Ухвала суду № 30079082, 11.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5603/12/0170/23

11.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Керч Транс Ойл"- Якубов Рустам Абдумуталлібович,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Шутенко Катерина Павлівна, представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Дацько Катерина Олександрівна,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 31.10.2012 у справі № 2а-5603/12/0170/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керч Транс Ойл" (вул. Свердлова, 49, к. 314, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98307)

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керч Транс Ойл" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000402203 від 18.05.2012 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 29 018,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у позові у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Керч Транс Ойл"(далі-позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402203 від 18.05.2012 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 29018,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про завишення від'ємного значення у зв'язку з необґрунтованими висновками про нікчемність правочинів укладених позивачем з БВП "Строитель-Пюс".

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 18.05.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000402203 щодо визначення суми завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 41 786,16 грн.

Передумовою визначення суми завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 41 786,16 грн.став акт від 03.05.2012 №249/22- 03/32316174 позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань підтвердження показників податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року з урахуванням від'ємного значення сум податку на додану вартість, яке виникло у минулих податкових періодах.

Як вбачається з матеріалів справи позивач включив до рядку 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 749 630,00 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те,що від'ємне значення з податку на додану вартість по рядку 24 податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2011 року завищено на 29 018,00 грн. у зв'язку з тим, що вказана частина від'ємного значення визначена платником з урахуванням податкового кредиту, який нарахований платником за грудень 2008 pоку, січень, травень та липень 2009 року по "сумнівних" операціях придбання підрядних робіт у БВП "Строитель-Плюс",через наступне.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на підтвердження укладання договорів з БВП "Строитель-Плюс" та їх подальшого реального виконання позивачем надані: Договір №14/2140 на виконання підрядних робіт з ґрунтування ємкості від 04.12.2008 та договір №1/450 на виконання підрядних робіт з фарбування промислової проводки від 27.004.2009; акти виконаних робіт за квітень 2009 року, за січень 2009 року, за травень 2009 року,за липень 2009 року; довідки про вартість виконаних робіт за січень, квітень, травень та липень 2009 року; податкові накладні: від 10.12.2008 №6310, від 24.04.2009 №1647, від 30.01.2009 №257, від 27.04.2009 №1650, від 26.05.2009 №2045, від 12.05.2009 №1789;платіжні доручення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на підставі реєстрів податкових накладних та податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2008 pоку, січень, травень та липень 2009 року встановлено, що до податкового кредиту за вказані податкові періоди позивач включив податок на додану вартість в сумі 43 731,47 грн. (у тому числі "спірні" 29 018,00 грн.), нарахований (сплачений) по операціях придбання у БВП "Строитель-Плюс" підрядних робіт вартістю 262388,80грн. з податком на додану вартість, виконаних на об'єкті "Склад нафтопродуктів та баластних вод 1-2 черга будівництва на території Керченського морського рибного порту".

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що "Склад нафтопродуктів та баластних вод 1-2 черга будівництва на території Керченського морського рибного порту" є незавершеною капітальною інвестицією позивача, що обліковується в бухгалтерському обліку позивача по Дебету рахунку 15 "Капітальні інвестиції". Згідно наказу директора позивача від 31.07.2008 №23-п вказаний об'єкт капітальних інвестицій планується використовувати для обслуговування операцій з перевалки імпортних нафтопродуктів.Мета використання вказаного об'єкту капітальних інвестицій відповідає основній діяльності позивача, а саме, предметом діяльності позивача за пунктом 3.2 Статуту є навантаження-розвантаження, перевалка, збереження всіх видів вантажів.

Слід зазначити, що основними економічними видами діяльності згідно даних довідки з ЄДРПОУ №05.3-06-01/1813 є: функціонування водної транспортної інфраструктури; транспортне оброблення вантажів; складування; оптова торгівля паливом.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що для розміщення вказаного "складу нафтопродуктів та баластних вод" позивачем за рахунок землекористування Керченського морського рибного порту отримано в оренду земельна ділянка площею 1,1453 га. за адресою: місто Керч, вул. Свердлова, 49, на підставі договору оренди від 23.04.2004 з подальшим укладенням нового договору оренди на 49 років строку оренди згідно рішення 4 сесії 6 скликання Керченської міської ради від 04.02.2011.Виконання підрядних робіт на об'єкті "Склад нафтопродуктів та баластних вод 1-2 черга будівництва на території КМРП" здійснювалось БВП "Строитель-Плюс" на підставі відповідних підрядних договорів, укладених між позивачем (замовник) та БВП "Строитель-Плюс" (підрядник).

Згідно пункту 1 статті 9Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документальним підтвердженням здійснення господарських операцій є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт виконання БВП "Строитель-Плюс" за період грудень 2008 - липень 2009 років підрядних робіт вартістю 262 388,80 грн. з податком на додану вартість по об'єкту "Склад нафтопродуктів та баластних вод 1-2 черга будівництва на території КМРП" підтверджується первинними документами-актами приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в.В бухгалтерському обліку позивача вартість вказаних підрядних робіт в сумі 262388,80 грн. відображена за кредитом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з дебетом рахунків: "Капітальні інвестиції" в сумі 218 657,33 грн.; 641 "Розрахунки з бюджетом" в сумі 43 731,47 грн. (податковий кредит).Факт оплати позивачем підрядних робіт в сумі 262388,80 грн. підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку.В бухгалтерському обліку позивача оплата вказаних підрядних робіт в сумі 262388,80 грн. на користь БВП "Строитель-Плюс" відображена за дебетом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з кредитом субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що первинними документами позивача підтверджується здійснення господарських операції між позивачем та БВП "Строитель-Плюс", отже укладені між позивачем і БВП "Строитель-Плюс" угоди щодо виконання будівельних робіт були спрямовані на реальне настання передбачених у них юридичних наслідків і реально виконувались.За датою отримання оплати від позивача (замовник) в грудні 2008-липні 2009 року підрядником (БВП "Строитель-Плюс") складені податкові накладні на суму податку на додану вартість 43 731,47 грн. Замовник (позивач) отримав вказані податкові накладні на суму податку на додану вартість 43 731,47 грн. та відобразив їх у розділі І "Отримані податкові накладні" реєстру податкових накладних.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів- будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 Податкового кодексу України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до підпункту14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно пункту198.1 статті198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. сатті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, в силу норм Податкового кодекск України та Закону України "Про податок на додану вартість", є достатньою підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, податкові накладні на суму податук на додану вартість 43731,47 грн. відповідають вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія вважає обгрунтоіаним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 43731,47 грн. по вказаних операціях придбання підрядних робіт у БВП "Строитель-Плюс" за період грудень 2008 - липень 2009 років здійснено позивачем у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість», первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача оформлені з дотриманням законодавчих вимог до їх заповнення, і є належним підтвердженням права позивача на формування від'ємного значення з податку на додану вартість у загальній сумі 29018,00 грн.

Слід зазначити, що ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не ставлять право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що підрядник БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ №31263808) мав право на складання податкових накладних у грудні 2008 - липні 2009 роках відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як за даними офіційного сайту Державної податкової служби України був зареєстрованим платником податку на додану вартість на момент складання податкових накладних.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано. Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених між позивачем та БВП "Строитель-Плюс".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що податковий кредит в сумі 43731,47 грн. відповідає вимогам підпункту7.4.1. пункту7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», нарахований у зв'язку із спорудженням та обслуговуванням незавершених капітальних інвестицій (1-2 черга будівництва складу нафтопродуктів та баластних вод на території КМРП), які плануються до використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, а саме з метою надання послуг перевалки імпортованих нафтопродуктів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача у повному обсязі не підтверджуються висновки акту перевірки відповідача щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 24 податкової декларації за грудень 2011 pоку, який сформований з сум податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2008 pоку, січень, травень, липень 2009року на загальну суму 29 018,00 грн.Правомірність формування позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №98/12 від 17.09.2012.

Помилковими вважаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі про безтоварність угод, оскільки позивач документально підтвердив реальність здійснених господарських операцій, тому спірне податкове повідомлення-рішення №0000402203 від 18.05.2012 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 29018,00грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000402203 від 18.05.2012 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 29018,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000402203 від 18.05.2012 в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 29018,00 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2012 у справі № 2а-5603/12/0170/23 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко