Рішення № 30083091, 06.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/14/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.13 Справа № 908/549/13-г

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електростанція», м. Енергодар Запорізької області

про стягнення 5 611 грн. 96 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: Колодка В.Д., дов. № 07/1 від 02.01.2013р.

Від відповідача: Нинюк Л.О., дов. б/н від 04.04.2012р.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Росія», с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області, звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електростанція», м. Енергодар Запорізької області, 3002 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 2 609 грн. 41 коп. процентів річних.

Ухвалою суду від 08.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 13/14/13, порушено провадження у справі № 908/549/13-г та призначено судове засідання на 06.03.2013р.

До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, заявлений позов мотивує наступним: рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2006р. у справі № 8/46-7/337 з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» стягнуто на користь СВК «Росія» борг за поставлену сільськогосподарську продукцію в сумі 42 725,55 грн.; рішенням господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. у справі № 6/276/06 за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 42 725,55 грн. з відповідача на користь позивача стягнуто 8 545,09 грн. інфляційних втрат та 2 335,27 грн. процентів річних; також рішенням господарського суду Запорізької області від 08.09.2008р. у справі № 6/333/08 в з відповідача на користь позивача стягнуто 19 111,02 грн. інфляційних втрат та 2 556,50 грн. процентів річних; крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2010р. у справі № 6/254/10 з відповідача на користь позивача стягнуто 12 556,91 грн. інфляційних втрат та 2 702,89 грн. процентів річних. Мотивуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що відповідач заборгованість в сумі 42 725,55 грн., стягнуту за рішенням суду від 16.01.2006р., а також присуджені до стягнення суми інфляційних втрат та процентів річних погасив частково в сумі 82 243,54 грн. тільки у жовтні 2012 року, залишок заборгованості становить 10 110,69 грн. У зв'язку із наявністю непогашеної заборгованості відповідача за одержану сільгосппродукцію, на підставі ст.. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 002,55 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з жовтня 2010 року по березень 2012 року, а також 2 609,41 грн. процентів річних, нарахованих за період прострочення 19.10.2010р. по 07.02.2013р.

Відповідач проти позову заперечив, виклав свої заперечення у письмовому відзиві на позов (вих.. № 28-24/4312 від 21.02.2013р.), в якому зазначив наступне: позивачем невірно розраховано суму інфляційних втрат та суму 3% річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 42 725,55 грн.; так, за контррозрахунком відповідача розмір інфляційних втрат за період з жовтня 2010 р. по березень 2012р. складає 2 948,05 грн., розмір 3% річних за період з 19.10.2010р. по 19.10.2012р. складає 2 567,04 грн. (кількість днів прострочення становить 731, а не 732, як пораховано позивачем). На підставі викладеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні відповідач подав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку із необхідністю проведення між сторонами звіряння взаємних розрахунків та складання відповідного акту звірки.

За змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи, що звірку взаємних розрахунків між сторонами було фактично проведено у даному судовому засіданні, а інші обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в судовому засіданні 06.03.2013р., були відсутні, суд відмовив відповідачу у задоволенні заявленого клопотання.

В судовому засіданні 06.03.2013р. справу розглянуто, прийнято і оголошено рішення, на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2006р. у справі № 8/46-7/337 задоволено позовні вимоги СВК «Росія» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС», присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 42 725,55 грн. заборгованості за поставлену сільськогосподарську продукцію.

Вказаним рішенням суду було встановлено існування господарських відносин між сторонами, за якими у позивача виникли зобов'язання поставити відповідачу сільгосппродукцію - молодняк великої рогатої худоби та насіння кукурудзи - згідно накладних, а у відповідача - оплатити одержану продукцію. Часткове розрахування з боку ДП«НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» за одержану продукцію стало підставою для звернення СВК «Росія» до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості в сумі 42 725,55 грн.

У зв'язку із тим, що стягнуту за судовим рішенням у справі № 8/46-7/337 суму заборгованості у розмірі 42 725,55 грн. відповідач не погасив, позивач звернувся із позовом до господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з листопада 2004 р. по липень 2006 р. в сумі 8 545,09 грн. та 3% річних за період з 16.11.2004 р. по 11.09.2006 р. в сумі 2 335,27 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. у справі № 6/276/06 позовні вимоги СВК «Росія» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні втрати в сумі 8 545,09 грн. та 3% річних в сумі 2 335,27 грн.

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 08.09.2008р. у справі № 6/333/08 за позовом СВК «Росія» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» частково задоволено позовні вимоги, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в сумі 19 111,02 грн. (за період прострочення з листопада 2004 р. по серпень 2006 р.) та 3% річних в сумі 2 556,50 грн. (за період прострочення з 16.11.2004р. по 11.09.2006р.).

Також, 09.11.2010р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі № 6/254/10 за позовом СВК «Росія» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС», яким частково задоволено позовні вимоги та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача нараховані на суму боргу 42 725,55 грн. інфляційні втрати в сумі 12 556,91 грн. (за період прострочення з вересня 2008р. по вересень 2010р.) та 3% річних в сумі 2 702,89 грн. (за період прострочення з 09.09.2008р. по 18.10.2010р.).

Листом від 31.10.2012р. № 42-27/27713 відповідач повідомив позивача про те, що 19.10.2012р. він погасив заборгованість частково в сумі 82 243,54 грн. згідно рішень господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. № 8/46-7/337, від 18.10.2006р. № 6/276/06, від 08.09.2008р. № 6/333/08, від 09.11.2010р. № 6/254/10; залишок заборгованості становить 10 110,69 грн.

Мотивуючи поданий позов, позивач вказує на те, що до цього моменту заборгованість відповідача з оплати одержаної сільгосппродукції повністю не погашена.

У зв'язку із цим, на підставі ст.. 625 ЦК України відповідач має сплатити на користь позивача нараховані на суму основного боргу втрати від інфляції в сумі 3 002,55 грн. (за період прострочення з жовтня 2010 року по березень 2012 року включно), та 3% річних в сумі 2 609,41 грн. (за період прострочення з 19.10.2010р. по 07.02.2013р.).

Розглянувши та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

За змістом ст.. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до цього моменту заборгованість по оплаті одержаної сільгосппродукції в сумі 42 725,55 грн., встановлену рішенням господарського суду від 16.10.2006р. у справі № 8/46-7/337, у повному обсязі не погасив.

Проаналізувавши вищенаведені норми діючого цивільного законодавства України та судову практику, що склалася при застосуванні ст.. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за порушення строків розрахунків. При цьому слід виходити з того, що нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних на суму боргу у відповідності до ст.. 625 ЦК України виступають засобом захисту майнового права та інтересу кредитора. Нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання за змістом вищенаведеної правової норми здійснюється за весь час прострочення, тобто кредитор не обмежений у праві звернутись до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після прийняття судом рішення про стягнення суми основного боргу. Глава 50 ЦК України, що встановлює правові підстави припинення зобов'язання, також не визначає прийняття судом рішення про стягнення заборгованості як одну з підстав припинення договірного зобов'язання.

У зв'язку із викладеним, суд вбачає правомірним нарахування відповідачу суми інфляційних нарахувань та суми 3% річних за весь час прострочення та у період виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Представленими суду доказами доведено факт наявності у відповідача непогашеної у повному обсязі заборгованості по оплаті за одержану сільгосппродукцію, підтверджену рішеннями господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. у справі № 8/46-7/337, від 18.10.2006р. у справі № 6/276/06, від 08.09.2008р. у справі № 6/333/08, від 09.11.2010р. у справі № 6/254/10.

Відповідач проти факту наявності непогашеної заборгованості не заперечив, доказів повної сплати заборгованості суду не надав.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення сум втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

За перерахунком, здійсненим в судовому засіданні, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 42 725,55 грн., за період з жовтня 2010р. по березень 2012р. становить 2 948 грн. 05 коп.

При розрахунку 3% річних не було враховано часткову оплату заборгованості відповідачем 19.10.2012р. Крім того, встановлено, що кількість днів прострочення в період нарахування 3% річних (з 19.10.2010р. по 19.10.2012р.) становить 731 день, а не 732 дні за розрахунком позивача. У зв'язку із цим, розмір 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за вказаний період, становить 2 550 грн. 04 коп.

З урахуванням вищенаведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 2 948 грн. 05 коп. та 3% річних в сумі 2 550 грн. 04 коп. В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електростанція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Промислова, 133, ЄДРПОУ 19355964, п/р № 260002673 в ЗОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» (71402, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул.. Центральна, 359, ЄДРПОУ 00849286) 2 948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн.. 05 коп. інфляційних втрат, 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн.. 04 коп. - 3% річних, 1 685 (одну тисячу шістсот вісімдесят п'ять) грн. 59 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 11.03.2013р.