Ухвала суду № 30081190, 12.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12253/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Раченку Д.Г.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 року №0008442204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду від 30.01.2013 року та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрстальспецконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за листопад 2010 року та лютий 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 22.08.2012 року №644-122-4/37044682, яким встановлено порушення позивачем п.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., п.п7.5.1. п.7.5. ст.7 закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на загальну суму 57941 грн., в т.ч. за листопад 2010 року на суму 19608 грн., грудень 2010 року на суму 38333 грн., та встановлено порушення п.201.4., п.201.6, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3847 грн., з яких за січень 2011 року на суму 3333 грн., за лютий 2011 на суму 514 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 року №0008442204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 76258,00 грн., з яких за основним платежем - 61790 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14468 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Як свідчать матеріали справи, приводом для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок про те, що здійснені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» правочини, здійснені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, такі що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже не спрямовані на настання юридичних наслідків.

Такий висновок Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва обґрунтувала наступним.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (підрядник) укладено Договір №29-11 від 29.11.2010 року про надання послуг.

Згідно із п. 1.1 договору, підрядник зобов'язався в установлений договором строк виконати роботи із антикорозійного захисту металоконструкцій, яка включає пескоструйну очистку, в кількості 92,0 тонн металоконструкцій, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи і сплатити обумовлену договором ціну.

Термін виконання робіт згідно даного договору встановлюється до « 28» лютого 2011 року (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 та п.4.2 вартість виконаних згідно даного договору робіт складала 347 650 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 57 941 грн. 67 коп. Оплата здійснювалась шляхом перерахування замовником - підряднику передоплати в розмірі 100% суми договору любими частинами протягом строку, з моменту підписання договору сторонами і до 31.12.2010 року.

На виконання умов зазначеного договору, позивач 23.11.2010 року платіжними дорученнями № 153 на суму 117 650, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 19 608,33 грн., № 160 від 08.12.2010 року на суму 208 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 34 666,67 грн., №193 від 29.12.2010 на суму 22 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3 666,67 грн., перерахував ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» кошти.

В свою чергу ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписало позивачу наступні податкові накладні: №28112 від 29.11.2010 року; №2842 від 08.12.2010 року; №3053 від 29.12.2010 року, які наявні в матеріалах справи.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що роботи за договором фактично не виконувались, у зв'язку з чим позивачем на адресу ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було направлено претензії №1 від 23.05.2011 року, №2 від 03.08.2012 року про повернення грошових коштів.

28.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено договір №5-01 про надання послуг, відповідно до п.1.1 та п. 1.2 якого, підрядник зобов'язувався в установлений договором термін провести роботи з свердління кільцевими алмазними свердлами з використанням охолоджуючої рідини (води) в залізобетонних конструкціях вертикальних отворів глибиною 200 мм і діаметром 25 мм в кількості 576 шт., а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи і оплатити обумовлену договором суму. Термін виконання робіт згідно даного договору встановлюється до 28.02.2011 року.

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 зазначеного договору, вартість виконуваних робіт складала 23086,08 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3 847,68 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування замовником - підряднику передоплати в розмірі 100% суми договору частинами, протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору сторонами.

Так, 31.01.2011 року платіжними дорученнями №21 в сумі 20 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3 333,33 грн., від 02.03.2011 року № 51 в сумі 3 086,08 грн. в т.ч. ПДВ 20% 514,00 грн. позивачем було перераховано ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» кошти.

На підставі зазначених оплат ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписало і надало ТОВ «Укрстальспецконструкція» податкові накладні: №191 від 31.01.2011 року; №1635 від 28.12.2011 року, акт виконаних робіт, форма КБ-3 довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2011 року.

Щодо наданих первинних документів на виконання умов договору №5-01 то вони не підтверджують виконання угоди між позивачем та його контрагентом, оскільки за наданими позивачем первинними документами встановлено, що виконувались будівельні роботи, виконання яких має бути також підтверджено відповідними дозволами, допусками до виконання небезпечних робіт, інструкціями з техніки безпеки, залучення певних трудових ресурсів та технічних засобів, тощо.

Проте, на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано жодних доказів.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що заступником начальника відділення СВ ПМ ДПА у Луганській області Земляной А.О. директору контрагента позивача ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 cт.212 КК України.

Так, 31.01.2012 року старшим слідчим СВ ПМ ДПА у Луганській області складено Протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_5, який пояснив, що з ОСОБА_4 він зустрічався 1 раз. В офісі ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ніколи не був, впізнати директора ОСОБА_4 не зміг при проведенні слідчих дій 17.01.2012 року, тому що бачив його 1 раз і, можливо, забув як він виглядає. Акти виконаних робіт підписувались спочатку директором ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а потім ОСОБА_5

В рамках порушеної кримінальної справи №02/11/8048 від 21.12.2011 року у відношенні директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, проведено допити останнього в якості підозрюваного 12.01.2012 року та обвинуваченого 18.01.2012 року, який від дачі свідчень відмовився посилаючись на ст.43 КПК України.

18.01.2012 року при проведенні слідчих дій із ОСОБА_4, а саме відтворення обстановки та обставин події щодо користування програмою системи електронної оплати та ведення відповідного обліку «Клієнт Банк» та складання податкової звітності підприємства, останній не зміг нічого повідомити по питаннях заповнення декларацій з податку на прибуток та ПДВ, здійснити запуск «Клієнт Банк» та операцію з перерахування грошових коштів (вказана операція запропонована слідчим ОСОБА_4). В результаті ОСОБА_4 відмовився від участі у вказаних слідчих діях

Таким чином, актом від 17.05.2012 року №129/227/35554567 Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС встановлено відсутність факту постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на адресу покупців, в тому числі до позивача.

Акт № 120/227/35554567 від 17.05.2012, який використовується відповідачем як доказ того, що відносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не носили господарського характеру, визнаний незаконним постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року. Проте постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року зазначене судове рішення скасовано.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» вiд 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п.7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити такі обставини:

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала);

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо);

- відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції. Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що первинні документи підписані від імені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і відповідно не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані, у зв'язку з цим колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про те, що позивачем в порушення п.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., п.п7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на загальну суму 57941 грн., в т.ч. за листопад 2010 року на суму 19608 грн., грудень 2010 року в сумі 38333 грн., та встановлено порушення п.201.4., п.201.6, п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3847 грн., з яких за січень 2011 року на суму 3333 грн., за лютий 2011 року на суму 514 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.