Рішення № 30074714, 20.02.2013, Гагарінський районний суд міста Севастополя

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

м. Севастополь вул. Вакуленчука , 3

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

перша інстанція

справа № 2702/8460/12

провадження 2/763/978/13

РІШЕННЯ

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

Від 20 лютого 2013 р. Гагарінського районного суду м. Севастополя

В складі: головуючого судді Завгородньої Л.М

При секретарі Карпєєвої О.А.

Адвоката ОСОБА_1

Представника позивача ОСОБА_2

Представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договір купівлі- продажу квартири , суд

Встановив

Позивач звернувся до суду з позовом на тих підставах, що відповідачка ОСОБА_6 по дорученню , яку він надав їй , продала квартиру АДРЕСА_1 за ціною нижче ринкової за зловмисною домовленістю між нею і відповідачем ОСОБА_7 Просить визнати договір купівлі-продажу даної квартири недійсним.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник з позовом не згідні, пояснили , що ніякої злонавмисної згоди з відповідачем ОСОБА_7 не було , вона діяла на підставі нотаріально посвідченого доручення згідно Закону.

Представник відповідача ОСОБА_7 проти позова заперечує і вказав ,що він діяв в рамках Закону , згідно договору купівлю-продажу через нотаріальну контру.

Вислухавши всіх учасників процесу, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає відхиленню .

У судовому засіданні встановлено, що позивач був власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.01.1999р. і зареєстрований в БТІ .

08.10. 2005р. між позивачем і відповідачкою був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, поясненнями сторін.

11.10.2005р. позивач надав доручення на ім"я відповідачки , згідно якої відповідачка ОСОБА_6 має право здійснювати продаж , належної ОСОБА_5 (позивачу по справі) квартири АДРЕСА_1 та придбати на його ім"я будь-яке майно на умовах та на її розсуд.

Відповідачка на підставі даного доручення продала вищезгадану квартиру ОСОБА_7, відповідачу у даній цивільній справі, за 13600 гр. Будь-яке нерухоме майно на ім"я позивача придбане не було.

З пояснень позивача убачається, що він вважав, що гроші отримані від продажу його квартири вкладені у придбання квартири по вул. Мечникова в м. Севастополі . Однак , десь в січні 2006р. йому стало відомо , що вказана квартира оформлена на мати ОСОБА_6, а йому у цієї квартири ніякої долі не належить. Він вважає , що його права порушени , що відповідачка ОСОБА_6 з підстав злонавмисної згоди з відповідачем ОСОБА_7 продана його квартиру за невідповідну ціну , що позбавляє придбати аналогіне житлове приміщення . Таким чином відповідачка невиконала вимоги доручення щодо придбання будь-якого нерухомого майна на його ім"я позивача.

Свідок ОСОБА_10 підтвердила той факт, що квартира АДРЕСА_1 належала позивачу, що він видав доручення своєї дружині відповідачці на продаж даної квартири і придбання будь-какого іншого житлового приміщення .Однак відповідачка дані зобов'язання виконала частково, продала квартиру, а будть-яке нерухоме майно не придбала для позивача.

Із пояснень відповідачки убачається , що вона перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі , знаходилась у стані вагітності , мала намір проживати й надалі з позивачем однією сім"єю . Після продажу спірної квартири необхідно було вирішить питання з боргами , які були у позивача , необхідні кошти були на лікування мати позивача . Відповідача ОСОБА_7 до продажу квартири вона не знала .Вартість квартири була обоговорювана з ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_11 показав , що він син ОСОБА_7 про придбання даної спірної квартири він все знав від свого батька, який домовился з відповідачкою відносно ціни договору . Позивач був в курсі всіх обставин, оскільки після укладення договору сам особисто знімався з реєстраційного обліку , претензій з боку позивача ніяких не було .

Згідно ст.632,655 ЦК України істотною умовою договору купівлі-продажу є його ціна , яка встановлюється домовленістю сторін .

Позивач уповноважив свого представника продати квартиру за ціною на власний розсуд, відповідачка правомірно вирішувала питання вартості квартири , тому сама по собі домовленість довірителя продавця і покупця про ціну квартири не може бути підставою для висновку про зловмисність дій учасників договору .

Крім того в розумінні ст.232 ЦК України , на яку посилюється позивач та його представник , означає саме навмисні дії представника , які полягають в усвідомленні ним того , що він вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя , пердбачає настання невигідних для довірителя наслідків та бажає ( або свідомо допускає) їх настання.

Такаж позиції дотримується у п.22 постанови Пленума Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника , що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя .Сама по собі домовленість довірителя проавця і покупця про ціну не може бути підставою для висновку про зловмисність дій відповідачів , тобто учасників договору.

Тому доводи позивача та його представника , що продаж його квартири за ціною нижче ринкової є доказом зловмисної домовленості між відповідачкою та ОСОБА_7 , не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання та не можуть бути покладени в основу рішення .

Що стосується доводів позивача та його представник , що відповідачка не виконала поручення після продажу квартири , так як не придбала будь-яке інше нерухоме майно , то суд також не може покласти в основу рішення , оскільки позивач у дорученні не визначив яке саме нерухоме майно відповідачка мала йому придбати. Крім того згідно даного доручення відповідачка не може нести якої-небудь відповідальності за придбання або не придбання нерухомого майна для позивача.

Таким чином , суд вважає , що позивач не надав ніяких доказів , які б підтверджували позовні вимоги , а за приписами ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях .

Керуючись ст.232 , 632 , 655 ЦК України , ст.10 ,60,179,212 ЦПК України , суд

Вирішив

У позовіу ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договір купівлі- продажу квартири відмовити.

Апеляційне оскарження на рішення суду може бути подано в апеляційний суд м. Севастополя через Гагарінський райсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення віддруковано в нарадчій кімнаті.

Суддя Завгородня Л.М.