Рішення № 30076612, 12.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/9405-2012 12.03.13р.За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»

про стягнення 1 226 059,26 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Лазаренко Ю.Г.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» про стягнення заборгованості, інфляційних та 3% річних, всього в сумі 1 226 059,26 грн. по Договору № 04777/5-04 від 27.08.2004р.

Ухвалою від 13.07.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від відповідача 29.08.2012р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача в судовому засіданні 30.08.2012р. подано документи на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2012р. про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 30.08.2012р. судом було оголошено перерву на 04.09.2012р.

Представником відповідача в судовому засіданні 04.09.2012р. було подано відзив на позов.

В судовому засіданні 04.09.2012р. судом було оголошено перерву на 06.09.2012р.

Від відповідача 05.09.2012р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів та клопотання про призначення експертизи, а в судовому засіданні 06.09.2012р. було також подано клопотання про припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 06.09.2012р. судом було оголошено перерву на 11.09.2012р.

Від відповідача 07.09.2012р. та 10.09.2012р. через відділ діловодства суду надійшли клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів, а від позивача 11.09.2012р. - заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою від 11.09.2012р. судом було призначено судову економічну (бухгалтерську) експертизу по справі та доручено її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 11.09.2012р. суд зупинив провадження у справі до проведення Київським науково-дослідним інституту судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2012р. по справі № 5011-2/9405-2012.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 18.01.2013р. через відділ діловодства суду надійшов лист про повернення ухвали від 11.09.2012р. та справи № 5011-2/9405-2012 без виконання, оскільки вартість експертизи зобов'язаною стороною сплачено не було.

Ухвалою від 21.01.2013р. судом було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013р., зобов'язано сторін надати суду пояснення по суті спору та зобов'язано позивача надати суду письмове підтвердження щодо того, чи підтримує позивач заявлені позовні вимоги та в якому обсязі.

В судовому засіданні 12.02.2013р. представником позивача подано письмове підтвердження, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 12.02.2013р. суд відклав розгляд справи на 26.02.2013р., зобов'язав надати Довідку про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та пояснення по суті спору.

Представником позивача в судовому засіданні 26.02.2013р. подано додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 26.02.2013р. судом було вирішено оголосити перерву та наступне судове засідання призначено на 12.03.2013р., про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою, і також зобов'язано відповідача надати суду пояснення по суті спору.

Представники відповідача в призначене судове засідання 12.03.2013р. не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.03.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», далі по тексту - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» (далі по тексту - відповідач, абонент) було укладено договір № 04777/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору цей Договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим Договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів й приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (далі по тексту - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р. (далі по тексту - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Згідно з пунктами 2.1.1 - 2.1.6 Договору сторони домовилися, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального проводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильників, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 правил користування; абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню постачальника.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє банківській установі абонента платіжні документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п. 2.2.2 Договору у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з п. 3.1.1 Договору постачальник зобов'язався забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 «Вода питна» до його водопровідного вводу.

Як слідує з п. 3.3.1. Договору абонент зобов'язується надавати повну і достовірну інформацію (дислокацію об'єктів), яка є невід'ємною частиною договору щодо кількості та місцезнаходження всіх об'єктів водоспоживання, приєднаних до міських комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або знаходяться у його повному господарському віданні тощо.

Пунктом 3.3.4 Договору встановлено, що абонент зобов'язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

Пунктом 12.17 Правил користування передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Обов'язок житлово-експлуатаційних організацій, якою є Відповідач, один раз на місяць здійснювати розрахунок за воду, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання, передбачено підпунктом «б» пункту 12.3 Правил користування.

Порядок врегулювання розбіжностей щодо кількості та вартості отриманих послуг передбачений п. 2.2.5 Договору, в силі якого у разі незгоди абонент (відповідач) зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником (позивачем) платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомляє про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Спір виник у зв'язку з тим, що Позивач вважає, що в період з 01.01.2012 по 30.04.2012 (спірний період) Відповідач не здійснив своєчасно і в повному обсязі оплату наданих послуг і має заборгованість перед Позивачем в розмірі 1 217 066,43 грн.

На підтвердження свої позовних вимог Позивач надав суду дебетово-інформаційні повідомлення за спірний період для оплати наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір укладений між Позивачем і Відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення, що вказано в п 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, відповідно до поданого суду відзиву та доданих до нього контррозрахунків обсягу наданих по Договору послуг та їх вартості, Відповідач не погоджується з обсягом послуг, що зазначений Позивачем в позовній заяві, а також з їх вартістю.

Ухвалою від 11.09.2012р. судом було призначено судову економічну (бухгалтерську) експертизу по справі з питання встановлення обсягу та вартості наданих по Договору послуг, доручено її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та обов'язок оплати покладено на Відповідача.

Разом з тим експертизу виконано не було та від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 18.01.2013р. через відділ діловодства суду надійшов лист про повернення ухвали від 11.09.2012р. та справи № 5011-2/9405-2012 без виконання, оскільки вартість експертизи зобов'язаною стороною не сплачено.

Інших належних доказів на спростування наданих Позивачем доказів на підтвердження обсягів та вартості наданих по Договору послуг, Відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Умови Договору в частині надання Відповідачу послуг з постачання питної води, яка ним в подальшому використовується для надання послуг з гарячого водопостачання, відповідно до ст. 901 ЦК України, вважаються виконаними з моменту передачі Відповідачу послуги з постачання питної води, що відбувається на межі балансової належності.

Межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами (ч. 13 п. 1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила)).

Власниками водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів), є ПАТ «Київенерго».

Питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води транспортується водопровідними мережами ПАТ «АК «Київводоканал» та на межі балансової належності водопровідних мереж Позивача та ПАТ «Київенерго» передається TOB «Україна житло-сервіс». Об'єми переданих на межі балансової належності послуг з постачання питної води Відповідачу фіксуються в актах зняття показань з приладів обліку (наявні в матеріалах справи) шляхом зняття показань з водолічильників, що встановлюються на межі балансової належності.

Акти про зняття показань з приладів обліку підписані та погоджені представниками Відповідача та завірені печаткою, копії залучені до страви.

Спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов Договору, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами Договору, виходячи зі складених двосторонніх актів.

Розділом 3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008 визначено порядок розрахунків за спожиту питну воду та прийняті стоки.

Відповідно до п. 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється споживачами чи виконавцями житлово-комунальних послуг за показаннями водолічильників.

Відповідно до п. 3.13 Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З п. 3.13 Правил вбачається, що єдиною підставою для виставлення власнику теплових пунктів та котелень платіжних вимог на оплату вартості питної води, що використовується для приготування гарячої води є відповідний договір, укладений між виробником послуг з централізованого водопостачання (ПАТ «АК «Київводоканал») та власником теплових пунктів (ПАТ «Київенерго»).

При цьому, постановою окружного адміністративного суду від 24.02.2010 у справі № 2-а-12540/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2011, за позовом ПАТ «Київенерго» до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання нечинними та скасування пункту 1.7 абзацу першого п.3.13 Правил встановлено, що п.3.13. Правил не передбачає для суб'єктів господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію у тому числі для ПАТ «Київенерго», обов'язку укладати договори щодо здійснення розрахунків з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потребу, а також розраховуватися за власний обсяг водовідведення.

Ч. 2 п.3.13 Правил передбачено, що обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Матеріалами справи та наданими Позивачем письмовими доказами підтверджується, що представники Позивача разом з уповноваженими представниками Відповідача, щомісячно за спірний період знімались показники з водолічильників, які знаходяться на межі балансової належності, та визначають об'єми наданих послуг з постачання питної води, що передається Відповідачу для її подальшого використання ним у своїй господарській діяльності щодо забезпечення споживачів послугою з гарячого водопостачання. Показники з водолічильників були внесені в акти про зняття показників з приладів обліку, що є документами первинного бухгалтерського обліку, і Акти про зняття показань з приладів обліку, що підписані та погоджені повноважними представниками Відповідача, були складені відповідно до умов чинного Договору.

Умовами Договору передбачено порядок обліку питної води, в тому числі і тієї, що використовується Відповідачем в своїй господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання, а саме - згідно показань водолічильника, зареєстрованого Позивачем (п.2.1.1. Договору), а ч. 2 п.3.13. Правил передбачено і місце передачі послуг Відповідачу - межа балансової належності.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавав Відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в супереч умовам Договору не в повному розмірі сплатив надані послуги.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд перевірив та погоджується з розрахунком заборгованості Відповідача по Договору за період з 01.01.2012р. по 30.04.2012р. за надані послуги, яка становить 1 217 066,43 грн., та оскільки дана заборгованість є непогашеною станом на час винесення судом даного рішення, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення даної заборгованості з Відповідача в примусовому порядку.

Згідно зі статтею 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевірив та погоджується з розрахунком інфляційних та 3% річних, наведеним Позивачем в розрахунку ціни позову, які відповідно становлять 4 443,10 грн. та 4 549,73 грн. за період з 01.01.2012р. по 30.04.2012р., та оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу вказаних сум інфляційних та 3% річних, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про їх стягнення з Відповідача в примусовому порядку.

Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача, оскільки, як встановлено вище судом, Відповідач є винним у виникненні даного спору та станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом сума заявлених позовних вимог сплачена не була.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» (м. Київ, проспект Гагаріна, будинок 14-А; ідентифікаційний код 32772152) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 1 217 066 (один мільйон двісті сімнадцять тисяч шістдесят шість) 43 коп. - основного боргу, 4 443 (чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 10 коп. - інфляційної складової боргу, 4 549 (чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 73 коп. - 3% річних та 24 521 (двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять одна) грн. 19 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.03.2013р.

Суддя І.О.Домнічева