Ухвала суду № 30079007, 11.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7597/12/0170/11

11.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал Юг"- Топчий Олександр Сергійович, довіреність № б/н від 09.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 04.12.12 у справі № 2а-7597/12/0170/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал Юг" (вул. Дніпровська, 5, Відрадне, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98654)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Юг" задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.05.2012 № 0004171503 в частині визначення штрафних санкцій у сумі 36266,82грн., у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову у позові в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Антал-Юг"(далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 № 0004171503 про визначення грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 36268,62грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем необґрунтовано винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 за № 0004171503 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у сумі 36 266, 82грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 21.05.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004171503 про визначення грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 36268,62грн.

Передумовою визначення позивачу грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 36268,62грн. став акт від 18.04.2012 № 510/1503/34670637 камеральної перевірки позивача з питань своєчасності сплати орендної плати у 2009 році за земельну ділянку комунальної власності, розташовану за адресою: місто Ялта, район пляжу пансіонату "Донбас".

В акті перевірки зазначено, що згідно із податковою декларацією орендної плати на 2011рік узгоджена сума податкового зобов'язання склала у 2010 році по 131456,95 грн., яка була фактично зменшена уточнюючим розрахунками. Перевіркою встановлено порушення строків сплати цього податкового зобов'язання, а саме: на момент перевірки не сплачено оренду плату за березень 2011року (затримка платежу склала 245 днів) та за квітень 2011року (затримка платежу склала 270 днів).

Згідно статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктами 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Ялтинською міською радою Автономної Республіки Крим було укладено договір оренди земельної ділянки від 20.07.2007, згідно якому позивачу передано у платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, район пляжу готелю "Ялта" і пансіонату "Донбас ", розмір орендної плати за рік встановлений у 859122,00 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем були подані податкові декларації з орендної плати за 2009рік в розмірі 1014081, 00 грн. (з розбивкою за кожен місяць по 84506,75 грн.), а також за 2010 та 2011 роки по 1 577483,40 грн. (з розбивкою за кожен місяць по 131456, 45 грн.).Уточнюючими деклараціями від 05.09.2011 за 2009, 2010, 2011 роки позивачем зменшено розмір орендної плати за рік до 859122,00грн. (за кожен рік з помісячними платежами 71 593,50 грн.).

Як свідчать матеріали справи після такого уточнення податкових зобов'язань відповідачем 07.10.2011 проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006931503 від 21.10.2011 про нарахування податкових зобов'язань в сумі 652719,19 грн., з яких: 522175, 35 грн. - основний платіж та 130543, 84 грн. - штрафні санкції.

Слід зазначити, що з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2012 у справі № 2а-14234/11/0170/14, яка була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, орендна плата за земельну ділянку згідно із договором між позивачем та Ялтинською міською радою Автономної Республіки Крим від 20.07.2007становить 859122, 00грн.,тобто з помісячними платежами в 71593,50 грн. Отже, позивач у 2009, 2010 та 2011 роках повинен був сплачувати орендну плату за земельну ділянку в розмірі 859122,00грн. за кожен рік.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно платіжних доручень зі сплати орендної плати за землю позивачем сплачено у 2009 році - 1103195, 97 грн.,у 2010році - 461128, 41грн., у 2011році - 216588, 94грн. При цьому у 2011 році позивачем перший раз проведено оплату 26.10.2011за платіжним дорученням № 457, а другий - 26.12.2011 за платіжним дорученням № 1.

Слід зазначити, що позивач у встановлені законом строки не сплатив податкові зобов'язання землю за березень та квітень 2011 року розмірі 71593,50 грн. за кожен місяць, а відтак у позивача виник податковий борг за цей період- податковий борг зі сплати орендної плати за землю за березень, квітень 2011 року.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій за спірним податковим повідомлення-рішення в розмірі 36266,82грн., через наступне.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України штраф нараховується на суму погашеного податкового боргу. Розмір штрафу залежить від днів прострочення погашення відповідної суми боргу.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки відповідачем 30.11.2011 було зменшено податкове зобов'язання позивача за березень 2011 року на суму 59 863, 45 грн. шляхом врахування уточнюючого розрахунку № 85759. При цьому у розрахунку зазначено про затримку погашення податкового зобов'язання на 214 календарних днів та визначено штрафні санкції. Отже відповідач зменшив податкове зобов'язання позивача 30.12.2011та 30.01.2012 (на суму 9724,75 грн. за березень, на суму 50138, 70 грн. та 59863, 45 грн. за квітень), визначивши також кількість днів затримки, ставку штрафних санкцій у розмірі 20 відсотків та суми штрафу за кожним погашенням, а саме: 11972,69грн., 1944,95грн., 10027,74грн., 11972,69грн. відповідно.

Згідно пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач 05.09.2011 подав до звітної декларації за 2011рік від 26.01.2011уточнюючу декларацію, визначивши податкові зобов'язання з орендної плати за 2011рік у розмірі 859 122,00грн., тому числі березня та квітня 2011 року в розмірі 71 593, 50 грн. за кожен місяць.

Отже, позивач самостійно зменшив свої податкові зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку. Зазначене зменшення не є погашенням податкового боргу, оскільки податковий борг - це у тому числі сума узгодженого податкового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач уточнюючими розрахунками від 05.09.2011 до податкових декларацій за 2009, 2010, 2011 роки визначив собі податкові зобов'язання з орендної плати за вказаний період у сумі 859 122,00 грн. за кожен рік відповідно. Різниця між первинно задекларованими податковими зобов'язаннями та податковими зобов'язаннями, які були задекларовані згідно уточнюючих розрахунків, не є податковим зобов'язанням у розумінні підпункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, а відтак не погашення позивачем у встановлений законом строк зазначеної різниці не створює жодних правових наслідків для позивача та не може бути підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій на вказану суму.

Слід зазначити, що не є погашенням податкового боргу подання позивачем уточнюючих декларацій із визначенням в них меншої суми податкового зобов'язання аніж та, яка була визначена згідно первинно поданих декларацій.

Джерелом погашення податкового боргу визнаються кошти та інше майно (майнові права) платника податків з урахуванням обмежень, передбачених вказаною статтею. Відтак, податкові зобов'язання або податковий борг не можуть бути погашені шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначення в них меншої суми податкових зобов'язань аніж ті суми, які були задекларовані раніше та які повинні бути сплачені до бюджету відповідно до вимог податкового законодавства.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що із розрахунку штрафних санкції у спірному податковому повідомленні-рішенні сума податкового боргу, яка була погашена відповідачем за рахунок уточнюючих розрахунків та на яку нараховані штрафні санкції, складає 179590,35грн., розмір штрафних санкцій склав 20 відсотків зазначеної суми, що дорівнює 35918,07грн., тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 № 0004171503 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у сумі 35918,07грн. обґрунтовано визнано судом першої інстанції протиправним та скасовано.

Згідно пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Помилковим вважається застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 348,55грн., оскільки позивачем податкові зобов'язання з орендної плати за землю за березень, квітень 2011року у розмірі 143 187грн ( 71 207,85грн. щомісяця) не були сплачені у встановлений строк, а відтак у позивача виник податковий борг у вказаній сумі. Однак, застосовуючи санкції у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу відповідачем не враховано, що норма статті 126 Податкового кодексу України була обмежена у дії пунктом 7 Підрозділу 10 Податкового кодексу України, відповідно до якого до платників податків за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 до 30.06.2011 застосовується штрафна санкція в розмірі 1,00грн. за кожне порушення,тобто, виявлені порушення щодо несвоєчасності сплати орендної плати за березень та квітень 2011 року випадають на період, коли розмір штрафної санкції встановлювався пунктом 7 Підрозділу 10 Податкового кодексу України, а тому штрафні санкції у податковому повідомленні-рішенні від 21.05.2012 у розмірі 348,55грн., розраховані невірно. З урахуванням порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання у двох періодах, сума обґрунтовано застосованої штрафної санкції становить 2,00грн., отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004171503 від 21.05.2012 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 36 266,82 грн.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 № 0004171503 в частині визначення штрафних санкцій у сумі 36266,82грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 № 0004171503 в частині визначення штрафних санкцій у сумі 36266,82грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2012 у справі № 2а-7597/12/0170/11 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко