Постанова № 30074678, 21.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1240/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Рачкової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Інтмакс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 року №№ 0006042210, 0006032210.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що перевірка податковим органом, яка оформлена актом від 01.10.2012 року № 5785/22-1/31506766, здійснена з порушенням законодавства. Зокрема, підприємство не отримувало від податкового органу обов'язкового запиту в порядку п.73.3 ст.73 ПК України, натомість до підприємства був направлений запит з посиланням на пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України про надання документів. Фактично ж перевірка проведена на підставі постанови слідчого про призначення перевірки в рамках кримінального провадження, а в цьому разі податковому органу заборонено виносити будь-які податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним вироком у кримінальній справі. Крім того, висновки в акті перевірки від 01.10.2012 року № 5785/22-1/31506766 містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами. Так, в акті зроблено висновки про нікчемність фінансово-господарських взаємовідносин позивача із його контрагентами та похідні висновки про порушення податкового законодавства, що обумовлено безтоварністю цих операцій. Позивач вважає, що будь-які порушення податкового законодавства його контрагентами не свідчать про допущення порушень позивачем, оскільки відповідальність є індивідуальною. При цьому позивач наполягає на реальності фінансово-господарської діяльності, яка підтверджена належними та допустими доказами, що є безумовною підставою для її відображення в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що перевірка, яка оформлена актом від 01.10.2012 року № 5785/22-1/31506766, проведена в межах правового поля та за наявності підстав для її проведення. В ході даної перевірки було встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, чим й зумовлено винесення спірних податкових-повідомлень рішень. Зважаючи на правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, при наявності порушень вимог податкового законодавства позивачем, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 14.09.2012 року № 002704/2357, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків ДП «Інтмакс» від 14.09.2012 № 1994, співробітниками податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Інтмакс» з питання підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ПП «Сі.Ті.Джи» за податкові періоди березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, та ПП «Інтайм-Еліт» за податкові періоди серпень 2009 року, листопад 2009 року, травень, червень, жовтень 2010 року, лютий 2011 року, та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди, за результатами якої складений акт від 01.10.2012 року № 5785/22-1/31506766.

З пояснень представника податкового органу вбачається, а матеріалами справи підтверджується, що податковим органом керівнику ДП «Інтмакс» на підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.73.3 та 73.5 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України було направлено запит № 3268/10/23-5 від 23.01.2012 року, у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань), з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені підписом керівника платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних документів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для зясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ПП «Сі.Ті.Джи» за відповідні періоди.

У відповідь на вказаний запит листом від 20.02.2012 року № 2 генеральний директор ДП «Інтмакс» повідомив податковий орган про неможливість виконання вищевказаного запиту, пославшись на відсутність у запиті підстав для його надіслання.

Підставою для звернення податкового органу із вказаним запитом слугували результати документальної перевірки ПП «Сі.Ті.Джи» з питань правомірності нарахування податкового кредиту, оформлену актом № 513/23-4/35767686 від 07.04.2011 року, в результаті якої було встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; незнаходження підприємства за місцезнаходженням.

Суд враховує, що перевірка проведена уповноваженими співробітниками податкового органу, за наявності наказу керівника податкової інспекції та відповідних направлень на проведення перевірки. При цьому позивач допустив посадових осіб податкового органу до проведення перевірки та надав відповідні документи для її проведення.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України уповноважують орган ДПС провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Враховуючи отриману податковим органу інформацію про можливі порушення податкового законодавства, що передбачено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, суд дійшов висновку про те, що дії податкового органу щодо проведення перевірки, оформленої актом від 01.10.2012 року № 5785/22-1/31506766, є правомірними та вчиненими з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а відповідні позовні вимоги не підлягаючими задоволенню.

При цьому, службові особи ДПС були допущені підприємством до проведення перевірки, у зв'язку із чим суд не вбачає обґрунтованими вимоги щодо визнання самих дій по проведенню перевірки протиправними, оскільки висновки акту не можуть безпосередньо заподіяти майнову шкоду особі, а власне проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за дотримання платниками податків вимог чинного законодавств. Втім, належним способом захисту порушеного права позивача може бути оскарження відповідних актів індивідуальної дії, прийнятих за результатами відповідних перевірок, в даному випадку - спірних податкових повідомлень-рішень.

Як убачається з вищевказаного акту, перевіркою встановлено порушення ДП «Інтмакс» п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ДП «Інтмакс» занижено податок на прибуток на загальну суму 135305 гривень; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198 ПК України, в результаті чого ДП «Інтмакс» занижено податок на додану вартість на загальну суму 260692 гривень.

На підставі акту перевірки від 01.10.2012 року № 5785/22-1/31506766, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0006042210, яким ДП «Інтмакс» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 38675 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 9669 гривень, № 0006032210, яким ДП «Інтмакс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 196411 гривень.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «Інтмакс» оскаржило їх в адміністративному порядку, в результаті чого скарги залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін, у зв'язку із чим позивач звернувся за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Як вбачається з акту перевірки від 01.10.2012 року № 5785/22-1/31506766, перевіряючі дійшли висновку про завищення ДП «Інтмакс» валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Інтайм-Еліт» всього на 1800465 гривень та про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з цими підприємствами на 260692 гривень.

В основу таких висновків покладені дані перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси, оформлених актами від 21.04.2011 року № 1401/23-513/35767686, від 07.04.2011 року № 513/23-4/35767686 «Про неможливість проведення невиїзної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сі.Ті.Джи» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за листопад 2010 року та грудень 2010 року», відповідно до яких у ПП «Сі.Ті.Джи» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів; підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

Також перевіряючими взятий до уваги акт перевірки від 27.09.2012 року № 1840/22-1/36343730 «Про неможливість проведення невиїзної звірки суб'єкта господарювання ПП «Інтайм-Еліт» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Одеська Технопромислова Група», ПП «Голден-Фарм», ПП «Амітек», ПП «Агростар Юг», ПП «Клин-Маркет», ПП «Віайпі груп», ПП «Юніком плюс», відповідно до якого ПП «Інтайм-Еліт» за юридичною та фактичною адресами не знаходиться, у зв'язку із чим неможливо встановити фактичне знаходження платника податків та його посадових осіб.

На підставі вищевикладеного перевіряючими в акті від 01.10.2012 року № 5785/22-1/31506766 зроблено висновок про те, що підприємством ПП «Інтмакс» безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит по господарським відносинам із ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Інтайм-Еліт», оскільки операції не мали реального характеру, а правочини є нікчемними.

Суд констатує, що в акті перевірки висновки про безтоварність укладених ТОВ «Інтмакс» правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи та докази, в цілому.

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ПП «Інтмакс» із ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Інтайм-Еліт», предмету цих правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали цей правочин, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину, подальшого руху сплачених ПП «Інтмакс» грошових коштів акт перевірки не містить.

В ході перевірки не досліджувались укладені позивачем із його контрагентами договори комісії, поставки, надання інформаційно-консультаційних послуг, технічного обслуговування постачання та технічних засобів зв'язку тощо, результати їх виконання, первинні документи за цими господарськими операціями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ч.2 ст.9 Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 01.01.2011 року), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 року № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 2 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи - платника податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року по справі № К/9991/37163/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області, третя особа - Державна податкова адміністрація в Одеській області, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В рамках даної справи, судом досліджено та надано правову оцінку господарським правовідносинам ВАТ Ізмаїльський завод таропакувальних виробів «Дунай-Пак» та його контрагентів - ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «Континент АВС» за аналогічних даному спору обставин. Суд касаційної інстанції дійшов вичерпного юридичного висновку, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні, а формування валових витрат - платіжні документи, накладні, рахунки-фактури, що підтверджують віднесення вартості товарно-матеріальних цінностей, що були предметом договорів купівлі-продажу.

Крім того, законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Також в акті перевірки не спростовується факт, що у періоді, який перевірявся, суми податку на додану вартість були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Отже позивачем до валових витрат віднесені витраті, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» платник податків та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України ПП «Інтмакс» та його контрагенти є окремими платниками податку. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій. Проте поданими документами під час перевірки засвідчено реальність операцій по укладеним договорам.

Всі складені між ПП Інтмакс» із ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Інтайм-Еліт» документи на виконання договорів за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства, сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, з огляду на те, що наявні в матеріалах справи накладні, платіжні доручення, акти приймання-здачі робіт, довіреності на отримання матеріальних цінностей, які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, інші обов'язкові реквізити первинних документів, тому можуть бути належним підтвердженням факту господарських операцій.

В судовому засіданні представником позивача було надано копії первинних документів, які у своїй сукупності свідчать про фактичне придбання позивачем від своїх контрагентів товару, за укладеними договорами поставки та подальшу реалізацію цього товару, отримання відповідних послуг та результатів проведених робіт.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладено порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначений факт. Саме порушення висвітлено нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Перевіряючими не надано оцінку фактам, що виконання договорів мали реальний характер; доказів того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар не постачався, послуги не надавались, роботи не виконувались - не надано. Натомість зроблений висновок, який ґрунтується на припущенні, про неможливість виконання таких поставок (робіт, послуг) контрагентами позивача та похідний висновок про невиконання у дійсності укладених договорів.

Суд враховує, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні. Податкове законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Таким чином, позивачем цілком обґрунтовано віднесено до валових витрат - понесені у зв'язку із виконання договорів витрати, а до податкового кредиту - сплачені в ціні товару по виставленим ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Інтайм-Еліт» податковим накладним. При цьому, в судовому засіданні позивачем надані належні та допустимі в спірних правовідносинах докази придбання товару, надання послуг і виконання робіт, які в їх сукупності свідчать про дійсність та реальність господарських операцій, які відбулися між позивачем та контрагентами.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Визнаючи нікчемними укладені ПП «Інтмакс» із ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Інтайм-Еліт» правочини, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування валових витрат і податкового кредиту відповідними положеннями законодавства. При цьому продавці ПП «Сі.Ті.Джи» та ПП «Інтайм-Еліт» - склали та належним чином оформили видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні; проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами і мали реальний характер.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Натомість, наявні в матеріалах справи докази свідчать про реальність здійснення господарських операцій по укладеним договорам та правомірність формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інтмакс» частково обґрунтовані, у зв'язку із чим підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Інтмакс» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 17.10.2012 року №№ 0006042210, 0006032210.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 березня 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк