Вирок № 30076215, 20.03.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2999/13-к

Провадження № 1-кп/344/113/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретаря Карпенко І.В.

прокурора Баландіної Ю.Ю.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинувальному акту з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня, не одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2009 року за ч. 2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, покарання відбув повністю, не працюючого, громадянина України,

за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 ставиться у вину, що він вчинив незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах, збут особливо небезпечного наркотичного засобу у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів та незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут сильнодіючого лікарського засобу за наступних обставин.

Влітку 2012 року, обвинувачений, перебуваючи поблизу річки Бистриця, що по вул. Набережній в м. Івано-Франківську, неподалік дачного масиву, знайшов земельну ділянку, засаджену маком, який висушив, подрібнив та зберігав з метою збуту в підвалі будинку АДРЕСА_1.

06 лютого 2013 року близько 15 год. обвинувачений, перебуваючи на території ЗОШ №17, яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Набережній, за гроші в сумі 100 грн. збув гр. ОСОБА_3 поліетиленовий пакет із вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу - макової соломки вагою 5,8 грам, який згідно висновку експерта № 09/12-0178 від 07 лютого 2013 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - маковою соломкою.

В той же день приблизно о 16 год. 30 хв. на території ЗОШ № 17, яка знаходиться по вул. Набережній в м. Івано-Франківську, працівниками міліції у ОСОБА_2 в ході огляду було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу - макової соломки вагою 837,15 грам, яку останній зберігав з метою збуту і яка згідно висновку експерта № 09/12-176 від 07 лютого 2013 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - маковою соломкою.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 06 лютого 2013 року, перебуваючи на території транспортного ліцею, який знаходиться по вул. Юності в м. Івано-Франківську, придбав, шляхом привласнення знайденого, 50 таблеток сильнодіючого лікарського засобу - метандієнону, який в подальшому зберігав при собі з метою збуту.

06 лютого 2013 року близько 15 год. обвинувачений, перебуваючи на території ЗОШ № 17 в м. Івано-Франківську по вул. Набережній, за гроші в сумі 100 грн. збув гр. ОСОБА_3 поліетиленовий пакет із вмістом семи вказаних таблеток, які являються сильнодіючим лікарським засобом, що підтверджено висновком експерта № 09/12-0179 від 07 лютого 2013 а кількість сильнодіючого лікарського засобу в них становить 0,07 грама.

Цього ж дня, близько 16 год. 30 хв. на території ЗОШ № 17 в м. Івано-Франківську по вул. Набережній, працівниками міліції у ОСОБА_2 в ході огляду було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із вмістом сорока трьох таблеток, які являються сильнодіючим лікарським засобом - метандієноном, що підтверджено висновком експерта № 09/12-0177 від 07 лютого 2013 року, а кількість сильнодіючого лікарського засобу в цих таблетках становить 0,43 грама.

Справа надійшла до суду з угодою укладеною під час досудового розслідування між старшим прокурором прокуратури м. Івано-Франківська Чуйко В.І. та підозрюваним ОСОБА_2 про визнання винуватості від 22 лютого 2013 року, згідно з умовами якої прокурор та підозрюваний дійшли згоди, що злочини підозрюваним було вчинено саме при викладених вище обставинах, підозрюваний беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочинів.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії підозрюваного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України та узгодили покарання : за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією, за ч. 1 ст. 321 КК України - у вигляді позбавлення волі строком два роки. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, досягнуто згоди щодо остаточного покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вказаному визнав повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 22 лютого 2013 року просив затвердити.

Прокурор та захисник вважають, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Суд, роз'яснивши ОСОБА_2 в ході розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, з'ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок. А також враховує таке.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, але в той же час виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст. 472 КПК України, а обвинувачення, з якими погоджується обвинувачений ОСОБА_2, є обґрунтованими і свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 321 КК України, так як вона ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст. 349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

Кваліфікація діянь ОСОБА_2 за вказаними статтями КК України є правильною оскільки він вчинив незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах, збут особливо небезпечного наркотичного засобу у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів та незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут сильнодіючого лікарського засобу.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчинених правопорушень, як обставину, що пом'якшує відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, визнано щире каяття та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких обставин, що відповідає як закону так і фактичним даним кримінального провадження і, що обставин, які обтяжують відповідальність не встановлено.

Визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе застосувати ст. 69 КК України, яка передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, може бути призначено основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_2 є правильною, визнає, що вказані вище обставини в сукупності є саме такими, що пом'якшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, що також дає підстави суду дійти висновку, про те, що узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України, щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України може бути призначене нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією вказаної статті КК України, оскільки ґрунтується на фактичних обставинах провадження.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

За таких обставин, узгоджене сторонами покарання відповідає вказаним вимогам та санкціям ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та ч. 1 ст. 321 КК України, вимогам ст. 70 КК України про призначення покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а також відповідає і тяжкості фактично вчиненого, і є справедливим.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушень, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

На підставі викладеного, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, керуючись розділом ІІІ вказаної Рекомендації та практикою Європейського Суду з прав людини щодо її застосування, ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Угоду про визнання винуватості від 22 лютого 2013 року укладену між старшим прокурором прокуратури м. Івано-Франківська Чуйко В.І. та підозрюваним ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України та призначити йому узгоджені сторонами покарання :

- за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна ;

- за ч. 1 ст. 321 КК України - два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне узгоджене сторонами покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з 08 лютого 2013 року.

Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 у користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області з зарахуванням на р/р 31255272210165 УДК в Івано-Франківській області МФО 836014 код 25574765 - 1417 ( одну тисячу чотириста сімнадцять ) гривень 20 коп. витрат за проведення експертиз.

Речові докази в кримінальному провадженні :

- два поліетиленові пакети в яких знаходяться рожеві таблетки в кількості 5 шт. та 41 шт., які містять сильнодіючий лікарський засіб метадієнон та два поліетиленові пакети в яких знаходяться подріблена рослинна речовина світло-коричневого кольору - макова соломка, кількість якої у висушеному стані становить 5,8 грама та 837,15 грама, які передані в камеру зберігання речових доказів УМВС в Івано-Франківській області - знищити ;

- грошові кошти в сумі 100 ( сто ) гривень, а саме : три купюри номіналом 20 (двадцять) гривень серії КД 6252066, КЙ 9934243 та МН 3042225, дві купюри номіналом 10 (десять) гривень серії МД 3502482, КЄ 6748112, які передані на зберігання в бухгалтерію Івано-Франківського МВ УМВС - повернути власнику ОСОБА_3.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно після його проголошення.

Суддя В.С. Попович