумі 803 083 грн.

Перевіркою встановлено, що вказані паливні баки фактично не поставлялись в порядку та спосіб, передбачений законодавством, але були фактично оприбутковані за даними бухгалтерського обліку по рахунку 202 «Товари» на загальну суму 1366166 грн. Вартість вказаних баків була віднесена до загального складу витрат на виробництво за дебетом рахунку 230 «Виробництво», на яку збільшено собівартість готової продукції для кінцевих споживачів, вартість отриманих баків приймала участь у розрахунку приросту (убутку) ТМЦ на складах та у незавершеному виробництві. Але перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» відсутня будь-яка дебіторська (кредиторська) заборгованість перед особами, які фактично поставили баки паливні на користь позивача, тобто перевіряючи дійшли до висновку, що позивач отримав вказані товарно-матеріальні цінності без компенсації їх вартості. Таким чином, перевіркою встановлено заниження позивачем показників у рядку 01.6 декларацій «Інші доходи, крім визначених у рядках 01.1-01.5» на загальну суму 1366166 грн.

У зв'язку з допущенним порушення по операціям з ДП «Югтехноавіа», перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 декларації з ПДВ «придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України» та у рядку 17 «Усього податкового кредиту» всього на суму ПДВ 273233 грн., в тому числі по періодам: грудень 2009 року - 71860 грн., лютий 2010 року - 81302 грн., березень 2010 року - 120071 грн.

На підставі акту перевірки від 20.05.2011 року № 1081/23-02/66/07756801, ДПІ у Київському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення -рішення від 10.06.2011 року № 0001322301 про донарахування податку на прибуток підприємств державної власності в сумі 803 083 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200 770, 75 грн. (т. 1, а/с. 8), № 0001332301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 8 996 381 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 249 095, 25 грн. (т.1, а/с. 9), № 0001362301 про збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2423532 грн. (т.1, а/с. 194), № 0001352301 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 032 930 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 319 грн. (т.1, а.с. 195).

Позивачем подавалось на адресу ДПА в Одеській області скарга на податкові повідомлення - рішення від 10.06.2011 року № 0001322301, № 0001332301 (т.1, а.с. 105-122), яка рішенням від 19.08.2011 року № 29168/к/25-0007 ДПА в Одеській області була залишена без задоволення, а податкові повідомлення -рішення -без змін (т.1, а.с. 123-135).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

В ході судового розгляду судом були досліджені документи, яким в ході перевірки була надана правова оцінка податковим органом, а саме:

- договір № 19-15/95 на виконання робіт з капітального ремонту тринадцяти літаків типа МіГ-21 та поставки запасних частин і матеріалів від 24.11.1995 року, укладений між ДП «Укроборонсервіс» та Державним авіаремонтним підприємством «Одесавіаремсервіс» (т.1, а/с.84-101), з додатками до цього договору, відповідно до якого позивач бере на себе зобов'язання провести власними силами на своєї території капітальний ремонт літаків МіГ-21 та поставити запасні частини і матеріали, замовлення на капітальний ремонт літаків на виконання вказаного договору (т.2 а/с. 102-103), акти здачі-прийому виконаних робіт по капітальному ремонту літаків згідно додаткових угод до вищевказаного договору (т.2 а/с. 104-109);

- договір № 122а-15/97 на виконання робіт по капітальному ремонту восьми літаків типу МіГ-21 та поставки запасних частин і матеріалів відповідно з контрактом №CAIRO\97\2 від 09.07.1997 року, укладений між ДП «Укроборонсервіс» та Державним авіаремонтним підприємством «Одесавіаремсервіс», з доповненнями до договору (т.2 а/с.110-125), згідно якого останній взяв на себе зобов'язання здійснити власними силами та на своєї території капітальний ремонт літаків, замовлення на капітальний ремонт, акти здачі - приймання робіт на виконання вказаного договору (т.2 а/с. 126-141);

- договір комісії № 149/ОВС-04 (Д29-3.1/1392) від 15.12.2004 року, укладений між ДП «Укроборонсервіс» (Комісіонер) та позивачем (Комітент), відповідно до якого Комісіонер зобов'язується за комісійну плату на умовах даного договору укласти від свого імені і в інтересах і за рахунок Комітента додаткові угоди до контракту №CAIRO\97\2 на виконання наступних зобов'язань: по експорту запасних частин, матеріалів, устаткування і техдокументації, по ремонту і капітальному ремонту запасних частин, разом із замовленнями (т.2 а/с. 142-145), вантажно-митні декларації (т.2 а/с. 146, а/с. 182-185, а/с. 227-243), договори комісії з актами виконаних робіт (т.2 а/с. 148-181, а/с. 186-193, а/с. 244-249, т.3 а/с. 116-129), видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку по операціям з ДП «Югтехноавіа» (т.2 а/с. 196-210,), вимоги по переміщенню товару - баків паливних (т.2 а/с. 211-226), посадова інструкція начальника бюро перепусток ДП МОУ «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство «Одесавіаремсервіс» (т.3 а/с. 43-46), витяг з журналу обліку та видачі пропусків на власному транспорті (т.3 а/с. 47-50), видаткові накладні, отримані ДП «Югтехноавіа» (т.3 а/с. 51-60), договір про надання послуг по охороні (т.3, а/с. 61-63,), акт про відмову у надання документів (т.3 а/с. 65), витяг з бази «Митниця» (т.3, а.с. 67-68), сертифікат з додатками (т.3 а/с. 87-89), ліцензія (т.3 а/с. 90), сертифікати про проведені роботи (т.3 а/с. 91-110).

Щодо порушення законодавства при виконанні договору № 53/МТО-09 від 06.04.2009 р. між ДП «Югтехноавіа» та ДП «Одесавіаремсервіс» щодо постачання м'яких паливних баків (нікчемність договору), суд дослідивши висновки податного органу та заперечення позивача по справі вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем на підтвердження реальності господарської операції суду надані і долучені до судової справи копії видаткових накладних, за якими ДП «Югтехноавіа» постачав ДП «Одесавіаремсервіс» м'які паливні баки, копії податкових накладних, копії накладних на постачання протягом 2010 р. м'яких паливних баків контрагентами ДП «Югтехноавіа», копії платіжних доручень на перерахування коштів, копії сертифікатів, які свідчать про встановлення ДП «Одесавіаремсервіс» м'яких паливних баків, на літаки, що проходили капітальний ремонт на підприємстві ДП «Одесавіаремсервіс».

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що факт поставки м'яких паливних баків з'ясовувався військовою прокуратурою Одеського гарнізону під час прокурорської перевірки з приводу законності укладення договору поставки баків ДП МОУ «Одесавіаремсервіс», використання їх у господарській діяльності - встановлення на літаки.

За результатами перевірки 26.04.2012 року, старшим помічником військового прокурора Одеського гарнізону старшим лейтенантом юстиції Бабенко К.О. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» на підставі ст.6 п.1 КПК України за відсутністю у діях події злочину (т. 4 а/с.147-151).

Під час проведення перевірки додержання службовими особами ДП «Одесавіаремсервіс» вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, встановлений та підтверджений факт отримання м'яких паливних баків та подальше їх встановлення на літаках МІГ - 21.

Крім того, під час вказаної перевірки, старшим помічником військового прокурора Одеського гарнізону був досліджений акт № 234/3/2/95 від 30.07.2010 р. ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності ДП ОМУ «ОАРП«Одесавіаремсервіс» за період з 01.01.2008 р. по 16.07.2010 р., яким встановлено, що під час проведення ревізії з окремих питань на ДП ОМУ «ОАРП«Одесавіаремсервіс» ревізором Південного територіального контрольно - ревізійного управління підполковником Мікуцьким Г.І. була перевірена законність укладання договору № 53/МТО-09 від 16.04.2009 року між ДП ОМУ «ОАРП«Одесавіаремсервіс» та ДП «Югтехноавіа», а також обставини щодо фактичної передачі майна до ДП ОМУ «ОАРП«Одесавіаремсервіс» відповідно до умов вказаного договору та проведення розрахунків за його поставку.

За наслідками ревізії був зроблений висновок про те, що на виконання умов договору № 53/МТО-09 від 16.04.2009 року ДП «Югтехноавіа» до ДП ОМУ «ОАРП«Одесавіаремсервіс» дійсно були поставлені м'які паливні баки, які в подальшому були встановлені на літаки МІГ - 21.

Будь яких висновків щодо фіктивності вказаного договору та не передачі майна на ДП ОМУ «ОАРП«Одесавіаремсервіс» відповідно до його умов ревізором зроблено не було.

Тобто під час зазначеної ревізії був підтверджений факт законності зазначеного договору та факт виконання його сторонами своїх обов'язків по поставці товару та проведення розрахунків за це.

Окрім цього, вказаний факт також підтверджується і поясненнями працівників позивача, наданих під час проведення прокурорської перевірки (т. 4 а/с. 149-150).

Крім того, в судовому засіданні представник позивача наголошував, що згідно п. 3.1. договору між ДП «Одесавіаремсервіс» та ДП «Югтехноавіа» вказано, що поставка здійснюється транспортом продавця. В свою чергу, слід зазначити, що м'які паливні баки мають компактний розмір (50/70/20 см.), а отже використання для їх поставки не потребує вантажного автомобілю. Даний факт не спростований представниками відповідача.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом був допитаний в якості свідка директор ДП «Югтехноавіа» ОСОБА_9, який пояснив, що він особисто поставляв м'які паливні баки власним транспортним засобом автомобіль - Субару, державний НОМЕР_5, за спецппропуском наявність якого не потребує дослідження грузу при проїзді на територію режимного секретного об'єкту (Наказ № 277 від 23.05.2005 р.). Крім іншого зазначений факт підтверджуються записами на ім'я ОСОБА_9 автомобіль - Субару, державний номер НОМЕР_5 у «Журналі обліку та видачі перепусток для в'їзду на ДП «Одесавіаремсервіс» і автостоянку підприємства на особистому автотранспорті» за 2008, 2009, 2010 роки.

В свою чергу суд критично ставиться до посилання представника податкового органу, на невідображення у «Журналі обліку та видачі перепусток для в'їзду на ДП «Одесавіаремсервіс» і автостоянку підприємства на особистом автотранспорті» грузу (м'які паливні баки), оскільки дослідження автотранспорту за наявності спецпропуску не передбачена, а їх компактна форма не потребує грузового автотранспорта для перевезення, на що вказує представник податкового органу.

При цьому свідок пояснив, що зазначені паливні баки він провозив через через КПП №2, де їх приймав відповідно до видаткових та податкових накладних економіст відділу матеріально - технічного забезпечення ДП «Одесавіаремсервіс» ОСОБА_10

Як вбачається з наявної у матеріалах справи Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб ДП МОУ «Одесавіаремсервіс», під час проведення зазначеної перевірки, також був опитаний ОСОБА_10, який пояснив упродовж 2009-2010 р.р. він приймав від директора ДП «Югтехноавіа» ОСОБА_9 м'які паливні баки та передавав їх на склад № 1 підприємства (т. 4 а/с. 150).

Суд не приймає твердження податкового органу, які крім іншого відображені у Акті, щодо не можливості встановлення джерела походження паливних баків на території позивача, оскільки у «Журналі обліку та видачі перепусток для в'їзду на ДП «Одесавіаремсервіс» і автостоянку підприємства на особистому автотранспорті» відомостей про перетинання охоронної території ДП «Одесавіаремсервіс», транспортними засобами ДП «Югтехноавіа» відсутні. В судовому засіданні встановлено, що під час перевірки досліджувався тільки центральний КПП № 1, тоді як, на території ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» існує три КПП , інформація по яких не досліджувалась.

Отже, твердження податкового органу що на територію ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» не заїжджали транспортні засоби ДП «Югтехноавіа» з метою ввезення товаро - матеріальних цінностей, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а навпаки були спростовані.

Крім того, суд критично ставиться до висновку податкового органу, що міжнародна передача товарів військового призначення підлягає державному контролю та може здійснюватися виключно суб'єктами господарської діяльності, які у встановленому порядку отримали відповідні повноваження Служби експортного контролю України на право експорту та імпорту товарів військового призначення, оскільки між ДП «Одесавіаремсервіс» та ДП «Югтехноавіа» відсутні будь які операції з експорту чи імпорту, а відносини за договором № 53/МТО-09 від 16.04.2009 року, є звичайною операцією з купівлі - продажу.

Щодо посилання відповідача в Акті на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних при поставці товару, суд критично ставиться до них, оскільки відповідно «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро - транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро - транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

До такого висновку прийшов ВАС України розглядаючи данну справу (ухвала ВАСУ від 04.12.2012 р.) (т. 4 а/с. 194).

Відповідно п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

Суд, оцінюючи видані ДП «Югтехноавіа» податкові накладні ДП «Одесавіаремсервіс», вважає, що вони в повному обсязі відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а отже, дають можливість ідентифікувати особу, яка їх видала і кваліфікувати операцію з поставки товару з точки зору кількісних і якісних характеристик.

На час поставки товару ДП «Югтехноавіа» надало позивачу всі документи щодо здійснення ним господарської діяльності, реєстрації юридичної особи , платника податків тощо. На даний час вказане підприємство також обліковано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ДП «Югтехноавіа» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд приходить до висновку, що ДП «Одесавіаремсервіс» під час розгляду справи надало достатньо доказів у розумінні приписів ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України, які б свідчили проте, що на час здійснення спірних правовідносин ДП «Одесавіаремсервіс» та ДП «Югтехноавіа» був укладений господарський договір на постачання ДП «Югтехноавіа» запасних частин, агрегатів та комплектуючих до авіаційної техніки. Постачання запасних частин агрегатів та комплектуючих включаючи м'які паливні баки здійснювалось на внутрішньому ринку України згідно з приписами Господарського кодексу України і не потребує отримання спеціальних дозволів, реєстрації Митних органів України та укладання зовнішньоекономічних договорів.

Щодо наданого податковим органом витягу з кримінального провадження №32013170000000183 у відношенні службових осіб ДП «Югтехноавіа» по ч. 5 ст. 191 КК України (2001), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, підсумовуючи наведене, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав для врахування витягу з кримінального провадження №32013170000000183 у відношенні службових осіб ДП «Югтехноавіа», якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Крім того, суд вважає за необхідне надати правову оцінку Акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «Одеський авіаційний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р. № 849/22-02/67/07756801 від 09.02.2012 р., оцінку Акту «Про результати виїзної перевірки ДП «Одеський авіаційний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.10.2007 р. № 67/16-40/67/07756801/2 від 27.02.2008 р., в яких відображено, що перевіркою не встановлено порушень в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартіть за перівіряємий період та неправомірне (необґрунтоване) застосування пільги з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування.

Податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за ненадання первинних документів або правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування та не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Вказана позиція також узгоджується з висновками Верховного суду України, викладених у постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, в яких зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Більш того вказана позиція співпадає із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому суд звертає увагу, що вказана позиція стосується не лише адміністрування податку на додану вартість, а й впливає на загальні принципи ведення податкового обліку з усіх видів податку.

Таким чином, суд вважає, що не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту. Більш того, суд вважає, що ці висновки податкового органу ґрунтуються на сумнівах, які не можуть бути доказами.

Щодо порушення правил арифметичного визначення обсягу валових витрат, підтверджених даними бухгалтерського обліку та первинними документами на суму 190 000 грн., судом встановлено наступне.

Податковим органом у акті перевірки визначено, що підприємством було завищено задекларовані показники у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» на суму 190 000 грн. Крім того, вказана сума була включена до валових витрат підприємства при відсутності первинних документів, підтверджуючих зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства.

Витрати, які підприємство мало право відобразити у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12», дорівнюють:

- 1 квартал 2010р. - 258154 грн.: 192951 грн. - відсотки банку за користування кредитними коштами; 65203 грн. - комунальні послуги, очистка стоків, вивіз сміття;

- 2 квартал 2010р. - 193016 грн.: 142051 грн. - відсотки банку за користування кредитними коштами; 50965 грн. - комунальні послуги, вивіз сміття.

За висновком податкового органу відхилення, дорівнює 107400 грн. за перший квартал 2010р. та 82600 грн. за 2 квартал 2010р.

Під час проведення перевірки підприємством були надані банківські платіжні доручення, які підтверджують сплату відсотків банку за користування кредитними коштами у сумі 192951 грн. за 1 квартал 2010р. та 142051 грн. за 2 квартал 2010р., тобто віднесена до валових витрат сума у 385967 грн. підтверджена відповідними документами. Крім того, на підтвердження витрат підприємства на комунальні послуги, очистку стоків та вивіз сміття представникам податкової інспекції були надані всі необхідні документи на загальну суму 116168 грн. (65203 грн. + 50965грн.).

В судовому засіданні, представник податкового органу були вивченні письмові докази, надані позивачем на підтвердження своїх доводів щодо правильності визначення показників. Згідно з наданими документами сторони дійшли висновку щодо фактичного підтвердження цих витрат первинними документами.

При цьому, представник податкового органу стверджував, що досліджені первинні документи не були подані до перевірки, а отже, рішення прийняте відповідачем в цій частині є правомірним.

Суд критично ставиться до твердження представника відповідача, оскільки із дослідженого в судовому засіданні узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки позивача неможливо достовірно встановити, ідентифікувати документи, які були досліджені, а отже, і підтвердити пояснення відповідача.

При цьому в судовому засіданні позивач надав документи, які спростовують висновки відповідача щодо порушення правил арифметичного визначення обсягу валових витрат.

Щодо порушення позивачем порядку визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів на початок та на кінець звітного періоду,заниження валового доходу на суму 290000 грн.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих), платником податку і покупцем до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку -продавцем, до убутку запасів не включається.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону України, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм приріст (убуток) балансової вартості запасів впливає на визначення валових витрат або валових доходів.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за № 271/7592, затвердженні форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання. Згідно з п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. У разі заповнення рядка 01.2 (приріст балансової вартості запасів) складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком «-» рядка А графи 6 зазначеної таблиці переноситься у рядок 01.2 декларації без знаку. (п.5.9. Закону України). У разі заповнення рядка 04.2 (убуток балансової вартості запасів) складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком «+» рядка А графи 6 зазначеної таблиці переноситься у рядок 04.2 декларації без знака.

Зазначеним наказом ДПА України затверджений також додаток К1/1. Відповідно до таблиці 1 цього додатку «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» балансова вартість запасів розраховується по формулі: Приріст «-» Убуток «+» (3 «На початок звітного року» - 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» - 5 «На кінець звітного періоду»).

Відповідно до п. 2.1. вказаного Порядку, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам» № 2181 (з урахуванням строків давності), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені. Згідно з 2.3. цього Порядку, платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

З акту перевірки та додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року вбачається, що відповідно до даних кореспонденції бухгалтерських рахунків К-т 631, Д-т 20, 22, 281, 282 балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року дорівнювала 33 231 017 грн. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів - накладних на придбання та продаж, актів про використання та списання балансова вартість запасів станом на 31.12.2010 року дорівнювала 33 231 017 грн. Між тим, перевіркою встановлено, що балансова вартість запасів на кінець 4 кварталу 2010 року, яка відображена у рядках А, А1, А2, А3, А4, А5, А6 додатку К 1/1 декларації з податку на прибуток дорівнює 32 941 017 грн., що не відповідає даним первинних документів та даним бухгалтерського обліку та відповідно занижена на 290 000 грн., тобто підприємством був занижений валовий доход по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» за 4 квартал 2010 року на 290 000 грн.

Відповідно до п. 1.6. Порядку, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Судом не приймаються до уваги посилання представників позивача на те, що в ході перевірки позивачем були надані регістри бухгалтерського обліку, які також були надані в ході судового розгляду в якості первинних документів, з огляду на таке.

Господарські операції, оформлені відповідними документами, для одержання узагальненої інформації про наявність і зміни майна підприємства, господарські процеси і фінансові результати діяльності підлягають групуванню і відображенню в певному порядку в облікових регістрах.

Облікові регістри (книги, відомості, журнали тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно зроблений висновок щодо заниження позивачем валового доходу по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» за 4 квартал 2010 року на 290 000 грн.

Щодо застосування державним підприємством «Одеський авіаційний завод» нульової ставки судом встановлено наступне.

Так, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, оподатковуваною операцією є операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Пунктом 1.14. ст. 1 вказаного Закону визначені супутні послуги - це послуги, вартість яких включається до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Пунктом 1.26. ст. 1 Закону вказано, що ремонт - це операції з надання послуг з усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення ресурсу або їх характеристик, а міжнародним вважається ремонт, який підпадає під визначення п. 42. ст. 1 Митного кодексу України. Відповідно до умов вказаного пункту Митного кодексу, міжнародний ремонт - це операції з надання послуг з усунення недоліків товарів приведення їх у робочий стан, відновлення ресурсу або їх характеристик, що не призводить до зміни кодів цих товарів, згідно з Українською кваліфікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

При експорті послуг відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону, ставка податку становить нуль відсотків від бази оподаткування, крім того п. 6.2.1. ст. 6 Закону визначено, у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом. До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта. Товари вважаються експортованими платником податку в разі , якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач надавав послуги з капітального ремонту виробів та агрегатів за договорами комісії, які укладались з спецекспортером ДК «Укрспецекспорт» та її дочірніми підприємствами: №SТЕ-3-175-Д/К-06 від 15.05.2006 року, № USЕ-17.3-202-Д/К-08 від 25.04.2008 року, №USЕ -17.3-197-Д/К-08 від 25.04.2008 року, № 4/225-Д-169/ОСД-08 від 04.07.2008 року, № 4/287-Д від 22.12.2008 року, № Д-159-02/2006/П-221/ОВС від 04.05.2007 року, №171/ОСВД-07/РОЕ-30.2-78 від 02.10.2007 року, № USЕ -17.3-73-Б/К-08 від 30.08.2008 року.

За вказаними договорами комісії, крім № SТЕ-3-175-Д/К-06 від 15.05.2006 року, позивачем була застосована « 0» ставка ПДВ, згідно приписів п. 6.2. ст. 6 та п.6.2.1 ст. 6 Закону. Надані позивачем послуги, згідно договору № SТЕ-3-175-Д/К-06 від 15.05.2006 року, не є об'єктом оподаткування відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» п. 3.1.1 разом з п. 6.5.г (місце постачання послуг - місце фактичного надання послуг, робіт з рухомим майном).

Місце надання робіт за вказаним договором є Лівійська Джамахірія, місто Таманхінд, без ввезення на митну територію України авіатехніки, роботи виконувались групою відряджених фахівців позивача на базі замовника згідно умов цього договору.

Щодо здійснення позивачем операції на митній території України, згідно приписів договору №SТЕ-3-175-Д/К-06 від 15.05.2006 року, суд вважає за необхідне зазначити.

На виконання договорів комісії ДК «Укрспецекспорт» та її дочірні підприємства (Комісіонери) імпортують техніку та обладнання військового призначення, оформлюють відповідні ВМД на імпорт (у яких виступають імпортерами) та передають імпортовану техніку на територію заводу ДП «Одесавіаремсервіс» (Комітент) для проведення ремонтних робіт. Імпортовані техніка та обладнання ремонтуються силами та потужностями заводу ДП «Одесавіаремсервіс» та на його території, після чого складаються акти прийому-передачі робіт. Відремонтоване обладнання та техніка передаються за актами приймання-передачі на ДК «Укрспецекспорт» та її дочірні підприємства. ДК «Укрспецекспорт» та її дочірні підприємства оформлюють ВМД на експорт відремонтованої техніки та обладнання військового призначення з метою їх передачі на ім'я замовника робіт (послуг) - нерезидента. У вказаних ВМД' у якості експортера виступає ДК «Укрспецекспорт», при цьому ДП «Одесавіаремсервіс» у цих ВМД зазначається тільки як особа відповідальна за фінансове врегулювання. Ні як експортер, ні як комітент, ні як власник товару взагалі, ДП «Одесавіаремсервіс» у ВМД не визначено. При цьому, ДП «Одесавіаремсервіс» застосовує « 0» ставку податку на додану вартість при складанні актів прийому-передачі виконаних ремонтних робіт.

Податковий орган при дослідженні спірного питання виходив з того, що ДП «Одесавіаремсервіс» не має права застосовувати, відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», нульову ставку податку на додану вартість до експортних операцій, оскільки такі операції не підтверджені вантажно-митними деклараціями, в яких відправником (експортером) значився ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс». У графах 2 «Відправник/експортер» вантажно-митних деклараціях відправником (експортером) зазначено ДК «Укрспецекспорт».

Суд не може погодитися з позицією податкового органу, яка полягає у тому, що рухоме майно не може вважатися вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, тобто позивачем, з огляду на те, що у вантажно-митних деклараціях відправником/експортером товарів значиться Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт».

Як встановлено судом, вантажно-митні декларації, що засвідчують факт вивезення за митну територію України товарів, є належно оформленими, оскільки відповідають вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за № 443/2247 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно із правилами заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що вивозяться (вивезені) за межі митної території України, які визначає дана Інструкція, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами:

- у графі 2 вантажної митної декларації зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше;

- у графі 9 вантажної митної декларації зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера - при декларуванні товарів за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору комісії між резидентами, повіреного - при декларуванні за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору доручення між резидентами.

Згідно із п. 4 вказаної Інструкції відправником є особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

З наведених положень випливає, що відправником товару може бути особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари, незалежно від того, чи є така особа власником товару.

У даному випадку у графі 2 ВМД зазначено Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», яка є комісіонером за договором, укладеним з позивачем, і яка вважається відправником товару для цілей оформлення такої декларації. У графі 9 особою, відповідальною за фінансове регулювання вказано комісіонера, а також у доповненні до цієї графи комітента: ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс».

Таким чином, та обставина, що ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс» (комітент) не значиться у графі 2 ВМД відправником/експортером товарів не дає підстав для висновку, що попередньо ввезений на митну територію України товар для виконання робіт даною особою, платником податку не може вважатися вивезеним за межі митної території України таким платником.

Вивезений комісіонером товар за дорученням комітента (платника податку, що виконував роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним для цього на територію України) для цілей оподаткування за правилами п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР вважається вивезеним за межі митної території таким платником.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, підтверджуючи експорт товару, а відтак, і право на застосування нульової ставки податку на додану вартість та право на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії, належно оформленою митною вантажною декларацією, в якій у графі 2 відправником вказаний комісіонер, а у доповненні наведені відомості про комітента, діяв у рамках податкового роз'яснення, наданого у листі ДПА України від 14.07.2009 № 14762/7/16-1517-26, яким до відома платників податків та посадових осіб податкової служби були доведені зміни до Інструкції про порядок заповнення ВМД Наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 №1414, які набрали чинності з 01.03.2009 р. Податковий орган вказав, що відповідно до змін, що відбулися, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами в графі 9 вантажної митної декларації з 01.03.2009р. зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про комітента. Для підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість та права на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії комітент, за умови відповідного заповнення графи 9 та внесення інформації про нього в доповнення до цієї графи, повинен отримати від комісіонера оригінал вантажної митної декларації, а у комісіонера залишаються копії, належним чином засвідчені органом митної служби.

Таку ж правову позицію висловила колегія Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 12.01.2011 року (справа К-27158/10).

Крім іншого, законодавчо визначено, що відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування. Вказана норма Закону застосовується до операцій з експорту товарів незалежно від умов поставки згідно з правилами «ІНКОТЕРМС».

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належним чином оформленою вантажною митною декларацією.

Суд зазначає, що статус належно оформленої вантажна митна декларація буде мати лише у випадку дотримання всіх передбачених нормами чинного законодавства вимог при її заповненні. Зазначені вимоги регламентуються Положенням про вантажну митну декларацію (затверджено Постановою КМУ від 09.06.1997р. №574) та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджена Наказом митної служби України від 09.07.1997р №307).

Пунктом 2 Положення про вантажну митну декларацію передбачено, що вантажна митна декларація (далі -ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації (далі -Інструкція), затверджена наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 443/2247, визначає порядок заповнення граф вантажної митної декларації на зброшурованих у комплекти бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2, додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, особливості заповнення граф ВМД залежно від напрямку переміщення товарів, митному режиму тощо, випадки застосування специфікації форми МД-8, а також порядку розподілу та використання аркушів ВМД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 № 1414, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2009 за № 148/16164 (далі - наказ 1414), були внесені зміни до Інструкції, які набули чинності з 01.03.2009 року.

Вказаним наказом було змінено, зокрема, порядок заповнення графи 2 «Відправник/Експортер» та графи 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» вантажної митної декларації.

Відповідно до змін, внесених наказом № 1414, у графі 2 «Відправник/Експортер» ВМД зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше.

При цьому відправник - особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.У

У графі «Особа, відповідальна за фінансове регулювання», якщо описом цієї графи не передбачено інше, зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі 9 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вичиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про комітента.

У графі 28 «Фінансові та банківські відомості» наводяться відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) фінансові та банківські відомості про особу, що здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом).

Пунктом 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, встановлено, що ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Підтвердження факту вивезення експортованих товарів за межі митної території України здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» та Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 № 163/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.03.2002 за № 295/6583 (зі змінами).

З метою підтвердження факту вивезення товарів за межі митної території України та права на застосування нульової ставки податку на додану вартість платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) (аркуша ВМД з позначенням « 3/8»), оформленої митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється запис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» та зазначається дата фактичного вивезення. Цей запис засвідчується підписом відповідальної посадової особи митного органу й гербовою печаткою митного органу.

Згідно з підпунктом 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 Закону, у разі коли платник податку (комісіонер) експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку (комітента) на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку(комітент).

У випадках, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами, які укладені на підстав договорів комісії між резидентами України, визначення власника товару слід здійснювати, виходячи з умов договорів (контрактів), на підставі яких здійснювався експорт товарів, та сукупності відомостей, зазначених у графах 2, 9 та 28 ВМД.

Отже, зазначений у графі 2 вантажної митної декларації: ДК «Укрспецекспорт», є відправником товару для цілей оформлення такої декларації. Для цілей оподаткування експортером товару є платник податку - ДП «Одесаавіаремсервіс», зазначений у графі 9 вантажної митної декларації.

Крім того, згідно роз'яснення ДПА України №14762/7/16-1517-26 від 14.07.2009р., яким визначено, що для підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість та права на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії комітент, за умови відповідного заповнення графи 9 та внесення інформації про нього в доповнення до цієї графи, повинен отримати від комісіонера оригінал вантажної митної декларації, а у комісіонера залишаються копії, належним чином засвідчені органом митної служби.

В ході судового розгляду встановлено, що ДП «Одесавіаремсервіс» має оригінали ВМД на здійснення експортних операцій, комісіонер має завірені встановленим чином копії, отже, позивач має законодавчо встановлене право на застосування нульової ставки ПДВ, є власником та експортером послуг (товарів).

Щодо висновків відображених податковим органом у ході перевірки фінансово-майнових операцій з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, судом встановлено.

Перевіркою встановлено, що ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» виконувало ремонтні роботи для нерезидента на митній території України, передавало їх на користь ДП «Укрспецекспорт» (або його дочірні підприємства) на митній території України, без укладання прямого зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом-замовником (відсутні імпортні та експортні ВМД, де саме імпортером та експортером виступав би ДП МОУ «Одесавіаремсервіс»).

ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» створене з метою здійснення ремонту й модернізації військової і спеціальної техніки для потреб Міністерства оборони України, ремонту та модернізації іншої техніки за укладеними договорами з вітчизняними та зарубіжними замовниками. Підприємство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов 'язки та інше.

В свою чергу, Порядок оподаткування операцій з ремонту рухомого майна для замовника- нерезидента, яке було попередньо ввезено на митну територію України та після проведених робіт було вивезено за межі митної території України, передбачено п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», у якому зазначено, «За нульовою ставкою оподатковуються операції з (у тому числі, але не виключно):

- поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником.

Крім того, у періоді, що перевірявся, ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс» здійснюваю операції з давальницькою сировиною.

Всього за перевіряємий період у СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було взято на облік 17 простих авальованих векселів.

Оформлення векселів здійснювалось при ввезенні авіадвигунів для проведення ремонтних робіт на митній території України та подальшому вивезенню відремонтованих авіадвигунів у країну інозамовника (ввезення двигунів на митну територію України, здійснюються згідно ВМД з відповідним характером угоди (82 гр.24) та за відповідними заводським номером до кожного ввезеного двигуна якій підлягає ремонту), згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.04р. № 1524 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. № 276-р (із змінами та доповненнями).

Простий авальований вексель виданий в оплату податку на додану вартість, який підлягає сплаті при ввезенні давальницької сировини іноземним замовником на митну територію України при здійсненні операцій з давальницькою сировиною.

Відремонтовані авіадвигуни вивезені у країни інозамовників у повному обсязі, відремонтована продукція не реалізовувалась на митній території України.

Відповідно до норм ст.229 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92 переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

В п.3.6 акту перевірки (додатку № 36 до акту) зафіксовано та підтверджено погашення експортними митними деклараціями простих авальованих векселів, оформлених при ввезенні авіадвигунів ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс».

Відповідно до п.п.6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону України за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Однак, суд не може погодитись з таким висновком податкового органу через таке.

П.п. 6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», при застосуванні нульової ставки податку на додану вартість щодо робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України.

На виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість», факт надання послуг підтверджено актами виконаних робіт, договорами та відсутністю заборгованості; факт ввезення рухомого майна підтверджується імпортними митними деклараціями (ІМ 51) та простими авальованими векселями, виданими при ввезені авіадвигунів, які були взяті на облік СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі (за місцем реєстрації ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс»); факт вивезення авіадвигунів за межі митної території України підтверджується експортними митними деклараціями (ЕК 10), згідно яких СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі було здійснено погашення векселів.

Крім того, у графі 9 ВМД, відповідно до Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», вносяться відомості про комітента, у спірних правовідносинах у зазначеній графі внесено відомості про виконавця робіт ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс».

Згідно приписів статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93, в розрахунках між резидентами і нерезидентами у рамках торгового обігу використовується як засіб платежу іноземна валюта.

Пунктом 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

В судовому засіданні встановлено, що за виконані роботи по ремонту авіадвигунів на валютні рахунки ДП МОУ «ОАРП «Одесавіаремсервіс» надійшла іноземна валюта (долари США), що крім іншого зафіксовано у додатку № 36 до акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси від 20.05.2011р. № 1081/23-02/66/07756801, та вказує на виконання робіт для нерезидентів.

Отже, висновки податкового органу, що ДП МОУ «Одесавіаремсервіс» виконувало ремонтні роботи для нерезидента на митній території України, передавало їх на користь ДП «Укрспецекспорт» (або його дочірні підприємства) на митній території України, без укладання прямого зовнішньоекономічного контракту з нерезидентом-замовником, не узгоджуються з встановленими фактичними обставинами справи та приписами чинного податкового законодавства України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно наявних в матеріалах справи:

- Акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «Одеський авіаційний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р. № 849/22-02/67/07756801 від 09.02.2012 р.;

- Акту «Про результати виїзної перевірки ДП «Одеський авіаційний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 01.10.2007 р. № 67/16-40/67/07756801/2 від 27.02.2008 р., в ході проведення зазначених перевірок не встановлено порушень в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість за перевіряємий період та неправомірне (необґрунтоване) застосування пільги з податку на додану вартість. Слід наголосити, що період який перевірявся у спірних правовідносинах та у зазначених актах співпадає.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.06.2011 року за №0001332301, №0001362301, №0001352301 та №0001322301 прийняті частково не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області від 10.06.2011 року за №0001332301.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області від 10.06.2011 року за №0001362301.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області від 10.06.2011 року за №0001352301.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області від 10.06.2011 року за №0001322301 з податку на прибуток в частині: на суму 913 229 грн., з яких: 683 083 грн. + 47 500 грн. основний платіж, 170 771 грн. +11 857 грн. штрафна (фінансова) санкція.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області від 10.06.2011 року за №0001332301.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області від 10.06.2011 року за №0001362301.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області від 10.06.2011 року за №0001352301.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області від 10.06.2011 року за №0001322301 з податку на прибуток в частині: на суму 913 229 грн., з яких: 683 083 грн. + 47 500 грн. основний платіж, 170 771 грн. +11 857 грн. штрафна (фінансова) санкція.

18 березня 2013 року.