Рішення № 30083098, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1091/13 18.03.13 За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант- авто» в особі Київської філії «Сіті»

До Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Про стягнення 8954,15 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Сущенко Ю.В., довіреність № 45-1-4/15-Ю від 20.12.2012

від відповідача не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант- авто» в особі Київської філії «Сіті» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі - відповідач) про стягнення 8954,15 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 19G-0258442 від 04.02.2009р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 8954,15 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 23.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/1091/13 та призначено розгляд на 15.02.2013 р.

11.02.2013р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про застосування строків позовної давності та відзив на позов.

15.02.2013 представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, відповідач про причини своєї відсутності суд не повідомив, позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відклав розгляд справи на 18.03.2013р., у зв'язку з відсутністю представників сторін.

05.03.2013р. до суду надійшла відповідь від МТСБУ.

18.03.2013р. представники позивача у судовому засіданні надав пояснення з урахуванням відзиву відповідача.

Представник відповідача у судове засіданні не з"явився.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2009 р. між ПАТ «УСК «Дженералі Гарант», правонаступником якого є ПАТ «УСК «Гарант - Авто» (далі - позивач) та Представництвом «Хоффман Ла Рош Лтд», як страхувальником, було укладено договір страхування № 19G-0258442, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Тойота», державний номерний знак АА 4965 СІ.

07.07.2009 в м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак АА 4965 СІ, під керуванням Шапар В.В., та транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак АА 2412 ІЕ, під керуванням Кульчицького В.О.

Згідно полісу № ВА/2313031 цивільно-адміністративна відповідальність водія автомобіля «Тойота», державний номерний знак АА 2412 ІЕ, була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс».

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва № 3-8194/09 від 04.08.2009р., встановлено вину гр. Кульчицького В.О. у здійсненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № С-994 від 27.07.2009 про визначення матеріальної шкоди та калькуляції до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак АА 4965 СІ, внаслідок ДТП склав 7316,17 грн., проте позивачем були сплачені кошти у розмірі 8954,15 грн., згідно платіжного доручення № 17227 від 19.01.2010р.

Згідно полісу № ВА/2313031, розмір ліміту відповідальності встановлено у розмірі 25 500,00 грн., а франшизу встановлено у розмірі 510,00 грн.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 8954,15 грн. боргу та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідач, у відзиві поданому через канцелярію суду, заперечував проти позовних вимог позивача, посилаючись на те, що згідно полісу № ВА/2313031 автомобіль «Тойота», державний номерний знак АА 2412 ІЕ є у власності ТОВ «ЛИЛА Сервіс», а винуватець ДТП не був її працівником, згідно постанови суду; крім того розмір страхового відшкодування було перераховано з урахуванням ПДВ та не по звіту, а в більшому розмірі; також відповідач наголосив на тому, що позивачем не було враховано франшизу у розмірі 510,00 грн, передбачену згідно полісу № ВА/2313031.

Суд не погодився з запереченнями відповідача, в частині перерахування розміру страхового відшкодування з урахуванням ПДВ, оскільки сплачена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства України та правил, розроблених страховою компанією, має стягуватись судом, у разі надання позивачем доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля та доказів того, що надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ. У даному випадку позивачем надано докази перерахування страхового відшкодування на станцію технічного обслуговування , а саме ТОВ «Автосаміт ЛТД», яка є платником ПДВ, тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними. Також суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо того, що винуватець ДТП - Кульчицький В.О. керував автомобілем застрахованим відповідачем без належних на те підстав, оскільки поліс № ВА/2313031 є полісом І типу, згідно якого керувати автомобілем «Тойота» державний номерний знак АА 2412 ІЕ має право будь-яка особа на правових підставах. У довідці ДАІ № 3474 від 21.07.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи, а також у копії постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності Кульчицького В.О., не зазначено про те, що останній керував вказаним автомобілем без належного на це права, а тому заперечення відповідача в даній частині є необгрунтрованими.

Проте суд погоджується з запереченнями відповідача в частині вирахування франшизи у розмірі 510,00 грн., так як дана сума визначена полісом № ВА/2313031. Крім того судом було встановлено, що позивач дійсно сплатив суму страхового відшкодування більшу ніж визначено звітом, а саме сплачено 8954,15 грн., а по звіту до виплати з урахуванням зносу автомобіля належить 7 316,17 грн. Відповідно до ст. З Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно вказаного Законі, майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності;

Відповідно ст. 9 цього ж Закону Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Оцінка майна проводиться на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції країни та Фондом державного майна України № 1074/8395 від 24.11.2003 року. отже виходячи з викладеного, в даному випадку, оскільки в матеріалах справи наявний звіт, то він і є доказом вартості нанесеного матеріального збитку.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо часткового відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з урахуванням вищенаведного.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (код ЄДРПОУ 19411125, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька 33-37) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» в особі Київської філії «Сіті» (код ЄДРПОУ 24580961, адреса: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська 35) 6806 (шість тисяч вісімсот шість) грн. 17 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1307 (одну тисячу триста сім) грн. 58 коп. - судового збору.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 21.03.2013р.)

Суддя Мельник В.І.