Постанова № 30081348, 12.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Справа №805/1420/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача - Єрмак Л.Б.

представників відповідача - Шевченка Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000022241/27 від 28.01.2013 року та № 0000012241/26 від 28.01.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження», звернувся до суду з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000022241/27 від 28.01.2013 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 72761,00 грн., у тому числі за штрафними санкціями - 18191,00 грн. та № 0000012241/26 від 28.01.2013 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 90951,40 грн., у тому числі за штрафними санкціями - 22738,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 21.12.2012 року № 1424/22-1/35401010 були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які на думку позивача є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач вважає, що податковим органом під час проведення перевірки зроблений помилковий висновок про порушення позивачем п.1, п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України при укладенні та виконанні агентських договорів, предметом яких є надання послуг по оформленню угод. Під час проведення перевірки позивачем були надані податкові накладні, звіти, акти прийому-передачі послуг, які підтверджують факт надання послуг його контрагентами ТОВ «Укрспецстройтранс», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон маркет» та документи, які підтверджують факт оплати наданих послуг.

На підставі вищезазначеного позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000022241/27 від 28.01.2013 року та №0000012241/26 від 28.01.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що позивач укладав агентські договори з ТОВ «Донтрансторг» з метою мінімізації податкових зобов'язань. Кінцевим результатом виконання агентських договорів з боку комерційного агента є укладання договору на здійснення маркшейдерських послуг між ТОВ «Донтрансторг» та позивачем, але до перевірки не були надані агентські договори та будь - які посилання на дати та номери договорів в актах приймання - передання виконаних робіт відсутні, отже не можливо простежити виконання агентських договорів.

Також відповідач вказує на те, що позивачем до перевірки не були надані первинні документи (технічні звіти по виконаним роботам згідно заявок на надання послуг), тому факт виконання робіт та використання їх у господарській діяльності не підтверджено та не доведена реальність операції, отже, угода не має очевидної господарської спрямованості та внаслідок її укладання відбувається одержання безпідставної податкової вигоди. Згідно наданих до перевірки первинних документів бухгалтерської та податкової звітності та інформації про види діяльності, які мав право здійснювати позивач за період, що перевірявся, не встановлено наявного зв'язку між його господарською діяльністю та придбаними послугами з оренди приміщення та послуг по обслуговуванню господарської діяльності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 20 лютого 2008 року виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 35401010 згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №829768 серія ААВ, перебуває на обліку в Шахтарській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби з 21.02.2008 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 9/10/29-014-1 від 05.01.2012 року.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що в період з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №1424/22-1/35401010 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платниками податків товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», товариство з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», товариство з обмеженою відповідальністю «Східдон маркет» з податку на додану вартість за період березень 2010 року - листопад 2010 року, з податку на прибуток за період з 01.01.2010 року - 31.12.2010 року.

Вищезазначеним актом встановлені порушення позивачем: п.1.4 ст. 1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з відсутністю первинних документів, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 72761,00 грн., в тому числі за березень 2010 року - 7081,60 грн., квітень 2010 року - 3175,40 грн., травень 2010 року - 4605,60 грн., червень 2010 року - 7748,60 грн., липень 2010 року - 22504,10 грн., серпень 2010 року - 12563,57 грн., жовтень 2010 року - 5780,17 грн., липень 2010 року - 9301,70 грн.; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з відсутністю первинних документів, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 90951,40 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року - 8852,10 грн., за 2 квартал 2010 року - 19412,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 43834,95 грн., за 4 квартал 2010 року - 18852,35 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000022241/27 від 28.01.2013 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 90952,00 грн., з якої за основним платежем - 72761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18191,00 грн. та № 0000012241/26 від 28.01.2013 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 113689,40 грн., з якої за основним платежем - 90951,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22738,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження», яке є принципалом та товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», яке є комерційним агентом укладені наступні агентські угоди:

- № 8/11 від 03.11.2009 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 8/12 від 01.12.2009 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 1/02 від 03.02.2010 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 2/02 від 03.02.2010 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 3/02 від 05.02.2010 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 4/02 від 12.02.2010 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 5/03 від 03.03.2010 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 6/03 від 17.03.2010 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 5/08 від 21.08.2009 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 6/09 від 01.09.2009 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

- № 7/09 від 23.09.2009 року, відповідно до п.1 якого комерційний агент в порядку та на умовах, які визначені даним договором та діючим в Україні законодавством, зобов'язується надати послуги принципалу по укладанню угод, передбачених у п.1.2 даного договору, від ім'я принципала та за його рахунок;

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем надані наступні документи: акт №1 приймання - передання виконаних робіт від 01.04.2010 року на суму 19052,53 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3175,42 грн., податкова накладна №010421 від 01.04.2010 року на загальну суму 19052,53 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3175,42 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 01.04.2010 року до договору № 8/11 від 03.11.2009 року, акт № 1 приймання - передання виконаних робіт від 10.05.2010 року на загальну суму 14853,58 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2475,60 грн., податкова накладна № 100502 від 10.05.2010 року на загальну суму 14853,58 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2475,60 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 10.05.2010 року до договору № 8/11 від 03.11.2009 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 01.03.2010 року на суму 7888,32 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1314,72 грн., податкова накладна № 010328 від 01.03.2010 року на загальну суму 7888,32 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1314,72 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 01.03.2010 року до договору № 8/12 від 01.12.2009 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 03.03.2010 року на суму 9953,24 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1658,87 грн., податкова накладна № 030321 від 03.03.2010 року на суму 9953,24 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1658,87 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 03.03.2010 року до договору № 1/02 від 03.02.2010 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 02.03.2010 року на суму 5576,84 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 929,47 грн., податкова накладна № 020317 від 02.03.2010 року на суму 5576,84 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 929,47 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 02.03.2010 року до договору № 2/02 від 03.02.2010 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 04.03.2010 року на суму 19071,78 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3178,63 грн., податкова накладна № 040315 від 04.03.2010 року на суму 19071,78 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3178,63 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 04.03.2010 року до договору № 3/02 від 05.02.2010 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 06.05.2010 року на суму 12780,28 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2130,05 грн., податкова накладна №060516 від 06.05.2010 року на суму 12780,28 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2130,05 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 06.05.2010 року до договору № 4/02 від 12.02.2010 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 04.06.2010 року на суму 46491,08 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 7748,51 грн., податкова накладна № 040611 від 04.06.2010 року на суму 46491,08 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 7748,51 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 04.06.2010 року до договору № 5/03 від 03.03.2010 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 07.07.2010 року на суму 56301,76 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 9383,63 грн., податкова накладна № 070707 від 07.07.2010 року на суму 56301,76 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 9383,63 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 07.07.2010 року до договору № 6/03 від 17.03.2010 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 14.10.2009 року, податкова накладна № 141003 від 14.10.2009 року на суму 20745,90 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3457,65 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 21.10.2009 року до договору № 5/08 від 21.08.2009 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 21.10.2009 року на суму 12605,05 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2100,84 грн., податкова накладна № 211011 від 21.10.2009 року на суму 12605,05 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2100,84 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 21.10.2009 року до договору № 6/09 від 01.09.2009 року, акт приймання - передання виконаних робіт від 02.11.2009 року на суму 16791,08 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2798,51 грн., податкова накладна № 21110 від 02.11.2009 року на суму 16791,08 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2798,51 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 02.11.2009 року до договору № 7/09 від 23.09.2009 року.

01.09.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження», яке є замовником та товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», яке є виконавцем укладено договір №1/09У від 01.09.2009 року про надання інформаційно - консультаційних послуг, предметом якого є наступне: виконавець зобов'язується на свій ризик своїми силами та коштами надавати інформаційні, консультаційні та юридичні послуги замовнику у строки та на умовах, які передбачені даним договором, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти їх та оплатити. Відповідно до п.6.1 вказаного договору його ціна складається з вартості інформаційних послуг, які надані виконавцем.

06.04.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження», яке є замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», яке є виконавцем укладено договір № 1/04У від 06.04.2009 року про надання послуг, предметом якого є наступне: замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується надавати замовникові такі послуги: провести консультування по економіко - правовим особливостям договору між замовником та ДП «Орджонікідзевугілля» на маркшейдерські роботи на шахтах Полтавська та Буланівська. Відповідно до п.4 вказаного договору за надання послуг за цим договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі 17500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2916,67 грн.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем надані наступні документи: акт № 1 від 30.09.2009 року приймання - передання виконаних послуг по договору про надання інформаційно - консультаційних послуг № 1/09У від 01.09.2009 року на суму 9500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1583,33 грн., податкова накладна № 300915 від 30.09.2009 року на загальну суму 9500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1583,33 грн., акт від 30.09.2009 року приймання - передання послуг на суму 17500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2916,67 грн., податкова накладна № 300914 від 30.09.2009 року приймання - передання послуг на суму 17500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2916,67 грн., звіт агента про виконання агентського доручення від 30.10.2009 року до договору № 1/04У від 06.04.2009 року.

Факт сплати позивачем за отримані послуги на підставі вищевказаних договорів підтверджується наступними документами: платіжні доручення (т.1 а.с. 120-124), акт приймання - передання векселя від 01.09.2010 року згідно додаткової угоди № 2 від 01.09.2010 року до договору 4/02 від 12.02.2010 року на суму 12780,28 грн., акт приймання - передання векселя від 01.09.2010 року згідно додаткової угоди № 2 від 01.09.2010 року до договору 8/12 від 01.12.2009 року на суму 7888,32 грн., акт приймання - передання векселя від 01.09.2010 року згідно додаткової угоди № 2 від 01.09.2010 року до договору 6/03 від 17.03.2010 року на суму 56301,76 грн., акт приймання - передання векселя від 01.09.2010 року згідно додаткової угоди № 2 від 01.09.2010 року до договору 8/11 від 03.11.2009 року на суму 14853,58 грн.

10.09.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження», яке є замовником та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», яке є виконавцем укладено договір № 1/09У від 10.09.2009 року про надання послуг по обслуговуванню господарської діяльності, предметом якого є наступне: замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання у відповідності до умов даного договору та кожної нової заяви, надати замовнику послугу на своїй матеріально виробничій базі, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити надану виконавцем послугу, а також відшкодувати витрати виконавця, які пов'язані з наданням останнім додаткових послуг в порядку та строки, які вказані у п.9 даного договору.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору, позивачем надані наступні документи: акт № 15 від 02.07.2010 року приймання - передання наданих послуг на суму 14208,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2368,00 грн., податкова накладна № 020708 від 02.07.2010 року на суму 14208,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2368,00 грн., заявка № 15 про надання послуг, акт № 16 від 05.07.2010 року приймання - передання наданих послуг на суму 61492,20 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 10248,70 грн., податкова накладна № 050712 від 05.07.2010 року на суму 61492,20 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 10248,70 грн., заявка № 16 про надання послуг.

27.01.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», яке є орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження», яке є орендарем укладено договір № 1/01 від 27.01.2010 року оренди приміщення, предметом якого є наступне: орендодавець надає орендарю приміщення для збереження та обслуговування обладнання орендаря.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору, позивачем надані наступні документи: акт приймання - передання орендованого приміщення від 01.02.2010 року, акт приймання - передання наданих послуг від 31.07.2010 року на суму 3024,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 504,00 грн., податкова накладна № 310707 від 31.07.2010 року на суму 3024,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 504,00 грн.

Факт сплати позивачем за отримані послуги на підставі вищевказаних договорів підтверджується наступними документами: платіжне доручення № 78 від 04.08.2010 року на суму 22870,20 грн., платіжне доручення № 79 від 04.08.2010 року на суму 29383,02 грн., платіжне доручення № 77 від 04.08.2010 року на суму 6936,08 грн., акт приймання - передання векселя від 01.09.2010 року на суму 15120,24 грн., акт приймання - передання векселя від 01.09.2010 року на суму 160514,24 грн., акт приймання - передання векселя від 01.09.2010 року на суму 20514,24 грн.

16.08.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження», яке є замовником та товариством з обмеженою відповідальністю «СхідДонМаркет», яке є виконавцем укладено договір № 16/08У від 16.08.2010 року про надання послуг по обслуговуванню господарської діяльності, предметом якого є наступне: замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання у відповідності до умов даного договору та кожної нової заяви, надати замовнику послугу на своїй матеріально виробничій базі, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити надану виконавцем послугу, а також відшкодувати витрати виконавця, які пов'язані з наданням останнім додаткових послуг в порядку та строки, які вказані у п.9 даного договору.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору, позивачем надані наступні документи: акт № 1 приймання - передання наданих послуг від 02.09.2010 року на суму 42994,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 7165,72 грн., податкова накладна № 020901 від 02.09.2010 року на суму 42994,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 7165,72 грн., заявка № 1 про надання послуг, акт № 2 приймання - передання наданих послуг від 10.09.2010 року на суму 32387,10 грн., у тому числі податок на додану вартість 5397,85 грн., податкова накладна № 100901 від 10.09.2010 року на суму 32387,10 грн., у тому числі податок на додану вартість 5397,85 грн., заявка № 2 про надання послуг, акт № 3 приймання - передання наданих послуг від 01.10.2010 року на суму 12198,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2033,00 грн., податкова накладна № 11005 від 01.10.2010 року на суму 12198,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2033,00 грн., заявка № 3 про надання послуг, акт № 4 приймання - передання наданих послуг від 01.10.2010 року на суму 22483,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 3747,17 грн., податкова накладна № 11004 від 01.10.2010 року на суму 22483,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 3747,17 грн., заявка № 4 про надання послуг, акт № 5 приймання - передання наданих послуг від 01.11.2010 року на суму 30525,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5087,50 грн., податкова накладна № 11110 від 01.11.2010 року на суму 30525,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5087,50 грн., заявка № 5 про надання послуг, акт № 6 приймання - передання наданих послуг від 18.11.2010 року на суму 25285,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 4214,20 грн., податкова накладна № 181108 від 18.11.2010 року на суму 25285,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 4214,20 грн., заявка № 6 про надання послуг.

Факт сплати позивачем за отримані послуги на підставі вищевказаного договору підтверджується наступними документами: платіжне доручення № 135 на суму 32387,10 грн., акт приймання - передання векселя від 31.03.2011 року на суму 133485,54 грн.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону №334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг). Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1, пп.7.5.2, пп.7.5.4 п. 7.5 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів, факт надання послуг підтверджений відповідними заявками, актами приймання-передачі.

Зазначене спростовує твердження відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, порушення вищевказаних нормативних актів, а саме, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», якими чітко передбачені випадки виникнення права податника податку на віднесення витрат до валових витрат підприємства, визначення податкового кредиту та від'ємного значення по податках. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду. Позовної вимоги щодо визнання правочину недійним податковим органом не заявлено. Окрім цього, висновок про нікчемність цього правочину міститься в акті перевірки як доказ в підтвердження позовних вимог.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Податковий орган, формуючи такі, не притаманні йому висновки, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставності позовних вимог про стягнення коштів у дохід держави за правочином, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд не приймає та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Разом з тим, відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала необхідні умови для ведення господарської діяльності, та наразі для виконання зобовязань за спірними угодами.

Також відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала відповідальність одного субєкта господарювання за порушення, допущені іншим субєктом.

Згідно п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, що вчиненні на виконання укладених договорів господарські операції є такими, що вчинені з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд не приймає в якості доказу відсутності постачання товарів (послуг) між позивачем та його контрагентами ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Укрспецстройтранс» та ТОВ «Східдон Маркет» посилання відповідача на інформацію, яка міститься в матеріалах кримінальної справи №75-11-05-115/2 та №69-150, у зв'язку з тим, що відповідачем в ході судового розгляду справи не надано інформацію про наявність вироку у вищевказаних кримінальних справах відносно посадових осіб -контрагентів, які зазначені в Акті перевірки.

Протокол допиту свідка не є допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положеннями ст.323 Кримінально -процесуального кодексу України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч.3. ст.72 КАС України, натомість, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладений саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень (ст.71 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28.09.2011 року по справі №1-637/11, відповідно до якої визнано винним ОСОБА_3 в скоєнні злочинів, передбачених ст. 205 ч.1, ст. 358 ч.1, ст. 358 ч.3 Кримінального кодексу України у зв'язку з тим, що як вбачається зі змісту зазначеної постанови, фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Східдон Маркет» в період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року не були предметом дослідження під час розгляду даної кримінальної справи.

Отже в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача у скоєнні правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є матеріальним правом позивача.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України №7 від 03.04.2009 "Про стан здійснення судочинства адміністративними судами" наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Отже, для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту та віднесено до складу валових витрат суми нарахованого податку, у звязку з отриманими послугами від контрагента, у межах спірних правовідносин.

Крім того, суд вважає, що акти перевірок контрагентів позивача не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування таких витрат та кредиту.

Відповідачем, для встановлення обставин, що стосуються спірних правовідносин, не надано доказів на вчинення належних дій, з метою підтвердження відомостей отриманих від осіб, які мали правові відносини позивачем.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобовязань, зроблене відповідачем відповідно до спірних рішень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000022241/27 від 28.01.2013 року та № 0000012241/26 від 28.01.2013 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000022241/27 від 28.01.2013 року та № 0000012241/26 від 28.01.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000022241/27 від 28.01.2013 року та № 0000012241/26 від 28.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» судовий збір у розмірі 2046,42 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12.03.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 18.03.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.