Рішення № 30077898, 19.03.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 2012/6518/2012

№ 2/ 639/ 344/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Срокіної І.І.

за участю секретарів Скрипка О.С. Костиря Є.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа друга Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування квартири,-

встановив:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Просив визнати недійсним договір дарування від 22.12.2011 р., укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Червенко І.В., за реєстр. № 1-852.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 22.12.2011 р. між ним та відповідачем укладено договір дарування.

За умовами даного договору дарування він подарував, а відповідач прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1. Вказану квартиру позивач придбав 11.07.2011 р. за договором купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Адамовою за реєстровим № 817.

Між ним та відповідачем не має і ніколи не було ніяких родинних або дружніх стосунків.

Наприкінці 2011 р. ним було прийнято рішення про продаж спірної квартири.

У грудні 2011 р. ОСОБА_2, раніш йому знайомий, як син приятельки, сказав йому, що він бажає купити його квартиру, оглянув приміщення воно йому сподобалося та вони домовились про те, що вартість квартири складає суму еквівалентну 30 000 доларів США.

Однак, ОСОБА_2 йому пояснив, що він одружується та не бажає, щоб дружина мала право претендувати на дану квартиру, тому що квартиру він буде купувати за кошти його матері. З цієї причини ОСОБА_2 просив його замість договору купівлі-продажу оформити договір дарування на його ім.»я.

Щодо грошей, які повинен був сплатити йому відповідач , то вони домовились, що він зможе з ним розрахуватись до кінця січня 2012 р., але до цього часу він не буде реєструвати договір дарування у КП «ХМБТІ» і, 22.12.2011 р. вони уклали договір дарування квартири.

Однак, до цього часу відповідач не віддав йому кошти, які повинен був сплатити, крім того, він дізнався, що 10.01.2012 р. відповідач зареєстрував право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у КП «ХМБТІ».

Позивач неодноразово звертався до відповідача, з вимогою виконати їхні домовленості, але спочатку він просив позивача «трошки почекати», а потім перестав розмовляти з ОСОБА_1, тоді він зрозумів, що його ошукали.

На цей час йому стало відомо, що відповідач планує продати його квартиру, але надії що відповідач віддасть йому гроші він не має.

Таким, чином, вважає, що має всі підстави стверджувати, що між ним та відповідачем укладено фіктивний правочин, тому що сторони договору дарування вчинили його без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто безоплатної передачі дарувателем на користь обдарованого квартири.

Договір дарування від 22.12.2011 р. укладений позивачем під впливом обману відповідача.

У судовому засіданні представники позивача та позивач підтримали позовні вимоги та просили про їх задоволення, надали пояснення аналогічні вищевикладеним, пояснивши, що спірна квартира куплена позивачем 30.05.2011 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН ХМНО Адамовою за реєстр. № 817, зареєстрований у КП «ХМБТІ» 11.07.2011 р.

Дана квартира придбана ним у вітчима відповідача, оскільки він мав заборгованість за кредитом та планував продавати квартиру. Позивач з родиною у той самий час шукали житло для доньки, яка мала вийти заміж, дізнавшись про це вони з вітчимом позивача домовились про купівлю ним квартири, задля погашення заборгованості перед банком. Даної обставини сторони у судовому засіданні не оспорювали.

Однак, наприкінці 2011 р. за сімейних обставин позивач з дружиною вирішили продати квартиру, бо донька заміж не вийшла та жити окремо не бажала.

На початку грудня 2011 р. про те, що позивач збирається продавати квартиру дізнався відповідач ОСОБА_2 і разом зі своєю матір»ю ОСОБА_4 звернувся до позивача з проханням продати квартиру

з відстрочкою платежу, за 30 000 доларів США. Щодо грошей, які повинен був сплатити відповідач , існувала домовились, про розрахунок до кінця січня 2012 р.

Дана розмова відбулась у присутності позивача, його дружини, відповідача та його матері.

ОСОБА_2 у присутності свідків запевнив позивача,що він розрахується з ним - гроші планував взяти у матері, або у іншої особи.

При цьому відповідач та його мати пояснили позивачу, що Челомбитько давно мешкає цивільним шлюбом з дівчиною, має намір одружитися та не бажає, що дружина мала право претендувати на дану квартиру, тому що квартиру він напевне буде купувати за кошти його матері. З цієї причини особисто ОСОБА_2 просив його замість договору купівлі-продажу оформити договір дарування на його ім.,»я.

Враховуючи, що позивач давно знайомий з ОСОБА_2 та його родиною, у нього не виникло підозр, що він може не отримати гроші.

Вони з відповідачем домовились, що до повного розрахунку і що він не буде оформлювати договір дарування у КП «ХМБТІ», щоб вони мали змогу розірвати договір до його кінцевого оформлення. Позивач повірив відповідачу та зробив все як він попросив. Однак, згодом він дізнався, що 10.01.2012 р. відповідач таки зареєстрував своє право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 у КП «ХМБТІ».

У кінці січня 2012 р. позивач перший раз звернувся до матері ОСОБА_5 з питанням про повернення грошей і, вона пояснила, що особисто у неї грошей не має, а з сином поговорить, з метою - розірвати укладений договір та повернути сторони до первинного стану. У той же день ОСОБА_4 сказала позивачу, що ОСОБА_5 заявив, що сам вирішить це питання та розрахується за квартиру без її допомоги та сказав, що сам передзвонить позивачу. ОСОБА_1 почекав декілька днів, але відповідач йому не дзвонив. Тому позивач зателефонував йому сам, ОСОБА_5 попросив його «трошки зачекати з грошима» та запевнив, що обов»язково розрахується протягом місяця. У лютому 2012 р., позивач зустрічався особисто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з метою з»ясування обставин щодо розрахунку за квартиру. На цій зустрічі ОСОБА_5 особисто підтвердив, що розрахується за квартиру, при цьому мати його сказала, що вона скоріш за все грошей на це не дасть та запропонувала синові розірвати договір дарування, бо так буде краще. ОСОБА_5 при цьому сказав, що він знає, як йому буде краще та просив її не перешкоджати йому.

Після цього, ОСОБА_5 позивачу не дзвонив жодного разу, а ОСОБА_1 телефонував декілька разів з вимогою виконати їхні домовленості, але спочатку він просив його «трошки почекати», а потім перестав з ним розмовляти, тоді він зрозумів, що його ошукали.

Умови правочину обговорювалися особисто з відповідачем ще до укладання договору та особисто відповідач запевнив його, що договір дарування, це лише «формальність» та він обов»язково розрахується за квартиру.

До суду звернувся, коли зі слів матері ОСОБА_6 - ОСОБА_4 дізнався, що дружина ОСОБА_2 вмовляє останнього продати квартиру. Обставини викладені позивачем та його представниками у судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_4

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог, суду пояснив, що жодних домовленостей між позивачем щодо повернення коштів і про укладання удаваної угоди між ними не було, квартира придбавалася його матір,ю для нього.

Представник 2 ХДНК у судове засідання не з»явився, надав лист, у якому пояснив, що при посвідченні договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 держаним нотаріусом Другої Харківської нотаріальної контори Червенко І.В. встановлені дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснювалось шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Кожна із сторін однаково розуміла значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на договорі дарування, заперечувала проти позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що 22.12.2011 р., між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Червенко І.В., за реєстр. № 1-852.

За умовами договору ОСОБА_1, як даруватель подарував, а ОСОБА_2, як обдаровуваний прийняв у дар зазначену квартиру ( а.с.6).

Згідно із ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення. правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а також якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або

заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов"язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним суд виходить із того, що як встановлено у судовому засіданні із пояснень сторін та свідків, ОСОБА_5 доходів які б давали йому можливість придбати житло не мав, тому за кошти його матері, свідка ОСОБА_8 було для нього придбано спірне житло,яке було юридично оформлено договором дарування.

Визнаючи угоду недійсною суд виходить із того, що позивач і відповідач були знайомі між собою, але їх знайомство носило таких характер, що не давало підстав для укладання саме договору дарування. Про намір матері відповідача придбати житло для нього за власний кошт свідчать пояснення сторін та свідка ОСОБА_7, сестри відповідача та доньки свідка ОСОБА_8. Саме ці обставини дають суду підстави вважати, що правочин мав фіктивний характер. І в дійсності мала місце помилка щодо мотивів правочину.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст. 203, ст..215,229 ЦК України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , ст..10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд ,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа друга Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування квартири задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 грудня 2011 року за реєстровим №1-852 і посвідчений державним нотаріусом другої Харківської державної нотаріальної контори.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення з моменту отримання копії рішення.

Головуючий суддя Срокіна І.І.