Постанова № 30071864, 15.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2013 року Справа № 812/1696/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 6 від 01.01.2013 року);

від спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби: Некрасенко Т.Є. (довіреність № 323/0/12-13/10/10-013 від 09.01.2013 року);

від Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2013 року приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - Позивач або ПРАТ «ЛИНІК») звернулось до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Відповідач № 1 або СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - Відповідач № 2 або ГУДКСУ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на таке.

19.04.2012 року ПРАТ «ЛИНІК» до СДПІ по ВПП у м. Луганську ДПС подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за березень 2012 року у розмірі 97 277 334,00 грн. Станом на день подання позову сума бюджетного відшкодування на рахунок позивача не надійшла, залишок заборгованості разом с пенєю становить 102 590 275,52 грн.

У лютому 2012 року при розрахунку підприємством суми зобов'язань зі сплати ПДВ утворилося від'ємне значення. Оскільки податковий борг у позивача був відсутній, на виконання вимог п.200.3 ст.200 ПК України, суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду було включено до рядку 20.2 декларації з ПДВ за лютий 2012 року для зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У березні 2012 р. при розрахунку Позивачем суми зобов'язань зі сплати ПДВ утворилося позитивне значення - 14 350 743,00 грн.

При визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту утворилося позитивне значення - 14 350 743,00 грн.

Фактична сплата ПДВ у розмірі 205 911 334,00 грн. підтверджується вантажними митними деклараціями.

Таким чином, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума ПДВ була перерахована безпосередньо до державного бюджету України.

19.04.2012 року відповідачу № 1 було направлено заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 97 277 334,00 грн. на розрахунковий рахунок підприємства.

В порушення строків, встановлених ст.200 ПК України, сума бюджетного відшкодування на рахунок ПРАТ «ЛИНІК» до цього часу не надходила.

Таким чином, на думку позивача станом на 02.07.2012 року невідшкодована сума ПДВ складала 97 277 334,00 грн.

Позивач зазначив, що зобов'язання органу ДКСУ перерахувати суму бюджетного відшкодування на рахунок платнику податку - заявника виникає незалежно від того, чи надавався податковим органом висновок щодо необхідності бюджетного відшкодування суми ПДВ. Відповідно, нарахування пені за несвоєчасне відшкодування суми податку також не залежить від наявності вказаного висновку.

На підставі викладеного, позивач просив визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС щодо ненадання до ГУДКСУ у Луганській області висновку про відшкодування ПРАТ «ЛИНІК» ПДВ за декларацією з ПДВ за березень 2012 року у розмірі 97 277 334,00 грн. та не нарахування пені за несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 97 277 334,00 грн.; зобов'язати СДПІ нарахувати пеню у розмірі 5 408 951,82 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за березень 2012 року та відобразити у картці особового рахунку позивача нараховану суму пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача № 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи свою позицію письмовими заперечення на позовну заяву (том 1 аркуші справи 78-82).

Представник відповідача № 2 у судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та розглянути справу без участі його представника (том 1 аркуш справи 65).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача № 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Так, платникам податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Податковий кодекс України (далі-ПК України).

Відповідно до п.200.1.ст 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Пунктом 200.4. ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.6. ст.200 ПК Укрпаїни платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Пунктом 200.7. ст.200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.200.8. ст.200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункти 200.10, 200.11. ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.12. ст.200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.13. ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.17. ст.200 ПК України визначено, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, ПРАТ «ЛИНІК» є юридичною особою, зареєстроване первинно в Лисичанській міській раді 16 грудня 2002 року за № 25370376Ю0020882, остання реєстрація 01.10.2010 року № 13811050012000009, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 190791. Перереєстровано 01.10.2010 року у зв'язку зі зміною форми власності (том 1 аркуш справи 16).

Як платник податків ПРАТ «ЛИНІК» перебуває на обліку в органах державної податкової служби у м.Лисичанську з 24.12.2002 року за № 637, станом на момент перевірки перебуває на обліку в СДПІ по роботі ВПП у м.Луганську (взято на облік від 04.10.2010 року за № 67/29-011) (том 1 аркуші справи 16).

ПРАТ «ЛИНІК» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 322929212017, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16 жовтня 2010 року № 100304400 (том 1 аркуш справи 16).

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 97 277 334,00 грн., суд виходить з такого.

Так, 19.04.2012 року ПРАТ «ЛИНІК» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за березень 2012 року у розмірі 97 277 334,00 грн. (том 1 аркуш справи 45).

Станом на день подання позову сума бюджетного відшкодування на рахунок позивача не надходила, залишок заборгованості суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за березень 2011 року у розмірі 97 277 334,00 грн.

У лютому 2012 року при розрахунку позивачем суми зобов'язань зі сплати ПДВ утворилося від'ємне значення («-» 111 628 077,00 грн., рядок 19 декларації з ПДВ за лютий 2012 року) (том 1 аркуші справи 47-58).

Оскільки податковий борг у позивача був відсутній, на виконання вимог п.200.3 ст. 200 ПК України, вказану суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду було включено до рядку 20.2 декларації з ПДВ за лютий 2012 року для зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (том 1 аркуші справи 51-53).

У березні 2012 року, при розрахунку Позивачем суми зобов'язань зі сплати ПДВ утворилося позитивне значення (14 350 743,00 грн., рядок 18) (том 1 аркуші справи 55-58).

При цьому сума податкового зобов'язання згідно з рядком 9 декларації склала 59 029 408,00 грн., а сума податкового кредиту (рядок 17) - 44 778 665,00 грн. (том 1 аркуші справи 55-58).

При визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання (рядок 9) і сумою податкового кредиту (рядок 17) утворилося позитивне значення - 14 350 743,00 грн. (рядок 18 декларації) (том 1 аркуші справи 55-58).

Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (лютий 2012 року склав 111 628 077,00 грн. (рядок 21) (том 1 аркуші справи 51-53).

До рядку 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку) було включено 97 277 334,00 грн., до рядку 23.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах) включено 0 грн. (том 1 аркуші справи 47-58).

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду є експортні операції (оподатковуються за нульовою ставкою) та сплата митним органам ПДВ при ввезенні нафти сирої та компонентів, необхідних для виробництва нафтопродуктів.

Згідно з рядком 12.1 декларації з ПДВ за лютий 2012 р., сума ПДВ, сплаченого митним органам, склала 205 911 334,00 грн. (том 1 аркуші справи 51-53).

Пунктом 201.12 ст.201 ПК України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Фактична сплата ПДВ у розмірі 205 911 334,00 грн. підтверджується вантажними митними деклараціями, що вказані в додатку 3 до Акту позапланової виїзної перевірки ПРАТ «ЛИНІК» з питань достовірності визначення від'ємного значення за лютий 2012 року та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2012 року № 48/23-102/32292929 від 20.06.2012 року (том 1 аркуші справи 14-28).

Питання сплати ПДВ при імпортуванні товарів врегульоване Порядком справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, що затверджений наказом Державної митної служби України від 27.09.2006 року № 821 (далі - Порядок № 821).

Згідно з п.3.1 Порядку № 821, сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД, ТД чи НД відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44.

Кожна з наведених у додатку 3 до Акту перевірки декларацій містить відмітку відповідної митниці про сплату ПДВ, що є підтвердженням фактичної сплати податку до бюджету і права Позивача на включення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, заявлена Позивачем до бюджетного відшкодування сума ПДВ була перерахована безпосередньо до державного бюджету України.

19.04.2012 р. Відповідачу було направлено заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 97 277 334,00 грн. на розрахунковий рахунок підприємства.

З 28.05.2012 року по 13.06.2012 року Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача, за результатами якої складено Акт № 48/23-102/32292929 від 20.06.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПРАТ «ЛИНІК» з питань достовірності визначення від'ємного значення за лютий 2012 року та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2012 року».

Висновками зазначеної перевірки підтверджено відображене Позивачем у декларації за березень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 97 277 334,00 грн., про що зазначено у Акті перевірки № 48/23-102/32292929 від 20.06.2012 року та не заперечувалось представником відпвідача № 1 в судовому засіданні.

Крім того, сформований позивачем податковий кредит за відповідний період підтверджується наданими при перевірці податковому органу та суду під час судового розгляду справи належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, а саме: реєстром постачальників нерезидентів ПРАТ «ЛИНІК» за березень 2012 року, за лютий 2012 року (том 1 аркуші справи 31-44, том 2 аркуші справи 3-5, 100, 101); реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року, за березень 2012 року (том 1 аркуші справи 96-260, том 5 аркуші справи 169-220, том 6 аркуші справи 1-52а, том 11 аркуші справи 1-33, том 15 аркуші справи 3-71, том 23 аркуші справи 1-5, том 24 аркуші справи 1-3); вантажно-митними деклараціями (том 2 аркуші справи 6-99, 102-169, том 5 аркуші справи 27-42, том 25 аркуші справи 122-135, 141-185); господарськими договорами разом із додатками (том 2 аркуші справи 170-250, том 3 аркуші справи 1-248, том 4 аркуші справи 1-251, том 12 аркуші справи 133-250, том 13 аркуші справи 1-251, том 14 аркуші справи 1-253, том 16 аркуші справи 1-251, том 17 аркуші справи 1-253, том 18 аркуші справи 1-253, том 19 аркуші справи 1-250, том 20 аркуші справи 1-249, том 21 аркуші справи 1-251, том 22 аркуші справи 1-214, том 27 аркуші справи 121-133); податковими накладними, видатковими накладними та актами наданих послуг (переданого товару) (том 5 аркуші справи 3-17, 24-26, 43-45, 48-52, 61-65, 68-71, 78-98, 221-252, том 6 аркуші справи 53-250, том 7 аркуші справи 1-250, том 8 аркуші справи 1-250, том 9 аркуші справи 1-250, том 10 аркуші справи 1-223, том 11 аркуші справи 34-250, том 12 аркуші справи 1-132, том 15 аркуші справи 72-250, том 22 аркуші справи 215-250, том 23 аркуші справи 6-247, том 24 аркуші справи 4-252, том 25 аркуші справи 24-47, 67, 81-83, 85-107, 109-121, 136-140, 186-229а, том 27 аркуші справи 26-31, 46-50, 58-60, 63-66, 71-78, 89-95); рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, банківськими виписками, платіжними дорученнями та довіреностями (том 5 аркуші справи 18-20, том 25 аркуші справи 230-251, том 26 аркуші справи 1-240, том 27 аркуші справи 1-25, 96-120, 134-147); товарними накладними (том 5 аркуші справи 21-23, 46, 47, 53-60, 66, 67, 71-77, том 25 аркуші справи 1-23, том 25 аркуші справи 48-66, 68-80); товарно-транспортними накладними (том 25 аркуші справи 84, 108, том 27 аркуші справи 32-45, 51-57, 61, 62, 67-70, 79-88).

Таким чином, суд вважає фактично підтвердженим розмір належного до відшкодування ПДВ в розмірі 97 277 334,00 грн. по декларації підприємства позивача за березень 2012 року, а тому позовну вимогу в цій частині таку, що підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що при розгляді даної адміністративної справи суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Щодо вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС щодо ненадання до ГУДКСУ у Луганській області висновку про відшкодування ПРАТ «ЛИНІК» ПДВ за декларацією за березень 2012 року у розмірі 97 277 334,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно з п.200.12 ст.200 ПК України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Однак, відповідний висновок не надано.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.200.13 ст.200 ПК України).

В порушення строків, встановлених ст.200 ПК України, сума бюджетного відшкодування на рахунок позивача до цього часу не надходила.

Однак, вимога позивача в частині визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС щодо ненадання до ГУДКСУ у Луганській області висновку про відшкодування ПРАТ «ЛИНІК» ПДВ за декларацією за березень 2012 року у розмірі 97 277 334,00 грн., залишаються судом без задоволення, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з держаного бюджету, тому належним способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено також Верховним Судом України у постанові від 24.02.2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом ЗАТ «Авангард» до ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької МДПІ Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень ГУДКСУ у Луганській області про те, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму ПДВ, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову у цій частині.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

У відповідності із п.2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із п.п.6 п.16 зазначеного Порядку, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 цього Порядку, подає документи, зазначені у п.7 Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень ГУДКСУ у Луганській області про те, що з часу набрання чинності ПК України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Згідно із ст.43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

У зв'язку з викладеним ГУДКСУ у Луганській області правомірно залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Посилання відповідачів в обґрунтування заперечень проти позову на пропущення позивачем 6-місячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, визнаються судом безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд прийшов до висновку, що позивачем за заявленими позовними вимогами не пропущений строк звернення до адміністративного суду з огляду на таке.

По-перше, у відповідності із п.200.15 ст.200 ПК України податковий орган повинен був надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, протягом 5 робочих днів, що настали за днем певної події.

По-друге, відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми КАС України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі після 01.01.2011 року Податковим кодексом України.

Відповідно до п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість визначається на підставі норм п.102.5 ст.102 ПК України і становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування.

Щодо вимоги позивача в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача № 1 в частині не нарахуванн пені у розмірі 5 408 951,82 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за березень 2012 року та зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС нарахувати пеню за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за березень 2012 року та відобразити у картці особового рахунку позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до п.200.23. ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно з п.п.14.1.162. п.14.1. ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на ч.3 п.43.5 ст.43 ПК України, якою встановлено, що контролюючий орган (в нашому випадку Відповідач 1) несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, оскільки зазначена норма регулює правовідносини пов'язані із умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, що в свою чергу не має жодного відношення до питання нарахування пені за несвоєчасне повернення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

Суд вважає також незмістовним посилання позивача на те, що встановлена у п.200.23 ст.200 ПК України вимога про нарахування пені на рівні 120 відсотків річних суми несвоєчасно повернутого розміру бюджетного відшкодування є мірою фінансової відповідальності контролюючого органу, оскільки зазначеною нормою не визначено особу (орган) який здійснює відповідне нарахування пені за певні події.

Слід також зазначити, що порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі-Порядок № 845), визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

Згідно із п.п.6 п.16 Порядку № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Зокрема, стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до п.23 Порядку № 845, подає документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

Таким чином, у супереч посиланню представника позивача в судовому засіданні, положення п.23 Порядку № 845 лише покладає обов'язок на податковий орган стосовно перевірки розміру та правомірності залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку та не пов'язує ці дії з обов'язком податкового органу нараховувати зазначений вид пені.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядку № 845 визначає лише механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Тобто, цей Порядок не має жодного відношення до регулювання питання щодо нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ та не може слугувати доказом того, що саме відповідач № 1 повинен нараховувати та обліковувати зазначений вид пені в картці особового рахунку платника податку.

Крім того, суд погоджується із позицією представника відповідача № 1 про невизначеність на законодавчому рівні механізму нарахування та стягнення зазначеного виду пені. Суд вважає, що позивач не може замість законодавця займатись нормотворчою діяльністю та додатково конструювати записані положення п.200.23 ст.200 ПК України. Такі дії позивача обмежені лише дотриманням вже записаних вимог закону чи інших нормативно-правового актів з цього приводу.

На думку суду, проблемою задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача № 1 нарахувати пеню за несвоєчасне повернення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ згідно положень п.200.23 ст.200 ПК України є саме невизначеність законодавцем особи (органу) (платник податків або контролюючий орган), які мають право (повинні) здійснювати відповідне нарахування цього виду пені.

Слід також звернути увагу на те, що у суду відсутні відомості щодо звернення позивача на адресу відповідача № 1 щодо нарахувати пені за несвоєчасне повернення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ згідно положень п.200.23 ст.200 ПК України (відмови у такому нарахуванні), що не оспорювалось сторонами в судовому засіданні. Враховуючи, що захищенню, відповідно до положень КАС України підлягає лише порушено право, звернення позивача до суду із вимогою про нарахування зазначеного виду пені без подання заяви про таке нарахування податковому органу є цілком передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, судом ставиться під сумнів розмір розрахованої позивачем пені (5 408 951,82 грн.), оскільки відповідно до вимог п.200.23 ст.200 ПК України на суму заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Тобто, ця подія є триваючою, у зв'язку з чим, не можливо визначити граничний строк дії пені, що впливає не безпосередній її розмір.

З огляду на викладене суд вважає вимогу щодо зобов'язання Відповідача № 1 нарахувати пеню та облікувати її у картці особового рахунку платника податку є такою, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (п/р 26007001301071 у АТ «ОТП-Банк», м.Київ, МФО 300528) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за березень 2012 року, в розмірі 97 277 334,00 грн. (дев'яносто сім мільйонів двісті сімдесят сім тисяч триста тридцять чотири гривні нуль копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 764,66 грн. (сімсот шістдесят чотири гривні шістдесят шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 березня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін