Ухвала суду № 30079019, 11.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12091/12/0170/17

11.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація"Казахмис" в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація"Казахмис"-пансіонат"Лучезарний" - Андруцька Ганна Олександрівна, довіреність № б/н від 13.02.13

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Одабаші Алі Ахтемович, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 10.12.12 у справі № 2а-12091/12/0170/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація"Казахмис" в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація"Казахмис"-пансіонат"Лучезарний" (пр. Адм. Нахімова, 6, селище Миколаївка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97546)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Казахмис"-пансіонат "Лучезарний" задоволено: визнані протиправними та скасовані повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 17.10.2012 № 0001802301, № 0001812301,вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис" в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Казахмис"-пансіонат "Лучезарний" (далі-позивач)звернулося до суду із адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012: № 0001812301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) розміром 130 350,00 грн., з яких: 104 287,00 грн. за основним платежем та 26 072,00 грн. за штрафними санкціями та № 0001802301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб розміром 29 979,0 грн., з яких: 25025,00 грн. за основним платежем та 4954,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають дійсності та спростовуються дослідженими в ході перевірки первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17.10.2012 відповіадчем прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0001812301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) розміром 130 350,00 грн., з яких: 104 287,00 грн. за основним платежем та 26 072,00 грн. за штрафними санкціями та № 0001802301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб розміром 29 979,00 грн., з яких: 25025,00 грн. за основним платежем та 4954,00 грн. за штрафними санкціями.

Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) розміром 130 350,00 грн. та збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб розміром 29 979,00 грн. став акт від 08.10.2012 № 1704/22-0/26538990 позапланової виїзної перевірки Філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Казахмис"-Пансіонат "Лучезарний", код ЄДРПОУ 26538990, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з питань взаємовідносин з: ТОВ БВП "Строітель-Плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ 35941644), ПП "Гранд-М" (ЄДРПОУ 33581667), ПП "Райс-М" (ЄДРПОУ 33655597), ПП "Грандпродукт" (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "БрендСтрой" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімидж" (ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи" (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройіндустрія" (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ "Аквамарин" (ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима Торг" (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (ЄДРПОУ 37081991), ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 55096833), ПП "Мастер Торг" (ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3 статті 5, підпункту 8.2.1 та підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що Філією ТОВ "Корпорація "Казахмис"-Пансіонат "Лучезарний" занижено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з: Фірма "Капітель Плюс", ПП "Базис Торг", КП "Альянс", що також призвело до завищення податкового кредиту сумою 104 287,00 грн.через наступне.

Платником податку, з положень пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку на вимогу підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Податковий кредит, за приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дата виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначається датою події, що відбулася раніше: датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), датою виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ). При цьому податкова накладна має бути оформлена, видана та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг) відповідно до вимог пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи відповідно до підпункту 7.2.6 цього пункту). Згідно з приписами абзацу другого зазначеного підпункту у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підставою для відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів обліку є проведені платником податку господарські операції, підтверджені податковими накладними чи іншими документами відповідно до вимог закону. Закон України "Про податок на додану вартість" не містить будь-яких обмежень щодо формування платником податків податкового кредиту на підставі однієї податкової накладної в кількох звітних періодах.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Фірмою "Капітель Плюс" виписано на адресу позивача податкові накладні за фактом виконання робіт (загальнобудівельних, ремонту 7 номерів та ремонту приміщень прибудови до басейну) у січні 2010 року - податкова накладна від 29.01.2010 № 161 сумою податку на додану вартість-21666,67 грн. у березні 2010 року - податкова накладна від 31.03.2010 № 361 сумою податку на додану вартість -42 127,06 грн. та у квітні 2010 року - податкова накладна від 13.04.2010 № 527 сумою податку на додану вартість- 28666,67 грн. і за фактом зарахування коштів від позивача на поточний рахунок вказаного контрагента, тобто після виникнення у останнього податкових зобов'язань по податку на додану вартість, що відповідачем в акті перевірки також не заперечується.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що податковий кредит у серпні 2010 року сформовано за рахунок податкової накладної від 24.08.2010 № 1268 сумою податку на додану вартість -9243,33 грн., отриманої від ПП "Базіс Торг" за фактом придбання товару (шафа платтяна), та у листопаді 2010 року сформовано за рахунок податкової накладної від 16.11.2010 №4104 сумою податку на додану вартість-2583,33 грн.,отриманої від КП "Альянс", за фактом надання послуг (пуско-налагоджувальні роботи системи відеоспостереження) і за фактом зарахування коштів від позивача на поточний рахунок вказаного контрагента, тобто після виникнення у останнього податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" оподатковувана операція-це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Слід зазначити, що норми Закону України "Про податок на додану вартість" не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг), оскільки, операція з поставки товарів, виконання робіт та надання послуг, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що здійсненні позивачем оподатковувані операції тягнуть заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет сумою 104287,00грн.,в тому числі у січні 2010 року сумою податку на додану вартість 21667,00грн., у березні 2010 року сумою податку на додану вартість -42127,00грн., у квітні 2010 року сумою податку на додану вартість -28667,00грн. по взаємовідносинах з Фірмою "Капітель Плюс"; у серпні 2010 року сумою податку на додану вартість -9 243,00грн.по взаємовідносинах з ПП "Базис Торг"; у листопаді 2012 року сумою податку на додану вартість-2 583,00грн.по взаємовідносинах з КП "Альянс", у зв'язку з недоведеністю.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що Філією ТОВ "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний" до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість послуг з техобслуговування відеонагляду на загальну суму 12917,00грн.,у тому числі за 4 квартал 2010 року у сумі 12 917,00грн, валові витрати в зазначеній сумі сформовано за рахунок КП "Альянс". Також заявником апеляційної скарги зазначено про завищення задекларованих показників суми амортизаційних відрахувань у сумі 21384,00 грн. та заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року у сумі 1053,00 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 2085,00грн.,за 2010 рік у сумі 18380,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 5211,00грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 1434,00 грн. та зменьшення збитків за 2-4 квартал 2011 року у сумі 29487,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства при коригуванні валових витрат по взаємовідносинах з КП "Альянс".

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат, як то встановлено положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Для включення понесених платником податку витрат до складу валових достатньо настання однієї із зазначених вище подій. Основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаних з придбанням товарів, до валових є те, що отриманий товар буде використовуватись у власній господарській діяльності. При цьому часовий період, у який такий товар має бути використаний платником податку у власній господарській діяльності, законодавець не встановлює.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.Отже, наявність вказаних документів підтверджує відповідні господарські дії -зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що досліджені судом узгоджені сторонами акти виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкова відомість ресурсів відомості про нарахування амортизації об'єктів модернізації від КП "Капітель Плюс", картки рахунку 631 по контрагентах: Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Базис Торг", акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, надані позивачем на підтвердження здійснення господарської діяльності, містять відомості про господарські операції та підтверджують факт їх здійснення, відображають зміни активів та зобов'язань платника податків, які ним задекларовано у податковій звітності.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що до складу валових витрат віднесено платником податків витрати, пов'язані із отриманням послуг з техобслуговування відеонагляду (КП "Альянс"), пов'язані із придбанням шаф платтяних, які введені в експлуатацію у ІІІ кварталі 2010 року (ПП "Базис Торг"), пов'язані із нарахуванням амортизаційних відрахувань по ремонту номерів та приміщень прибудови до басейну (Фірма "Капітель Плюс"), які використовується Філією ТОВ "Корпорація "Казахмис" - Пансіонат "Лучезарний" у своїй господарській діяльності, у тому числі, щодо діяльності засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового відпочинку, а також організування інших видів відпочинку та розваг.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що первинні документи оформлені належним чином та є необхідною підставою для включення витрат з придбання товарів, виконання робіт, отримання послуг від контрагентів до складу валових витрат позивача.

Слід зазначити, що норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно включено зазначені витрати, як такі, що документально підтверджені, до складу валових витрат, оскільки вони, підтверджуються документально, всі вони придбавались та здійснювались для їх подальшого використання у господарській діяльності позивача та для організації та ведення виробництва з метою отримання доходу.

Оцінюючи дії Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012: №0001812301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) розміром 130 350,00 грн. та №0001802301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб розміром 29 979,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012: №0001812301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) розміром 130 350,00 грн. та №0001802301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб розміром 29 979,00 грн.,діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2012 у справі № 2а-12091/12/0170/17 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко