Постанова № 30083313, 19.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа№ 5011-30/14874-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.03.2013 року по справі № 5011-30/14874-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 ЦА», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 18.12.2012 року) по справі № 5011-30/14874-2012 (суддя - Ващенко Т.М.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс»

до державного підприємства «Завод 410 ЦА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України

по місту Києву

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Завод 410 ЦА» про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-30/14874-2012 та на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

13.11.2012 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» просить суд зобов'язати відповідача вчиняти дії щодо забезпечення користування орендованими приміщеннями за договором № 6143 та договором № 4476, шляхом надання безперешкодного доступу представникам позивача, замовникам, іншим особам та розміщення обладнання, для використання позивачем орендованого майна за призначенням.

29.11.2012 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача вчиняти всі можливі і доцільні дії щодо забезпечення користування орендованими приміщеннями за договором № 6143 та договором № 4476, шляхом надання безперешкодного доступу представникам позивача, замовникам, іншим особам та розміщення обладнання, для використання позивачем орендованого майна за призначенням.

13.12.2012 року представником позивача подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» просить суд:

- відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», шляхом зобов'язання державного підприємства «Завод 410 ЦА» безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам та відвідувачам товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» для допуску до орендованих приміщень згідно договору № 6143 від 29.02.2012 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності;

- відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», шляхом зобов'язання державного підприємства «Завод 410 ЦА» безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» та перепустки для ввезення і вивезення матеріальних цінностей товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», необхідних для здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» господарської діяльності згідно договору № 4476 від 30.09.2009 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року позов задоволено повністю; відновлено становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», шляхом зобов'язання державного підприємства «Завод 410 ЦА» безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам та відвідувачам товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» для допуску до орендованих приміщень згідно договору № 6143 від 29.02.2012 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності; відновлено становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», шляхом зобов'язання державного підприємства «Завод 410 ЦА» безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» та перепустки для ввезення і вивезення матеріальних цінностей товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», необхідних для здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» господарської діяльності згідно договору № 4476 від 30.09.2009 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності; стягнуто з державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» 1 073 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, державне підприємство «Завод 410 ЦА», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом було порушено процесуальне право, а саме вимоги ст. 22 ГПК України в частині зміни предмету та підстави позовних вимог, оскільки позивачем було подано заяву про зміну предмету позову після того як суд почав розглядати справу по суті. Крім того, скаржник зазначає, що між ним та позивачем не виникло жодних господарських зобов'язань, однак зазначене судом залишено поза увагою. Також судом не взято до уваги п 1.2 договору, оскільки ввезення установки суперечить зазначеному пункту договору.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011 30/14874-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року по справі № 5011-30/14874-2012 апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 ЦА», м. Київ, прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 12.02.2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 ЦА», м. Київ, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року у справі № 5011-30/14874-2012 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У судовому засіданні, призначеному на 12.02.2013 року, оголошено перерву до 05.03.2013 року о 10:30 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року зобов'язано сторони надати додаткові докази.

28.02.2013 року від представника державного підприємства «Завод 410 ЦА» надійшли письмові пояснення по суті спору з документами, які було витребувано у судовому засіданні.

01.03.2013 року від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшли письмові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні, призначеному на 05.03.2013 року, представниками сторін подано клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду спору на 15 днів, оскільки двомісячний строк для розгляду апеляційної скарги закінчується 10.03.2013 року.

У судовому засіданні, призначеному на 05.03.2013 року, оголошено перерву у судовому засіданні до 19.03.2013 року о 10:15 та зобов'язано сторони надати додаткові докази.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року клопотання сторін про продовження строку апеляційного провадження задоволено та продовжено строк апеляційного провадження по справі № 5011-30/14874-2012 строком на 15 (п'ятнадцять) днів до 25.03.2013 року

14.03.2013 року від представника державного підприємства «Завод 410 ЦА» надійшли письмові пояснення по суті спору з документами, які було витребувано у судовому засіданні.

19.03.2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» надійшли письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких просив рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 ЦА», м. Київ - без задоволення.

Представник третьої особи був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких поклався на вирішення спору на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року по справі № 5011-30/14874-2012 - слід змінити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У Типовому договорі оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затвердженому Наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000 року, яким регіональне відділення керується в своїй діяльності, встановлено дві сторони за договором оренди - орендодавець та орендар.

Згідно зі ст. 287 ГК України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

В ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" містить вичерпний перелік суб'єктів, які можуть виступати орендодавцями щодо об'єктів державного та комунального майна. Зокрема, ними можуть виступати Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Згідно абз. 5 ст. 5 вищезгаданого закону, підприємства, установи та організації можуть виступати в особі орендодавця, щодо державного нерухомого майна, якщо загальна площа такого майна не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу чи організацію. Площа нерухомого майна за договором оренди № 4476 від 30.09.2009 року становить 506,10 квадратних метрів. Таким чином орендодавцем є Регіональне відділенні Фонду державного майна України по місту Києву.

У зв'язку з чим, 30.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (орендар) було укладено договір оренди № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 19-24, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передав, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 506,10 кв.м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі державного підприємства «Завод 410 ЦА» (балансоутримувач, відповідач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 року і становить 1 942 980,00 грн.

У п. 1.2. договору зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно умов договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. договору). Приміщення вважається переданим орендареві з моменту підписання акту прийому-передачі від 30.09.2009 року (а.с. 26, т. 1).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору, в свою чергу орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору (п. 7.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.09.2009 року до 30.09.2010 року включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін.

Також були підписані і додатки до зазначеного договору (а.с. 25-26, т. 1).

24.10.2011 року між сторонами договору було підписано договір № 4476/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 року, в якому зазначено, що договір оренди № 4476 від 30.09.2009 року продовжено на 365 днів до 30.12.2012 року включно (а.с. 27, т. 1).

Крім того, 01.11.2012 року між сторонами договору було підписано договір № 4476/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009 року, в якому зазначено, що договір оренди № 4476 від 30.09.2009 року продовжено на 1 рік до 30.09.2013 року включно (а.с. 109, т. 1).

Оскільки, п. 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру, а в орендованих приміщеннях знаходиться тренажер (симулятор повітряного судна МD-83) для проведення навчальних закладів та підтримання відповідних навиків авіаційними спеціалістами позивача та сторонніх авіакомпаній, то для проведення навчань позивачем направлялись до відповідача листи з проханням надати перепустки на відповідних спеціалістів. Перепустки відповідачем надавались на підставі Інструкції № 60 "Про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на ДП «Завод 410 ЦА» (а.с. 59-90, т. 1, а.с. 91-102, т. 3).

Крім того, в підтвердження виконання умов договору зі сторони заводу ним подано до суду довідку про надання перепусток працівникам ТОВ «Авіакомпанія «Хорс» на територію ДП «Завод 410 ЦА» за період з 01.08.2012 року по 26.11.2012 року (а.с. 65-322, т. 2).

Однак, не зважаючи на зазначене не всі пілоти та інструктори були допущені до орендованих приміщень для проведення навчань на авіаційному тренажері, у зв'язку з чим орендар звернувся до суду з позовом та його першою вимогою було відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», шляхом зобов'язання Державного підприємства «Завод 410 ЦА» безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам та відвідувачам Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» для допуску до орендованих приміщень згідно умов зазначеного договору.

Під час розгляду спору в апеляційній інстанції було встановлено, що на територію заводу не було допущено льотний склад а/к «Буковина», а саме: Демідова Сергія Ільіча - інструктор, Labibi Mohammad Reza - пілот та Hassankalhori Ahmad - пілот, про що складено відповідний акт від 01.10.2012 року (а.с. 24, т. 2) та як вбачається з пояснень позивача, необхідність в допуску пілотів ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» була потрібна, у зв'язку з розробленою та затвердженою програмою для навчання пілотів протягом 01.10.2012 року по 14.10.2012 року на авіаційному тренажері про що було повідомлено листом балансоутримувача, однак доступ вище вказаних осіб на територію орендованих приміщень не відбувся, то відповідно, виконання програми було зірвано та замовник ПаРТ «АК «Буковина» відмовився від проходження даної програми (а.с. 30-33, т. 3).

Стосовно зазначеного відповідачем надано відповідні пояснення, в яких він повідомляє, що дійсно 28.09.2012 року о 13:50 до скаржника по факсу надійшов лист від позивача № 2046 від 28.09.2012 року щодо надання дозволу на видачу тимчасових перепусток громадян Ірану у період з 01.10.2012 року до 14.10.2012 року. Згідно програми проведення роботи авіаційної компанії «Хорс» з іноземною делегацією Ірану, фахівцями в області авіації на території ДП «Завод 410 ЦА» яку позивач надав скаржнику, перепустки повинні були бути оформлені о 7:00 ранку 01.10.2012 року, в той час як графік роботи заводу встановлено з 8:00 по 16:30, тобто необхідно було надати перепустки раніше ніж розпочинається робочий день на заводі.

Крім того, відповідно до ч. 9 п. 5.6 інструкції про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішньо об'єктового режиму на ДП «ЗАВОД 410 ЦА», «Іноземні делегації допускаються на територію заводу по Програмі роботи з іноземцями».

Відповідно до п 2.2. зазначеної інструкції програма роботи з іноземцями розробляється та погоджується за 5 днів до прийому на підприємстві.

Тобто позивач не вчасно подав заявку на оформлення перепусток, у зв'язку з чим у відповідача, на його думку, відсутні підстави для видачі перепусток.

Разом з тим, в своїх поясненнях позивачем зазначено, що відповідно до Інструкції № 60 про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на ДП «Завод 410 ЦА» він постійно звертався з відповідними листами-заявками, в яких зазначались прізвища осіб, надання перепусток яким необхідно для здійснення позивачем своєї господарської діяльності, в тому числі, як працівників позивача, так і інших осіб, зокрема іноземних пілотів. На підставі таких листів-заявок в подальшому і видавались перепустки згідно Інструкції.

Саме в такому порядку, за твердженням позивача, ним і подавалась заявка на одержання тимчасових перепусток для іноземних пілотів з метою проведення польотів на тренажері МД-80 у період з 01.10.2012 року по 14.10.2012 року. До заявки в якості додатків було надано Програму проведення роботи «Авіакомпанії «Хорс» з іноземною делегацією Ірану, розраховану на два календарні тижні. Дану заявку за вих. № 2046 від 28.09.2012 року було відправлено поштою на адресу відповідача та вона повинна бути зареєстрована відділом діловодства відповідача.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав для відмови у видачі перепусток для іноземних пілотів, оскільки постає питання чому після надходження заявки до управління зовнішньо-економічних зв'язків та маркетингу 01.10.2012 року о 08:00 не було надано перепусток іноземним громадянам.

Крім того, 29.02.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (орендар) було укладено договір оренди № 6143 нерухомого майна, що належить до державної власності (договір-2) (а.с. 136-143, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 918,48 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, (на 1-му поверсі 696,88 кв.м, на 3-му поверсі 75,50 кв.м та 4-му поверсі 146,10 кв.м, 5-ти поверхового корпусу ремонту авіадвигунів літаків, що перебуває на балансі відповідача), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2011 року і становить 3 850 000,00 грн.

У п. 1.2. договору зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення персоналу для технічного обслуговування авіаційних двигунів авіакомпанії, зберігання запасних частин та агрегатів.

Згідно умов договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. договору). Приміщення вважається переданим орендареві з моменту підписання акту прийому-передачі від 29.02.2012 року (а.с. 143, т. 1).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору, в свою чергу орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору (п. 7.2. договору).

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29.02.2012 року до 29.01.2015 року включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін.

Також були підписані і додатки до зазначеного договору (а.с. 142-143, т. 1).

Оскільки, умовами договору передбачено, що приміщення передається з метою розміщення персоналу для технічного обслуговування авіаційних двигунів авіакомпанії, зберігання запасних частин та агрегатів, то орендар неодноразово звертався до відповідача з листами, у яких просив оформити пропуск на ввіз огороджувальної сітки, миючої установки та миючої рідини (а.с. 144-152, т. 1).

У відповідь на зазначені листи державне підприємство «Завод 140 ЦА» повідомило, що вони змушені відмовити орендарю у ввозі матеріально-технічних цінностей так як це суперечить умовам п. 1.2. договору оренди № 6143 від 29.02.2012 року і використанню орендованої площі не за призначенням (а.с. 154, т. 1).

Крім того, у листі від 02.11.2012 року № 48-3961 державне підприємство «Завод 140 ЦА» просить орендаря надати офіційні підтверджуючи документи (дозволи, сертифікати) про те, що вказана миюча установка та рідина не забруднюють навколишнє природне середовище і не є токсичними для використання в промислових приміщеннях, де працюють люди (а.с. 155, т. 1).

Орендарем було повідомлено завод про те, що дана миюча установка має сертифікат відповідності УкрСепро та висновок Мінохорони здоров'я України, що підтверджує її безпечність та можливість використання на території та у приміщення орендованого приміщення, також було надано сертифікат відповідності миючої установки з додатком та декларацію про відповідність (а.с. 32-39, т. 2).

Не зважаючи на зазначене, миюча установка не була пропущена на територію заваду, у зв'язку з чим була заявлена друга позовна вимога, в якій позивач просить відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», шляхом зобов'язання державного підприємства «Завод 410 ЦА» безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» та перепустки для ввезення і вивезення матеріальних цінностей товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс», необхідних для здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» господарської діяльності згідно умов зазначеного договору.

Під час розгляду другою позовної вимоги, колегією суддів було встановлено, що не зважаючи на неодноразові звернення, заводом не надано дозволу на розміщення в орендованих приміщеннях миючої установки для миття та ремонту ДСУ (допоміжна силова установка), миючої рідини та огороджувальної сітки, необхідність яких обумовлена виконанням орендаря своїх договірних зобов'язань за договором № 274/12-3 від 12.03.2012 року (а.с. 25-31, т. 2).

Крім того, навіть після звернення з позовом до суду орендар не міг провести до орендованого приміщення миючу установку, що підтверджується листом від 23.11.2012 року № 2435 в той час як з позовом позивач звернувся з позовом 23.10.2012 року (а.с. 61-62, т. 2).

26.11.2012 року з листом № 2441 орендар знову звернувся до ДП «Завод 410 ЦА» з проханням щодо винесення рішення, на ввезення вище вказаного обладнання (а.с. 63, т. 2).

Однак, всі звернення орендаря залишено без уваги як зі сторони орендодавця так і зі сторони балансоутримувача.

Щодо необхідності завезення миючої установки, то позивач у своїх поясненнях зазначає, що відповідно до договору № 274/12-3 від 11.03.2012 року було затверджено виробничий графік ремонту ДСУ з зазначенням етапів робіт. Також між позивачем та відповідачем погоджено План-графік сумісних робіт ДП «Завод410 ЦА» та АК «Хорс» по освоєнню ТО літаків МО-82 та їх компонентів. План було складено та погоджено 26.10.2011 року посадовими особами відповідача, в тому числі Генеральним директором Подрєзою С.М. та посадовими особами позивача, в тому числі генеральним директором Овчинниковим О.В. Згідно п.1.1. даного Плану позивач бере на себе зобов'язання взяти в оренду виробничі приміщення для ділянки ДСУ.

У зв'язку з не допуском осіб та самої установки не вчасно було розпочато виконання робіт за даним Планом та виконано частково. Також згідно п. 1.2-1.15 Плану було завезено та розміщено на орендованій території агрегати та обладнання протягом лютого-червня 2012 року. Крім того, в п. 1.17-1.18 Плану наявний етап ремонту 2-ї та 3-ї ДСУ (а.с. 34-40, т. 3).

Таким чином, як видно з Плану-графіку сумісних робіт, технічне обслуговування ДСУ та авіадвигунів є складним технологічним процесом, який виконується в декілька етапів, кожному з яких передують певні організаційні роботи. Так, наразі доступ персоналу орендаря до приміщень згідно договору № 6143 викликаний необхідністю завершення попередніх етапів та організацією робочих місць для здійснення наступних етапів. Проте виконання наступних етапів є неможливим без ввезення певних матеріальних цінностей, в видачі перепусток на ввезення яких відмовлено відповідачем.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає твердження відповідача щодо правомірності не допуску матеріальних цінностей (огороджувальної сітки, миючої установки та витратних матеріалів до неї, тощо) на територію відповідача є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки План було узгоджено з керівництвом відповідача в кількості 7 посадових осіб та він передбачав виконання позивачем ремонтних робіт з технічного обслуговування ДСУ та авіадвигунів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як вбачається з договори укладено та підписано, отже сторони дійшли згоди в усіх їх умовах, однак колегії суддів не зрозуміло чому зі сторони відповідача вони не виконувались належним чином, а саме п. 7.2 договорів, що суперечить умовам зазначених договорів та чинному законодавству України.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. У цьому випадку порушення права вже має місце, і потерпіла сторона вживає заходів до відновлення положення, що існувало до порушення права. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення.

Оскільки, під час виконання зазначених договорів було порушено право позивача, як орендаря, то він вірно звернувся до суду з позовом про захист його цивільних прав та інтересів.

З огляду на вищевикладене, колегія судді приходить до висновку щодо частково задоволення позовних вимог, оскільки ДП «Завод 410 ЦА» є державним режимним б'єктом, то пропуск на його територію повинен здійснюватись лише на підставі Інструкції № 60 "Про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму".

Щодо посилань скаржника на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на тій підставі, що скаржник не є належним відповідачем у даній справі, то зазначене судом не береться до уваги, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище балансоутримувачем орендованих приміщень є саме ДП «Завод 410 ЦА», однак відповідно до абз. 5 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" підприємства, установи та організації можуть виступати в особі орендодавця, щодо державного нерухомого майна, якщо загальна площа такого майна не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу чи організацію. Площа нерухомого майна за договорами оренди набагато більша. Таким чином орендодавцем є Регіональне відділенні Фонду державного майна України по місту Києву, відповідачем у даному спору є саме балансоутримувач, тобто ДП «Завод 410 ЦА», оскілки саме він орушує права позивача.

Крім того, відповідно до п. 3.6 договорів орендна плата перекраховується до державного бюджету та ДП «Завод 410 ЦА» у співвідношені 70% до 30 %, таким чином завод є належним відповідачем по справі.

Щодо посилань скаржника на договір №23-12/П від 30.09.2009 року, укладений між позивачем та ТОВ «Будівельне підприємство №7», то даний договір не має жодного відношення до даної справи та обов'язку відповідача надавати доступ позивачу до орендованих приміщень. Так, предметом даного договору є надання посередницьких послуг щодо забезпечення користування Замовником нежитловими приміщеннями (п.1 Договору). Відповідно до п. 2.4.1. та 2.4.2. договору виконавець зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ до орендованих приміщень та надати посередницькі послуги щодо забезпечення користування замовником нежитловими приміщеннями. Проте серед зобов'язань, які бере на себе виконавець за даним договором, немає обов'язку видавати жодних перепусток на територію ДП «Завод 410 ЦА».

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга державного підприємства «Завод 410 ЦА» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року у справі № 5011-30/14874-2012 необхідно змінити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 ЦА», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року у справі № 5011-30/14874-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року у справі № 5011-30/14874-2012 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 року у справі № 5011-30/14874-2012 викласти в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34; ідентифікаційний код 04937956), шляхом зобов'язання державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 94; ідентифікаційний код 01128297) безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам та відвідувачам товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34; ідентифікаційний код 04937956), у відповідності до Інструкції № 60 про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на ДП «Завод 410 ЦА», для допуску до орендованих приміщень згідно Договору № 6143 від 29.02.2012 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

3. Відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34; ідентифікаційний код 04937956), шляхом зобов'язання державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 94; ідентифікаційний код 01128297) безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34; ідентифікаційний код 04937956) та перепустки для ввезення і вивезення матеріальних цінностей товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34; ідентифікаційний код 04937956), у відповідності до Інструкції № 60 про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на ДП «Завод 410 ЦА», необхідних для здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34; ідентифікаційний код 04937956) господарської діяльності згідно Договору № 4476 від 30.09.2009 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

4. Стягнути з державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 34; ідентифікаційний код 04937956) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору».

3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

4. Матеріали справи № 5011-30/14874-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Куксов В.В.

Тарасенко К.В.