Рішення № 30072384, 18.03.2013, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 2010/2-1219/11

провадження 2/619/39/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю секретаря

судового засідання - Носачової І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про поновлення порушеного права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить визнати, що як єдиний власник житлового будинку АДРЕСА_1 має виключне право володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою № 6 даного будинку на свій розсуд; визнати, що відповідач не має права володіти, користуватися та розпоряджатися будь-якими приміщеннями, в тому числі указаною квартирою; поновити порушене право шляхом витребування зазначеної квартири із чужого незаконного володіння; усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача із квартири № 6 без надання іншого житлового приміщення посилаючись на те, що йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2010 року належить у цілому житловий будинок літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 мешкає відповідач та користується цією квартирою, яка йому не надавалася у користування. Будь-які зобов'язання у нього перед відповідачем відсутні, ніяких договорів та угод між ним та відповідачами не укладалося. Відповідач самовільно захопив квартиру та оселився в ній. Ці дії відповідача порушують його право власності. Він не бажає, щоб відповідач користувався його майном та мешкав у належному будинку.

У судовому засіданні позивач та представник підтримали позовні вимоги та про обставини справи пояснили, як указано вище.

У судовому засіданні представник та відповідач заперечували проти позову у повному обсязі, обґрунтовуючи безпідставністю позовних вимог та посилаючись на ст. 770 ЦК України, згідно якої у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Представник Головного УДМС України в Харківській області до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Зі згоди осіб, які з'явилися до судового засідання, суд розглядає справу у відсутності представника третьої особи.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2010 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, ОСОБА_2 придбав у власність гуртожиток літ. «А-2», загальною площею 886,20 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).

З витягу про державну реєстрацію прав № 27986478 від 12.11.2010 року, виданим Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос», зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно довідки КПТІ «Інвенрос» від 31.03.2011 року вих. № 6145 гуртожиток в АДРЕСА_1 зареєстровано по праву приватної власності в цілому за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО від 09.11.2010 року р. № 1806 (а.с.29).

Матеріали справи свідчать, що право власності на вказаний гуртожиток на підставі рішення Господарського суду України від 18 червня 2009 року раніше було визнано за ТОВ «Галлан ЛТД».

Згідно даних адресно-довідкового бюро при УМВС України в Харківській області ОСОБА_3 з червня 1982 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЖК УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи житлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є гуртожитком.

З акту № 10 від 09.03.2011 року вбачається, що ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1

Статтями 128, 129, 132 ЖК УРСР передбачено порядок надання жилої площі в гуртожитку та порядок звільнення такої площі.

Згідно ст. 129 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, єдиною законною підставою, яка дає особі право на вселення до гуртожитку є спеціальний ордер, який видається в установленому законом порядку. Права та обов'язки власників і мешканців гуртожитку визначені «Примірним положенням про гуртожитки», затвердженим постановою Ради міністрів РСР від 03.06.1986 року, відповідно до п.14 якого вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян проводиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитку або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

18 січня 2013 року директором ТОВ «Галлан ЛТД» видано довідку про те, що відповідач ОСОБА_3 ніколи не був їх працівником. Окрім того, ані АТ «Галан», ані ТОВ «Галлан ЛТД» не давали своєї згоди на проживання відповідача у належному їм раніше гуртожитку, спеціальний ордер їй не видавався, а також відсутні будь-які документи, які б надавали йому право на вселення та проживання.

Між тим, жодного доказу на підтвердження того, що послужило підставою для вселення відповідача саме до кімнати №6 гуртожитку матеріали справи не містять і відповідачем надані не були.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідач не мав законних підстав для вселення у кімнату №6 зазначеного гуртожитку, зайняв її без правових підстав, а тому як тимчасові жильці повинні бути виселені із цього приміщення без надання іншого житла на вимогу власника даного нерухомого майна.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом статті 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-

правові заходи примусового характеру, за допомогою яких, проводиться поновлення (визнання )

порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Стаття 16 ЦК України містить загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Власник порушеного права, як правило, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Спосіб захисту порушеного права, частіше всього, прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Позивач просить визнати, що він як єдиний власник гуртожитку АДРЕСА_1, має виключне право володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою №6 даного будинку на свій розсуд, та визнати, що відповідачі не мають права володіти, користуватися та розпоряджатися будь-якими приміщеннями, в тому числі указаною квартирою.

Враховуючи, що такі способи захисту не передбачені ст.16 ЦК України і позивачем не зазначено спеціального закону або договору, яким суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині поновлення порушеного права шляхом витребування зазначеної квартири із чужого незаконного володіння, суд вважає, що обраний спосіб захисту не відповідає правовідносинам, що склалися між сторонами, які в першу чергу регулюються нормами ЖК УРСР.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Нечипоренко