Постанова № 30068277, 30.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року , о 14-00 годині, Справа № 2а-6577/10/0870 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ПАТ «Мотор Січ» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі - СДПІ) було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000690802/0 від 07.07.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на суму 503 977 гривень.

За результатом адміністративного оскарження зазначеного рішення було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000690802/1 від 12.08.2010, яким зменшено бюджетне відшкодування за квітень 2010 року на 503 977 гривень.

В акті, складеному за результатами перевірки та на підставі якого винесені оскаржувані рішення, визначені зобов'язання за операціями по наданню послуг ЗАТ «Українські вертольоти» з подовженню ресурсу авіадвигунів. Ці послуги пов'язані зі зміною певних характеристик авіаційного виробу, що визначають його якість як властивість задовольняти певні потреби споживача - експлуатанта авіаційної техніки.

Оскільки авіаційна техніка, що належить ЗАТ «Українські вертольоти», експлуатується за межами митної території, тому послуги з подовженню ресурсів авіаційних двигунів надаються за місцем розташування такої техніки - у Республіці Судан. У зв'язку з характером послуг, що надаються зазначеному підприємству, позивач при визначенні порядку оподаткування таких операцій виходить з приписів пп. г) п. 6.5 ст. 6 та пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі- Закон №168/97).

СДПІ, не погоджуючись з позицією позивача щодо визначення характеру послуг, визначає місце їх надання за загальним правилом, що викладене у пп. а) п.6.5 ст. 6 Закону №168/97. Проте позиція податкового органу є хибною. Відповідач є контролюючим органом в сфері податкових правовідносин, фахівці якого мають відповідну кваліфікацію та досвід - економічний, бухгалтерський та юридичний. Між тим, СДПІ обґрунтовує висновки акту, спираючись виключно на філософське розуміння поняття «якість». Проте навіть виходячи з такої позиції, не можна ігнорувати того, що в результаті проведених позивачем робіт (наданих послуг) якісні характеристики майна змінились.

Позивач зазначає, що коли мова йде про роботи, що змінюють якісні характеристики рухомого майна, доречно говорити саме про техніко-економічні властивості виробу, що визначають його як виріб, придатний до експлуатації, та, відповідно, до задоволення потреб споживача.

У зв'язку з викладеним позивач вважає донарахування податковим органом податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 12708 гривень необґрунтованим (стор.8 звор. акту перевірки).

Згідно із висновками акту перевірки, позивачем також порушено пп.пп. 7.4.1, 7.7.1, абз. «а» пп. 7.7.2 ст. 7 Закону №168/97. У звязку із цим СДПІ були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Мотиви оскарження полягають у наступному: в квітні 2010 року позивачем було розмитнено товарно-матеріальні цінності в режимі «імпорт» та оформлено ВМД, типу ІМ-40, у графі 24 «Характер угоди» зазначено код «84-інші випадки».

ПДВ, на суму якого податковим органом зменшено податковий кредит за квітень 2010 року, було сплачено позивачем, відповідно до вимог пп.3.1.2 Закону №168/97, під час розмитнення запасних частин до авіаційних двигунів, знятих під час ремонту, що проводився за межами митної території України. Ремонт таких авіадвигунів здійснювався шляхом заміни відповідних запасних частин, які після його завершення надійшли у власність позивача. Також здійснювалось розмитнення товарно-матеріальних цінностей, які є власністю позивача та ввезення яких відбувалось у зв'язку з придбанням послуг з їх ремонту.

СДПІ, зменшуючи суму заявленого бюджетного відшкодування на суму ПДВ, сплаченого за переліченими вантажно-митними деклараціями, виходить із відсутності розрахунків за матеріальні цінності між позивачем та відправниками цих цінностей. Крім того, в акті перевірки ототожнюється термін "поставка" з терміном "купівля-продаж", а відтак, з огляду на відсутність договорів купівлі-продажу отриманих матеріальних цінностей з їх постачальниками, СДПІ робить висновок про відсутність права у позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

Відповідач при визначенні порушення безпідставно ототожнює поняття "придбання права власності на річ" з фактом купівлі-продажу такої речі як умови для відображення податкового кредиту.

Позивач зазначає, що отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення, повинен включатись до складу податкового кредиту. Окрім того, діючий Закон №168/97, пов'язує виникнення права на податковий кредит з фактом надмірної сплати ПДВ, пов'язаним з придбанням або виготовленням товарів, а не з наявністю грошових розрахунків з постачальником (що означає код угоди «84», проставлений у ВМД).

Окрім наведеного вище, в якості непрямого додаткового аргументу позивач зазначає про право платника податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації, видавати органам митного контролю податковий вексель на суму зобов'язань, який потім включається до складу податкового кредиту. При цьому в якості умов формування податкового кредиту виступають лише відображення такого векселя у складі податкових зобов'язань та (або) факт сплати коштів за таким векселем. Додаткових умов щодо отриманого товару, при розмитненні якого відбулась видача податкового векселя, діюче законодавство не висуває.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити та, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000690802/0 від 07.07.2010 та № 0000690802/1 від 12.08.2010 в сумі 490 329, 56 гривень, розглянувши справу без участі представника.

Відповідач позов не визнав, зазначивши в запереченнях, що за результатами позапланової виїзної перевірки ВАТ «Мотор Січ» з питання правильності обчислення від'ємного значення ПДВ за квітень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по ПДВ складено акт № 200/08-02/14307794 від 23.07.2010 та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000690802/0 від 07.07.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року на 503 977 гривень.

Перевіркою було встановлено, що ВАТ «Мотор Січ» укладено договір із ЗАТ «Українські вертольоти» про надання послуг з надання оцінки технічного стану авіаційних двигунів з метою збільшення міжремонтного ресурсу, на виконання умов якого, відповідно до платіжного доручення № 298 від 30.04.2010 на суму (без ПДВ) 63 540 гривень, ВАТ «Мотор Січ» отримано попередню оплату за збільшення ресурсних показників двигуна ТВЗ- 117(440).

Таким чином, датою виникнення податкових зобов'язань позивача є дата зарахування попередньої оплати від ЗАТ «Українські вертольоти» на банківський рахунок ВАТ «Мотор Січ». Останнім безпідставно не нараховано податкові зобов'язання за послуги, надані підприємству ЗАТ «Українські вертольоти», у розмірі 12 708 гривень.

Перевіркою також встановлено, що у квітні 2010 року, при формуванні податкового кредиту, позивачем враховано ПДВ у сумі 477 622 гривень, сплачений митним органам, відповідно до вантажно-митних декларацій, на підставі яких було ввезено на безоплатній основі на митну територію України частини до авіадвигунів в неробочому стані, які були демонтовані в ході ремонту, та обладнання після ремонту за межами митної території України.

Вантажно-митні декларації, якими оформлено ввезення зазначеного вантажу, оформлені за характером угоди 84, який не передбачає розрахунки за товар.

При здійсненні господарських операцій із ввезення з метою обстеження та поновлення непридатних частин авіадвигунів, право власності яких до ВАТ «Мотор Січ» не переходило, та обладнання після ремонту за межами митної території України, у розумінні вимог пп.7.4.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, відсутні факти придбання. Тому ВАТ «Мотор Січ» безпідставно завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 477 621,56 гривень.

Представник відповідача вважає, що факти, встановлені актом перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідають фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити, розглянувши справу без його участі.

З огляду на приписи ст. 41 КАС України, після оголошеної у судовому засіданні перерви, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ч.6 ст.128 КАС України, «якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.» У звязку із вищезазначеним, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, надані ними у попередніх засіданнях, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що СДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Мотор Січ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ з напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 30.04.2010, про що складено акт № 100/08-02/14307794 від 23.06.2010 (далі - Акт).

В Акті зазначено, що на порушення пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п. 4.1, 4.3 ст. 4, пп.6.1.1 п.6.1, п. 6.5 (а) ст. 6, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп.пп.7.3.1, 7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, пп.5.12.2 п.5.12 Порядку заповнення та подачі податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту та завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на 503 977 гривень.

07.07.2010 відповідачем на підставі Акту було винесене податкове повідомлення-рішення №0000690802/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 503 977 гривень. В процесі адміністративного оскарження скарга була залишена без задоволення, а рішення - без змін, й 12.08.2010, на підставі рішення СДПІ про розгляд скарги №8519/10/25-016 від 12.08.2010, було винесене податкове повідомлення-рішення №0000690802/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 503 977 гривень.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач не оскаржує донарахування податкових зобов'язань в розмірі 13 647 гривень.

Судом встановлено, що 27.01.2010 між позивачем та ЗАТ «Українські вертольоти» було укладено договір №1201/10-К(ЭРО), відповідно до умов якого та акту виконаних робіт №481 від 09.08.2010, позивач виконував роботи з оцінки технічного стану двигунів ТВ3-117ВМ, АИ-9В при збільшенні ресурсу технічного стану, надав консультаційні послуги з оцінки технічного стану цих двигунів, забезпечив технічний супровід експлуатації цих двигунів. Розрахунки за цим договором здійснювались в формі попередньої оплати.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 Закону №168/97: «поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.»

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 вказаного Закону, "об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України," а відповідно до пп.3.1.2, "об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Таким чином, місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику, як зазначено в пп. «г» п.6.5 ст. 6 Закону №168/97, а надані позивачем послуги з підвищення ресурсу двигунів ЗАТ «Українські вертольоти» не є об'єктом оподаткування, як зазначено в пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 цього ж Закону.

Судом встановлено, що послуги, які надані позивачем ЗАТ «Українські вертольоти», пов'язані зі зміною певних характеристик авіаційного виробу, що визначають його якість як властивість задовольняти певні потреби споживача - експлуатанта авіаційної техніки. Відповідно до листа ЗАТ «Українські вертольоти» №832/10 від 27.04.2010, авіаційна техніка експлуатується за межами митної території - послуги з подовженню ресурсів авіаційних двигунів надаються за місцем розташування такої техніки - у Республіці Судан.

Відповідно до п. 1.5 Правил сертифікації виробництва авіаційної техніки (розділи F, G частини 21 Авіаційних правил України «Процедури сертифікації авіаційної техніки»), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 703 від 14.12.2000, «якість - сукупність характеристик продукції (процесу, послуги), які стосуються її здатності задовольнити встановлені і передбачені потреби.»

Відповідно до п. 2.1 Правил сертифікації експлуатантів, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації 20.09.2005 за № 684, «якість - сукупність характеристик продукції або послуги, що стосуються її здатності задовольнити встановлені і передбачувані потреби.»

Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» № 30-93 від 08.04.1993, «якість продукції - сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність задовольняти споживача відповідно до її призначення».

Таким чином, якщо виконана робота змінює якісні характеристики рухомого майна, то змінюються техніко-економічні властивості виробу, що визначають його як виріб, придатний до експлуатації та задоволенню потреб споживача.

Суд не може погодитись із твердженнями відповідача, що «ресурс» двигуна є не якісною характеристикою виробу, а є терміном дії якісної характеристики.

Кваліфіковані фахівці підприємства - розробника авіадвигунів у відповіді на запит позивача зазначають, що «ресурс авіаційного двигуна є комплексною якісною характеристикою виробу, що відображає можливість його експлуатації за цільовим призначенням. Ресурс як параметр, що характеризує експлуатаційні можливості авіаційного двигуна, встановлюється виключно розробником на етапі складання технічного завдання та проектування і розробки двигуна». Таким чином, суд вважає, що ресурс двигуна є саме якісною характеристикою такого виробу, що дозволяє використовувати його за цільовим призначенням та забезпечує безпеку польоту.

Судом встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2010 по справі № 2а-6486/10/0870, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.02.2012, було задоволено позов ВАТ «Мотор Січ» та визнано протиправним й скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000710802/0 від 06.08.2010. Правомірність формування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року по господарським операціям с контрагентом - ЗАТ «Українські вертольоти» - було предметом розгляду вказаної справи.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2010 по справі № 2а-6576/10/0870, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.03.2011 та ухвалою суду касаційної інстанції від 02.04.2012, було задоволено позов ВАТ «Мотор Січ» та визнано протиправними й скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000650802/0 від 09.06.2010 та № 0000650802/1 від 12.08.2010. Предмет розгляду вказаної справи - правомірність формування сум бюджетного відшкодування з ПДВ попередніх податкових періодів (березень 2010 року) по господарським операціям с контрагентом - ЗАТ «Українські вертольоти».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.10.2009 по справі № 2а-5070/09/0870, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.08.2010, було задоволено позов ВАТ «Мотор Січ» та визнано протиправними й скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000310802/0 від 05.03.2009 та № 0000310802/3 від 28.08.2009. Предметом розгляду вказаної справи було правомірність формування від'ємного значененя податку на додану вартість попередніх податкових періодів (грудень 2008 року) по господарським операціям с контрагентом ЗАТ «Українські вертольоти».

Згідно із ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищим адміністративним судом України зазначено в ухвалі від 02.04.2012, що "судами попередніх інстанцій належним чином досліджено питання щодо характеру здійснених операцій, в результаті чого суди дійшли правильного висновку, що податок на додану вартість при розмитненні майна сплачено позивачем саме у зв'язку з придбанням такого майна з метою його подальшого використання у межах господарської діяльності" (а.с.169 зворот).

Судом встановлено, що позивач розмитнив товарно-матеріальні цінності за наступними вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД) в режимі «імпорт»: № 112000011/2010/000844 - насос-регулятор НР-ЗВМ, № 112000011/2010/000716 - привід-генератор ГП23-4, № 112000011/2010/000731 - комплектуючий агрегат до авіадвигуна Д-18Т профіль «РДН», № 112000011/2010/000734 - маслонасос управління реверсом МУР-18Т, № 112000011/2010/000900 - газотурбінний привід АИ-20ДМЭ, № 112000011/2010/000882 - оброблюючий центр моделі «2В623ПМФ4.

У графі 24 «Характер угоди» зазначених ВМД зазначено код «84», - інші випадки.

Під час розмитнення запасних частин до авіаційних двигунів, знятих під час ремонту, що проводився за межами митної території України, ремонт таких авіадвигунів здійснювався шляхом заміни відповідних запасних частин, які після його завершення надійшли у власність позивача. Також здійснювалось розмитнення товарно-матеріальних цінностей, які є власністю позивача та ввезення яких відбувалось у зв'язку з придбанням послуг з їх ремонту.

Податковий орган, зменшуючи суму заявленого бюджетного відшкодування на ПДВ, сплачений за переліченими вантажно-митними деклараціями, виходив із сутності розрахунків за матеріальні цінності між позивачем та відправниками цих цінностей. При цьому податковий орган в Акті посилається на пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97, в якому, зокрема, зазначається, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.»

Митне оформлення ввезених матеріальних цінностей було здійснено позивачем відповідно до ст.ст. 70-86 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», інструкції про її заповнення № 574 від 09.06.1997.

Відповідно до ст. 70 Митного кодексу України, «метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.»

Відомості про мету переміщення та інші відомості, необхідні для здійснення митного контролю, зазначаються у відповідних графах ВМД. Так, відповідно до встановленої форми декларації, в графі 1 зазначається тип такої декларації, який відповідає митному режиму, в який оформлюється товар. В даному випадку ІМ 40 - режим імпорту. В графі 24 зазначається характер (тип) угоди, перелік яких встановлено Наказом Державної митної служби України № 1048 від 12.12.2007. Тип угоди відповідає змісту правочину, на виконання якого здійснюється поставка матеріальних цінностей, та відображає спосіб розрахунків за поставлений товар. Характер «84» означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з або поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей, або з заміною одних матеріальних цінностей на інші.

Судом встановлено, що відповідач посилається на відсутність факту придбання майна у зв'язку з відсутністю грошових розрахунків між відправником такого майна та позивачем, тобто, ототожнює придбання права власності на річ з фактом купівлі-продажу такої речі, як умови для відображення податкового кредиту. Але діюча на той час редакція Закону №168/97 не містить визначення терміну «придбання», як не містить його будь-який інший нормативно-правовий акт. Проте правова природа відносин власності передбачає, що придбання цього права може бути пов'язано як з купівлею-продажем речі, так і з іншими формами набуття цього права.

Отримане за ВМД майно поставлено підприємству в обмін на раніше експортовані запасні частини, що зняті в результаті здійснення ремонту. Згідно з умовами контрактів, зняті в процесі ремонту запасні частини переходять у власність позивача. Таким чином, під час проведення зазначених господарських операцій здійснюється придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Саме в контексті набуття певних прав та обов'язків, пов'язаних з відносинами власності, Цивільний кодекс України використовує термін «придбання» (гл. 24 кодексу). Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення, повинен включатись до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону №168/97, «об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.»

Згідно з пп.7.3.6 п.7.3 ст. 7 цього ж Закону, «датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.»

В момент розмитнення у імпортера виникає обов'язок сплати митним органам ПДВ згідно з зазначеними нормами.

Відповідно до пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону №168/97, «датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.»

Таким чином, позивач правомірно користувався таким правом впродовж перевіряємого періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону,

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).»

Таким чином, як зазначено вище, ВАТ «Мотор Січ» набув прав власності на ввезене майно, у зв'язку з чим сплатив митному органу ПДВ. Окрім того, Закон №168/97 не зазначає, що ПДВ, пов'язаний з придбанням у власність майна, повинен сплачуватись безпосередньо постачальнику такого майна, а лише встановлює, що така сплата повинна відбуватись у зв'язку з придбанням товарів (набуттям прав власності) та бути підтвердженою податковими накладними або митними деклараціями.

ВВдповідно до пп. 7.2.7 п.7.2 ст. 7 цього Закону, "у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель."

Таким чином, позивачем дотримано усіх вимог формування податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до пп.4.4.1 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000, «у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.»

Як свідчать обставини справи, Закон №168/97 формування податкового кредиту пов'язує з надмірною сплатою цього податку чи то постачальнику, чи то митному органу, а також з обов'язковою умовою використання товару (послуги) у господарській діяльності платника податку.

Позивачем доведено, що оформлення ВМД здійснювалось у зв'язку з реалізацією підприємством своєї господарської компетенції: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включено до вартості виробу, щодо якого надається гарантія, та послуги у нерезидента. Таким чином, підприємством виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку - належним чином оформлені ВМД.

Відсутність грошових розрахунків за договором як підстава відмови у праві на податковий кредит є неправомірною.

У зв'язку із вищенаведеним суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, №0000690802/0 від 07.07.2010 та № 0000690802/1 від 12.08.2010 про зменшення ВАТ "Мотор Січ" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 490 329 (чотирьохсот дев'яноста тисяч трьохсот двадцяти дев'яти) гривень 56 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Мотор Січ" судові витрати у розмірі 3 (трьох) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш