Ухвала суду № 30071239, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К-9066/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009 у справі № 11/453/08-АП

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

за участі Прокурора Запорізької області

про стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у сумі 153 041,00 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2008 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Судове рішення вмотивовано висновком про те, що заявлені до відшкодування суми ПДВ за січень та лютий 2008 року підтверджені довідками податкової інспекції, також позивачем подано відповідні заяви з необхідними документами про повернення сум ПДВ, проте податковою інспекцією протиправно не надано висновки до органу державного казначейства про відшкодування зазначеної суми з бюджету.

Постановою Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду від 21.09.2009 судове рішення першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем обраний неналежний правовий спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом саме про стягнення бюджетної заборгованості. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що чинним законодавством встановлений взаємозв'язок між надходженням до бюджету ПДВ та кореспондуючим відшкодуванням такого податку платнику, проте факт сплати відповідних сум ПДВ у ланцюгу до бюджету не доведено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції звітність встановленої форми. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Підприємства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за січень та лютий 2008 року у сумі 153 041,00 грн., що підтверджено відповідними довідками, складеними контролюючим органом за результатами проведених позапланових перевірок щодо підтвердження бюджетного відшкодування за вказані періоди (довідки від 14.04.2008 № 190/23-5-01130561 та від 05.06.2008 № 289/23-5-01130561). Однак, Підприємству у передбачений законом строк не було відшкодовано ПДВ за відповідні податкові періоди.

Фактичною підставою затримки у виплаті позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ слугував висновок фахівців податкового органу про відсутність відповідей щодо дотримання податкової дисципліни основними постачальниками Підприємства та результатів зустрічних перевірок останніх, що є обставиною, яка свідчить про відсутність достовірно встановленого факту надмірного надходження ПДВ до бюджету.

Виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), (далі - Закон № 168/97-ВР), бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку сплачена платником податку, що придбавав товари та послуги, їх постачальникам. При цьому вищезазначений Закон не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати ПДВ контрагентами у ланцюгу постачання.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати ПДВ контрагентами не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з цього податку.

За приписами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Таким чином, колегія судів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено право на повернення підтвердженої бюджетної заборгованості, оскільки з боку платника податку відсутні порушення приписів Закону № 168/97ВР при формуванні податкового кредиту, наявний факт дотримання платником податку вимог щодо заявленої суми бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару, що підтверджено відповідними довідками Державної податкової інспекції, та вимог щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення бюджетної заборгованості не є належно обраний правовий спосіб захисту, є помилковим, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується саме внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету, що було зроблено позивачем.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009 у справі № 11/453/08-АП скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 18.08.2008.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко