Постанова № 30076476, 06.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/1396/13-а

06 березня 2013 року 11год. 20хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шайтанов А.С., Бєлова О.О.

відповідача: представник Ратієв Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі по тексту постанови - позивач, ПАТ «ЗАлК») звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя ДПС), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.10.2012 № 0000540026 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2762608,50 грн.) та № 0000530026 (яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1080260 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 540130,50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, про завищення заявленої суми до бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет за червень 2012 року через реалізацію частини продукції власного виробництва за ціною, нижче її собівартості. Зазначає, що вказані висновки є безпідставними, оскільки позивачем під час проведення позапланової виїзної перевірки надано всі необхідні документи податкової та бухгалтерської звітності, що підтверджують право позивача на податковий кредит, товари були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування незгоди з позовом зазначає, що згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів за травень, червень 2012 р., сальдових відомостей по зведеним синтетичним рахункам, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, договорів, інших первинних документів, собівартість реалізованої готової продукції ПАТ «ЗАлК» складає: за травень 2012 року 53184978,14 грн., за червень 2012 року 41887567,11 грн. Вартість реалізованої готової продукції ПАТ "ЗАлК" складає: за травень 2012 року 40827158,99 грн., за червень 2012 року 33232676,36 грн. Таким чином, частина продукції була реалізована ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції: в травні 2012 року в сумі 12357801,29 грн., в червні 2012 року 8654890,75 грн. А відтак, позивачем у травні-червні 2012 року отриманий дохід від обсягів реалізованої/відвантаженої готової продукції власного виробництва нижчий, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції. Таким чином, підприємство за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості. Законодавством передбачено формування податкового кредиту з обов'язковою умовою, що в подальшому вартість операцій придбання товарів, послуг, по яким сформовано податковий кредит, буде включено до обсягів продажу товарів, послуг (оподатковувані операції). Податковим законодавством визначено поняття операцій з придбання, операцій постачання, і відповідно передбачено відображення цих операцій в податковому обліку платників податку. Згідно Податкового кодексу України, операції з виробництва не знаходять відображення в податковому обліку платників податку. Тому використання придбаних матеріалів, сировини лише у виробництві не є достатньою умовою для формування податкового кредиту. Вимогами податкового законодавства є: включення операцій з придбання, по яким формувався податковий кредит, до обсягів продажу товарів (обсягів постачання товарів) та відображення обсягів продажу товарів в первинних документах та податковій декларації з податку на додану вартість. В ході перевірки встановлено, що ПАТ «ЗАлК» здійснює декларування податкового кредиту по операціям придбання товарів, послуг, які не включаються до оподатковуваних операцій (обсягів продажу готової продукції). Позивач здійснює придбання товарів, послуг для власного виробництва, які не включаються до обсягів продажу продукції. Отже, по зазначених операціях підприємство зовсім не отримує компенсації вартості товарів, послуг, які придбаваються. В даному випадку діяльність ПАТ «ЗАлК» не направлена на отримання доходу, як це передбачено податковим законодавством. Тому, будь-які витрати з придбання товарів, послуг, не враховані в обсягах продажу готової продукції (збиткові операції з придбання) не можуть враховуватися при формуванні податкового кредиту. А відтак, податковий орган дійшов правильного висновку стосовно заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2012 року і завищення розміру бюджетного відшкодування за червень 2012року. Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (код ЄДРПОУ 00194122) є юридичною особою та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, перебуває на обліку як платник податків у відповідача, є платником податку на додану вартість (а.с.15-20 том 1).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" з питань правомірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012 р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2012р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні 2012р. Результати перевірки оформлено актом перевірки від 25.09.2012 № 375/26-2/00194122 (а.с.38-70 том 1).

Перевіркою встановлено, що:

- на порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, 200.2, п. 200.3, 200.4а ст.200 Податкового кодексу України ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 р. на загальну суму 1080261 грн.;

- на порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет за червень 2012 на загальну суму 1841739 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя ДПС прийняті та направлені на адресу ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" податкові повідомлення - рішення:

- №0000540026 від 10.10.2012 p., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2762608,50 грн. (в тому числі за основним платежем: 1841739 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 920869,50 грн.) (а.с.80 том 1);

- № 0000530026 від 10.10.2012 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 1080261 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 540130,50 грн .(а.с.82 том 1).

Позивачем зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувалися в адміністративному порядку, однак скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.84-127 том 1).

Позивач, не погодившись з висновками, зазначеними в акті перевірки № 375/26-2/00194122 від 25.09.2012р., прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями звернувся з позовом до суду.

Суд зазначає, що підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. У ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено при розгляді справи, належне документальне підтвердження податкового кредиту позивача відповідачем не заперечується.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України податковий орган пов'язує з реалізацією позивачем продукції за ціною, нижчою її собівартості.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведеного слідує, що Податковий кодекс пов'язує визначення податкового кредиту з договірною (контрактною) вартістю товарів/послуг, яка повинна відповідати рівню звичайних цін, які визначаються відповідно до статті 39 цього Кодексу, а не собівартості продукції. Проте, як встановлено в ході судового розгляду справи, податковий орган не заперечує проти дотримання позивачем рівня звичайних цін.

Вказаними положеннями п. 198. 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право на формування податкового кредиту платника податків за наявності двох обставин: таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Конструкція вказаної норми побудована таким чином, що законодавчо закріплена необхідність наявності у платника податків лише "мети" (цілі) подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, саме "мети", а не конкретного результату. Кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із зміною обставин діяльності, кон'юнктури ринку тощо, законодавець надає можливість у подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо першої умови, а саме "використання товарів в оподатковуваних операціях", то відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.

У свою чергу наявність другої умови слід розглядати крізь визначення господарської діяльності, яке надано в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Таким чином, з аналізу положень п.185.1 ст.185 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що "використання товарів в оподатковуваних операціях" передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу. При цьому, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Суд зазначає, що поняття "дохід" та "прибуток" не є тотожними, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Позивачем на підставі відповідних угод з контрагентами була придбана сировина для виробництва власної продукції з метою подальшої реалізації такої продукції за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі. Приписи Податкового кодексу України вказують лише на те, що придбання товарів повинно здійснюватися з метою використання у господарській діяльності, яка у свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. Як зазначає позивач, формування позивачем ціни на вироблену продукцію відбувається з врахуванням цін на аналогічну продукцію, що склалася на міжнародному ринку, враховуються показники Лондонської біржі металів. Крім того, виробнича собівартість продукції є нижчою, ніж ціна її реалізації.

Отже, здійснення продажу катанки алюмінієвої позивачем за ціною, нижчою її собівартості обумовлено економічними чинниками, що склалися на ринку. Враховуючи наведене, операції з продажу ПАТ "ЗАлК" продукції за ціною, нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача та не в оподатковуваних операціях. Крім того, суд зазначає, що необхідність продажу продукції власного виробництва за ціною, нижче її собівартості зумовлена технологічною неможливістю зупинення виробництва, оскільки, як зазначив представник позивача, зупинка виробництва призвела б до збитків, розмір яких значно перевищує збитки від реалізації продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості. Для повторного відновлення повністю зупиненого виробництва необхідні кошти, які значно перевищуються збитки, котрі має підприємство з причини реалізації продукції за ціною, нижче її собівартості. Недосягнення мети відносно отримання прибутку у даному конкретному випадку стало економічно обґрунтованим для ПАТ «ЗАлК», оскільки здійснивши продаж продукції власного виробництва за цінами, нижче собівартості, підприємство запобігло отриманню збитків в значно більших розмірах.

Як встановлено зі змісту акту перевірки, для визначення сум податку на додану вартість, які в подальшому не використані в оподатковуваних операціях, податковим органом були використані бухгалтерські документи за травень-червень 2012р., зведені відомості синтетичного обліку по рахунках.

При здійсненні розрахунку податковим органом взяті показники з звітності підприємства, яка формується на первинних бухгалтерських документах. У зв'язку із цим, до розділу матеріальні затрати, як елементу операційних витрат, включаються всі витрати понесені підприємством у зв'язку із їх придбанням. Однак, це не означає, що ці всі матеріальні затрати придбавались підприємством з метою використання у господарській діяльності та відповідно у зв'язку із їх придбанням формувався податковий кредит. Тобто, якщо бухгалтерський облік враховує всі операції з придбання матеріальних цінностей, то податковий облік лише ті, що будуть використані в господарській діяльності товариства.

Продовжуючи розрахунки, податковий орган множить процентне співвідношення на вартість збиткових операцій та отримує результат, який на думку податкового органу, є долею складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період травень-червень 2012 року та у кінцевому розрахунку податковий орган вираховує податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства, не зважаючи на те, що чинним законодавством не передбачено вирахування податку на додану вартість із "матеріальної складової".

Отже, дійшовши висновку про збитковість, податковий орган посилається на показники фінансової, а не податкової звітності. Такі розбіжності виникають з огляду на різні методи обліку, але враховуючи те, що предметом розгляду є нарахування сум податків, зокрема податку на додану вартість, то до уваги слід приймати саме показники податкової звітності. Представник відповідача не зміг пояснити, яким чином, по яких операціях, визначена частина сировини, яка на думку податкового органу, не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Представниками відповідача не надано пояснень, які саме операції позивача (по яких позивачем формувався податковий кредит) не включено до оподатковуваних операцій (тобто до обсягів продажу товарів).

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, за червень 2012 року є необґрунтованим.

У пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. У п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Підпунктом "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року та збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах що до оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, а тому податкові повідомлення - рішення від 10.10.2012 № 0000540026 та № 0000530026 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 № 0000540026 та № 0000530026.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька