Ухвала суду № 30075031, 30.11.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2009 р.

справа № А27/156

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.

при секретарі судового засідання: Дегтярьові Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»

на постанову: господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2007 року у справі №А27/156,

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»

до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську №0013912301/0/16299 від 01.06.2006р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно донарахований позивачу земельний податок у розмірі 147429,69грн. за земельні ділянки, які фактично не перебували у власності чи користуванні останнього, оскільки в період з 2001 по 2005 роки було відчужено цілий ряд об’єктів нерухомого майна, які перебували у податковій заставі. Позивач стверджує, що відповідно до ст.120 Земельного кодексу України при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам, організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. З урахуванням положень статей 5 та 15 Закону України «Про плату за землю»після примусового відчуження об'єктів нерухомого майна позивача ті підприємства, до яких перейшло право власності на вказані об'єкти нерухомості, приступили до використання відповідних земельних ділянок, на яких розташовані ці об'єкти, а отже, набули статусу землекористувача та платника земельного податку з моменту укладання договорів купівлі-продажу. На думку позивача, також є неправомірним нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій у розмірі 28954,98грн. у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням провадження у справі №Б15/57/04 про банкрутство ВАТ «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»у період з11.05.2004р. до 03.08.2004р., а також у період з 10.05.2005р. по теперішній час у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство товариства позивача №Б29/74/05.

Постановою від 25.10.2007 року господарський суд Дніпропетровської області в задоволенні позову відмовив. При цьому суд зазначив, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону. Вказані санкції в період дії мораторію не застосовуються. В той же час інші санкції за порушення правил оподаткування в період дії мораторію застосовуються в загальному порядку.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апелянт вказує на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинами справи. Апелянт зазначає, що як видно з норм матеріального права і узагальнення судової практики, сплата земельного податку має здійснюватися за фактичне користування земельною ділянкою, у разі припинення користування земельною ділянкою земельний податок сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році. Отже, суб'єктами сплати земельного податку за період 2001-2005 року є не апелянт, а інші особи, які на6ули право власності на будівлі, що розташовані на зазначених земельних ділянках. Апелянт посилається на ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року, відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. На думку апелянта, земельний податок сплачується лише за фактичне володіння або користування земельною ділянкою. Щодо відомостей державного земельного кадастру, то їх, зазначає апелянт, не слід брати до уваги як докази належного землекористувача, а отже, і як докази того, що позивач є платником податку. У зв'язку з вищезазначеним, на думку апелянта, дані державного земельного кадастру не відповідають фактичним обставинам, тому не могли бути підставою для нарахування спірних сум.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, податковим органов було перевірено позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.12.2005р. Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення (в оскаржуваній частині) ст.13 Закону України «Про плату за землю», ст.ст.193, 194 Земельного кодексу України неправомірно здійснено перерахунок земельного податку за 2002-2005 роки, виходячи із договорів купівлі-продажу основних засобів, а не даних Державного земельного кадастру, в результаті чого донараховано плати за землю на загальну суму 147420,69грн., в тому числі:

-2002 рік - 1298,28грн.;

-2003рік-22017,20грн.;

-2004 рік-94199,83грн.;

-2005 рік-29905,38грн.

Результати перевірки зафіксовано в акті від 22.05.2006р. №81/23-108/00109398, на підставі якого 01.06.2006р. ДПІ м.Дніпродзержинську було прийнято податкове повідомлення-рішення №0013912301/0/16299 та визначено суму податкового зобов'язання позивача зі сплати земельного податку у розмірі 176375,67грн., з яких: 147420,69грн. - основний платіж, 28954,98грн. - штрафні санкції.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Визначення розміру та порядку плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про плату за землю»(далі Закон), відповідно до статті 2 якого використання землі в Україні є платним.

За приписами ст.13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Тобто, державний земельний кадастр забезпечує необхідною інформацією органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю (ст.194 Земельного кодексу України).

З урахуванням норм ст.72 КАС України суд першої інстанції врахував факти, встановлені судовим рішенням у справі №А30/354-06, яке набрало законної сили, де було відмовлено ВАТ «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»в задоволенні позову до Дніпродзержинського міського управління земельних ресурсів про визнання протиправною бездіяльність управління в частині невнесення змін до даних державного земельного кадастру після відчуження об'єктів нерухомого майна позивача та про зобов'язання внести зміни до даних земельного кадастру в частині визначення грошової оцінки. Даним судовим рішенням встановлена обґрунтованість даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки. І саме ці дані стали підставою для визначення ДПІ у м.Дніпродзержинську суми спірного земельного податку товариства позивача у відповідності до ст.13 Закону України «Про плату за землю».

Судом також враховано базову вартість одного квадратного метра земель міста, затверджену рішенням Дніпродзержинської міської ради від 26.12.2001 року №399-25/ХХІІІ на підставі висновку державної землевпорядної експертизи від 20.11.2001 року №875, затвердженого 20.11.2001 року Державним Комітетом України по земельних ресурсах, та застосовано норми ст. 7 Закону України «Про плату за землю», відповідно до якої ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначаються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Щодо питання правомірності нарахування позивачу санкцій під час дії мораторію у справі про його банкрутство слід зазначити наступне.

Дійсно за приписами п.3 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Так, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону. Вказані санкції в період дії мораторію не застосовуються. Проте, в даному випадку йдеться про застосування пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону 2181, відповідно до якої у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто щодо виконання зобов'язання платника податку сплатити суму санкцй одночасно з податковим зобов'язанням обмеження періодом мораторію не застосовується.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2007 року у справі №А27/156 без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2007 року у справі №А27/156 без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України з моменту проголошення та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: М.П. Кожан