Ухвала суду № 30075485, 29.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.

справа № 2а-9579/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі № 2а-9579/10/0870 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент-Перетворювач» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001022302/0від 15.11.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент-Перетворювач» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення – рішення № 0001022302/0 від 15.11.2010 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем 83 263 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 814,10 грн. В обґрунтування позову зазначено про протиправність спірного рішення, яке ґрунтується на висновках, викладених в Акті перевірки, що не відповідають дійсності. Так, податковий орган вважає безпідставним включення підприємством до складу валових витрат отримані послуги по очищенню промислових стокових вод на загальну суму 333 052 грн. за 2009 – 1 півріччя 2010 року, які нібито не підтверджені належним чином оформленими документами. Проте, позивачем під час перевірки надані договір № 30/104 на використання енергоносіїв від 08.08.2003 року, укладеного між позивачем та ВАТ завод «Перетворювач», протоколи ціни послуг, акти приймання-передачі робіт (послуг), рахунки, податкові накладні, які свідчать про належне виконання сторонами умов договору, реальне здійснення господарської операції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі. Суд дійшов висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат витрати, які пов’язані із очищенням промислових стоків, як такі, що використовуються платником податку у власній господарській діяльності.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права. Так, судом не враховано, що обсяги очищених промислових стоків вод не підтверджені розрахунковими документами, що позбавляє позивача включати витрати за договором № 30/104 до складу валових витрат.

У судове засідання апелянт, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення – 27.08.2012 року, уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент-Перетворювач» у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та пояснив суду, що підприємство випускає силові напівпровідникові прилади різних конструктивних виконань. За договором № 30/104 ТОВ «Елемент-Перетворювач» є споживачем питної, обротної, технічної води, технологічних газів, сжатого воздуху від ВАТ завод «Перетворювач», які необхідні для роботи промислових потужностей. За цим же договором ТОВ «Елемент-Перетворювач» спрямовує промстоки до ВАТ завод «Перетворювач» для очистки. Обидва підприємства у минулому були у складі повного циклу виробництва, але незважаючи на те, що на сьогоднішній час вони є окремими суб’єктами господарювання, їх пов’язаність у виробничому сенсі має місце. Висновки відповідача про порушення ТОВ «Елемент-Перетворювач» вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки правомірність включення до складу валових витрат витрати за договором № 30/104 підтверджені належними документами, які були надані до перевірки.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя з 03.09.2010 року по 21.10.2010 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Елемент-Перетворювач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої 28.10.2010 року складений Акт № 3197/23-30077685 ( а.с.17-40). В результаті перевірки встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2,.п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11, п.10.1 ст.10, п.16.1, п.16.2 ст. 16 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств, п.6.7 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 83 623 грн. На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001022302/0 від 15.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем 83 263 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 814,10 грн., а всього на загальну суму 114 077,10 грн. (а.с.41).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного повідомлення-рішення, оскільки позивачем на підтвердження правильності включення до складу валових витрат витрати за договором № 30/104 надані передбачені законом документи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає, що положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначав валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ВАТ завод «Перетворювач» 08.08.2003 року укладено договір № 30/104 на споживання енергоносіїв. ( а.с.84-85). Виконання умов договору підтверджено первинними документами, що містяться в матеріалах справи і досліджені судом першої інстанції ( акти прийому – передачі, рахунками за очистку промислових стокових вод, платіжні дорученнями, виписка з розрахункового рахунку позивача).

За висновками відповідача, викладеному в Акті перевірки, зазначений договір укладений без мети настання реальних наслідків,з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків. При цьому, податковий орган посилається на порушення статей 228, 215, 203, 216 Цивільного кодексу України (а.с.32).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) – ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем при укладенні угоди з контрагентом та їх виконанні публічного порядку, як підстави недійсності за законом (нікчемності). При наявності ж об’єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договору сторонами не виконувались.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі № 2а-9579/10/0870 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент-Перетворювач» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001022302/0 від 15.11.2010 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна